Західна Молдова

Історичні області Румунії

Румунська Молдавія, Молдавія — румунська, західна частина великого краю Молдавія, Молдова (рум. Moldova), історична область на сході Румунії. Розташована між Східними Карпатами на заході та р. Прут на Сході. Східна частина Молдавії, яка також називається Басарабія, розташована у міжріччі Прут і Дністер, що майже тотожня територіально державі Молдавія. За сучасним адміністративним устроєм включає повіти Бакеу, Васлуй, Вранча, Галац, Нямц, Ясси, частина повітів Ботошани й Сучава.

Рання історія

Перші поселення людини на території Р. М. відносяться до епохи палеоліту. З 6 ст. до Р. Х. її населяли фракійськіі племена гето-даков, а також скіфи, бастарни й інші. В середині 1 ст. до Р. Х. на території Р. М. розповсюджувалася влада Беребісти (розділи гето-дакийського військово-племінного союзу з центром в Трансільванії). У 4-5 ст. Р. Х. територія Р. М. піддалася нашестю гунів. До 6-7 ст. відноситься її заселення слов'янами, що зробили значний вплив на місцеве населення і зіграли велику роль в зародженні і розвитку феодальних відносин в Р. М. В 10-12 ст. вона піддавалася спустошливим набігам печенігів і половців, а в 13 — 1-ій половині 14 ст. знаходилася під владою Золотої Орди. У 14 ст. потрапила у васальну залежність від Угорського королівства.

Молдавське князівство

З 1359 Р. М. була (разом з Бессарабією і Буковиною) частиною Молдавського князівства. Утворення Молдавського князівства сприяло подальшому розвитку в Р. М. феодальних відносин. З 1456, з часу правління господаря Петра Арона (1454–1457), Молдавське князівство вимушене було визнати сюзеренітет турецького султана і виплачувати йому дань.

Османська імперія

У 16 ст. Молдавське князівство було включене до складу Османської імперії. Гніт місцевих і турецьких феодалів викликав антифеодальні селянські повстання. У своїй визвольній боротьбі Молдавське князівство знаходило підтримку інших держав, особливо Росії. Господарі Молдавського князівства неодноразово укладали військово-політичні союзи з Російською державою Стефан Великий III (правив в 1457–1504) з Іваном III; Петро IV Рареш (1527-38, 1541-46) з Іваном IV; Дмитро Кантемір (1710-11) з Петром I]. У правління волоського господаря Міхая Хороброго (1593–1601) князівства М., Валахія і Трансильванія короткий час складали єдину державу. У російсько-турецькій війні 1710-13 населення Р. М. билося разом з російськими військами. Після 1711 турецький султан стало призначати в М. господарей з числа греків-фанаріотів. Турецко-фанаріотський гніт, що посилився, приводив до зростання феодальної експлуатації селянства. Зростання національного і соціального пригноблення викликало широкий визвольний рух народних мас.

Поразки Туреччини в російський-турецьких війнах 18-19 ст. сприяли ослабленню залежності Р. М. (а також Валахії) від Туреччини. Кючук-кайнарджийський мир 1774 зафіксував право Росії на заступництво Дунайським князівствам (М. і Волощини). Проте після російсько-турецької війни 1806-12 і відходу російських військ з території Р. М., на якій вони знаходилися з початку війни, там була відновлена влада турецького султана. За Бухарестським мирним договором 1812 територія між Дністром і Лозиною (Бессарабія) і частина Північної Буковини відійшли до Росії (решта частини Буковини ще з 1774 була під владою Габсбургів).

Незалежні Молдавія і Волощина

Що розвернулося у Волощина в 1821 повстання проти гніту турецьких феодалів, місцевих бояр і греков-фанаріотов охопило і багато районів Р. М. (Волоське повстання 1821). Незважаючи на його поразку, влада фанаріотов була ліквідована і господарі стали призначатися з місцевих бояр. Російський-турецький Адріанопольській мирний договір 1829 розширив автономію Молдавії і Волощини. Відповідно до умов договору на території Молдавії. і Волощини залишалися російські війська. У 1832 в М. був введений т.з. Органічний регламент, що передбачав ряд перетворень соціально-економічного, політичного і адміністративного порядку, що в значній мірі сприяли зближенню М. і Волощини. Подальшим кроком до об'єднання М. і Волощини з'явилася ліквідація в 1847 митної межі між ними. У березні 1848 в Р. М. почався рух за проведення буржуазних реформ. Рух був пригнічений, проте він завдав серйозного удару феодальним порядкам. Під час Кримської війни 1853-56 територія Р. М. була зайнята спочатку росіянами, а потім австрійськими і турецькими військами. Паризький мирний договір 1856 замінив російське заступництво над Дунайськими князівствами «порукою» держав, що підписали цей договір; до Р. М. була приєднана Південна Бессарабія (Буджак). Відповідно до Паризької конвенції 7 серпня 1858, підписаної Великобританією, Австрією, Францією, Росією, Прусією, Туреччиною і П'ємонтом, Р. М. і Волощина була дана назва Сполучені князівства Молдавії і Валахії, передбачено створення деяких загальних органів управління, проте влада фактично залишалася в руках окремих урядів М. і Волощини (під сюзеренітетом турецького султана). Об'єднання було досягнуте шляхом обрання полковника А. Кузи 5 січня 1859 господарем Молдавії, а потім (24 січня 1859) і Валахії. У січні було створено єдине князівство Румунія.