Західна Молдова

Історичні області Румунії

Румунська Молдова — румунська, західна частина великого краю Молдова (рум. Moldova), історична область на сході Румунії. Розташована між Східними Карпатами на заході та річкою Прут на сході. Східна частина, яка називається Бессарабія і розташована у межиріччі Прута і Дністра, майже удвічі більша ніж територія сучасної держави Молдова. За сучасним адміністративним устроєм включає повіти Бакеу, Васлуй, Вранча, Галац, Нямц, Ясси, частина повітів Ботошани й Сучава.

Рання історія

Перші поселення людини на цій території відносяться до епохи палеоліту. З 6 ст. до нашої ери її населяли фракійські племена гето-даків, а також скіфи, бастарни й інші. В середині 1 ст. до Р. Х. на території Р. М. розповсюджувалася влада Беребісти (розділи гето-дакийського військово-племінного союзу з центром в Трансільванії). У 4-5 ст. Р. Х. територія Р. М. піддалася нашестю гунів. До 6-7 ст. відноситься її заселення слов'янами, що зробили значний вплив на місцеве населення і зіграли велику роль в зародженні і розвитку феодальних відносин в Р. М. В 10-12 ст. вона піддавалася спустошливим набігам печенігів і половців, а в 13 — 1-ій половині 14 ст. знаходилася під владою Золотої Орди. У 14 ст. потрапила у васальну залежність від Угорського королівства.

Молдовське князівство

З 1359 була (разом з Бессарабією і Буковиною) частиною Молдовського князівства. Утворення Молдовського князівства сприяло подальшому розвитку в Р. М. феодальних відносин. З 1456, з часу правління господаря Петра Арона (1454–1457), Молдовське князівство вимушене було визнати сюзеренітет турецького султана і виплачувати йому дань.

Османська імперія

У 16 ст. Молдовське князівство було включене до складу Османської імперії. Гніт місцевих і турецьких феодалів викликав антифеодальні селянські повстання. У своїй визвольній боротьбі Молдовське князівство знаходило підтримку інших держав, особливо Росії. Господарі Молдовського князівства неодноразово укладали військово-політичні союзи з Російською державою Стефан Великий III (правив в 1457–1504) з Іваном III; Петро IV Рареш (1527-38, 1541-46) з Іваном IV; Дмитро Кантемір (1710-11) з Петром I]. У правління волоського господаря Міхая Хороброго (1593–1601) князівства М., Валахія і Трансильванія короткий час складали єдину державу. У російсько-турецькій війні 1710-13 населення Р. М. билося разом з російськими військами. Після 1711 турецький султан стало призначати в М. господарів з числа греків-фанаріотів. Турецько-фанаріотський гніт, що посилився, приводив до зростання феодальної експлуатації селянства. Зростання національного і соціального пригноблення викликало широкий визвольний рух народних мас.

Поразки Туреччини в російський-турецьких війнах 18-19 ст. сприяли ослабленню залежності Р. М. (а також Валахії) від Туреччини. Кючук-кайнарджийський мир 1774 зафіксував право Росії на заступництво Дунайським князівствам (М. і Волощини). Проте після російсько-турецької війни 1806-12 і відходу російських військ з території Р. М., на якій вони знаходилися з початку війни, там була відновлена влада турецького султана. За Бухарестським мирним договором 1812 територія між Дністром і Лозиною (Бессарабія) і частина Північної Буковини відійшли до Росії (решта частини Буковини ще з 1774 була під владою Габсбургів).

Незалежні Молдова і Волощина

Що розвернулося у Волощина в 1821 повстання проти гніту турецьких феодалів, місцевих бояр і греков-фанаріотов охопило і багато районів Р. М. (Волоське повстання 1821). Незважаючи на його поразку, влада фанаріотов була ліквідована і господарі стали призначатися з місцевих бояр. Російський-турецький Адріанопольській мирний договір 1829 розширив автономію Молдовії і Волощини. Відповідно до умов договору на території Молдовії. і Волощини залишалися російські війська. У 1832 в М. був введений т.з. Органічний регламент, що передбачав ряд перетворень соціально-економічного, політичного і адміністративного порядку, що в значній мірі сприяли зближенню М. і Волощини. Подальшим кроком до об'єднання М. і Волощини з'явилася ліквідація в 1847 митної межі між ними. У березні 1848 в Р. М. почався рух за проведення буржуазних реформ. Рух був пригнічений, проте він завдав серйозного удару феодальним порядкам. Під час Кримської війни 1853-56 територія Р. М. була зайнята спочатку росіянами, а потім австрійськими і турецькими військами. Паризький мирний договір 1856 замінив російське заступництво над Дунайськими князівствами «порукою» держав, що підписали цей договір; до Р. М. була приєднана Південна Бессарабія (Буджак). Відповідно до Паризької конвенції 7 серпня 1858, підписаної Великобританією, Австрією, Францією, Росією, Прусією, Туреччиною і П'ємонтом, Р. М. і Волощина була дана назва Сполучені князівства Молдовії і Валахії, передбачено створення деяких загальних органів управління, проте влада фактично залишалася в руках окремих урядів М. і Волощини (під сюзеренітетом турецького султана). Об'єднання було досягнуте шляхом обрання полковника А. Кузи 5 січня 1859 господарем Молдовії, а потім (24 січня 1859) і Валахії. У січні було створено єдине князівство Румунія.