Координати: 50°28′20.1″ пн. ш. 30°28′56.9″ сх. д. / 50.472250° пн. ш. 30.482472° сх. д. / 50.472250; 30.482472

Квітучий провулок (Київ): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kiyanka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Kiyanka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 52: Рядок 52:
З недавніх пір основною визначною пам'яткою провулка став Свято-Іоановского монастир Російської Православної Закордонної Церкви, що розташувався за адресою Квітучий, 18 - в глухому куті провулка.
З недавніх пір основною визначною пам'яткою провулка став Свято-Іоановского монастир Російської Православної Закордонної Церкви, що розташувався за адресою Квітучий, 18 - в глухому куті провулка.


== Зображення ==
<gallery widths=180>
<gallery widths=180>
Kyiv House Kvituchiy 4-1.jpg|Будинок № 4, пам'ятка архітектури, поч. XX ст.
Kyiv House Kvituchiy 4-1.jpg|Будинок № 4, пам'ятка архітектури, поч. XX ст.

Версія за 22:00, 21 лютого 2016

Квітучий провулок
Київ
МісцевістьТатарка
РайонШевченківський
Колишні назви
Новобогоутівська вул. + Істомінський проїзд
Загальні відомості
Протяжність360 м
Координати початку50°28′20.1″ пн. ш. 30°28′56.9″ сх. д. / 50.472250° пн. ш. 30.482472° сх. д. / 50.472250; 30.482472
Координати кінця50°28′12.9″ пн. ш. 30°28′44.2″ сх. д. / 50.470250° пн. ш. 30.478944° сх. д. / 50.470250; 30.478944
поштові індекси04107
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10670
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Квітучий провулок у Вікісховищі

Квіту́чий прову́лок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від провулку Тропініна до Багговутівської вулиці.

Історія

Провулок виник у 2-й половині XIX століття, складався з Новобогоутівської вулиці та Істомінського проїзду, за ім'ям російського флотоводця, героя Севастопольської оборони 1854–1865 років, контр-адмірала Істоміна Володимира Івановича (18091855). Сучасна назва — з 1938 року[1], підтверджена 1944 року[2].

До середини XX століття починався від Нагірної вулиці. Скорочений у зв'язку із будівництвом інституту автоматики НАН України.

Пам'ятки архітектури

Будинок № 4 — колишній особняк, збудований 1912 року у стилі модерн, має статус пам'ятки архітектури та містобудування[3].

Культові споруди

З недавніх пір основною визначною пам'яткою провулка став Свято-Іоановского монастир Російської Православної Закордонної Церкви, що розташувався за адресою Квітучий, 18 - в глухому куті провулка.

Зображення

Примітки

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
  2. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  3. Наказ Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11.

Джерела