Кальченко Галина Никифорівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 8: Рядок 8:
| Дата народження = 4.2.1926
| Дата народження = 4.2.1926
| Місце народження = Борзна
| Місце народження = Борзна
| Дата смерті = 11.3.1975
| Дата смерті = 11.03.1975
| Місце смерті = Київ
| Місце смерті = Київ
| Національність =
| Національність =

Версія за 15:05, 6 грудня 2017

Кальченко Галина Никифорівна
Народження4 лютого 1926(1926-02-04)
Борзна
Смерть11 березня 1975(1975-03-11) (49 років)
 Київ
ПохованняБайкове кладовище
Країна УРСР
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьскульпторка
ВчительЄлева Костянтин Миколайович, Лисенко Михайло Григорович і Муравін Лев Давидович
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяВКП(б)
БатькоКальченко Никифор Тимофійович
У шлюбі зБілаонов Павло Семенович
ДітиКальченко Микита Павлович
НагородиНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1974 Народний художник України — 1967 Заслужений діяч мистецтв УРСР — 1964

CMNS: Кальченко Галина Никифорівна у Вікісховищі
Надгробок Галини Кальченко на Байковому цвинтарі в Києві

Ка́льченко Гали́на Никифо́рівна (4 лютого 1926(19260204), м. Борзна — 11 березня 1975, Київ) — український скульптор. заслужений діяч мистецтв УРСР (1964), народний художник УРСР (1967). Лауреат республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1970), державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1974).

Дочка українського радянського партійного і державного діяча Никифора Тимофійовича Кальченка. Мати скульптора Микити Кальченко.

Біографія

Народилася в м. Борзна. У 1953 році закінчила Київський художній інститут (навчалася в Михайла Лисенка), а 1958 року — аспірантуру цього закладу.

Створила цілу галерею портретів письменників, музик і митців. Найцікавіші: Ванди Василевської (1963), Івана Кавалерідзе (1967), Григорія Косинки (1969), Григорія Сковороди (1972), Лесі Українці у Києві (1973), Івану Котляревському у Києві, Степану Гулаку-Артемовському в м. Городище (Черкаська область).

Галина Никифорівна створювала в основному портрети діячів української культури — письменників, художників, композиторів, своїх колег-скульпторів. Найкращі її роботи — це пам'ятники Лесі Українці в Києві та Ялті, композитору Леонтовичу в Тульчині на Вінниччині, Гулаку-Артемовському в Городищі Черкаської області, Котляревському і Марії Заньковецькій у Києві. Олесь Гончар високо оцінював її творчість, називаючи скульпторку найпоетичнішою та найталановитішою жінкою України.

«Я найбільше боюся не встигнути зробити те, що можу, що повинна зробити!» — говорила скульпторка Галина Кальченко і за свої 49 років вона встигла дуже багато. Створені нею численні пам'ятники радують око жителів та гостей Києва, Ялти, невеличкого французького містечка Енен-Л'єтари і Кам'янця-Подільського, Тульчина, що на Вінниччині, i, звичайно, Черкас, де за два місяці після її смерті було відкрито Меморіальний комплекс, приурочений до 30-річчя Перемоги. Цей Меморіал у Черкасах став, по суті, її лебединою піснею, останнім подарунком скульптора місту.

Скульптура «Мати-Батьківщина» в Києві на березі Дніпра, має відношення до Галини Кальченко, бо саме вона слугувала натурницею автору роботи Василю Бородаю.

Твори

Джерела