Роберт Олійник: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м заміна синтаксу відповідно до обговорення
м стиль
Рядок 38: Рядок 38:
[[Кавалер]] [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста Залізного хреста]]<ref>[http://www.das-ritterkreuz.de/index_search_db.php4?modul=search_result_det&wert1=4575&searchword=Olejnik das-ritterkreuz]</ref>.
[[Кавалер]] [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста Залізного хреста]]<ref>[http://www.das-ritterkreuz.de/index_search_db.php4?modul=search_result_det&wert1=4575&searchword=Olejnik das-ritterkreuz]</ref>.


== Життєпис ==
== Біографія ==
Роберт Олійник народився [[1911 у авіації|9 березня 1911]] у місті [[Ессен]]-Борбек, [[Німецька імперія]]. Мати німкеня, батько за походженням [[українець]], [[Гірнича справа|гірничий інженер]], переселився до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] зі [[Східна Україна|східної частини]] України, що входила тоді до складу [[Російська імперія|Російської імперії]].
Роберт Олійник народився [[1911 у авіації|9 березня 1911]] у місті [[Ессен]]-Борбек, [[Німецька імперія]]. Мати німкеня, батько за походженням [[українець]], [[Гірнича справа|гірничий інженер]], переселився до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] зі [[Східна Україна|східної частини]] України, що входила тоді до складу [[Російська імперія|Російської імперії]].


У жовтні 1933 вступив до Німецької школи транспортної авіації ({{lang-de|Deutsche Verkehrsfliegerschule}}){{#tag:ref|''Німецька школа льотчиків (DVS)'', також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, що діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті [[Берлін]]а Staaken, за часів [[Веймарська республіка|Веймарської республіки]] у квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу [[Брауншвейг]]а. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом з підготовки військових льотчиків для майбутніх [[ВПС]]. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу [[Гітлер]]а до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945|group="Вин."}}, яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від березня 1935 і до кінця війни служив у [[Люфтваффе]]. До червня 1940 інструктор, потім [[льотчик]] [[Винищувальна авіація|винищувальної авіації]], а згодом командир фронтових і випробувальних ескадрилій у бойових частинах.
У жовтні 1933 вступив до Німецької школи транспортної авіації ({{lang-de|Deutsche Verkehrsfliegerschule}}){{#tag:ref|''Німецька школа льотчиків (DVS)'', також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, що діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті [[Берлін]]а Staaken, за часів [[Веймарська республіка|Веймарської республіки]] у квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу [[Брауншвейг]]а. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом з підготовки військових льотчиків для майбутніх [[Повітряні сили|ВПС]]. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу [[Гітлер]]а до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945|group="Вин."}}, яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від березня 1935 і до кінця війни служив у [[Люфтваффе]]. До червня 1940 інструктор, потім [[льотчик]] [[Винищувальна авіація|винищувальної авіації]], а згодом командир фронтових і випробувальних ескадрилій у бойових частинах.


У повоєнний час працював консультантом з продажів. Брав участь у зустрічах ветеранів JG 400, востаннє у жовтні 1988<ref>[http://www.xs4all.nl/~robdebie/me163/pilots01.htm Rob de Bie's home page]</ref> на [[Авіабаза|авіабазі]] «[[Ольденбург]]» ([[ФРН]]), незадовго до смерті.
У повоєнний час працював консультантом з продажів. Брав участь у зустрічах ветеранів JG 400, востаннє у жовтні 1988<ref>[http://www.xs4all.nl/~robdebie/me163/pilots01.htm Rob de Bie's home page]</ref> на [[Авіабаза|авіабазі]] «[[Ольденбург]]» ([[ФРН]]), незадовго до смерті.
Рядок 58: Рядок 58:
14 вересня 1941 II./JG 3 перебазували в [[Райхскомісаріат Нідерланди]] для патрулювання прибережної зони і оборони портів від нальотів британської авіації. На той момент Роберт Олійник мав 37 перемог з них 32 на [[Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни|Східному фронті]] (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни 31 перемога)<ref name="German Aces">[http://acesofww2.com/germany/ German Aces of WW2]</ref>.
14 вересня 1941 II./JG 3 перебазували в [[Райхскомісаріат Нідерланди]] для патрулювання прибережної зони і оборони портів від нальотів британської авіації. На той момент Роберт Олійник мав 37 перемог з них 32 на [[Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни|Східному фронті]] (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни 31 перемога)<ref name="German Aces">[http://acesofww2.com/germany/ German Aces of WW2]</ref>.


Від травня 1943 по 28 червня [[гауптман]]а Роберта Олійника призначено командиром 2-ї ескадрильї [[Jagdgeschwader 3|1-ї винищувальної ескадри «Езау»]], а від 26 липня 1943&nbsp;— командиром III./JG 1. В той-же день він збив свій перший [[бомбардувальник]] B-17, а третя, збита ним 8 жовтня 1943 над [[Бремен]]ом [[Боїнг B-17|«Літаюча фортеця»]], збіглася з останнім днем його командування III./JG 1.
Від травня 1943 по 28 червня [[Гауптман (звання)|гауптмана]] Роберта Олійника призначено командиром 2-ї ескадрильї [[Jagdgeschwader 3|1-ї винищувальної ескадри «Езау»]], а від 26 липня 1943&nbsp;— командиром III./JG 1. В той-же день він збив свій перший [[бомбардувальник]] B-17, а третя, збита ним 8 жовтня 1943 над [[Бремен]]ом [[Боїнг B-17|«Літаюча фортеця»]], збіглася з останнім днем його командування III./JG 1.


== Випробування Мессершміта Ме 163 «Комета» ==
== Випробування Мессершміта Ме 163 «Комета» ==
Рядок 188: Рядок 188:
| align=center| 42
| align=center| 42
| align=center| 8 жовтня 1943<br/>15:23
| align=center| 8 жовтня 1943<br/>15:23
| Збито: важкий [[стратегічний бомбардувальник]] [[Boeing B-17 Flying Fortress|Боїнг B-17]] на схід-північний схід від [[Бремен]]а ([[Німеччина]])
| Збито: важкий [[стратегічний бомбардувальник]] [[Boeing B-17 Flying Fortress|Боїнг B-17]] на північний-схід від [[Бремен]]а ([[Німеччина]])
|}
|}


Версія за 10:26, 22 листопада 2020

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.
Роберт Олійник
Robert Olejnik
Народження9 березня 1911(1911-03-09)
Ессен-Борбек, Німецька імперія
Смерть29 жовтня 1988(1988-10-29) (77 років)
Мюнхен, ФРН
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
 ФРН
ПриналежністьВермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе
Рід військВинищувальна авіація
Роки служби1935—1945
ЗванняМайор
КомандуванняI./JG 3, II./JG 1, III./JG 1, I./JG 400
Війни / битви

Друга світова війна

Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
 Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті

Роберт Олійник (нім. Robert Olejnik; 9 березня 1911, Ессен-Борбек, Німецька імперія — 29 жовтня 1988, Мюнхен, ФРН)  — етнічний українець, німецький льотчик-ас Другої світової війни. Здійснив 680 бойових вильотів[1], здобувши 42 перемоги[1], з них 32 на Східному фронті і 10 проти союзників, у тому числі збив три «Літаючі фортеці» B-17. На рахунку Олійника перша перемога Люфтваффе з початку німецько-радянської війни[2].

Безпосередньо брав участь у випробуваннях і бойовому використанні ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet.

Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста[3].

Біографія

Роберт Олійник народився 9 березня 1911 у місті Ессен-Борбек, Німецька імперія. Мати німкеня, батько за походженням українець, гірничий інженер, переселився до початку Першої світової війни зі східної частини України, що входила тоді до складу Російської імперії.

У жовтні 1933 вступив до Німецької школи транспортної авіації (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule)[Вин. 1], яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від березня 1935 і до кінця війни служив у Люфтваффе. До червня 1940 інструктор, потім льотчик винищувальної авіації, а згодом командир фронтових і випробувальних ескадрилій у бойових частинах.

У повоєнний час працював консультантом з продажів. Брав участь у зустрічах ветеранів JG 400, востаннє у жовтні 1988[4] на авіабазі «Ольденбург» (ФРН), незадовго до смерті.

Участь у бойових діях

15 червня 1940 оберфельдфебель Роберт Олійник отримав призначення в 2-у ескадрилью другої групи 3-ї винищувальної ескадри «Удет» (нім. Jagdgeschwader 3 «Udet», JG 3). Розпочав війну на Мессершмітті Bf 109E, з осені 1941 воював на Мессершмітті Bf 109F.

26 серпня 1940 відкрив рахунок власних перемог, збивши в районі британського містечка Фейвешем (англ. Faversham) винищувач Hawker Hurricane, 5 вересня 1940 в гирлі річки Темза збив два винищувача Супермарін Спітфайр (англ. Supermarine Spitfire). 17 травня 1941 був призначений командиром 1-ї ескадрильї I./ JG 3. До початку німецько-радянської війни на рахунку Роберта Олійника було п'ять перемог.

22 червня 1941, в районі Львова, приблизно о 3:40 ранку, Олійник збив радянський літак — винищувач І-16. Вважається, що це була перша перемога Люфтваффе на Східному фронті[5][6]. Наступного дня він збив чотири бомбардувальники СБ-2, а 26 червня ще п'ять бомбардувальників ДБ-3. 27 червня 1941 під Каневом Роберта Олійника збив радянський ас молодший лейтенант Деменок (Деменок Василь Федорович; 20 березня 1915 — 14 серпня 1941, вісім перемог, два повітряні тарани) на винищувачі І-16 з 88-ї ВАП, 44-ї винищувальної авіаційної дивізії. 14 серпня 1941 Роберт Олійник знову був збитий і знову пілотом на винищувачі І-16. Здійснив вимушену посадку поблизу Василькова (Київська область). Цього ж дня під Каневом, прикриваючи переправу, загинув молодший лейтенант Деменок[7].

Винищувач Bf 109

27 липня 1941 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста (за іншими даними в серпні 1941).

14 вересня 1941 II./JG 3 перебазували в Райхскомісаріат Нідерланди для патрулювання прибережної зони і оборони портів від нальотів британської авіації. На той момент Роберт Олійник мав 37 перемог з них 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни 31 перемога)[8].

Від травня 1943 по 28 червня гауптмана Роберта Олійника призначено командиром 2-ї ескадрильї 1-ї винищувальної ескадри «Езау», а від 26 липня 1943 — командиром III./JG 1. В той-же день він збив свій перший бомбардувальник B-17, а третя, збита ним 8 жовтня 1943 над Бременом «Літаюча фортеця», збіглася з останнім днем його командування III./JG 1.

Випробування Мессершміта Ме 163 «Комета»

Me 163 A-V4

8 жовтня 1943 Роберта Олійника призначено командиром Erprobungskommando 16 (EKdo 16) для проведення випробувань ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet. 1 березня 1944 прийняв під своє командування двадцяту ескадрилью 20./JG 1.

21 квітня 1944 під Wittmundhaven під час посадки вибухнув пілотований Олійником Me 163. Внаслідок катастрофи він дістав важкі травми спини й обличчя. Олійнику пощастило, зазвичай при таких аваріях у пілота мало шансів уціліти. Після виписки зі шпиталю 1 серпня 1944 Олійник прийняв командування I./JG 400, яка була сформована 26 квітня 1944 в Wittmundhafen на основі 20./JG 1.

Перемоги над противником

Список повітряних перемог Роберта Олійника становить 42 літаки противника збиті ним особисто, із них: 5 у Битві за Британію, 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни здобув 31 перемогу)[8] та 5 у ППО Рейху[1][2] (у тому числі три «Літаючі фортеці» B-17).

Нагороди

За роки служби в Люфтваффе Олійник здобув наступні нагороди[9]:

Країна Назва отриманої нагороди Вигляд Дата нагородження Військове звання
Залізний хрест 2-го Класу 17 вересня 1940 Фельдфебель (нім. Feldwebel)
Залізний хрест 1-го Класу 21 вересня 1940 Фельдфебель
Планка для льотчиків-винищувачів у золоті 5 травня 1941 Оберлейтенант
Почесний Кубок Люфтваффе 18 липня 1941 Оберлейтенант
Лицарський хрест Залізного хреста 27 липня 1941 Оберлейтенант
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач 1941 Оберлейтенант

Військові звання

Країна Дата присвоєння Звання
Третій Рейх 1 листопада 1933 Єфрейтор (нім. Gefreiter)
Третій Рейх 1 листопада 1934 Унтерофіцер (нім. Unteroffizier)
Третій Рейх 1 жовтня 1935 Фельдфебель (нім. Feldwebel)
Третій Рейх 1 січня 1941 Оберлейтенант (нім. Oberleutnant)
Третій Рейх 1 березня 1943 Гауптман (Капітан, нім. Hauptmann)
Третій Рейх 1 березня 1945 Майор (нім. Major)

Див. також

Посилання

Зовнішні зображення
Bf 109F-2 Олійника
Fw 190 Олійника
Зі своїм механіком
Зустріч пілотів Me 163 Komet із JG400, жовтень 1988, Олійник крайній праворуч
Праворуч Heinrich Beauvais та Олійник
Пілоти I. / JG400, осінь 1944, аеродром Брандіс. На верхньому знімку (крайній ліворуч) командир I./JG400 гауптман Роберт Олійник
Службові документи Олійника 1 фото
Службові документи Олійника 2 фото
Службові документи Олійника 3 фото
На тлі позначок про збиті літаки
Обговорення польоту
Пам'ятний конверт[Вин. 2]

Примітки

  1. ↑ а б в Major Robert Olejnik (1911—1988)
  2. ↑ а б в Hauptmann Robert Olejnik(англ.)
  3. ↑ das-ritterkreuz
  4. ↑ Rob de Bie's home page
  5. ↑ German Aces of the Russian Front, page 15
  6. ↑ Aces of the Luftwaffe
  7. ↑ Деменок Василь Федорович
  8. ↑ а б German Aces of WW2
  9. ↑ Нагороди Роберта Олійника

Джерела з інтернету та література

Виноски

  1. ↑ Німецька школа льотчиків (DVS), також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, що діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті Берліна Staaken, за часів Веймарської республіки у квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу Брауншвейга. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом з підготовки військових льотчиків для майбутніх ВПС. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу Гітлера до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945
  2. ↑ Пам'ятний конверт Британської Поштової служби, присвячений 30-річчю першого британського безпосадкового атлантичного переліту. Підписано: Willy Messerschmitt, Robert Olejnik, Wolfgang Späte●, Mano Ziegler[de] та Fritz Wendel[de]. Поштовий штемпель с. Крануелл, 15 травня 1971
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Олійник&oldid=30108537