Стефан Хвін: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 24: Рядок 24:
| Сайт =
| Сайт =
}}
}}
'''Стефан Хвін''' ({{lang-pl|Stefan Chwin}}; псевд. Макс Ларс, нар. 11 квітня 1949 р. у [[Ґданськ]]у) — [[письменник]], [[літературний критик]], [[есеїст]], [[історик літератури]], графік. Професор [[Ґданський університет|Ґданського університету]].
'''Стефан Хвін''' ({{lang-pl|Stefan Chwin}}; псевдонім — Макс Ларс, нар. 11 квітня 1949 р. у [[Ґданськ]]у) — [[письменник]], [[літературний критик]], [[есеїст]], [[історик літератури]], [[графік]]. [[Професор]] [[Ґданський університет|Ґданського університету]].


== Твори ==
== Твори ==
* Bez autorytetu (szkice) ([[1981]])
* Без авторитету (Bez autorytetu, [[1981]])
* Ludzie-skorpiony (під псевд. «Max Lars», [[1984]])
* Люди-скорпіони (Ludzie-skorpiony, [[1984]])
* Dzieci — tom I i II z serii «Transgresje» (разом з Марією Яніон, [[1988]])
* Діти. Том I i II (Dzieci tom I i II, [[1988]])
* Człowiek-Litera (під псевд. «Max Lars», [[1989]])
* Людина-літера (Człowiek-Litera, [[1989]])
* Romantyczna przestrzeń wyobraźni ([[1989]])
* Романтичний простір уяви (Romantyczna przestrzeń wyobraźni, [[1989]])
* Krótka historia pewnego żartu ([[1991]])
* Маленька історія жартів (Krótka historia pewnego żartu, [[1991]])
* Literatura i zdrada ([[1993]])
* Література і зрада (Literatura i zdrada, [[1993]])
* Hanemann ([[1995]])
* Ганеман (Hanemann, [[1995]])
* Esther ([[1999]])
* Естер (Esther, [[1999]])
* Złoty pelikan ([[2003]])
* Золотий пелікан (Złoty pelikan, [[2003]])
* Kartki z dziennika ([[2004]])
* Сторінки з журналу (Kartki z dziennika, [[2004]])
* Żona prezydenta ([[2005]])
* Дружина президента (Żona prezydenta, [[2005]])
* Dolina Radości ([[2006]])
* Долина радості (Dolina Radości, [[2006]])
* Dziennik dla dorosłych ([[2008]])
* Щоденник дорослого (Dziennik dla dorosłych, [[2008]])
* Samobójstwo jako doświadczenie wyobraźni ([[2010]])
* Самогубство як досвід уяви (Samobójstwo jako doświadczenie wyobraźni, [[2010]])
* Panna Ferbelin ([[2011]])
* Панна Фербелін (Panna Ferbelin, [[2011]])
* Miłość we Wrocławiu (у співав. [[2011]])
* Кохання у Вроцлаві (Miłość we Wrocławiu, [[2011]])
* Мілош. Ґданськ і околиці. Відносини. Документи. Голоси (Miłosz. Gdańsk i okolice. Relacje. Dokumenty. Głosy, [[2012]])
* Miłosz. Gdańsk i okolice. Relacje. Dokumenty. Głosy (за ред. Кристини Хвін та Стефана Хвіна, [[2012]])
* Miłosz. Interpretacje i świadectwa ([[2012]])
* Мілош. Інтерпретація і свідоцтво (Miłosz. Interpretacje i świadectwa, [[2012]])
* Samobójstwo i grzech istnienia ([[2013]])
* Самогубство і гріх існування (Samobójstwo i grzech istnienia, [[2013]])


== Нагороди ==
== Нагороди ==
Премія Фундації ім. Косцєльських (1983) за книжку «Без авторитету». Премія Paszport Polityki (1995) за роман «Ганеман». Лауреат премії Андреаса Ґрифіуса (Німеччина, 1999). Літературна премія м. Ґдиня (2010) за книжку «Самогубство як досвід уяви».
[[Премія Фундації ім. Косцєльських]] ([[1983]]) за книжку «Без авторитету». Премія [[Paszport Polityki]] ([[1995]]) за роман «Ганеман». Лауреат [[Премія Андреаса Ґрифіуса|премії Андреаса Ґрифіуса]] ([[Німеччина]], [[1999]]). Літературна премія м. [[Гдиня|Ґдиня]] ([[2010]]) за книжку «Самогубство як досвід уяви».


== Переклади українською ==
== Переклади українською ==

Версія за 11:40, 27 квітня 2021

Стефан Хвін
Stefan Chwin
Кристина і Стефан Хвін
ПсевдонімMax Lars
Народився11 квітня 1949 р
Ґданськ, Польща
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітература[1] і образотворче мистецтво[1]
Alma materГданський університет
ЗакладГданський університет
Мова творівпольська
Жанрпроза
Magnum opusDeath in Danzigd
ЧленствоАсоціація письменників Польщі
У шлюбі зKrystyna Chwind
Нагороди

CMNS: Стефан Хвін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Стефан Хвін (пол. Stefan Chwin; псевдонім — Макс Ларс, нар. 11 квітня 1949 р. у Ґданську) — письменник, літературний критик, есеїст, історик літератури, графік. Професор Ґданського університету.

Твори

  • Без авторитету (Bez autorytetu, 1981)
  • Люди-скорпіони (Ludzie-skorpiony, 1984)
  • Діти. Том I i II (Dzieci — tom I i II, 1988)
  • Людина-літера (Człowiek-Litera, 1989)
  • Романтичний простір уяви (Romantyczna przestrzeń wyobraźni, 1989)
  • Маленька історія жартів (Krótka historia pewnego żartu, 1991)
  • Література і зрада (Literatura i zdrada, 1993)
  • Ганеман (Hanemann, 1995)
  • Естер (Esther, 1999)
  • Золотий пелікан (Złoty pelikan, 2003)
  • Сторінки з журналу (Kartki z dziennika, 2004)
  • Дружина президента (Żona prezydenta, 2005)
  • Долина радості (Dolina Radości, 2006)
  • Щоденник дорослого (Dziennik dla dorosłych, 2008)
  • Самогубство як досвід уяви (Samobójstwo jako doświadczenie wyobraźni, 2010)
  • Панна Фербелін (Panna Ferbelin, 2011)
  • Кохання у Вроцлаві (Miłość we Wrocławiu, 2011)
  • Мілош. Ґданськ і околиці. Відносини. Документи. Голоси (Miłosz. Gdańsk i okolice. Relacje. Dokumenty. Głosy, 2012)
  • Мілош. Інтерпретація і свідоцтво (Miłosz. Interpretacje i świadectwa, 2012)
  • Самогубство і гріх існування (Samobójstwo i grzech istnienia, 2013)

Нагороди

Премія Фундації ім. Косцєльських (1983) за книжку «Без авторитету». Премія Paszport Polityki (1995) за роман «Ганеман». Лауреат премії Андреаса Ґрифіуса (Німеччина, 1999). Літературна премія м. Ґдиня (2010) за книжку «Самогубство як досвід уяви».

Переклади українською

  • Хвін С. Ганеман (Фрагменти роману) // Потяг 76. Потяг до Польщі. Центральноєвропейський часопис. — Чернівці: Книги — XXI, 2006. — С. 100—114 [1][недоступне посилання з липня 2019] Переклад Ігоря Пізнюка
  • Хвін С. Ганеман: Роман — К.: Аграр Медіа Груп, 2010. — 194 с. Переклад Ігоря Пізнюка
  1. а б Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.