Ханенко Варвара Ніколівна: відмінності між версіями

Варвара Ніколівна Ханенко
Варвара Ніколівна Ханенко
	портрет роботи Миколи Неврєва
Ім'я при народженні	Варвара Ніколівна Терещенко
Народилася	9 серпня 1852; Глухів
Померла	7 травня 1922 (69 років); Київ
Поховання	Видубицький монастир
Громадянство	Російська імперія
Галузь	меценатство і колекціонування
Відома завдяки	колекціонерка, меценатка
Знання мов	російська
Рід	Терещенки, Ханенки
Батько	Терещенко Нікола Артемійович
У шлюбі з	Ханенко Богдан Іванович
	Герб; герб Ханенків
	; ; ;

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 11:19, 29 вересня 2021

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ханенко.

Варвара Ніколівна Ханенко (до шлюбу● Терещенко; 9 серпня 1852, Глухів — 7 травня 1922, Київ) — українська колекціонерка, меценатка.

Біографія

Народилася 9 серпня 1852 року в Глухові в родинному маєтку Терещенків. Старша дочка відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка. Одержала домашню освіту, цікавилася, як і батько, мистецтвом^[2].

Одружилася з Богданом Ханенком — промисловцем, колекціонером української старовини і творів мистецтва, археологом і меценатом. Була однодумицею та соратницею чоловіка в колекціонуванні предметів мистецтва.

У 1904 році у своєму маєтку в селі Оленівці Васильківського повіту Київської губернії організувала для дітей ремісничу школу. Вироби майстрів неодноразово представлялися на виставках у Києві, Санкт-Петербурзі, де були відзначені золотою медаллю.

Варвару Ханенко було обрано головою комісії Київського художньо-промислового й наукового музею з організації першої Південноросійської виставки кустарних виробів, що відбулася у 1906 році. У 1907 році вона стала однією із ініціаторів утворення й діяльною членкинею Київського кустарного товариства. На Всеросійській виставці в Києві в 1913 році влаштувала окремий павільйон, де було представлено продукцію шести кустарних майстерень, заснованих і утримуваних нею.

Разом із чоловіком колекціонувала пам'ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Після смерті Богдана Ханенка в 1917 році колекція, згідно з його волею, перейшла у власність Варвари Ханенко, а після її смерті мала перейти у власність Києва для організації загальнодоступного музею. Ханенко мусила впорядкувати колекцію й підготувати її до перетворення на музей. Та найважливішим завданням було зберегти зібрання в надзвичайно непростий час. Через Першу світову війну вона змушена була евакуювати значну частину зібрання з Києва до Москви, до Історичного музею. У 1921 році добилася повернення колекції до Києва. При цьому три десятки картин безслідно зникли, повністю було пограбовано квартиру в Санкт-Петербурзі, де зберігалися прекрасні твори мистецтва. Ханенко відмовилася від пропозиції переїхати до Німеччини й відкрити там музей на привілейованих умовах. Вона звернулася до Української академії наук із проханням прийняти від неї в дар усі художні багатства, але з урахуванням умови Богдана Івановича: зібрання має називатися «Музей Богдана Івановича та Варвари Ніколівни Ханенків». Однак науковий комітет Головосвіти «через відсутність за Ханенком революційних заслуг» просив Академію наук «віднайти більш підходящу особу для назви колишнього музею Ханенка». Врешті-решт, було затверджено компромісну назву — Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук ім. Б. І. та В. Н. Ханенків. У 1999 році музею повернуто його первісну назву — Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Померла 7 травня 1922 року. Похована в Києві на цвинтарі Видубицького монастиря поруч із чоловіком.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Архів оригіналу за 7 лютий 2012. Процитовано 16 травень 2011.

Посилання

Мультсеріал «Історії небайдужих»: Епізод 3 «Варвара та Богдан Ханенки»
О. М. Донік. Ханенки Богдан Іванович і Варвара Миколаївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 344. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Проект «Українці у світі»
Варвара Ханенко. Вона зробила зі свого дому музей мистецтв

Портал «Біографії» Портал «Мистецтво»

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-1] а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[2] Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Архів оригіналу за 7 лютий 2012. Процитовано 16 травень 2011.

[1]

[2]

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 }}
 {{Othernames|Ханенко}}
-'''Варвара Ніколівна Ханенко''' (у дівоцтві ''Терещенко''; [[9 серпня]] [[1852]], [[Глухів]]&nbsp;— [[7 травня]] [[1922]], [[Київ]])&nbsp;— українська колекціонерка, [[меценат]]ка.
+'''Варвара Ніколівна Ханенко''' ({{Не перекладено|Дошлюбне та шлюбне прізвище|до шлюбу|en|Maiden and married names}} ''Терещенко''; [[9 серпня]] [[1852]], [[Глухів]]&nbsp;— [[7 травня]] [[1922]], [[Київ]])&nbsp;— українська колекціонерка, [[меценат]]ка.
 == Біографія ==
 Народилася [[9 серпня]] [[1852]] року в [[Глухів|Глухові]] в родинному маєтку [[Терещенки (рід)|Терещенків]]. Старша [[дочка]] відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера [[Терещенко Нікола Артемійович|Ніколи Артемовича Терещенка]]. Одержала домашню [[освіта|освіту]], цікавилася, як і батько, мистецтвом<ref>{{Cite web |url=http://www.khanenkomuseum.kiev.ua/ua/history/fundators.htm |title=Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків |accessdate=16 травень 2011 |archiveurl=https://www.webcitation.org/65H64ZMiv?url=http://www.khanenkomuseum.kiev.ua/ua/history/fundators.htm |archivedate=7 лютий 2012 |deadurl=yes }}</ref>.
-Вийшла заміж за [[Ханенко Богдан Іванович|Богдана Ханенка]]&nbsp;— промисловця, колекціонера української старовини і творів мистецтва, [[археолог]]а і мецената. Була однодумцем та активним помічником свого чоловіка в колекціонуванні предметів мистецтва.
+Одружилася з [[Ханенко Богдан Іванович|Богданом Ханенком]]&nbsp;— промисловцем, колекціонером української старовини і творів мистецтва, [[археолог|археологом]] і меценатом. Була однодумицею та соратницею чоловіка в колекціонуванні предметів мистецтва.
-У [[1904]] році у своєму маєтку в селі [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівці]] [[Васильківський повіт|Васильківського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] Варвара Николівна організувала для [[дитина|дітей]] ремісничу школу. Вироби майстрів неодноразово представлялися на виставках у [[Київ|Києві]], [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], де були відзначені золотою медаллю.
+У [[1904]] році у своєму маєтку в селі [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівці]] [[Васильківський повіт|Васильківського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] організувала для [[дитина|дітей]] ремісничу школу. Вироби майстрів неодноразово представлялися на виставках у [[Київ|Києві]], [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], де були відзначені золотою медаллю.
-Варвару Ханенко було обрано головою комісії Київського художньо-промислового й наукового музею з організації першої Південноросійської виставки кустарних виробів, що відбулася у [[1906]] році. У [[1907]] році вона стала одним із ініціаторів утворення й діяльним членом Київського кустарного товариства. На Всеросійській виставці в Києві в [[1913]] році влаштувала окремий павільйон, де було представлено продукцію шести кустарних майстерень, заснованих і утримуваних нею.
+Варвару Ханенко було обрано головою комісії Київського художньо-промислового й наукового музею з організації першої Південноросійської виставки кустарних виробів, що відбулася у [[1906]] році. У [[1907]] році вона стала однією із ініціаторів утворення й діяльною членкинею Київського кустарного товариства. На Всеросійській виставці в Києві в [[1913]] році влаштувала окремий павільйон, де було представлено продукцію шести кустарних майстерень, заснованих і утримуваних нею.
-Разом із чоловіком колекціонувала пам'ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Після смерті Богдана Івановича в [[1917]] році колекція, згідно з його волею, перейшла у власність Варвари Ніколівни, а після її смерті мала перейти у власність Києва для організації загальнодоступного музею. Варвара Ніколівна мусила впорядкувати колекцію й підготувати її до перетворення на музей. Та найважливішим завданням було зберегти зібрання в надзвичайно непростий час. Через [[Перша світова війна|Першу світову війну]] Варвара Николівна змушена була евакуювати значну частину зібрання з Києва до [[Москва|Москви]], до Історичного музею. У [[1921]] році вона добилася повернення колекції до Києва. При цьому три десятки картин безслідно зникли, повністю було пограбовано квартиру в Санкт-Петербурзі, де зберігалися прекрасні твори мистецтва. Варвара Ніколівна відмовилася від пропозиції переїхати до [[Німеччина|Німеччини]] й відкрити там музей на привілейованих умовах. Вона звернулася до [[ВУАН|Української академії наук]] із проханням прийняти від неї в дар усі художні багатства, але з урахуванням умови Богдана Івановича: зібрання має називатися «Музей Богдана Івановича та Варвари Ніколівни Ханенків». Однак науковий комітет Головосвіти «через відсутність за Ханенком революційних заслуг» просив Академію наук «віднайти більш підходящу особу для назви колишнього музею Ханенка». Врешті-решт, було затверджено компромісну назву&nbsp;— Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук ім. Б.&nbsp;І. та В.&nbsp;Н. Ханенків. У [[1999]] році музею повернуто його первісну назву&nbsp;— [[Музей Ханенків|Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків]].
+Разом із чоловіком колекціонувала пам'ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Після смерті Богдана Ханенка в [[1917]] році колекція, згідно з його волею, перейшла у власність Варвари Ханенко, а після її смерті мала перейти у власність Києва для організації загальнодоступного музею. Ханенко мусила впорядкувати колекцію й підготувати її до перетворення на музей. Та найважливішим завданням було зберегти зібрання в надзвичайно непростий час. Через [[Перша світова війна|Першу світову війну]] вона змушена була евакуювати значну частину зібрання з Києва до [[Москва|Москви]], до Історичного музею. У [[1921]] році добилася повернення колекції до Києва. При цьому три десятки картин безслідно зникли, повністю було пограбовано квартиру в Санкт-Петербурзі, де зберігалися прекрасні твори мистецтва. Ханенко відмовилася від пропозиції переїхати до [[Німеччина|Німеччини]] й відкрити там музей на привілейованих умовах. Вона звернулася до [[ВУАН|Української академії наук]] із проханням прийняти від неї в дар усі художні багатства, але з урахуванням умови Богдана Івановича: зібрання має називатися «Музей Богдана Івановича та Варвари Ніколівни Ханенків». Однак науковий комітет Головосвіти «через відсутність за Ханенком революційних заслуг» просив Академію наук «віднайти більш підходящу особу для назви колишнього музею Ханенка». Врешті-решт, було затверджено компромісну назву&nbsp;— Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук ім. Б.&nbsp;І. та В.&nbsp;Н. Ханенків. У [[1999]] році музею повернуто його первісну назву&nbsp;— [[Музей Ханенків|Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків]].
 [[Файл:Могила Богдана і Варвари Ханенків.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Могила Богдана і Варвари Ханенків]]
 Померла [[7 травня]] [[1922]] року. Похована в Києві на [[Некрополь Видубицького монастиря|цвинтарі Видубицького монастиря]] поруч із чоловіком.
@@ Рядок 62: / Рядок 62: @@
 [[Категорія:Поховані на некрополі Видубицького монастиря]]
 [[Категорія:Померли в Києві]]
+[[Категорія:Меценатки]]

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Родовід
Нормативний контроль	FAST: 1983638 · GND: 1141263386 · GKG: /g/122nc8cc · ISNI: 0000000420584592 · LCCN: no2013135339 · NKC: js20231210954 · VIAF: 305459544

Ханенко Варвара Ніколівна: відмінності між версіями

Версія за 11:19, 29 вересня 2021

Біографія

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук