Жан-Поль Пенен: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Пенен, Жан-Поль»
 
вікіфікація
Рядок 1: Рядок 1:
{{Музикант}}
{{Музикант}}
'''Жан-Поль Пенен''' ({{Lang-fr|Jean-Paul Penin}}; нар. [[31 грудня]] [[1949]], [[Сен-Дізьє]]) — [[Франція|французький]] диригент.
'''Жан-Поль Пенен''' ({{Lang-fr|Jean-Paul Penin}}; нар. [[31 грудня]] [[1949]], [[Сен-Дізьє]]) — [[Франція|французький]] диригент.


== Біографія ==
== Біографія ==
Жан-Поль Пенен здобув освіту як біофізик, захистивши дисертацію в [[Страсбурзький університет|Страсбурзькому університеті]] ([[1974]]), після чого вирішив повністю присвятити себе музиці. У тому ж університеті він отримав маґістерський ступінь з музикознавства ([[1978]]), одночасно закінчивши Страсбурзьку консерваторію за класами контрабасу та камерного ансамблю. Крім того, Пенен вивчав історію музики в [[Паризька вища національна консерваторія музики й танцю|Паризькій консерваторії]] в Іва Жерара, потім навчався в [[Консерваторія Сан-Франциско|Консерваторії Сан-Франциско]], у тому числі у [[Джон Кулідж Адамс|Джона Куліджа Адамса]] як [[Програма Фулбрайта|фулбрайтовський стипендіат]]<ref>[http://www.fulbright-france.org/pdf/cfa-newsletter-02.pdf Une communauté active] {{Wayback|date=20080405005450}} // Fulbright-France Quarterly Nesletter. — Numero 2. Hiver 2001—2002.{{Ref-fr}}</ref>.
Жан-Поль Пенен здобув освіту як біофізик, захистивши дисертацію в [[Страсбурзький університет|Страсбурзькому університеті]] ([[1974]]), після чого вирішив повністю присвятити себе музиці. У тому ж університеті він отримав маґістерський ступінь з музикознавства ([[1978]]), одночасно закінчивши Страсбурзьку консерваторію за класами контрабасу та камерного ансамблю. Крім того, Пенен вивчав історію музики в [[Паризька вища національна консерваторія музики й танцю|Паризькій консерваторії]] в Іва Жерара, потім навчався в [[Консерваторія Сан-Франциско|Консерваторії Сан-Франциско]], у тому числі у [[Джон Кулідж Адамс|Джона Куліджа Адамса]] як [[Програма Фулбрайта|фулбрайтовський стипендіат]]<ref>[http://www.fulbright-france.org/pdf/cfa-newsletter-02.pdf Une communauté active] {{Wayback|date=20080405005450}} // Fulbright-France Quarterly Nesletter.&nbsp;— Numero 2. Hiver 2001—2002.{{Ref-fr}}</ref>.


У [[1980]]—[[1981]] рр. [[1984|Пенен]] був асистентом Алена Ломбара [[1982|у]] Страсбурзькому філармонічному оркестрі, потім у 1982—1984 роках асистентом [[Лорін Маазель|Лоріна Маазеля]] у [[Віденська державна опера|Віденській державній опері]]. У [[1990]]—[[1994]] рр. головний запрошений диригент Краківського філармонічного оркестру.
У [[1980]]—[[1981]]&nbsp;рр. [[1984|Пенен]] був асистентом Алена Ломбара [[1982|у]] Страсбурзькому філармонічному оркестрі, потім у 1982—1984 роках асистентом [[Лорін Маазель|Лоріна Маазеля]] у [[Віденська державна опера|Віденській державній опері]]. У [[1990]]—[[1994]]&nbsp;рр. головний запрошений диригент Краківського філармонічного оркестру.


== Найважливіші виступи ==
== Найважливіші виступи ==
З ім'ям Пенена пов'язана одна значна прем'єра: перше у Франції виконання "[[Урочиста меса (Берліоз)|Урочистої меси]]" [[Гектор Берліоз|Гектора Берліоза]] — юнацького ([[1824]]) твору знаменитого композитора, який вважався втраченим і знайденим [[1991|1991 року]] ; Пенен виконав її з оркестром і хором Краківської філармонії [[7 жовтня]] [[1993|1993 року]] в Базиліці Святої Марії Магдалини у [[Везле|Везлі]], через 4 дні після світової прем'єри (у [[Бремен|Бремені]] під керуванням [[Джон Еліот Гардінер|Джона Еліота Гардінера]]). Зроблений у Везлі концертний запис вважається першим, оскільки Гардінер записав своє виконання вже на наступному концерті, 12 жовтня в Лондоні<ref>[http://berlioz2003.site.voila.fr/messe.htm La Messe Solennelle] // Berlioz — 2003.</ref>. Зустрічаються в деяких джерелах повідомлення про те, що Пенен диригував у Нідерландах світовою прем'єрою Другого концерту для фортеп'яно з оркестром [[Олів'є Мессіан|Олів'є Мессіана]], не відповідає дійсності: Месіан не має твору з такою назвою; мабуть, це неточні відлуння повідомлення про нідерландську прем'єру месіанівського «Міста у висоті» ({{Lang-fr|La ville d’en-haut}} (для фортеп'яно і оркестру), що дійсно відбулася [[1990]] року під керуванням Пенена<ref>[http://www.xs4all.nl/~fvdwaa/art/vk0435.htm Olivier Messiaen voegt nawoord~ toe aan zijn imposante oeuvre] // Volkskrant, 12 ноября 1990.{{ref-nl}}</ref>, проте світова прем'єра цього твору відбулася роком раніше в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]] під керуванням [[П'єр Булез|П'єра Булеза]]<ref>Robert Fallon. Various Messiaen Editions // Notes. — Volume 60, Number 3, March 2004. — Pp. 795—801.</ref>.
З ім'ям Пенена пов'язана одна значна прем'єра: перше у Франції виконання «[[Урочиста меса (Берліоз)|Урочистої меси]]» [[Гектор Берліоз|Гектора Берліоза]]&nbsp;— юнацького ([[1824]]) твору знаменитого композитора, який вважався втраченим і знайденим [[1991|1991 року]] ; Пенен виконав її з оркестром і хором Краківської філармонії [[7 жовтня]] [[1993|1993 року]] в Базиліці Святої Марії Магдалини у [[Везле|Везлі]], через 4 дні після світової прем'єри (у [[Бремен]]і під керуванням [[Джон Еліот Гардінер|Джона Еліота Гардінера]]). Зроблений у Везлі концертний запис вважається першим, оскільки Гардінер записав своє виконання вже на наступному концерті, 12 жовтня в Лондоні<ref>[http://berlioz2003.site.voila.fr/messe.htm La Messe Solennelle] // Berlioz&nbsp;— 2003.</ref>. Зустрічаються в деяких джерелах повідомлення про те, що Пенен диригував у Нідерландах світовою прем'єрою Другого концерту для фортеп'яно з оркестром [[Олів'є Мессіан]]а, не відповідає дійсності: Месіан не має твору з такою назвою; мабуть, це неточні відлуння повідомлення про нідерландську прем'єру месіанівського «Міста у висоті» ({{Lang-fr|La ville d’en-haut}} (для фортеп'яно і оркестру), що дійсно відбулася [[1990]] року під керуванням Пенена<ref>[http://www.xs4all.nl/~fvdwaa/art/vk0435.htm Olivier Messiaen voegt nawoord~ toe aan zijn imposante oeuvre] // Volkskrant, 12 ноября 1990.{{ref-nl}}</ref>, проте світова прем'єра цього твору відбулася роком раніше в [[Нью-Йорк]]у під керуванням [[П'єр Булез|П'єра Булеза]]<ref>Robert Fallon. Various Messiaen Editions // Notes.&nbsp;— Volume 60, Number 3, March 2004.&nbsp;— Pp. 795—801.</ref>.


== Записи ==
== Записи ==
Серед записів Пенена найбільшою популярністю користуються опери, у тому числі [[Вольфганг Амадей Моцарт|моцартівські]] "[[Так чинять усі|Так чинять всі]]" та "[[Дон Жуан (опера)|Дон Жуан]]", проте насамперед — рідко виконувані та записувані: "Фернан Кортес" [[Гаспаре Спонтіні]], "Едіп у Колоні" [[Антоніо Саккіні]] (опера, написана) на замовлення [[Людовик XVI|Людовіка XVI]] для відкриття нового оперного театру у Версалі), «Гвендоліна» [[Еммануель Шабріє|Еммануеля Шабріє]], а також «<nowiki/>[[Вільний стрілець]]<nowiki/>» [[Карл Марія фон Вебер|Вебера]] в редакції Берліоза, з дванадцятьма берліозівськими додатковими речитативами.
Серед записів Пенена найбільшою популярністю користуються опери, у тому числі [[Вольфганг Амадей Моцарт|моцартівські]] «[[Так чинять усі|Так чинять всі]]» та «[[Дон Жуан (опера)|Дон Жуан]]», проте насамперед&nbsp;— рідко виконувані та записувані: «Фернан Кортес» [[Гаспаре Спонтіні]], «Едіп у Колоні» [[Антоніо Саккіні]] (опера, написана) на замовлення [[Людовик XVI|Людовіка XVI]] для відкриття нового оперного театру у Версалі), «Гвендоліна» [[Еммануель Шабріє|Еммануеля Шабріє]], а також «<nowiki/>[[Вільний стрілець]]<nowiki/>» [[Карл Марія фон Вебер|Вебера]] в редакції Берліоза, з дванадцятьма берліозівськими додатковими речитативами.


== Твори ==
== Твори ==
Пенену належить книга «Барочники, або Музична точність» ({{Lang-fr|Les Baroqueux ou le Musicalement Correct}}; [[2000]]) — розлогий памфлет проти [[Автентичне виконавство|історичного виконання]] та його прихильників; скорочений виклад позиції Пенена містить лекція «Музикант перед вибором: Музеографія чи присвоєння?» ({{Lang-fr|L’interprète face à la partition. Muséographie ou appropriation?}}), у якій Пенен резюмує свою позицію словами: «Музиканти що неспроможні прийняти емоційного спотворення, отже — фальсифікації твору, які нав'язуються ідеологією барочників. <…> Наполягати на віці шедевра — значить позбавляти слухача основної свободи вирушати під час концерту на той час і місце, яке йому подобається»<ref>{{Lang-fr|Les musiciens ne peuvent accepter le processus de détournement émotionnel, donc de falsification de l’œuvre, que leur impose l’idéologie baroqueuse. <...> Insister sur l’âge du chef-d’œuvre, est priver l’auditeur de sa liberté fondamentale de voyager, pendant le concert, aux lieux et temps qu’il lui plaira. Le théoricien impose, l'artiste propose.}}</ref>.
Пенену належить книга «Барочники, або Музична точність» ({{Lang-fr|Les Baroqueux ou le Musicalement Correct}}; [[2000]])&nbsp;— розлогий памфлет проти [[Автентичне виконавство|історичного виконання]] та його прихильників; скорочений виклад позиції Пенена містить лекція «Музикант перед вибором: Музеографія чи присвоєння?» ({{Lang-fr|L’interprète face à la partition. Muséographie ou appropriation?}}), у якій Пенен резюмує свою позицію словами: «Музиканти що неспроможні прийняти емоційного спотворення, отже&nbsp;— фальсифікації твору, які нав'язуються ідеологією барочників. <…> Наполягати на віці шедевра&nbsp;— значить позбавляти слухача основної свободи вирушати під час концерту на той час і місце, яке йому подобається»<ref>{{Lang-fr|Les musiciens ne peuvent accepter le processus de détournement émotionnel, donc de falsification de l’œuvre, que leur impose l’idéologie baroqueuse. <...> Insister sur l’âge du chef-d’œuvre, est priver l’auditeur de sa liberté fondamentale de voyager, pendant le concert, aux lieux et temps qu’il lui plaira. Le théoricien impose, l'artiste propose.}}</ref>.


Пенен написав також оркестрову сюїту «Паризькі ночі» ({{Lang-fr|Nuits Parisiennes}}; [[2004]]), за якою пізніше було поставлено балет.
Пенен написав також оркестрову сюїту «Паризькі ночі» ({{Lang-fr|Nuits Parisiennes}}; [[2004]]), за якою пізніше було поставлено балет.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{примітки}}
{{Reflist}}


== Посилання ==
== Посилання ==

* [http://www.nmz.de Les ''Baroqueux ou le Musicalement Correct''], Editions Gründ, Paris, 2000.
* [http://www.nmz.de Les ''Baroqueux ou le Musicalement Correct''], Editions Gründ, Paris, 2000.
* [http://barok.free.fr ''L'Interprète face à la partition.''] [http://barok.free.fr ''Muséographie ou appropriation ?''] Prague National Music Academy 2000
* [http://barok.free.fr ''L'Interprète face à la partition.''] [http://barok.free.fr ''Muséographie ou appropriation ?''] Prague National Music Academy 2000

{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Пенен}}
[[Категорія:Французькі академічні музиканти]]
[[Категорія:Французькі академічні музиканти]]

Версія за 21:25, 16 лютого 2022

Жан-Поль Пенен
фр. Jean-Paul Penin
Основна інформація
Дата народження31 грудня 1949(1949-12-31)[1] (74 роки)
Місце народженняСен-Дізьє
Роки активності1972 — тепер. час
ГромадянствоФранція
Професіїдиригент
ОсвітаКонсерваторія Сан-Франциско і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Жанрикласична музика
jeanpaulpenin.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Жан-Поль Пенен (фр. Jean-Paul Penin; нар. 31 грудня 1949, Сен-Дізьє) — французький диригент.

Біографія

Жан-Поль Пенен здобув освіту як біофізик, захистивши дисертацію в Страсбурзькому університеті (1974), після чого вирішив повністю присвятити себе музиці. У тому ж університеті він отримав маґістерський ступінь з музикознавства (1978), одночасно закінчивши Страсбурзьку консерваторію за класами контрабасу та камерного ансамблю. Крім того, Пенен вивчав історію музики в Паризькій консерваторії в Іва Жерара, потім навчався в Консерваторії Сан-Франциско, у тому числі у Джона Куліджа Адамса як фулбрайтовський стипендіат[2].

У 1980—1981 рр. Пенен був асистентом Алена Ломбара у Страсбурзькому філармонічному оркестрі, потім у 1982—1984 роках асистентом Лоріна Маазеля у Віденській державній опері. У 1990—1994 рр. головний запрошений диригент Краківського філармонічного оркестру.

Найважливіші виступи

З ім'ям Пенена пов'язана одна значна прем'єра: перше у Франції виконання «Урочистої меси» Гектора Берліоза — юнацького (1824) твору знаменитого композитора, який вважався втраченим і знайденим 1991 року ; Пенен виконав її з оркестром і хором Краківської філармонії 7 жовтня 1993 року в Базиліці Святої Марії Магдалини у Везлі, через 4 дні після світової прем'єри (у Бремені під керуванням Джона Еліота Гардінера). Зроблений у Везлі концертний запис вважається першим, оскільки Гардінер записав своє виконання вже на наступному концерті, 12 жовтня в Лондоні[3]. Зустрічаються в деяких джерелах повідомлення про те, що Пенен диригував у Нідерландах світовою прем'єрою Другого концерту для фортеп'яно з оркестром Олів'є Мессіана, не відповідає дійсності: Месіан не має твору з такою назвою; мабуть, це неточні відлуння повідомлення про нідерландську прем'єру месіанівського «Міста у висоті» (фр. La ville d’en-haut (для фортеп'яно і оркестру), що дійсно відбулася 1990 року під керуванням Пенена[4], проте світова прем'єра цього твору відбулася роком раніше в Нью-Йорку під керуванням П'єра Булеза[5].

Записи

Серед записів Пенена найбільшою популярністю користуються опери, у тому числі моцартівські «Так чинять всі» та «Дон Жуан», проте насамперед — рідко виконувані та записувані: «Фернан Кортес» Гаспаре Спонтіні, «Едіп у Колоні» Антоніо Саккіні (опера, написана) на замовлення Людовіка XVI для відкриття нового оперного театру у Версалі), «Гвендоліна» Еммануеля Шабріє, а також «Вільний стрілець» Вебера в редакції Берліоза, з дванадцятьма берліозівськими додатковими речитативами.

Твори

Пенену належить книга «Барочники, або Музична точність» (фр. Les Baroqueux ou le Musicalement Correct; 2000) — розлогий памфлет проти історичного виконання та його прихильників; скорочений виклад позиції Пенена містить лекція «Музикант перед вибором: Музеографія чи присвоєння?» (фр. L’interprète face à la partition. Muséographie ou appropriation?), у якій Пенен резюмує свою позицію словами: «Музиканти що неспроможні прийняти емоційного спотворення, отже — фальсифікації твору, які нав'язуються ідеологією барочників. <…> Наполягати на віці шедевра — значить позбавляти слухача основної свободи вирушати під час концерту на той час і місце, яке йому подобається»[6].

Пенен написав також оркестрову сюїту «Паризькі ночі» (фр. Nuits Parisiennes; 2004), за якою пізніше було поставлено балет.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Une communauté active Архівовано квітень 5, 2008 на сайті Wayback Machine. // Fulbright-France Quarterly Nesletter. — Numero 2. Hiver 2001—2002.(фр.)
  3. ↑ La Messe Solennelle // Berlioz — 2003.
  4. ↑ Olivier Messiaen voegt nawoord~ toe aan zijn imposante oeuvre // Volkskrant, 12 ноября 1990.(нід.)
  5. ↑ Robert Fallon. Various Messiaen Editions // Notes. — Volume 60, Number 3, March 2004. — Pp. 795—801.
  6. ↑ фр. Les musiciens ne peuvent accepter le processus de détournement émotionnel, donc de falsification de l’œuvre, que leur impose l’idéologie baroqueuse. <...> Insister sur l’âge du chef-d’œuvre, est priver l’auditeur de sa liberté fondamentale de voyager, pendant le concert, aux lieux et temps qu’il lui plaira. Le théoricien impose, l'artiste propose.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Поль_Пенен&oldid=34673216