Хмельницький Рафаїл Павлович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м шаблон Мітка: Посилання на сторінки неоднозначності |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| ім'я = Хмельницький Рафаїл Павлович |
| ім'я = Хмельницький Рафаїл Павлович |
||
| оригінал імені = |
| оригінал імені = |
||
| портрет = |
| портрет = Рафаил Павлович Хмельницкий.jpg |
||
| розмір = |
| розмір = |
||
| ім'я при народженні = |
| ім'я при народженні = |
Версія за 21:31, 29 січня 2023
Хмельницький Рафаїл Павлович | |
---|---|
Прізвисько | Руда[1] |
Народження | 27 вересня 1898 Кременчук |
Смерть | 9 січня 1964 (65 років) Москва |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1916–1948 |
Звання | Генерал-лейтенант |
Командування | 34-й стрілецький корпус |
Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Хмельни́цький Рафаї́л Па́влович (нар. 27 вересня 1898 — пом. 9 січня 1964) — радянський військовик, генерал-лейтенант (1940)[2].
Біографія
Народився 27 вересня 1898 року в місті Кременчук Полтавської губернії. Єврей.
У жовтні 1916 року призваний до Російської імператорської армії, перебував у 5-му запасному артилерійськову дивізіоні. У квітні 1917 року закінчив навчальну команду розвідників і направлений на Південно-Західний фронт, де воював у складі 46-ї артилерійської бригади.
У січні 1919 року вступив до РСЧА та призначений на посаду секретаря Кременчуцького повітового військкомату, з квітня 1919 року — начальник кінних і піших загонів Кременчуцької міліції, згодом — комендант залізничної станції Знам'янка. З червня 1919 року — представник ЧК з розквартирування військ Червоної Армії. У грудні 1919 — січні 1920 року перебував у більшовицькому підпіллі, потім був політпрацівником агітаційного відділу Харківського губернського військкомату. З травня 1920 року — секретар члена РВР 1-ї кінної армії. Брав участь в боях на Південно-Західному та Південному фронтах проти білополяків, військ А. Денікіна, П. Врангеля та проти українських повстанських військ.
Брав участь у придушенні повстання в Кронштадті, за що нагороджений орденом Червоного Прапора.
З червня 1921 по жовтень 1922 року — виконувач обов'язків ад'ютанта командувача військами Північно-Кавказького військового окуругу.
У жовтні 1922 року направлений на навчання. У липні 1926 року закінчив Військову академію РСЧА імені М. В. Фрунзе і направлений командиром роти (стажером) 32-го стрілецького полку 11-ї стрілецької дивізії.
З липня 1927 року — помічник начальника 1-го відділення штабу Московського ВО, згодом — командир і комісар 2-го стрілецького полку Московської пролетарської стрілецької дивізії.
З серпня 1929 року — офіцер для особливих доручень при народному комісарі по військовим і морським справам СРСР. З червня 1930 року — командир і комісар 1-го стрілецького полку Московської Пролетарської стрілецької дивізії. З квітня 1931 року помічник командира дивізії.
З 15 листопада 1931 по листопад 1934 року — командир Московської Пролетарської стрілецької дивізії[3].
З грудня 1934 року — офіцер для особливо важливих доручень при наркомі по військовим і морським справам СРСР, з січня 1935 року — ад'ютант наркома оборони СРСР.
20 листопада 1935 року Р. Хмельницькому присвоєно військове звання «комдив» (Наказ НКО СРСР по особовому складу № 2396 від 20.11.1935).
У червні 1940 року призначений командиром 34-го стрілецького корпусу Північно-Кавказького ВО. У 1941 році корпус було перекинуто на захід, де він увійшов до складу19-ї армії.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У складі військ Західного фронту корпус брав участь в оборонних боях під Смоленськом. В ході цих боїв не упорався з управлінням військами корпусу та не виконав наказ командування про наступ на Смоленськ, за що наприкінці липня 1941 року був усунутий від командування корпусом і направлений в розпорядження Військової Ради Волховського фронту. У вересні 1941 року був поранений і направлений на лікування.
З липня 1942 року — в розпорядженні заступника наркома оборони СРСР К. Ворошилова. З вересня 1942 року — начальник Управління забезпечення Центрального штабу партизанського руху, з грудня 1942 року — офіцер для особливих доручень заступника наркома оборони Б. Шапошникова.
З квітня 1943 року і до кінця війни — начальник виставки зразків трофейного озброєння.
У червні 1946 року Р. П. Хмельницький «за зловживання» був усунутий з посади й направлений у розпорядження ГУК НКО СРСР, а згодом — у розпорядження командуючого артилерією РСЧА.
З квітня 1947 року — керуючий справами Академії артилерійських наук МО СРСР, з лютого 1948 року — в розпорядженні ГУК МО СРСР.
З березня 1948 року — в запасі.
Помер 9 січня 1964 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки та медалями.
Примітки
Посилання
- Біографія Р. П. Хмельницького на «Voina.su»[недоступне посилання з жовтня 2019] (рос.)
- Виктор Суворов. День «М» (рос.)
- Народились 27 вересня
- Народились 1898
- Померли 9 січня
- Померли 1964
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Генерал-лейтенанти (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Уродженці Кременчука
- Російські військовики Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Радянські командири стрілецьких корпусів Другої світової війни
- Померли в Москві