Radiohead: відмінності між версіями

Radiohead
Radiohead
	Radiohead в середині 2010-х. Зліва направо: Том Йорк, Джонні Ґрінвуд, Колін Ґрінвуд, Ед О'Браєн і Філ Селвей.
Основна інформація
Жанр	Артрок, альтернативний рок, електроніка, експериментальний рок
Роки	1985 — дотепер
Країна	Велика Британія
Місто	Абінгдон
Лейбл	EMI, Parlophone, Capitol, XL-Recordings, Ticker Tape Ltd., Hostess, TBD
Склад	Том Йорк; Джонні Ґрінвуд; Ед О'Браєн; Колін Ґрінвуд; Філ Селвей
Інші; проєкти	Atoms for Peace; The Smile
radiohead.com
	Radiohead у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 15:36, 14 січня 2024

Radiohead — англійський рок-гурт, заснований у 1985 році в Абінгдоні, графство Оксфордшир. До складу гурту входять Том Йорк (вокал, гітара, піаніно, клавішні), брати Джонні Ґрінвуд (гітара, клавішні, інші інструменти) і Колін Ґрінвуд (бас), Ед О'Браєн (гітара, бек-вокал) і Філіп Селвей (ударні, перкусія). З 1994 року вони працюють з продюсером Найджелом Ґодрічем і художником обкладинок Стенлі Донвудом. Експериментальний підхід Radiohead сприяє розвитку звучання альтернативного року.

Radiohead підписали контракт з лейблом EMI у 1991 році і випустили свій дебютний альбом Pablo Honey у 1993 році. Їхній дебютний сингл «Creep» став світовим хітом, а популярність і визнання критиків зросли з виходом альбому The Bends у 1995 році. Їхній третій альбом, OK Computer (1997), визнаний знаковим і одним з найкращих альбомів у популярній музиці, зі складним продакшеном і темами сучасного відчуження.

Четвертий альбом Radiohead, Kid A (2000), ознаменував кардинальну зміну стилю, увібравши в себе впливи електронної музики, джазу, класичної музики та краут-року. Хоча Kid A розділив слухачів, пізніше він був названий найкращим альбомом десятиліття за версією багатьох видань. За ним послідував Amnesiac (2001), записаний під час тих же сесій. Hail to the Thief (2003), з текстами пісень, присвяченими війні з тероризмом, поєднав рок та електронну музику гурту і став останнім альбомом Radiohead для лейблу EMI.

Свій сьомий альбом In Rainbows (2007) Radiohead випустили у вигляді цифрового завантаження, за яке можна було сплатити власну ціну, і який мав успіх у критиків та чартах. Їхній восьмий альбом, The King of Limbs (2011), досліджував ритм, він був створений з використанням великої кількості звукових петель і семплів. В альбомі A Moon Shaped Pool (2016) помітне місце займають оркестрові аранжування Джонні Ґрінвуда. Йорк, Джонні Ґрінвуд, Селвей та О'Браєн випустили сольні альбоми. У 2021 році Йорк і Джонні Ґрінвуд дебютували з новим гуртом The Smile.

Станом на 2011 рік Radiohead продали понад 30 мільйонів альбомів по всьому світу.^[1] Серед їхніх нагород — шість премій Ґреммі та чотири премії Айвора Новелло, а також п'ять номінацій на Mercury Prize, що є найбільшою кількістю серед усіх гуртів. Сім синглів Radiohead потрапили до UK Singles Chart: «Creep» (1992), «Street Spirit (Fade Out)» (1996), «Paranoid Android» (1997), «Karma Police» (1997), «No Surprises» (1998), «Pyramid Song» (2001) і «There There» (2003). «Creep» і «Nude» (2008) потрапили в топ-40 Billboard Hot 100. Журнал Rolling Stone назвав Radiohead одним із 100 найвидатніших артистів усіх часів, а читачі Rolling Stone проголосували за них як за другого найкращого артиста 2000-х років. П'ять альбомів Radiohead увійшли до списку «500 найкращих альбомів усіх часів» журналу Rolling Stone. У 2019 році Radiohead були введені до Зали слави рок-н-ролу.

Історія

1985—1992: становлення та перші роки

Учасники Radiohead познайомилися під час навчання в Абінгдонській школі, незалежній школі для хлопчиків в Абінгдоні, Оксфордшир.^[2] Гітарист і вокаліст Том Йорк і басист Колін Ґрінвуд навчалися в одному класі, а гітарист Ед О'Браєн і барабанщик Філіп Селвей — на рік старше. Брат Коліна, мультиінструменталіст Джонні Ґрінвуд, був на два роки молодший за Йорка та Коліна і приєднався до гурту останнім. У 1985 році вони створили гурт On a Friday, назва якого відсилає до їхнього звичайного дня репетицій у шкільному музичному кабінеті.^[3]

Хоча на початку існування гурту кожен учасник писав пісні, Йорк став основним автором пісень.^[4] За словами Коліна, учасники гурту обирали інструменти, тому що хотіли грати разом, а не через якийсь конкретний інтерес: «Це був скоріше колективний підхід, і якщо ти міг зробити свій внесок, попросивши когось іншого зіграти на твоєму інструменті, то це було дійсно круто».^[5] У якийсь момент у On a Friday з'являлася саксофонна секція.^[6]

Гурту не подобалася сувора атмосфера школи — директор одного разу взяв з них гроші за використання репетиційної кімнати в неділю — і вони знайшли розраду в музичному відділі. Вони завдячують своєму вчителю музики, який познайомив їх із джазом, музикою до фільмів, післявоєнною авангардною музикою та класичною музикою XX століття.^[8] Наприкінці 1980-х років в Оксфордширі та долині Темзи існувала активна незалежна музична сцена, але вона була зосереджена навколо шугейзових гуртів, таких як Ride та Slowdive.^[9] На основі раннього демозапису, On a Friday отримали пропозицію від лейблу Island Records, але вирішили, що вони ще не готові і хочуть спершу вступити до університету.^[10] On a Friday відіграли свій перший концерт у 1987 році в оксфордському пабі Jericho Tavern.^[3]

До 1987 року всі, окрім Джонні, покинули Абінгдон, щоб навчатися в університеті. On a Friday продовжували репетирувати у вихідні та канікули,^[8] але не виступали протягом чотирьох років.^[11] В університеті Ексетера Йорк грав з групою Headless Chickens, виконуючи пісні, серед яких був і майбутній матеріал Radiohead.^[12] Він також познайомився зі Стенлі Донвудом, який згодом став художником обкладинок Radiohead.^[13]

У 1991 році учасники гурту перегрупувалися в Оксфорді, збираючись в будинку на розі Магдален Роуд і Ріджфілд Роуд.^[14] Вони записали ще одне демо, яке привернуло увагу Кріса Гаффорда, продюсера Slowdive і співвласника оксфордської студії Courtyard Studios.^[15] Гаффорд і його бізнес-партнер Брайс Едж відвідали концерт у Jericho Tavern; вражені виступом, вони стали менеджерами On a Friday.^[15] За словами Гаффорда, на той момент гурт мав «всі елементи Radiohead», але з більш грубим, панківським звучанням і швидшими темпами.^[16] На студії Courtyard Studios On a Friday записали демозапис Manic Hedgehog, названий на честь оксфордського магазину звукозапису.^[16]

Наприкінці 1991 року Колін випадково зустрівся в музичному магазині з представником EMI A&R Кітом Возенкрофтом і передав йому копію демозапису.^[15] Возенкрофт був вражений і відвідав виступ.^[15] Того ж листопада On a Friday виступили в Jericho Tavern перед аудиторією, яка включала кількох представників A&R. Це був лише восьмий виступ, але гурт зацікавив кілька звукозаписних компаній.^[15] 21 грудня On a Friday підписали контракт на запис шести альбомів з лейблом EMI.^[8]^[15] На вимогу EMI гурт змінив назву; «Radiohead» було взято з пісні «Radio Head» з альбому Talking Heads 1986 року True Stories.^[8] За словами Йорка, назва «підсумовує всі ці речі, пов'язані з отриманням речей. Це про те, як ти сприймаєш інформацію, як ти реагуєш на оточення, в яке потрапляєш».^[15]

1992—1994: «Creep», Pablo Honey та ранній успіх

Radiohead записали свій дебютний мініальбом Drill з Гаффордом та Еджем на студії Courtyard Studios. Випущений у травні 1992 року, він не потрапив до чартів.^[3] Оскільки великим лейблам, таким як EMI, було важко просувати гурти у Великій Британії, де в інді-чартах домінували інді-лейбли, менеджери Radiohead планували залучити американських продюсерів і активно гастролювати в Америці, а потім повернутися до Великої Британії, щоб завоювати прихильність слухачів.^[17] Пол Колдері та Шон Слейд, які працювали з американськими гуртами Pixies та Dinosaur Jr. були залучені до продюсування дебютного альбому Radiohead, швидко записаного в Оксфорді у 1992 році.^[3] З виходом дебютного синглу «Creep» у вересні того ж року Radiohead почали привертати увагу британської музичної преси, не завжди прихильної; NME описав їх як «лілієподібне виправдання рок-гурту»,^[18] а «Creep» потрапив до чорного списку BBC Radio 1 як «надто депресивний».^[19]

"Creep"

"Creep", дебютний сингл Radiohead, випущений у 1993 році. Цей уривок містить гітарний дисторшн Джонні Ґрінвуда перед приспівом.

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Radiohead випустили свій дебютний альбом Pablo Honey у лютому 1993 року. Він посів 22 місце у британському хіт-параді. «Creep» та наступні сингли «Anyone Can Play Guitar» і «Stop Whispering» не стали хітами, а «Pop Is Dead», сингл, що не входив до альбому, також продавався погано. Пізніше О'Браєн назвав це «жахливою помилкою».^[20] Деякі критики порівнювали Radiohead з хвилею ґранджу, музики, популярної на початку 1990-х, називаючи їх «Nirvana-lite»,^[21] а Pablo Honey не мав ні критичного, ні комерційного впливу після свого першого релізу.^[18]

На початку 1993 року Radiohead почали приваблювати слухачів і в інших країнах. «Creep» часто крутив на ізраїльському радіо впливовий діджей Йоав Катнер, а в березні, після того, як пісня стала там хітом, Radiohead запросили до Тель-Авіва на їхній перший концерт за кордоном.^[22] Приблизно в той же час «Creep» почала звучати на американських радіостанціях і досягла другого місця в американському чарті Modern Rock Tracks. На той час, коли Radiohead розпочали свій перший північноамериканський тур у червні 1993 року, відеокліп на «Creep» перебував в активній ротації на MTV.^[8] Він досяг 34 місця в чарті Billboard Hot 100,^[23] і сьомого місця в UK Singles Chart, коли EMI перевидала його у вересні.^[24] Щоб розвинути успіх, Radiohead вирушили в американське турне на розігріві гурту Belly і співачки Пі Джей Гарві,^[25] за яким послідувало європейське турне на розігріві у гуртів James та Tears for Fears.^[23]^[16]

1994—1995: Визнання The Bends критиками та зростання фан-бази

The Bends став першою співпрацею Radiohead з продюсером Найджелом Ґодрічем (вгорі) і художником Стенлі Донвудом, які відтоді працювали над кожним альбомом гурту.

Radiohead розпочали роботу над своїм другим альбомом у 1994 році з ветераном студії Abbey Road Studios Джоном Лекі. Напруженість була високою, оскільки зростали очікування, що відповідатимуть успіху «Creep».^[26] Запис у студії відчувався неприродно, оскільки гурт надто багато репетирував матеріал.^[27] Прагнучи змінити обстановку, вони вирушили у турне Далеким Сходом, Австралазією та Мексикою і відчули більшу впевненість, виконуючи свою нову музику наживо.^[27] Однак, стурбований своєю новою славою, Йорк розчарувався в тому, що опинився «на вістрі сексуального, нахабного, привабливого для очей MTV способу життя», який, на його думку, він допомагав продавати світові.^[28]

Мініальбом і сингл My Iron Lung, випущений у 1994 році, став реакцією Radiohead, знаменуючи перехід до більшої глибини, до якої вони прагнули у своєму другому альбомі.^[29] Це була перша співпраця Radiohead з їхнім майбутнім продюсером Найджелом Ґодрічем, який тоді працював під керівництвом Лекі як звукорежисер,^[30] і художником Стенлі Донвудом, які з тих пір працювали з Radiohead над усіма їхніми проєктами.^[13] Незважаючи на те, що продажі My Iron Lung були невисокими, він підняв довіру до Radiohead в альтернативних колах, створивши комерційні можливості для їх наступного альбому.^[31]

Представивши більше нових пісень на гастролях, Radiohead закінчили запис свого другого альбому, The Bends, до 1995 року і випустили його в березні того ж року. Він був наповнений щільними рифами та ефемерною атмосферою від трьох гітаристів, з більшим використанням клавішних, ніж у Pablo Honey.^[3] Альбом отримав схвальні відгуки за написання пісень та виконання.^[18] Хоча Radiohead вважалися аутсайдерами бритпоп-сцени, яка домінувала в музичних ЗМІ в той час, вони нарешті досягли успіху у Великій Британії з альбомом The Bends,^[9] оскільки сингли «Fake Plastic Trees», «High and Dry», «Just» та «Street Spirit (Fade Out)» посіли перші місця в чартах. «High and Dry» став скромним хітом, але зростаюча фан-база Radiohead була недостатньою, щоб повторити світовий успіх «Creep». The Bends досяг 88 місця в американському хіт-параді альбомів і досі залишається найнижчим показником Radiohead.^[32] Пізніше Джонні Ґрінвуд сказав, що The Bends став переломним моментом для Radiohead: «Він почав з'являтися в народних опитуваннях [найкращих альбомів] наприкінці року. Саме тоді з'явилося відчуття, що ми зробили правильний вибір, ставши гуртом».^[33] Пізніше The Bends з'явився у списках найкращих альбомів усіх часів багатьох видань,^[34] у тому числі у списку «500 найкращих альбомів усіх часів» журналу Rolling Stone 2012 року під номером 111.^[35]

У 1995 році Radiohead знову гастролювали Північною Америкою та Європою, цього разу на розігріві R.E.M., одного з тих гуртів, що вплинули на їхнє формування, і на той час одного з найбільших рок-гуртів у світі.^[36] Увага відомих фанатів, таких як вокаліст R.E.M. Майкл Стайп, а також яскраві відеокліпи на пісні «Just» та «Street Spirit» допомогли підтримати популярність Radiohead за межами Великої Британії.^[37] В ніч перед виступом у Денвері, штат Колорадо, гастрольний мікроавтобус гурту був викрадений, разом із ним і їхнє музичне обладнання. Йорк і Джонні Ґрінвуд зіграли урізаний акустичний сет з орендованими інструментами, і кілька концертів було скасовано.^[38] Їхнє перше концертне відео Live at the Astoria вийшло в 1995 році.^[39]

1995—1998: OK Computer і комерційний успіх

До кінця 1995 року Radiohead вже записали одну пісню, яка з'явиться на їхньому наступному альбомі. «Lucky», випущена як сингл для просування благодійного альбому The Help Album від організації War Child,^[40] була записана під час короткої сесії з Найджелом Ґодрічем, молодим звукорежисером, який допомагав у роботі над The Bends і продюсував бі-сайд 1996 року «Talk Show Host», пісню, що увійшла до фільму База Лурманна Ромео + Джульєтта 1996 року. Radiohead вирішили самостійно продюсувати свій наступний альбом з Ґодрічем і розпочали роботу на початку 1996 року. До липня вони записали чотири пісні у своїй репетиційній студії Canned Applause, переобладнаному сараї для зберігання яблук в сільській місцевості поблизу Дідкота, Оксфордшир.^[41] У серпні 1996 року Radiohead гастролювали на розігріві у Аланіс Моріссетт.^[42] Вони відновили запис не в студії, а в маєтку святої Катерини, особняку 15-го століття поблизу Бата.^[43] Сесії проходили у невимушеній атмосфері, гурт грав у будь-який час доби, записувався в різних кімнатах, а для натхнення слухав Beatles, DJ Shadow, Енніо Морріконе та Майлза Девіса.^[3]^[33]

Radiohead випустили свій третій альбом, OK Computer, у травні 1997 року. На ньому гурт експериментував зі структурою пісень і поєднував ембієнт, авангард та електронні впливи, що спонукало Rolling Stone назвати альбом «приголомшливим артроковим турне».^[44] Radiohead заперечували свою приналежність до жанру прогресивного року, але критики почали порівнювати їхню музику з Pink Floyd, чия творчість початку 1970-х років вплинула на гітарні партії Джонні Ґрінвуда в той час. Деякі порівнювали OK Computer тематично з бестселером Флойдів The Dark Side of the Moon 1973 року,^[45] хоча сам Йорк казав, що лірика альбому була натхненна спостереженнями за «швидкістю» світу в 1990-х роках. Тексти пісень Йорка, що втілювали різні характери, виражали те, що один журнал назвав «блюзом кінця тисячоліття»,^[46] на відміну від більш особистих пісень The Bends. За словами журналіста Алекса Росса, Radiohead стали «хлопчиками з плакатів для певного виду усвідомленого відчуження», як це було раніше з Talking Heads та R.E.M.^[8] Альбом OK Computer отримав визнання. Йорк сказав, що був «вражений, що це викликало таку реакцію. Ніхто з нас більше не знав, добре це чи погано. Що справді вразило мене, так це те, що люди отримали всі речі, усі текстури, звуки та атмосферу, яку ми намагалися створити».^[47]

"Paranoid Android"

Пісня "Paranoid Android", що складається з трьох частин, у якій поєднуються акустичні гітари, абразивні електричні соло та багатошарові хори. Перший сингл з альбому OK Computer, який підняв Radiohead на вершину UK Singles Chart (третє місце).

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

OK Computer став першим дебютним альбомом Radiohead у UK Singles Chart і приніс їм комерційний успіх у всьому світі. Незважаючи на те, що альбом посів 21 місце в чартах США, він зрештою отримав там визнання мейнстріму, що принесло гурту першу нагороду Ґреммі, перемогу в номінації «Найкращий альтернативний альбом» і номінацію «Альбом року».^[48] «Paranoid Android», «Karma Police» і «No Surprises» були випущені як сингли, з яких «Karma Police» мав найбільший успіх на міжнародному рівні.^[24] Альбом OK Computer став одним з основних у британських списках найкращих альбомів.^[49]^[50] Того ж року Radiohead стали одним з перших гуртів у світі, що створили власний веб-сайт, і розвинули віддану мережу прихильників; за кілька років їм було присвячено десятки фан-сайтів.^[51]

За OK Computer послідував річний світовий тур Against Demons, що включав перший виступ Radiohead на фестивалі Ґластонбері у 1997 році.^[52] Незважаючи на технічні проблеми, які ледь не змусили Йорка покинути сцену, виступ отримав визнання і закріпив за Radiohead статус головного концертного гурту.^[53] Грант Гі, режисер кліпу «No Surprises», зняв гурт на гастролях для документального фільму Meeting People Is Easy 1999 року.^[54] Фільм зображує невдоволення гурту музичною індустрією та пресою, показуючи їх вигорання під час туру.^[3] З моменту свого випуску, OK Computer часто називають знаковим альбомом 1990-х^[55] та епохи Покоління X, а також одним з найкращих альбомів в історії звукозапису.^[56]^[57]

У 1998 році Radiohead виступили на паризькому концерті Amnesty International^[58] та Концерті свободи Тибету.^[59] У березні вони з Ґодрічем відвідували Abbey Road Studios, щоб записати пісню «Man of War» до фільму 1998 року The Avengers, але були незадоволені результатами, і пісня не вийшла.^[60] Йорк описав цей період як «справжню найнижчу точку»;^[61] у нього та О'Браєна розвинулася депресія,^[62] і гурт був близький до того, щоб розпастися.^[63]

1998—2001: Kid A, Amnesiac та зміна звучання

На початку 1999 року Radiohead розпочали роботу над своїм наступним альбомом. Хоча успіх OK Computer означав, що тиск з боку лейблу більше не чинився,^[8] напруженість була високою. Учасники гурту мали різне бачення майбутнього Radiohead, а Йорк страждав від творчої кризи, яка схиляла його до більш абстрактного, фрагментарного написання пісень.^[63] Radiohead усамітнювалися з Ґодрічем у студіях у Парижі, Копенгаґені та Глостері, а також у новій студії в Оксфорді.^[21] О'Браєн вів онлайн-щоденник їхнього прогресу.^[64] Через майже 18 місяців, у квітні 2000 року, сесії звукозапису були завершені.^[65]

Четвертий альбом Radiohead, Kid A, вийшов у жовтні 2000 року. Відійшовши від OK Computer, Kid A вирізнявся мінімалістичним і фактурним стилем з більш різноманітним інструментарієм, включно із хвилями Мартено, запрограмованими електронними бітами, струнними та джазовими духовими.^[63] Він дебютував на першому місці в багатьох країнах, включаючи США, де став першим альбомом Radiohead, який очолив чарт Billboard, і першим альбомом номер один у США серед британських гуртів з часів гурту Spice Girls у 1996 році.^[66] Цей успіх по-різному пояснювали маркетингом, витоком альбому в файлообмінну мережу Napster за кілька місяців до його виходу, а також випереджаючими очікуваннями, частково заснованими на успіху OK Computer.^[67] Хоча Radiohead не випустили жодного синглу з Kid A, промозаписи «Optimistic» та «Idioteque» крутили на радіо, а серія «бліпів», коротких відеороликів, накладених на фрагменти треків, крутили на музичних каналах і були викладені у вільний доступ в Інтернеті.^[68] Натхненні антиглобалістською книгою Наомі Кляйн No Logo, Radiohead продовжили турне Європою у 2000 році у спеціально побудованому наметі, вільному від реклами, а також просували Kid A, зібравши три аншлаги на концертах у північноамериканських театрах.^[68]

"Everything in Its Right Place"

Відкриваючи четвертий альбом Radiohead, ця пісня підкреслює зростаюче використання гуртом електронної музики і спотворення вокалу Тома Йорка.

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Kid A отримав нагороду Ґреммі за найкращий альтернативний альбом і номінацію на «Альбом року» на початку 2001 року. Він отримав як похвалу, так і критику в незалежних музичних колах за привласнення андеграундних стилів музики; деякі британські критики вважали Kid A «комерційною передсмертною запискою» і «навмисно складним», і прагнули повернення до попереднього стилю Radiohead.^[9]^[18] Шанувальники розділилися в думках: поряд з тими, хто був шокований або спантеличений, багато хто вважав його найкращою роботою гурту.^[28]^[69] Йорк заперечував, що Radiohead намагалися не відповідати очікуванням: «Ми не намагаємося бути складними … Ми насправді намагаємося спілкуватися, але десь на цьому шляху ми, здається, просто розлютили багатьох людей … Те, що ми робимо, не є настільки радикальним.»^[9] Альбом був визнаний одним з найкращих за всі часи виданнями, включаючи Time і Rolling Stone;^[70]^[71] Rolling Stone, Pitchfork і The Times назвали його найкращим альбомом десятиліття.^[72]^[73]^[74]

П'ятий альбом Radiohead, Amnesiac, вийшов у травні 2001 року. До нього увійшли додаткові треки з сесій Kid A, в тому числі «Life in a Glasshouse» за участю гурту Гамфрі Літтелтона.^[75] Radiohead підкреслювали, що розглядають Amnesiac не як збірку бі-сайдів або уривків з Kid A, а як самостійний альбом.^[76] Він очолив UK Albums Chart і посів друге місце в США, а також був номінований на Ґреммі і музичну премію Mercury Music Prize.^[18]^[66] «Pyramid Song» і «Knives Out», перші сингли Radiohead з 1998 року, мали скромний успіх. У червні 2001 року Radiohead розпочали північноамериканське турне, перше за три роки.^[77] З низкою аншлагів, The Observer описав його як «наймасштабніше завоювання Америки британським гуртом» з часів бітломанії, який досяг успіху там, де такі гурти, як Oasis, зазнали невдачі.^[78] Записи з турів Kid A і Amnesiac були випущені на I Might Be Wrong: Live Recordings у листопаді 2001 року.^[79]

2002—2006: Hail to the Thief та сольна творчість

"2 + 2 = 5"

"2 + 2 = 5" - швидка, гітарна пісня, що відкриває альбом ознаменувала повернення Radiohead до більш простого стилю альтернативного року, який все ще включав в себе електронні елементи.

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

У липні та серпні 2002 року Radiohead гастролювали Португалією та Іспанією, зігравши низку нових пісень. У своєму наступному альбомі вони прагнули дослідити напругу між музикою, створеною людиною і машиною,^[80] і зафіксувати більш безпосереднє, живе звучання.^[81]^[82] Вони з Ґодрічем записали більшу частину матеріалу за два тижні на студії Ocean Way Recording у Лос-Анджелесі. Гурт описав процес запису як розслаблений, на відміну від напружених сесій для Kid A та Amnesiac.^[2] Radiohead також написали музику для «Split Sides», танцювального твору танцювальної компанії Merce Cunningham Dance Company, який дебютував у жовтні 2003 року в Бруклінській академії музики.^[83]

Шостий альбом Radiohead, Hail to the Thief, вийшов у червні 2003 року.^[84] На його лірику вплинуло те, що Йорк назвав «загальним відчуттям невігластва і нетерпимості, паніки і дурості» після виборів президента США Джорджа Буша-молодшого у 2000 році.^[85] Для просування альбому був створений веб-сайт radiohead.tv, на якому транслювалися короткометражні фільми, музичні кліпи та студійні веб-трансляції.^[86] Hail to the Thief дебютував на першому місці у Великій Британії та на третьому в чарті Billboard, а згодом отримав платиновий статус у Великій Британії та золотий у США. Сингли «There There», «Go to Sleep» і «2 + 2 = 5» досягли великих тиражів на сучасному рок-радіо. На церемонії вручення премії Ґреммі 2004 року Radiohead знову були номіновані в категорії «Найкращий альтернативний альбом», а Ґодріч та інженер Даррелл Торп отримали премію Ґреммі за найкраще зведення альбому.^[87] У травні 2003 року Radiohead вирушили у світове турне і вдруге стали хедлайнерами фестивалю в Ґластонбері. Тур завершився у травні 2004 року виступом на фестивалі Coachella в Каліфорнії.^[88] У квітні 2004 року вийшла компіляція бі-сайдів, реміксів і живих виступів Hail to the Thief, Com Lag (2plus2isfive).^[89]

Hail to the Thief став останнім альбомом Radiohead з лейблом EMI; у 2006 році The New York Times назвав Radiohead «на сьогоднішній день найпопулярнішим у світі гуртом без контракту».^[88] Після туру Hail to the Thief Radiohead взяли паузу, щоб провести час з сім'єю та попрацювати над сольними проєктами. Йорк і Джонні Ґрінвуд взяли участь у створенні благодійного синглу Band Aid 20 «Do They Know It's Christmas?», продюсером якого був Ґодріч.^[90] Ґрінвуд написав саундтрек до фільму Bodysong (2004) і There Will Be Blood (2007); останній став першою з кількох спільних робіт з режисером Полом Томасом Андерсоном.^[91]^[92] У липні 2006 року Йорк випустив свій дебютний сольний альбом The Eraser, який складався здебільшого з електронних композицій.^[93] Він наголосив, що альбом вийшов із благословення колективу, а також на тому, що гурт не розпадеться. Джонні Ґрінвуд сказав: «Він повинен був випустити цей матеріал, і всі були щасливі [що Йорк зробив це]… Він би збожеволів, якби кожного разу, коли писав пісню, вона повинна була проходити через консенсус Radiohead».^[94] Селвей і Джонні з'явилися у фільмі 2005 року Гаррі Поттер і келих вогню як учасники вигаданого гурту the Weird Sisters.^[95]

2006—2009: відхід з EMI, In Rainbows та «плати скільки хочеш»

Radiohead розпочали роботу над сьомим альбомом у лютому 2005 року.^[92] Замість того, щоб залучити Ґодріча, Radiohead найняли продюсера Спайка Стента, але співпраця виявилася невдалою.^[96] У вересні 2005 Radiohead написали пісню «I Want None of This», піанінну композицію,^[97] для благодійного альбому організації War Child Help!: A Day in the Life. Альбом продавався онлайн, а «I Want None of This» став найбільш завантажуваним треком, хоча і не був випущений як сингл.^[98] Наприкінці 2006 року, після турне Європою та Північною Америкою з новим матеріалом, Radiohead знову найняли Ґодріча і відновили роботу в Лондоні, Оксфорді та сільській місцевості Сомерсет.^[99] Запис закінчився в червні 2007 року, а мастеринг був зроблений наступного місяця.^[100]

У 2007 році EMI була придбана приватною інвестиційною компанією Terra Firma. Radiohead критично поставилися до нового менеджменту, і нова угода не була укладена.^[101] The Independent повідомляла, що EMI запропонувала Radiohead аванс у розмірі 3 мільйони фунтів стерлінгів, але відмовилася відмовитися від прав на бек-каталог гурту. Представник EMI заявив, що Radiohead вимагали «надзвичайну суму грошей».^[102] Менеджмент Radiohead і Йорк випустили заяви, в яких заперечували, що вони просили великий аванс, а натомість хотіли отримати контроль над своїм бек-каталогом.^[102]^[103]

Radiohead самостійно випустили свій сьомий альбом 'In Rainbows на своєму веб-сайті 10 жовтня 2007 року для завантаження за будь-яку суму, включаючи 0 фунтів стерлінгів. Знаковий реліз «плати скільки хочеш», перший для великого гурту, потрапив у заголовки новин по всьому світу і викликав дебати щодо наслідків для музичної індустрії.^[104] Реакція ЗМІ була позитивною, а Radiohead хвалили за те, що вони знайшли нові способи зв'язку з шанувальниками,^[105]^[106] однак це викликало критику з боку таких музикантів, як Лілі Аллен^[107] та Кім Гордон,^[108] які вважали, що це зашкодило менш успішним гуртам.

У день релізу In Rainbows був завантажений приблизно 1,2 мільйона разів.^[109] Колін Ґрінвуд пояснив інтернет-реліз як спосіб уникнути «регульованих плейлистів» і «жорстких форматів» радіо і телебачення, гарантуючи, що шанувальники по всьому світу зможуть почути музику одночасно, а також запобігти витоку інформації до фізичного релізу.^[110] Спеціальне видання In Rainbows у вигляді «дискбоксу», що містило альбом на вінілі, книгу з обкладинками і компакт-диск із додатковими піснями, також було доступне на веб-сайті Radiohead.^[111]

Роздрібна версія In Rainbows вийшла у Великій Британії наприкінці грудня 2007 року на XL Recordings і в Північній Америці в січні 2008 року на TBD Records,^[111] досягнувши першого місця у Великій Британії та США.^[112] Успіх став найвищим місцем Radiohead в чартах США з часів Kid A. Він став їхнім п'ятим альбомом номер один у Великій Британії і розійшовся накладом понад три мільйони копій за один рік.^[113] Альбом отримав визнання за більш доступне звучання і особисті тексти.^[114] Він був номінований на Mercury Music Prize^[115] і виграв премію Ґреммі 2009 року за найкращий альбом альтернативної музики і найкраще бокс- або спеціальне лімітоване видання. Він був номінований на п'ять інших премій Ґреммі, включаючи третю номінацію Radiohead на «Альбом року».^[116] Йорк і Джонні Ґрінвуд виконали «15 Step» з оркестром Університету Південної Каліфорнії на телевізійному шоу нагородження.^[117]

Перший сингл з In Rainbows, «Jigsaw Falling into Place», вийшов у січні 2008 року,^[118] а в березні — «Nude»,^[119] який дебютував на 37 місці в Billboard Hot 100; це була перша пісня Radiohead, що потрапила в чарт з часів «High and Dry» (1995) і перша пісня, що потрапила в американський топ-40 з часів «Creep». 24 липня Radiohead випустили відеокліп, знятий в цифровому форматі, на «House of Cards».^[120] Radiohead провели конкурси реміксів на «Nude» і «Reckoner», випустивши окремі звукові доріжки для реміксів фанатів.^[121] У квітні 2008 року Radiohead запустили W.A.S.T.E. Central, соціальну мережу для фанатів Radiohead.^[122] У травні VH1 транслював In Rainbows – From the Basement, спеціальний епізод музичного телевізійного шоу From the Basement, в якому Radiohead виконали пісні з альбому In Rainbows. Епізод вийшов на iTunes у червні.^[123] З середини 2008 до початку 2009 року Radiohead гастролювали Північною Америкою, Європою, Японією та Південною Америкою з метою просування альбому In Rainbows, а у серпні 2009 року стали хедлайнерами фестивалів у Редінгу та Лідсі.^[109]^[124]^[125]

Через кілька днів після того, як Radiohead підписали контракт з лейблом XL, EMI анонсував бокс-сет з матеріалом Radiohead, записаним до альбому In Rainbows, який вийшов того ж тижня, що й спеціальне видання In Rainbows. Коментатори, включаючи Guardian, розцінили цей крок як помсту за те, що гурт вирішив не перепідписувати контракт з EMI.^[126] У червні 2008 року EMI випустив альбом найкращих хітів Radiohead: The Best Of.^[127] Він був зроблений без участі Radiohead і містить лише пісні, записані за контрактом з EMI. Йорк критично поставився до релізу, назвавши його «змарнованою можливістю».^[128] 2009 року EMI перевидала бек-каталог Radiohead у розширеному виданні.^[129]

2009—2010: сингли та сайд-проєкти

З розвитком соціальних медіа на рубежі десятиліття Radiohead поступово відійшли від публічної присутності, не даючи промо-інтерв'ю та не проводячи турів для просування нових альбомів. Pitchfork писав, що приблизно в цей час «популярність Radiohead дедалі більше відривалася від типових формальностей просування записів, що ставило їх на один рівень з Бейонсе та Каньє Вестом».^[51]

У травні 2009 року Radiohead розпочали нові сесії запису з Ґодрічем.^[130] У серпні вони випустили «Harry Patch (In Memory Of)», пісню-триб'ют Гаррі Патчу, останньому вцілілому британському солдату, який воював у Першій світовій війні; весь дохід від синглу вони передали Британському легіону.^[131]^[132] Пісня не має традиційного рок-інструментарію, натомість складається з вокалу Йорка та струнного аранжування, написаного Джонні Ґрінвудом.^[133] Пізніше того ж місяця з'явилася ще одна нова пісня, «These Are My Twisted Words», з гітарами та ударними в стилі краут-рок,^[134] вона була викладена через торрент, можливо, самими Radiohead.^[135]^[136] Вона була випущена для безкоштовного завантаження на сайті Radiohead наступного тижня.^[137] Коментатори побачили в цих релізах частину нової непередбачуваної стратегії Radiohead, без необхідності традиційного маркетингу.^[138]

У 2009 році Йорк створив новий гурт Atoms for Peace для виконання свого сольного матеріалу, до якого увійшли музиканти, зокрема Ґодріч і басист Red Hot Chili Peppers Флі. У 2010 році вони відіграли вісім концертів у Північній Америці.^[139] У січні 2010 року Radiohead відіграли свій єдиний повноцінний концерт року в лос-анджелеському театрі Генрі Фонда на користь благодійної організації Oxfam. Квитки були продані на аукціоні, що дозволило зібрати понад півмільйона доларів США для допомоги постраждалим від землетрусу на Гаїті у 2010 році.^[140] У грудні того ж року відеозапис виступу, зроблений фанатами Radiohead for Haiti, був випущений на YouTube і торрент за підтримки Radiohead і з посиланням «заплати скільки хочеш» для пожертвування на користь Oxfam.^[141] Radiohead також випустили звукозапис свого виступу у Празі у 2009 році для використання у створеному фанами концертному відео Live in Praha.^[142] Ці відео були описані як приклади відкритості Radiohead до фанів і позитивного ставлення до некомерційного розповсюдження в Інтернеті.^[143]^[144]

У червні 2010 року Йорк і Джонні Ґрінвуд виступили з неочікуваним сетом на фестивалі Ґластонбері, виконавши пісні з Eraser і Radiohead.^[145] У серпні Селвей випустив свій дебютний сольний альбом Familial.^[146] Pitchfork описав його як збірку «приглушених» народних пісень у традиціях Ніка Дрейка, за участю Селвея на гітарі та вокалі.^[147]

2011—2012: The King of Limbs

Radiohead випустили свій восьмий альбом The King of Limbs 18 лютого 2011 року, який можна було завантажити з веб-сайту гурту.^[148] Після тривалого запису і більш традиційного рок-інструментарію альбому In Rainbows, Radiohead створили The King of Limbs, використовуючи семпли і звукові петлі своїх записів.^[149]^[150]^[151] За ним послідував роздрібний реліз у березні на лейблі XL, а також спеціальне видання «газетного альбому» в травні.^[152] The King of Limbs був розійшовся тиражем, за оцінками експертів, в 300 000—400 000 примірників на сайті Radiohead.^[14] Роздрібне видання дебютувало на шостому місці в американському чарті Billboard 200 і сьомому в UK Albums Chart.^[153] Він був номінований у п'яти категоріях на 54-ту церемонію вручення премії Ґреммі.^[154] Два треки, які не увійшли до «King of Limbs», «Supercollider» і «The Butcher», були випущені як подвійний сингл до Дня музичних магазинів у квітні.^[155] У вересні була випущена TKOL RMX 1234567, компіляція реміксів на King of Limbs, зроблених різними виконавцями.^[156]

Для виконання ритмічно складного матеріалу King of Limbs наживо Radiohead залучили другого барабанщика Клайва Дімера, який працював з Portishead і Get the Blessing.^[157] Дімер приєднався до Radiohead у наступних турах.^[158] У червні Radiohead зіграли несподіваний виступ на сцені Park на фестивалі Ґластонбері 2011 року, вперше виконавши пісні з King of Limbs.^[159] З Дімером Radiohead записали The King of Limbs: Live from the Basement, випущений онлайн у серпні 2011.^[160] Він також транслювався міжнародними каналами BBC і вийшов на DVD і Blu-ray у січні 2012.^[161] Виступ включав дві нові пісні, «The Daily Mail» і «Staircase», випущені як подвійний сингл для завантаження у грудні 2011 року.^[162] У лютому 2012 року Radiohead розпочали свій перший за чотири роки тривалий північноамериканський тур, що включав концерти у США, Канаді та Мексиці.^[163] Під час туру вони записували матеріал на студії Джека Вайта Third Man Records,^[164] але відмовилися від цих записів.^[165]

16 червня 2012 року, за годину до відкриття воріт парку Даунсв'ю в Торонто для фінального концерту північноамериканського туру Radiohead, обвалився дах тимчасової сцени, в результаті чого загинув барабанний технік Скотт Джонсон і були поранені ще троє членів команди Radiohead.^[166] Після перенесення туру Radiohead вшанували пам'ять Джонсона на наступному концерті в Німі, Франція, в липні цього року.^[167] У червні 2013 року Live Nation Canada Inc, двом іншим організаціям та інженеру було висунуто 13 звинувачень за законами провінції Онтаріо про охорону здоров'я та безпеку праці.^[168]^[169] У вересні 2017 року, після кількох затримок, справу було закрито згідно з постановою Джордана, яка встановлює суворі часові обмеження для судових процесів.^[168] Radiohead опублікували заяву, в якій засудили це рішення.^[170] 2019 року слідство винесло вердикт про нещасний випадок зі смертельним наслідком.^[171]

2013—2014: сайд-проєкти та перехід до XL

Після туру King of Limbs учасники гурту працювали над подальшими сайд-проєктами. У лютому 2013 року гурт Йорка та Ґодріча Atoms for Peace випустив альбом AMOK.^[172] Того року пара потрапила в заголовки газет через критику безкоштовного сервісу потокової передачі музики Spotify. Йорк звинуватив Spotify у тому, що він приносить користь лише великим лейблам з великими бек-каталогами, і закликав артистів натомість будувати власні «прямі зв'язки» з аудиторією.^[173]^[174]

У лютому 2014 року Radiohead випустили додаток Polyfauna, створений у співпраці з британською студією цифрових мистецтв Universal Everything, з музикою та зображеннями з King of Limbs.^[175] У травні Йорк написав саундтрек Subterranea до The Panic Office, для інсталяції робіт Radiohead у Сіднеї, Австралія.^[176] Наприкінці 2014 року Йорк і Селвей випустили свої сольні альбоми Tomorrow's Modern Boxes і Weatherhouse.^[177]^[178] Джонні Ґрінвуд написав музику до свого третього фільму Андерсона, Вроджена вада; у ньому звучить версія невиданої пісні Radiohead «Spooks» у виконанні Ґрінвуда та учасників гурту Supergrass.^[179] У листопаді 2015 року вийшов Junun, спільна робота Ґрінвуда, Ґодріча, ізраїльського композитора Шай Бен Цура та індійських музикантів, [181] який супроводжувався документальним фільмом, знятий Андерсоном.^[180] accompanied by a documentary directed by Anderson.^[181]

У квітні 2016 року бек-каталог Radiohead був придбаний лейблом XL Recordings, який випустив роздрібні видання In Rainbows і The King of Limbs, а також більшість сольних робіт Йорка.^[182] У травні 2016 року XL перевидав бек-каталог Radiohead на вінілі.^[183]

2015—2016: A Moon Shaped Pool

Radiohead розпочали роботу над дев'ятим студійним альбомом у вересні 2014 року.^[184] 2015 року вони відновили роботу в студії La Fabrique поблизу Сен-Ремі-де-Прованс у Франції.^[185] Сесії були затьмарені смертю батька Ґодріча^[186] та розлученням Йорка з дружиною Рейчел Оуен, яка померла від раку у 2016 році.^[187] Робота була перервана, коли Radiohead доручили написати тему для фільму про Джеймса Бонда 007: Спектр 2015 року;^[186] після того, як їхня пісня «Spectre» була відхилена, Radiohead випустили її на сайті потокового аудіо SoundCloud на Різдво 2015 року.^[188]

Дев'ятий студійний альбом Radiohead, A Moon Shaped Pool, вийшов у травні 2016 року на сайті Radiohead та в онлайн-магазинах, а в червні — у роздрібній версії на XL Recordings.^[189] Його просуванню сприяли відеокліпи на сингли «Burn the Witch» і «Daydreaming», останній з яких зняв Андерсон.^[190]^[189] До альбому увійшли кілька пісень, написаних роками раніше, зокрема «True Love Waits»,^[191] а також струнні та хоровий вокал у виконанні Лондонського сучасної оркестру.^[192] Він став шостим альбомом Radiohead у Великій Британії^[193] і посів третє місце у США.^[194] Він став п'ятим альбомом Radiohead, номінованим на премію Mercury Prize, що зробило Radiohead найбільшою кількістю номінантів за всю історію премії,^[195] а також був номінований на 59-ту щорічну церемонію вручення премії Ґреммі в категоріях «Найкращий альбом альтернативної музики» і «Найкраща рок-пісня» (за пісню «Burn the Witch»).^[196] Альбом з'явився у списках найкращих альбомів року за версією багатьох видань.^[197]^[198]^[199]^[200]^[201]

У 2016, 2017 та 2018 роках Radiohead гастролювали Європою, Японією, Північною та Південною Америкою,^[158]^[202]^[203] включаючи хедлайнерські шоу на фестивалях Coachella та Glastonbury.^[52] Гастролі включали виступ у Тель-Авіві в липні 2017 року, незважаючи на кампанію Бойкот, дивестиція та санкції за міжнародний культурний бойкот Ізраїлю. Виступ був розкритикований артистами, включаючи Роджера Вотерса і Кена Лоуча, а петицію із закликом до Radiohead скасувати його підписали понад 50 відомих діячів.^[204] Йорк відреагував на це у своїй заяві: «Грати в країні — це не те саме, що підтримувати уряд. Музика, мистецтво і наука — це перетин кордонів, а не їх побудова, це відкриті уми, а не закриті, це спільна людяність, діалог і свобода вираження поглядів».^[205]

2017—2020: OKNOTOK і MiniDiscs [Hacked]

У червні 2017 року Radiohead випустили ювілейне 20-те перевидання OK Computer, OKNOTOK 1997 2017, що включає ремастировану версію альбому, бі-сайди та раніше невиданий матеріал.^[206] Radiohead просували перевидання за допомогою музичних відеокліпів на нові треки «I Promise», «Man of War» та «Lift».^[207]^[208]^[209] OKNOTOK дебютував на другій сходинці UK Albums Chart,^[210] чому сприяв телевізійний виступ Radiohead на Ґластонбері того ж тижня,^[211] і досягнув 23 місця в американському чарті Billboard 200.^[212] Йорк і Джонні Ґрінвуд виступили з благодійним концертом у Марке, Італія, у серпні 2017 року після землетрусу в Центральній Італії у серпні 2016 року.^[213] У вересні відбулася прем'єра документального серіалу про природу Blue Planet II, в якому прозвучала нова версія треку з King of Limbs «Bloom», створена спільно з композитором Гансом Циммером.^[214]

Radiohead були номіновані до Зали слави рок-н-ролу у 2017 році, в перший рік, коли вони мали право на це.^[215] Вони були номіновані ще раз у 2018 році і були введені до неї в березні наступного року. Хоча Джонні Ґрінвуд і Йорк висловили незацікавленість у цій події, Селвей і О'Браєн були присутні і виступили з промовами.^[216] Співак Девід Бірн, один з тих, хто вплинув на формування Radiohead, виголосив промову, в якій похвалив інновації Radiohead у музиці та релізах, які, за його словами, вплинули на всю музичну індустрію.^[217]

У червні 2019 року кілька годин записів, зроблених Radiohead під час роботи над OK Computer, просочилися в мережу. У відповідь на це Radiohead зробили записи доступними для придбання в Інтернеті під назвою MiniDiscs [Hacked], а всі виручені кошти передали екологічній групі Extinction Rebellion.^[218] У грудні Radiohead виклали свою дискографію у вільний доступ на YouTube.^[219] Наступного січня вони запустили Radiohead Public Library, онлайн-архів своєї творчості, включаючи музичні кліпи, живі виступи, художні роботи та документальний фільм 1998 року Meeting People Is Easy..^[220] Radiohead призупинили роботу свого онлайн-контенту на час «чорного вівторка» (Blackout Tuesday), що пройшов 2 червня, на знак протесту проти расизму та поліцейської жорстокості.^[221]

У 2017 році Селвей випустив свою третю сольну роботу — саундтрек до фільму Let Me Go.^[222] Джонні Ґрінвуд був номінований на премію «Оскар» за найкращий оригінальний саундтрек за свою п'яту спільну роботу з Андерсоном Примарна нитка (2017),^[223] а також написав музику до другого фільму Лінн Ремсі Тебе ніколи тут не було (2018).^[224] Йорк випустив свій перший саундтрек до повнометражного художнього фільму Суспірія (2018),^[225] а також свій третій сольний альбом Anima (2019), підтриманий короткометражним фільмом режисера Андерсона.^[226] У 2020 році О'Браєн випустив свій дебютний сольний альбом Earth під псевдонімом EOB.^[227] Він писав пісні роками, але відчував, що вони мають «особливу енергетику», яка була б втрачена з Radiohead.^[228]

2021–дотепер: Kid A Mnesia, the Smile і сайд-проєкти

Radiohead відмовилися від планів гастролей у 2021 році через пандемію COVID-19.^[229] У листопаді вони випустили Kid A Mnesia, ювілейне перевидання, до якого увійшли Kid A, Amnesiac та раніше невиданий матеріал. Його просували за допомогою синглів для завантаження та відеокліпів на раніше невидані треки «If You Say the Word» та «Follow Me Around».^[230] Плани щодо арт-інсталяції на основі альбомів були скасовані через логістичні проблеми та пандемію. Замість цього Radiohead створили безкоштовну відеогру Kid A Mnesia Exhibition для PlayStation 5, macOS і Windows.^[231]

Під час прямого ефіру на фестивалі Ґластонбері у травні 2021 року Йорк і Джонні Ґрінвуд дебютували з новою групою, The Smile, з барабанщиком Томом Скіннером.^[232] Ґрінвуд сказав, що проєкт був способом працювати з Йорком під час карантину через COVID-19.^[233] Критик The Guardian Алексіс Петрідіс описав Smile як «більш скелетоподібну та вузлувату версію Radiohead», з незвичними тактовими розмірами, складними рифами та «жорсткою» моторик-психоделією.^[234] У травні 2022 року Smile випустили свій дебютний альбом A Light for Attracting Attention, який отримав визнання.^[235] Критик Pitchfork Раян Домбал написав, що це «безсумнівно, найкращий альбом сайд-проєкту Radiohead».^[236] У 2022 і 2023 роках Smile гастролювали по всьому світу.^[237]^[238] Їхній другий альбом Wall of Eyes вийшов у січні 2024 року.^[239]

Колін Ґрінвуд гастролював Австралією у 2022 році у складі гурту Ніка Кейва та Воррена Елліса,^[240] а у вересні 2023 року розпочав турне з Кейвом.^[241] Селвей випустив свій третій сольний альбом Strange Dance у лютому 2023 року.^[242] Jarak Qaribak, альбом Джонні Ґрінвуда та ізраїльського рок-музиканта Дуду Тасси, вийшов у червні 2023 року.^[243] Селвей сказав, що для учасників Radiohead робота з іншими музикантами є корисною, і що всі проекти об'єднані під «парасолькою» Radiohead, і що Radiohead «все ще існує».^[244]^[245]

Стиль і написання пісень

Музичний стиль Radiohead описують як артрок,^[32] альтернативний рок,^[252] електроніка,^[255] експериментальний рок,^[258] прогресивний рок,^[249] бритпоп,^[249] ґрандж,^[249] артпоп,^[259] та електронний рок.^[260] Джонні Ґрінвуд сказав, що Radiohead прагнуть знайти золоту середину між своїми експериментальними впливами та прямолінійною рок-музикою, і що ними рухало скоріше бажання не повторюватися, аніж бути «експериментальними».^[261] Барабанщик Клайв Дімер, який записується і виступає з Radiohead з 2011 року, сказав, що Radiohead не вважають себе рок-гуртом і що їхня методологія ближча до джазу: «Вони свідомо намагаються уникати кліше і стандартних форм заради пісні … Рок-гурти так не роблять. Це набагато більше схоже на джазовий менталітет».^[262]

Пісні Radiohead зазвичай починаються з уривків Йорка, які гармонійно розвиває Джонні Ґрінвуд, перш ніж решта учасників гурту розроблять свої партії.^[8] У той час як Йорк ніколи не вчився читати ноти, Ґрінвуд пройшов навчання з теорії музики. У Pitchfork Раян Домбал писав, що «динаміка дуету „ліва півкуля — права півкуля“ виявилася однією з найбільш авантюрних в історії року».^[236] У той час як Джонні Ґрінвуд грає більшість партій соло-гітари, О'Браєн часто створює ефекти навколишнього середовища, широко використовуючи процесор ефектів.^[263]

Хоча Йорк є керівником Radiohead, хоча всі учасники гурту беруть участь в аранжуванні.^[63]^[264] 2004 року Йорк сказав, що якщо раніше його влада була «абсолютно незбалансованою» і він «підривав владу інших за будь-яку ціну», то наступні альбоми були більш демократичними.^[265] Він вибачився перед колегами по гурту за свою поведінку «схибленого на контролі».^[266] О'Браєн сказав, що жоден з учасників гурту не може бути замінений, і кожен з них задоволений своїм становищем у гурті.^[264]

Radiohead часто пробують кілька підходів до пісень і можуть розробляти їх роками. Наприклад, Radiohead вперше виконали пісню «True Love Waits» у 1995 році, а потім випустили її в іншому аранжуванні на альбомі A Moon Shaped Pool аж у 2016 році.^[267] Ґрінвуд сказав, що бачить Radiohead як «просто різновид аранжування для створення пісень за допомогою будь-якої технології, яка підходить для пісні», чи то віолончель, чи то лептоп.^[187]

Сесії Kid A і Amnesiac принесли зміни в музику і методи роботи Radiohead.^[63]^[268] Після відходу від традиційного рок-інструментарію учасники гурту стали більш гнучкими і часто змінювали інструменти.^[63] На Kid A і Amnesiac Йорк грав на клавішних і бас-гітарі, Джонні Ґрінвуд — на хвилях Мартено, Колін Ґрінвуд займався семплуванням, а О'Браєн і Селвей працювали з драм-машинами і цифровими маніпуляціями.^[63]

Вплив на гурт

Серед ранніх впливів на Radiohead були Queen,^[269] Боб Ділан,^[269] Pink Floyd та Елвіс Костелло, постпанк гурти Joy Division,^[269] Siouxsie and the Banshees^[269]^[270] та Magazine, а також значною мірою альтернативні рок-гурти 1980-х років, такі як R.E.M.,^[269] U2, Pixies, The Smiths та Sonic Youth.^[271] Джонні Ґрінвуд назвав гітариста Magazine Джона Макгеоха своїм найбільшим гітарним впливом.^[272] До середини 1990-х років Radiohead перейняли методи запису з хіп-хопу, натхненні семплуванням DJ Shadow,^[3] і зацікавилися використанням комп'ютерів для генерування звуків.^[273] Серед інших впливів — саундтреки Енніо Морріконе, рок-гуртів 1960-х років, таких як Beatles і Beach Boys, а також «стіна звуку» Філа Спектора.^[3]^[33]

Учасники

Том Йорк (англ. Thom Yorke) — вокал, гітара, клавішні
Джонні Ґрінвуд (англ. Jonny Greenwood) — гітара, клавішні, інші інструменти
Ед О'Браєн (англ. Ed O’Brien) — гітара, бек-вокал
Колін Ґрінвуд (англ. Colin Greenwood) — бас-гітара, клавішні
Філ Селвей (англ. Phil Selway) — ударні, перкусія

Провідний гітарист Джонні Ґрінвуд має класичну музичну освіту і, крім гітари, грає на багатьох інструментах, а також автор багатьох аранжувань. Лідером групи з моменту заснування був Том Йорк, який також є автором усіх текстів, в одному з інтерв'ю він заявив: «Ми працюємо, як ООН, і я — Америка» (We operate like the UN, and I'm America).^[274] Утім, у процесі написання музики всі члени групи беруть рівну участь^[275]. Тому як автор музики на всіх альбомах зазначений не хтось із музикантів, а група Radiohead.

Під час запису Kid A і Amnesiac музиканти постійно мінялися інструментами. Так, Йорк грав на бас-гітарі (зокрема на «The National Anthem») і клавішних, а бас-гітарист Колін Ґрінвуд займався семплуванням^[276].

Стиль, вплив

Ранні Radiohead складалися під впливом альтернативних рок-груп 80-х: Pixies, R.E.M., Sonic Youth, The Smiths, Joy Division,^[277] Siouxsie and the Banshees,^[277] Magazine, U2^[278]^[279]^[280]. Говорячи про OK Computer, музиканти згадували Енніо Морріконе, Майлза Девіса та Кшиштофа Пендерецького^[280]^[281], а наступні два альбоми були натхненні музикою Aphex Twin та Autechre^[282].

Альбоми Radiohead середини дев'яностих (The Bends та OK Computer) сильно вплинули на британську рок-музику рубежу тисячоліть. У другій половині 1990-х Radiohead були єдиною британською рок-групою, яка зуміла домогтися популярності і на американському ринку^[283]. Автор About.com Майкл Кіф відносить Radiohead 1990-х до брітпопу та вважає OK Computer одним з найбільш яскравих альбомів жанру^[284]. Американський рок-критик Джон Парелес навпроти вважає, що Radiohead грали брітпоп на початку кар'єри, але залишили його позаду та продовжили розвиватися^[285]. Джеральд Марзораті з The New York Times Magazine назвав Radiohead ключовою групою моменту зміни віх в рок-музиці, коли гітарна музика поступилася сцену електронної^[286].

Схожість з Radiohead знаходили в музиці Coldplay, Travis, Muse, Snow Patrol, Keane та інших сучасних британських рок-груп^[287]^[275]^[286]. Однак до того моменту, як ця хвиля набрала популярність, стиль самих Radiohead сильно змінився: на Kid A та Amnesiac Radiohead експериментували з різними жанрами в діапазоні від електронної музики до джазу. Коли в одному з інтерв'ю музикантам було задане питання: «Що ви думаєте з приводу того, що групи на зразок Travis, Coldplay та Muse домагаються успіху з точно таким самим звучанням, як у ваших записів 1997 року ?», Том Йорк відповів: «Успіху з Kid A!»^[278].

Крім цього, Radiohead вже зробили величезний вплив на музичну індустрію. 2001 року альбом Kid A став комерційно успішним, незважаючи на відсутність синглів, мінімальну рекламну кампанію та витік альбому в Napster. 2007 року альбом In Rainbows був викладений у мережу для вільного завантаження та вийшов на диску лише через кілька місяців. Журнал Time назвав In Rainbows «можливо, найважливішим релізом в сучасній історії музичної індустрії» (англ. easily the most important release in the recent history of the music business) та передрік, що успішні та самостійні виконавці, яким не потрібна розкрутка своїх альбомів, в найближчому майбутньому відмовляться від послуг лейблів^[288]. При цьому Radiohead не стали першими виконавцями, які почали поширювати музику через свій сайт. Значення цього вчинку полягає в тому, що від послуг лейбла відмовилася одна з найзначніших груп сучасності^[289]. Через кілька днів після заяви Radiohead про розміщення In Rainbows у вільному доступі про аналогічні плани оголосили Oasis, Jamiroquai, Мадонна та Трент Резнор^[290].

Довготривала співпраця

Продюсер Найджел Ґодріч вперше працював із Radiohead над двома піснями з EP My Iron Lung (1994), а починаючи з OK Computer він продюсував всі альбоми^[291]. Його іноді називають шостим членом гурту так само, як Джорджа Мартіна називали п'ятим членом The Beatles^[291]. Шостим членом гурту називають і художника Стенлі Донвуда, який оформив всі альбоми, починаючи з My Iron Lung^[13]. Донвуд познайомився з Йорком в художній школі в Ексетері^[292], і звідтоді вони часто співпрацюють. У 2001 році Стенлі Донвуд отримав Греммі в номінації «Найкраща упаковка/оформлення диска» за спеціальне подарункове видання Amnesiac^[13]. Багато робіт Донвуд створив спільно з анонімним автором, який використовує псевдонім Dr. Tchock. Існує думка, що під цим псевдонімом ховається сам Йорк^[293]. Донвуд, втім, не розкриває імені співавтора: «Я не маю права [цього] говорити. Я дав обіцянку»^[292]. Крім того, Донвуд є автором логотипу Radiohead, дизайнером офіційного сайту Radiohead^[294] та сувенірної продукції гурту.

Дискографія

Докладніше: Дискографія Radiohead

Студійні альбоми:

Pablo Honey (22 лютого 1993)
The Bends (13 березня 1995)
OK Computer (16 червня 1997)
Kid A (2 жовтня 2000)
Amnesiac (4 червня 2001)
Hail to the Thief (9 червня 2003)
In Rainbows (10 жовтня 2007)
The King of Limbs (18 лютого 2011)
A Moon Shaped Pool (8 травня 2016)

Фрагменти композицій

«Creep»з альбому Pablo Honey, 1993
«Paranoid Android» з альбому OK Computer, 1997
«Everything in Its Right Place» з альбому Kid A, 2000
«Pyramid Song» з альбому Amnesiac, 2001
«2 + 2 = 5» з альбому Hail to the Thief, 2003

Примітки

↑ Jonathan, Emma. «BBC Worldwide takes exclusive Radiohead performance to the world». BBC. 3 May 2011.
↑ ^а ^б McLean, Craig (14 July 2003). Don't worry, be happy. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 1 October 2019. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Mac Randall (1 April 1998). The Golden Age of Radiohead. Guitar World. Архів оригіналу за 3 September 2017.
↑ Randall, Mac (9 June 2023). Philip Selway: Tidal Backstory. Tidal. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Kelly, John (15 September 2001). Taking Music To Strange Places. The Irish Times. Архів оригіналу за 12 October 2012. Процитовано 13 січня 2024.
↑ On A Friday: Radiohead In The '80s. Stereogum. 9 March 2015. Архів оригіналу за 5 July 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead, Foals and 25 years of discovering Oxford music. BBC News (брит.). 13 March 2016. Архів оригіналу за 14 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Ross, Alex (20 August 2001). The Searchers: Radiohead's unquiet revolution. The New Yorker. Архів оригіналу за 14 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г Kent, Nick (1 June 2001). Happy now?. Mojo.
↑ BBC Radio 4 - Desert Island Discs - Ten things we learned from Thom Yorke's Desert Island Discs. BBC (брит.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ Randall, Mac (1 April 1998). The Golden Age of Radiohead. Guitar World.
↑ Minsker, Evan (13 July 2015). Rare footage surfaces of Thom Yorke performing 'High and Dry' with pre-Radiohead band. Pitchfork. Архів оригіналу за 15 July 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г Stanley Donwood. Eyestorm. Архів оригіналу за 16 May 2007. Процитовано 13 січня 2024. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «EYE» визначена кілька разів з різним вмістом
↑ ^а ^б Fricke, David (26 April 2012). Radiohead reconnect. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Doyle, Tom (April 2008). The complete Radiohead. Q. Bauer Media Group. 261: 65—69. ISSN 0955-4955.
↑ ^а ^б ^в Gilbert, Pat (November 1996). Radiohead. Record Collector.
↑ Randall, Mac (2011). Exit Music: The Radiohead Story. Omnibus Press. ISBN 978-1849384575.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Radiohead: The right frequency. BBC News. 22 February 2001. Архів оригіналу за 28 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Creepshow. Melody Maker. 19 December 1992.
↑ Randall, Mac (2011). Exit Music – The Radiohead Story: The Radiohead Story. Omnibus. ISBN 978-0857126955.
↑ ^а ^б Smith, Andrew (1 October 2000). Sound and Fury. The Observer. London. Архів оригіналу за 26 December 2003. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Rubinstein, Harry (20 January 2009). The Radiohead — Israel connection. israelity.com. Архів оригіналу за 15 May 2009.
↑ ^а ^б Irvin, Jim; Hoskyns, Barney (July 1997). We have lift-off!. Mojo (45).
↑ ^а ^б Radiohead: Artist Chart History. Billboard. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Nichols, Natalie (Fall 1993). Creeping into the Limelight. Fender Frontline. The Phelps Group. 11.
↑ Black, Johnny (1 June 2003). The Greatest Songs Ever! Fake Plastic Trees. Blender. Архів оригіналу за 9 April 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Randall, Mac (12 September 2000). Exit Music: The Radiohead Story. Delta. с. 127—134. ISBN 0-385-33393-5.
↑ ^а ^б ^в Reynolds, Simon (June 2001). Walking on Thin Ice. The Wire (209).
↑ Mallins, Steve (1 April 1995). Scuba Do. Vox.
↑ McKinnon, Matthew (24 July 2006). Everything In Its Right Place. CBC Arts. Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Randall, Mac (12 September 2000). Exit Music: The Radiohead Story. Delta. с. 98—99. ISBN 0-385-33393-5.
↑ ^а ^б ^[246]^[247]^[248]
↑ ^а ^б ^в DiMartino, Dave (2 May 1997). Give Radiohead to Your Computer. LAUNCH.
↑ Beatles, Radiohead albums voted best ever, CNN.com, 4 September 2000, архів оригіналу за 22 May 2008, процитовано 13 січня 2024
Q Readers All Time Top 100 Albums. Q (137). February 1998.
Q Magazine's Q Readers Best Albums Ever (2006 Readers Poll) Archived by Lists of Bests. Q. Архів оригіналу за 31 December 2013. Процитовано 13 січня 2024.
↑ 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. 31 May 2012. Архів оригіналу за 17 July 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Harding, Nigel (1995). Radiohead's Phil Selway. consumable.com. Архів оригіналу за 10 August 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Randall, p. 127
↑ Radiohead's Jonny Greenwood reunited with guitar stolen in Denver in 1995. The Denver Post (амер.). 23 February 2015. Архів оригіналу за 23 September 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Skinner, Tom (27 травня 2020). Radiohead to stream classic Live at the Astoria show in full. NME (брит.). Архів оригіналу за 6 June 2020. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Courtney, Kevin (17 May 1997). Radiohead calling. The Irish Times. Архів оригіналу за 26 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Glover, Adrian (1 August 1997). Radiohead — Getting More Respect. Circus.
↑ Moran, Caitlin (July 1997). Everything was just fear. Select: 84.
↑ The All-Time 100 albums. Time. 13 November 2006. Архів оригіналу за 7 March 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Mark Kemp (10 July 1997). OK Computer | Album Reviews. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 January 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Reising, 2005, с. 208—211
Griffiths, 2004, с. 109
Buckley, 2003, с. 843
↑ Subterranean Aliens. Request Magazine. 1 September 1997.
↑ Renaissance Men. Select. December 1997.
↑ Screen Source presents: The 40th Annual Grammy Awards. Screen Source. amug.com. 27 February 1998. Архів оригіналу за 1 December 1998. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Letts, Marianne Tatom (2010). Radiohead and the Resistant Concept Album: How to Disappear Completely. Indiana University Press. с. 28. ISBN 978-0253004918. Архів оригіналу за 17 February 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead's OK Computer named best album of the past 25 years. Telegraph.co.uk. 22 December 2010. Архів оригіналу за 1 February 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Jeremy, Gordon (12 May 2016). Internet Explorers: The Curious Case of Radiohead's Online Fandom. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Hann, Michael (20 October 2016). Radiohead are confirmed as first headliners for Glastonbury 2017. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 21 October 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ White, Adam (23 June 2017). Radiohead's Glastonbury 1997 set was 'like a form of hell', according to guitarist Ed O'Brien. The Telegraph (брит.). Архів оригіналу за 23 June 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Deming, Mark (2008). Meeting People is Easy (1999). Movies & TV Dept. The New York Times. Архів оригіналу за 16 January 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Erlewine, Stephen Thomas. «OK Computer [Архівовано 21 November 2018 у Wayback Machine.]» AllMusic.
↑ Rose, Phil (22 квітня 2019). Radiohead: Music for a Global Future (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-7930-8.
↑ Q Magazine: The 100 Greatest British Albums of All Time – How many do you own? (Either on CD, Vinyl, Tape or Download). List Challenges. Архів оригіналу за 19 February 2020. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Art for Amnesty. Архів оригіналу за 30 October 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Greene, Andy (17 March 2015). Flashback: Michael Stipe Fronts Radiohead at Tibet Concert. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 3 June 2019. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Mejia, Paula. The Secret History of Radiohead's OK Computer. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 14 February 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead's 'Man of War': Everything You Need to Know About the 'OK Computer' Bonus Tracks. Diffuser.fm (амер.). 3 May 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ McLean, Craig (6 February 2020). Radiohead guitarist Ed O'Brien steps up. The Face (брит.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Cavanagh, David; Eccleston, Danny (1 October 2000). I Can See The Monsters. Q (169).
↑ Radiohead Guitarist's Online Diary Gives Glimpse Of New LP. MTV News. Архів оригіналу за 26 July 2019. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Nelson, Chris (20 April 2000). Radiohead complete recording for OK Computer follow-up. MTV News (англ.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б US Success for Radiohead. BBC News. 14 June 2001. Архів оригіналу за 13 March 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Evangelista, Benny (12 October 2000). CD Soars After Net Release: Radiohead's 'Kid A' premieres in No. 1 slot. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 18 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.
Menta, Richard (28 October 2000). Did Napster Take Radiohead's New Album to Number 1?. MP3 Newswire.
Oldham, James (24 June 2000). Radiohead — Their Stupendous Return. NME.
↑ ^а ^б Zoric, Lauren (22 September 2000). I think I'm meant to be dead. The Guardian. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Kid A by Radiohead. Metacritic. Архів оригіналу за 9 June 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The all-time 100 albums. Time. 13 November 2006. Архів оригіналу за 24 April 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone (амер.). 22 вересня 2020. Процитовано 13 січня 2024.
↑ 100 Best Albums of the 2000s. Rolling Stone. 18 липня 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The top 200 albums of the 2000s: 20–1 – page 2. Pitchfork. 2 October 2009. Архів оригіналу за 14 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The 100 best pop albums of the Noughties. The Times. 21 November 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The chairman – Humphrey Lyttelton. BBC. 31 January 2001. Архів оригіналу за 14 April 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Greenwood, Colin; O'Brien, Ed (25 January 2001). Interview with Ed & Colin. Ground Zero (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Chris Douridas. KCRW.
↑ Pakvis, Peter (21 June 2001). Radiohead take Amnesiac on tour. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.
↑ How Radiohead took America by stealth. The Observer (брит.). 19 серпня 2001. ISSN 0029-7712. Процитовано 13 січня 2024.
↑ LeMay, Matt (17 December 2001). Radiohead: I Might Be Wrong: Live Recordings EP. Pitchfork. Архів оригіналу за 10 June 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Fricke, David (27 June 2003). Bitter Prophet: Thom Yorke on 'Hail to the Thief'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 March 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead Hail to the Thief – Interview CD (Інтерв'ю). 2003. Promotional interview CD sent to British music press.
↑ Exclusive: Thom on new Radiohead album. NME. 5 October 2002.
↑ Radiohead Dances With Sigur Ros. Billboard. Архів оригіналу за 15 October 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead: Hail to the Thief (2003): Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 26 September 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Recording 'Hail to the Thief' in Los Angeles. Xfm London. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead TV goes on air. BBC. 10 June 2003. Процитовано 13 січня 2024.
↑ 46th Annual Grammy Awards. Rock on the Net. 8 February 2004. Архів оригіналу за 18 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Pareles, Jon (2 July 2006). With Radiohead, and Alone, the Sweet Malaise of Thom Yorke. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 17 October 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead - Com Lag (2Plus2IsFive), Allmusic (англ.), процитовано 13 січня 2024
↑ Godrich, Nigel (29 November 2009). Flashback: making Band Aid 20. The Guardian. Архів оригіналу за 1 December 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Everett-Green, Robert (14 червня 2006). Radiohead retooled. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 3 January 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б O'Brien, Ed (21 August 2005). Here we go. Dead Air Space. Radiohead. Архів оригіналу за 31 October 2005. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Powers, Ann (28 June 2006). Thom Yorke, free agent. Los Angeles Times (англ.). ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 18 May 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Paytress, Mark (February 2008). CHASING RAIN_BOWS. Mojo. с. 75—85.
↑ Young, Alex (18 листопада 2010). Break Yo' TV: Harry Potter's The Weird Sisters - 'Do The Hippogriff'. Consequence (амер.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ Vozick-Levinson, Simon (27 April 2012). The Making of Radiohead's In Rainbows. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 July 2019. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Plagenhoef, Scott (11 September 2005). Various Artists: Help: A Day in the Life Album Review | Pitchfork. Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 9 January 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Rush to download War Child album. BBC News. 12 September 2005. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Marshall, Julian (2 October 2007). Radiohead: Exclusive Interview. NME.
↑ Radiohead mastering seventh album in New York. NME. 16 July 2007. Архів оригіналу за 14 April 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ McLean, Craig (9 December 2007). Caught in the flash. The Observer. London. Архів оригіналу за 20 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Rajan, Amol (29 December 2007). EMI split blamed on Radiohead's £10m advance demands. The Independent (брит.). Архів оригіналу за 16 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ 'Nude' Radiohead Video Hits Web, EMI Airs Dirty Laundry. Rolling Stone. Архів оригіналу за 16 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Pareles, Jon (9 December 2007). Pay What You Want for This Article. The New York Times. Архів оригіналу за 12 December 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Paytress, Mark (1 January 2008). Chasing Rainbows. Mojo.
↑ Tyrangiel, Josh (1 October 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 27 August 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Kreps, Daniel (14 November 2007). Lily Allen, Oasis, Gene Simmons Criticize Radiohead's 'Rainbows'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 April 2014. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Thill, Scott (8 July 2009). Sonic Youth Slams Radiohead's In Rainbows Model. Wired. Архів оригіналу за 5 October 2017. Процитовано 13 січня 2024.
↑ ^а ^б Brandle, Lars (18 October 2007). Radiohead Returning to the Road in 2008. Billboard.com. Архів оригіналу за 8 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Greenwood, Colin (13 September 2010), «Set Yourself Free [Архівовано 5 November 2015 у Wayback Machine.]», Index on Censorship.
↑ ^а ^б Grossberg, Josh (6 November 2007). Fans Shortchanging Radiohead's Rainbows?. E! Online. Архів оригіналу за 29 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Griffiths, Peter (6 January 2008). Radiohead top album chart. Reuters. Архів оригіналу за 3 May 2009. Процитовано 13 січня 2024.
Cohen, Jonathan (9 January 2008). Radiohead Nudges Blige From Atop Album Chart. Billboard. Архів оригіналу за 12 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead: In Rainbows (2007): Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 7 November 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Kreps, Daniel (15 October 2008). Radiohead Publishers Reveal "In Rainbows" Numbers. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 October 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead News – 2008 Mercury Music Prize Nominees Announced. Idiomag.com. 24 July 2008. Архів оригіналу за 2 January 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Hedley, Caroline (9 February 2009). Grammy Awards 2009: British artists dominate Los Angeles ceremony. The Daily Telegraph. UK. Архів оригіналу за 12 February 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Singh, Amrit (9 September 2009). The 2009 Grammys: Just The Good Parts. Stereogum. Архів оригіналу за 27 September 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead's 'In Rainbows' to be released on CD this year. NME. 8 November 2007. Архів оригіналу за 21 November 2007. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead announce new single details. NME. 12 March 2008. Архів оригіналу за 14 March 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Dodson, Sean (17 July 2008). Is Radiohead the latest band to go open source?. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 9 February 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead Launches Easier, Less Expensive Remix Contest. WIRED (амер.). Архів оригіналу за 20 October 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Hannaford, Katherine (7 April 2008). Radiohead launches social networking site for gossip about Thom's hair, Waste-Central. Tech Digest. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead Rake in Praise From Bono, Release 'From the Basement'. Rolling Stone. 2 July 2008. Архів оригіналу за 2 July 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Reading and Leeds 2009 line-up. NME. 30 March 2009. Архів оригіналу за 9 February 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead, por primera vez en Buenos Aires. La Nación. 13 November 2008. Архів оригіналу за 9 March 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Nestruck, Kelly (8 November 2007). EMI stab Radiohead in the back catalogue. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 17 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead to release 'Best Of' compilation. NME. UK. 3 April 2008. Архів оригіналу за 4 April 2008. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Reynolds, Simon (9 May 2008). Yorke slams Radiohead 'Best Of' LP. Digital Spy. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Nissim, Mayer (22 червня 2009). Capitol/EMI reissues more Radiohead LPs. Digital Spy (брит.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ Lindsay, Andrew (18 May 2009). Radiohead begin recording new album. Stereokill.net. Архів оригіналу за 3 July 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Harry Patch (In Memory Of). Radiohead.com. Архів оригіналу за 28 August 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Harris, John (6 August 2009). Radiohead's farewell to old first world war soldier in song. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 16 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Jones, Lucy (6 August 2009). Radiohead's tribute to Harry Patch strikes the right note. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 25 March 2012. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Daniel Kreps (13 August 2009). New Radiohead Song "These Are My Twisted Words" Leaks. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Sean Michaels (14 August 2009). Was the new Radiohead song leaked by the band?. guardian.co.uk. Архів оригіналу за 5 October 2013. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Daniel Kreps (13 August 2009). New Radiohead Song "These Are My Twisted Words" Leaks. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Jonny Greenwood (17 August 2009). These Are My Twisted Words. Dead Air Space (radiohead.com). Архів оригіналу за 19 August 2009. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Wallace, Wyndham (11 August 2009). Radiohead Versus The Release Schedule. The Quietus. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Q&A: Thom Yorke on Atoms for Peace's 'Mechanistic' New Album. Rolling Stone. 5 November 2012. Архів оригіналу за 27 June 2014. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Kramer, Anna (8 February 2010). Musicians for Oxfam: Radiohead, will.i.am, and more. oxfamamerica.org. Архів оригіналу за 17 February 2010. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Roberts, Randall (28 December 2010). Video: View the full Radiohead for Haiti benefit concert online, compiled from fan footage. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 12 March 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead-Approved, Fan-Shot Concert Movie Released. Pitchfork.com. 2 September 2010. Архів оригіналу за 5 September 2010. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Michaels, Sean (1 September 2010). Radiohead lend their music to fan-made live DVD. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Radiohead help fans 'bootleg' their own gig. NME. UK. 3 September 2010. Архів оригіналу за 5 September 2010. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Fitzmaurice, Larry (25 June 2010). Thom Yorke and Jonny Greenwood Play Surprise Glastonbury Set. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 January 2015. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Fox, Killian (28 August 2010). Philip Selway: Familial. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 8 April 2016. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Dombal, Ryan (26 липня 2010). Radiohead's Selway talks new solo LP, does not talk new Radiohead LP. Pitchfork (амер.). Процитовано 13 січня 2024.
↑ Swash, Rosie (19 February 2011). Radiohead release The King of Limbs. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.
↑ The King of Limbs Review. Allmusic. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Alexis Petridis (25 February 2011). Radiohead: The King of Limbs review. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Snap Judgment: Radiohead's The King of Limbs. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 5 March 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Swash, Rosie (14 February 2011). «Radiohead to release new album this Saturday» [Архівовано 25 December 2013 у Wayback Machine.]. The Guardian.
↑ Jones, Alan (3 April 2011). Adele claims album record but loses to Lopez in singles. Music Week. United Business Media. Архів оригіналу за 27 August 2011. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Nominess and Winners. Grammy.com. 1 December 2011. Архів оригіналу за 1 February 2012. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Record Store Day – Exclusive Product. Архів оригіналу за 31 July 2012. Процитовано 13 січня 2024.
↑ Hyden, Steven (9 September 2011). Radiohead remix album set for release in September. The A.V. Club. Архів оригіналу за 22 October 2011. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Phil Selway and the evolution of rock drumming in the digital age. Mono. 9 November 2014. Архів оригіналу за 10 November 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Monroe, Jazz (20 May 2016). Radiohead in Amsterdam: a tour opener live blog. Pitchfork. Архів оригіналу за 20 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead play 'surprise' Glastonbury show with sixth member. NME. 24 June 2011. Архів оригіналу за 20 October 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Watch Radiohead's 'From The Basement' session in full on NME.COM – video – NME. NME (амер.). 18 August 2011. Архів оригіналу за 30 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead's The King of Limbs: Live from the Basement to Be Released on DVD. Paste. Архів оригіналу за 30 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead to release new singles The Daily Mail and Staircase. Metro. 13 December 2011. Архів оригіналу за 18 May 2013. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Touring 2012 – RADIOHEAD | Dead Air Space. Radiohead. Архів оригіналу за 9 November 2011. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Battan, Carrie; Snapes, Laura (5 July 2012). Radiohead Did Record At Third Man, Jack White Confirms. Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 9 July 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead's Ed O'Brien to release carnival-inspired solo album. The Guardian (брит.). 10 October 2016. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 24 April 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead stage collapse 'kills one' in Canada. BBC News. 17 June 2012. Архів оригіналу за 6 June 2015. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead Honor Late Drum Tech at First Show Since Stage Collapse | Music News. Rolling Stone. 11 July 2012. Архів оригіналу за 14 July 2012. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б 'I feel so let down by Canada': Radiohead and drum tech's parents demand answers in his Toronto death. CBC News (англ.). Архів оригіналу за 30 November 2017. Процитовано 30 November 2017.
↑ Live Nation, engineer charged in Radiohead stage collapse. CBC News. 7 June 2013. Архів оригіналу за 8 June 2013. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Monroe, Jazz (8 September 2017). Radiohead on stalled stage collapse case: "We are appalled". Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 8 September 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Sodomsky, Sam (11 April 2012). Radiohead share statement following stage collapse inquest. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 April 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Petridis, Alexis (21 February 2013). Atoms for Peace: Amok – review. The Guardian. Архів оригіналу за 2 January 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Thom Yorke pulls albums from Spotify. BBC News. 15 July 2013. Архів оригіналу за 5 December 2013. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Stuart Dredge (7 October 2013). Thom Yorke calls Spotify 'the last desperate fart of a dying corpse'. The Guardian. Архів оригіналу за 7 October 2013. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Battan, Carrie (11 February 2014). Radiohead Release PolyFauna App. Pitchfork. Архів оригіналу за 14 February 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Thom Yorke produces new music for Australian exhibition of Radiohead artwork. Triple J. 22 May 2015. Архів оригіналу за 23 May 2015. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Gordon, Jeremy (26 September 2014). Thom Yorke Announces New Album Tomorrow's Modern Boxes | News. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 September 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Stevens, Jenny (24 June 2014). Radiohead drummer Philip Selway announces new album Weatherhouse. NME (брит.). Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Michaels, Sean (7 October 2014). Radiohead's Jonny Greenwood hires Supergrass to cover Inherent Vice track. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 7 October 2014. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Colter Walls, Seth (19 November 2015). Shye Ben Tzur / Jonny Greenwood / The Rajasthan Express: Junun album review. Pitchfork. Архів оригіналу за 16 January 2017. Процитовано 15 January 2017.
↑ Film Review: 'Junun'. Variety. 8 October 2015. Архів оригіналу за 9 October 2015. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Christman, Ed (4 April 2016). Radiohead's Early Catalog Moves From Warner Bros. to XL. Billboard. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Spice, Anton (6 May 2016). Radiohead to reissue entire catalogue on vinyl. The Vinyl Factory. Архів оригіналу за 26 August 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Langham, Matt (4 February 2015). DiS Meets Radiohead's Philip Selway: "If it means something to some people then that is success". Drowned in Sound. Архів оригіналу за 4 February 2015. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Thorpe, Adam (18 May 2016). In a room with Radiohead. The Times Literary Supplement. Архів оригіналу за 21 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Greene, Andy (8 June 2017). 19 Things We Learned Hanging Out With Radiohead. Rolling Stone. Архів оригіналу за 8 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Greene, Andy (1 June 2017). Inside 'OK Computer': Radiohead Look Back on Their Paranoid Masterpiece. Rolling Stone. Архів оригіналу за 31 May 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead reveal rejected theme for James Bond film Spectre. BBC News. 25 December 2015. Архів оригіналу за 25 December 2015. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Philips, Amy (6 May 2016). Radiohead Announce New Album Release Date, Share "Daydreaming" Video. Pitchfork. Архів оригіналу за 8 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Hogan, Marc (3 May 2016). Decoding the Politics in Radiohead's "Burn the Witch" Video. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Reilly, Dan (10 May 2016). The 21-Year History of Radiohead's 'True Love Waits,' a Fan Favorite Two Decades in the Making. Vulture. Архів оригіналу за 7 September 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Hear Radiohead's New Album "A Moon Shaped Pool" at 11pm tonight on the FTW New Music Show. 91X FM. 8 May 2016. Архів оригіналу за 21 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead score sixth Number 1 album with A Moon Shaped Pool. officialcharts.com. Архів оригіналу за 16 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Caulfield, Keith (13 October 2016). Billboard 200 Chart Moves: Radiohead's 'A Moon Shaped Pool' Returns After Special Edition's Release. Billboard. Архів оригіналу за 9 February 2020. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Leight, Elias (4 August 2016). David Bowie, Radiohead and more nominated for Mercury Prize. Rolling Stone. Архів оригіналу за 5 August 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Here Is the Complete List of Nominees for the 2017 Grammys. Billboard. Архів оригіналу за 6 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ The A.V. Club's Top 50 Albums of 2016. The A.V. Club. 12 December 2016. Архів оригіналу за 12 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ The best albums of 2016. The Guardian. 30 November 2016. Архів оригіналу за 15 March 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ The 50 Best Albums of 2016. Pitchfork. 13 December 2016. Архів оригіналу за 13 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ 50 Best Albums of 2016. Rolling Stone. 29 November 2016. Архів оригіналу за 29 November 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ The Top 10 Best Albums. Time. 22 November 2016. Архів оригіналу за 28 November 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead Announce World Tour. Pitchfork. 14 March 2016. Архів оригіналу за 15 March 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Wicks, Amanda; Monroe, Jazz (20 February 2018). Radiohead Announce North American Tour | Pitchfork. pitchfork.com (англ.). Архів оригіналу за 28 February 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Kreps, Daniel (16 July 2017). Roger Waters Criticizes 'Whining' Thom Yorke Over Radiohead's Israel Gig. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 18 July 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Beaumont-Thomas, Ben (12 July 2017). Radiohead's Thom Yorke responds as Ken Loach criticises Israel gig. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 15 July 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Althea, Legaspi (2 June 2017). Hear Radiohead's Previously Unreleased Song 'I Promise'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Monroe, Jazz (2 June 2017). Watch Radiohead's New "I Promise" Video | Pitchfork. Pitchfork. Архів оригіналу за 5 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Leight, Elias (23 June 2017). See Radiohead's Paranoia-Inducing 'Man of War' Video. Rolling Stone. Архів оригіналу за 23 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Video: Radiohead – "Lift". Spin. 12 September 2017. Архів оригіналу за 12 September 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Official Albums Chart Top 100. Official Charts Company (англ.). Архів оригіналу за 9 September 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Beech, Mark. The Glastonbury Effect: Radiohead Back At Top Of U.K. Chart, Foo Fighters Follow. Forbes. Архів оригіналу за 27 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Billboard 200 Chart Moves: Ed Sheeran's 'Divide' Tracks Surpass 1 Billion U.S. Streams. Billboard. Архів оригіналу за 19 August 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead Announce Italian Earthquake Benefit Show | Pitchfork. pitchfork.com. 20 June 2017. Архів оригіналу за 22 August 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ The ultimate chill out song? Radiohead record new music for David Attenborough's Blue Planet 2. The Telegraph. Press Association. 14 September 2017. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 April 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Young, Alex (5 October 2017). Rock 'n' Roll Hall of Fame 2018 nominees: Radiohead, Rage Against the Machine, Kate Bush. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 6 October 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Greene, Andy; Wang, Amy X. (30 March 2019). Read the heartfelt rock and roll hall of fame speeches by (some of) Radiohead. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 March 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Blistein, Jon; Wang, Amy X. (30 March 2019). Read David Byrne's rock and roll hall of fame tribute to Radiohead. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 March 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Ben Beaumont-Thomas, 'Radiohead release hours of hacked MiniDiscs to benefit Extinction Rebellion' [Архівовано 11 June 2019 у Wayback Machine.], The Guardian.
↑ Radiohead puts every official album on YouTube, making them all free to stream. Open Culture (амер.). 21 December 2019. Архів оригіналу за 22 December 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Kaufman, Gil (20 January 2020). Radiohead Open 'Public Library' With Rarities, Videos, Hard-to-Find Merch & More. Billboard. Архів оригіналу за 20 January 2020. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Savage, Mark (2 червня 2020). TV, radio and music stars mark 'Blackout Tuesday'. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 2 June 2020. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Garratt, John (3 November 2017). Philip Selway: Let Me Go Original Soundtrack. PopMatters (англ.). Архів оригіналу за 13 June 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Young, Alex (23 January 2018). Jonny Greenwood earns first-ever Oscar nomination. Consequence of Sound (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Lyttelton, Oliver (2 May 2017). Jonny Greenwood Scoring Lynne Ramsay's 'You Were Never Really Here' With Joaquin Phoenix. IndieWire. Архів оригіналу за 5 December 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Young, Alex (4 September 2018). Thom Yorke details Suspiria soundtrack, shares "Suspirium": Stream. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 4 September 2018. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Bloom, Madison (20 June 2019). Thom Yorke announces new album Anima. Pitchfork. Архів оригіналу за 20 June 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Schatz, Lake (2 December 2019). Radiohead's Ed O'Brien to release debut solo album in 2020, new single 'Brasil' coming this week. Consequence of Sound (амер.). Архів оригіналу за 3 December 2019. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Daniell, Mark (17 квітня 2020). Radiohead's Ed O'Brien on going solo: 'Something was missing'. Toronto Sun (en-CA) . Процитовано 14 січня 2024.
↑ Richards, Will (26 квітня 2020). Radiohead were planning to tour in 2021 before coronavirus outbreak. NME (брит.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Martoccio, Angie (1 листопада 2021). Radiohead's "Follow Me Around' is a holy grail for fans. 20 years later, it's here. Rolling Stone (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Stanton, Rich (18 листопада 2021). Radiohead's freaky-looking Kid A Mnesiac exhibition-game-thing is out (and free!). PC Gamer (англ.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead's Thom Yorke and Jonny Greenwood form new project, the Smile. The Guardian (англ.). 22 травня 2021. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Jonny Greenwood on writing the soundtrack for new Princess Diana biopic Spencer. NME (брит.). 3 вересня 2021. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Petridis, Alexis (23 травня 2021). Live at Worthy Farm review – beautiful music marred by technical meltdown. The Guardian (англ.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ A Light for Attracting Attention. Metacritic. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Dombal, Ryan (12 травня 2022). The Smile: A Light for Attracting Attention. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Richards, Will (18 травня 2022). The Smile debut new song 'Friend Of A Friend' as they kick off European tour. NME (брит.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Murrary, Robin (30 січня 2023). The Smile announce Europe: Live Recordings 2022 EP. Clash (брит.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Lindert, Hattie (13 November 2023). The Smile Announce New Album Wall of Eyes, Share Video for New Song Directed by Paul Thomas Anderson. Pitchfork. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Valentish, Jenny (28 листопада 2022). Nick Cave and Warren Ellis review – a transcendent night that veered on holy. The Guardian (англ.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Minsker, Evan (23 березня 2023). Nick Cave announces tour featuring Radiohead bassist Colin Greenwood. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Corcoran, Nina (26 жовтня 2022). Radiohead's Philip Selway announces new album, shares song. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Strauss, Matthew (13 квітня 2023). Radiohead's Jonny Greenwood announces new album with Dudu Tassa, shares song. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Reed, Ryan (6 січня 2023). Radiohead's Philip Selway on atmospheric solo LP, Radiohead's future. Spin (амер.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Deville, Chris (8 березня 2023). We've Got A File On You: Radiohead's Philip Selway. Stereogum (англ.). Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead: Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за 12 June 2018. Процитовано 14 січня 2024. ...the biggest art-rock act since Pink Floyd...
↑ Radiohead - British rock group. Encyclopedia Britannica. Процитовано 14 січня 2024. ...arguably the most accomplished art-rock band of the early 21st century...
↑ Lahann, Michael (2 May 2016). All Surprises: Radiohead and the Art of Unconventional Album Releases. The Guardian. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г Erlewine, Stephen Thomas. Radiohead biography. AllMusic. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Young, Alex (21 January 2016). Radiohead will tour in 2016. Consequence of Sound. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Robinson, Will (12 January 2016). Sam Smith Hasn't Heard Radiohead's Spectre Theme. Entertainment Weekly. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^[249]^[250]^[251]
↑ Ranked: Radiohead. Under the Radar. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Erlewine, Stephen Thomas. Kid A – Radiohead. AllMusic. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^[253]^[254]
↑ Iadarola, Alexander (11 May 2016). Why We're Happy Holly Herndon Is Touring with Radiohead. Thump. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ True Love Waits—Christopher O'Riley Plays Radiohead. Billboard. 21 June 2003. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^[256]^[257]
↑ Exit Music: How Radiohead's OK Computer Destroyed the Art-Pop Album in Order to Save It. Pitchfork. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead started a sonic revolution 25 years ago, and is still leading it. 23 April 2017. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Pettigrew, Jason (September 2001). How to reinvent completely. Alternative Press (158).
↑ How jazz secretly invaded pop music (брит.). 11 April 2012. Архів оригіналу за 18 July 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Ed O'Brien – 100 Greatest Guitarists: David Fricke's Picks. Rolling Stone. 3 December 2010. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б Klosterman, Chuck (July 2003). No more knives. Spin.
↑ Dalton, Stephen (1 April 2004). Are we having fun yet?. The Age. Melbourne. Архів оригіналу за 12 January 2008. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Mohdin, Aamna (22 вересня 2019). Thom Yorke opens up about pain of ex-partner's death. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Pareles, Jon (8 May 2016). Review: In Radiohead's 'A Moon Shaped Pool,' Patient Perfectionism. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Radiohead: Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 September 2011. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д WTF with Marc Maron [Thom Yorke audio interview]. youtube. 25 May 2013. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 14 січня 2024. I love Queen, they are great when I was really small [...] and then as I hit as a teenager, the band that really changed my life was R.E.M. and Siouxsie and the Banshees, Joy Division and Bob Dylan
Klingman, Jeff (22 July 2013). 10 Bullet Points from the Thom Yorke Interview on WTF with Marc Maron. TheLmagazine.com. Архів оригіналу за 26 July 2013. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Ed O'Brien about John McGeoch. Ed O'Brien Official website. 18 September 2020. Архів оригіналу за 11 December 2020. Процитовано 14 січня 2024.
↑ ^[3]^[8]^[28]
↑ Greenwood, Jonny (11 February 2009). I've been blown about for years. Dead Air Space. Radiohead.com. Архів оригіналу за 21 March 2009. Процитовано 14 січня 2024.
↑ Gillespie, Ian (17 August 1997). It all got very surreal. London Free Press. Архів оригіналу за 27 September 2007. Процитовано 14 січня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
↑ Sound and Fury, статья в The Observer, 1 жовтня 2000 р. Архів оригіналу за 26 грудня 2003. Процитовано 11 січня 2011.
↑ ^а ^б Danny Ecclestone. Radiohead // Q. — октябрь 2000. — Вип. 169.
↑ Radiohead At Ease. Архів оригіналу за 7 лютого 2007. Процитовано 11 січня 2011.
↑ ^а ^б «10 Bullet Points From The Thom Yorke Interview with Marc Baron» [Архівовано 29 червня 2018 у Wayback Machine.]. thelmagazine.com. 22/07/2013
↑ ^а ^б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Ross не вказано текст
↑ Randall, Mac (1 апреля 1998). Radiohead interview: The Golden Age of Radiohead. Guitar World. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 7 червня 2011.
↑ ^а ^б Simon Reynolds. Walking on Thin Ice // The Wire. — липні 2001.
↑ Dave DiMartino. Give Radiohead to your computer // LAUNCH. — 2 мая 1998.
↑ Andrew Smith (1 октября 2000). Sound and fury. The Observer. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 29 травня 2011.
↑ US success for Radiohead. BBC. 14 июня 2001. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
↑ What Is Britpop [Архівовано 12 грудня 2007 у Wayback Machine.], Michael Keefe, About.com: Alternative Music
↑ Pareles, Jon (3 мая 2002). Stop your whining. The Guardian. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 27 травня 2011.
↑ ^а ^б G. Marzorati. The Post-Rock Band // The New York Times Magazine. — 1 октября 2000.
↑ Thom Yorke: Protest singer. The Independent. 21 мая 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
↑ Tyrangiel, John (1 октября 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
↑ Angela Monaghan (1 жовтня 2007). Radiohead to give away new album. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2009.
↑ Shane Richmond (11 жовтня 2007). Will Madonna join major label exodus?. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 вересня 2009.
↑ ^а ^б McKinnon, Matthew (24 July 2006). Everything In Its Right Place. CBC. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 11 березня 2007.
↑ ^а ^б Radiohead's 'sixth man' reveals the secrets behind their covers. The Guardian. 22 ноября 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
↑ NME: Thom Yorke to exhibit Radiohead artwork?. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 3 березня 2013.
↑ «Famous By Design» — Stanley Donwood interview. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 3 березня 2013.

Джерела

Buckley, Peter (2003), The Rough Guide to Rock, Rough Guides, ISBN 1-84353-105-4
Clarke, Martin. Radiohead: Hysterical and Useless. 2000. ISBN 0-85965-332-3
Griffiths, Dai (2004), OK Computer, Continuum International Publishing Group, ISBN 0-8264-1663-2
Randall, Mac. Exit Music: The Radiohead Story. 2000. ISBN 0-385-33393-5
Reising, Russell (2005), Speak to Me, Ashgate Publishing, Ltd, ISBN 0-7546-4019-1

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Radiohead

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Radiohead

Офіційна сторінка [Архівовано 20 січня 2020 у Wayback Machine.]
Radiohead [Архівовано 3 липня 2008 у Wayback Machine.] на MySpace
Radiohead на Last.Fm [Архівовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
Radiohead на сайті IMDb (англ.)

[BBC_Worldwide_takes_exclusive_20112-1] Jonathan, Emma. «BBC Worldwide takes exclusive Radiohead performance to the world». BBC. 3 May 2011.

[MCLEAN-2] а ^б McLean, Craig (14 July 2003). Don't worry, be happy. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 1 October 2019. Процитовано 13 січня 2024.

[guitar-world-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Mac Randall (1 April 1998). The Golden Age of Radiohead. Guitar World. Архів оригіналу за 3 September 2017.

[4] Randall, Mac (9 June 2023). Philip Selway: Tidal Backstory. Tidal. Процитовано 13 січня 2024.

[KELLY-5] Kelly, John (15 September 2001). Taking Music To Strange Places. The Irish Times. Архів оригіналу за 12 October 2012. Процитовано 13 січня 2024.

[6] On A Friday: Radiohead In The '80s. Stereogum. 9 March 2015. Архів оригіналу за 5 July 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[bbc.com-7] Radiohead, Foals and 25 years of discovering Oxford music. BBC News (брит.). 13 March 2016. Архів оригіналу за 14 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[ROSS-8] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Ross, Alex (20 August 2001). The Searchers: Radiohead's unquiet revolution. The New Yorker. Архів оригіналу за 14 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[KENT-9] а ^б ^в ^г Kent, Nick (1 June 2001). Happy now?. Mojo.

[10] BBC Radio 4 - Desert Island Discs - Ten things we learned from Thom Yorke's Desert Island Discs. BBC (брит.). Процитовано 13 січня 2024.

[RANDALL-11] Randall, Mac (1 April 1998). The Golden Age of Radiohead. Guitar World.

[12] Minsker, Evan (13 July 2015). Rare footage surfaces of Thom Yorke performing 'High and Dry' with pre-Radiohead band. Pitchfork. Архів оригіналу за 15 July 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[EYE-13] а ^б ^в ^г Stanley Donwood. Eyestorm. Архів оригіналу за 16 May 2007. Процитовано 13 січня 2024. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «EYE» визначена кілька разів з різним вмістом

[Fricke-2012-14] а ^б Fricke, David (26 April 2012). Radiohead reconnect. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[Doyle-2008-15] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Doyle, Tom (April 2008). The complete Radiohead. Q. Bauer Media Group. 261: 65—69. ISSN 0955-4955.

[Gilbert-1996-16] а ^б ^в Gilbert, Pat (November 1996). Radiohead. Record Collector.

[17] Randall, Mac (2011). Exit Music: The Radiohead Story. Omnibus Press. ISBN 978-1849384575.

[FREQUENCY-18] а ^б ^в ^г ^д Radiohead: The right frequency. BBC News. 22 February 2001. Архів оригіналу за 28 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[mel-19] Creepshow. Melody Maker. 19 December 1992.

[popisdead-1-20] Randall, Mac (2011). Exit Music – The Radiohead Story: The Radiohead Story. Omnibus. ISBN 978-0857126955.

[SMITH-21] а ^б Smith, Andrew (1 October 2000). Sound and Fury. The Observer. London. Архів оригіналу за 26 December 2003. Процитовано 13 січня 2024.

[22] Rubinstein, Harry (20 January 2009). The Radiohead — Israel connection. israelity.com. Архів оригіналу за 15 May 2009.

[Irvin-1997-23] а ^б Irvin, Jim; Hoskyns, Barney (July 1997). We have lift-off!. Mojo (45).

[BILL-24] а ^б Radiohead: Artist Chart History. Billboard. Процитовано 13 січня 2024.

[frontline-25] Nichols, Natalie (Fall 1993). Creeping into the Limelight. Fender Frontline. The Phelps Group. 11.

[26] Black, Johnny (1 June 2003). The Greatest Songs Ever! Fake Plastic Trees. Blender. Архів оригіналу за 9 April 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[RANDA_BENDS-27] а ^б Randall, Mac (12 September 2000). Exit Music: The Radiohead Story. Delta. с. 127—134. ISBN 0-385-33393-5.

[REYNOLDS-28] а ^б ^в Reynolds, Simon (June 2001). Walking on Thin Ice. The Wire (209).

[29] Mallins, Steve (1 April 1995). Scuba Do. Vox.

[30] McKinnon, Matthew (24 July 2006). Everything In Its Right Place. CBC Arts. Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[EXIT-31] Randall, Mac (12 September 2000). Exit Music: The Radiohead Story. Delta. с. 98—99. ISBN 0-385-33393-5.

[art-rock-32] а ^б ^[246]^[247]^[248]

[LAUNCH-33] а ^б ^в DiMartino, Dave (2 May 1997). Give Radiohead to Your Computer. LAUNCH.

[Voted_best-34] Beatles, Radiohead albums voted best ever, CNN.com, 4 September 2000, архів оригіналу за 22 May 2008, процитовано 13 січня 2024
Q Readers All Time Top 100 Albums. Q (137). February 1998.
Q Magazine's Q Readers Best Albums Ever (2006 Readers Poll) Archived by Lists of Bests. Q. Архів оригіналу за 31 December 2013. Процитовано 13 січня 2024.

[35] 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. 31 May 2012. Архів оригіналу за 17 July 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[HARDING-36] Harding, Nigel (1995). Radiohead's Phil Selway. consumable.com. Архів оригіналу за 10 August 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[37] Randall, p. 127

[StolenEquipment-38] Radiohead's Jonny Greenwood reunited with guitar stolen in Denver in 1995. The Denver Post (амер.). 23 February 2015. Архів оригіналу за 23 September 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[39] Skinner, Tom (27 травня 2020). Radiohead to stream classic Live at the Astoria show in full. NME (брит.). Архів оригіналу за 6 June 2020. Процитовано 13 січня 2024.

[IRETIMES-40] Courtney, Kevin (17 May 1997). Radiohead calling. The Irish Times. Архів оригіналу за 26 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[41] Glover, Adrian (1 August 1997). Radiohead — Getting More Respect. Circus.

[42] Moran, Caitlin (July 1997). Everything was just fear. Select: 84.

[43] The All-Time 100 albums. Time. 13 November 2006. Архів оригіналу за 7 March 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[44] Mark Kemp (10 July 1997). OK Computer | Album Reviews. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 January 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[45] Reising, 2005, с. 208—211
Griffiths, 2004, с. 109
Buckley, 2003, с. 843

[REQ-46] Subterranean Aliens. Request Magazine. 1 September 1997.

[47] Renaissance Men. Select. December 1997.

[48] Screen Source presents: The 40th Annual Grammy Awards. Screen Source. amug.com. 27 February 1998. Архів оригіналу за 1 December 1998. Процитовано 13 січня 2024.

[49] Letts, Marianne Tatom (2010). Radiohead and the Resistant Concept Album: How to Disappear Completely. Indiana University Press. с. 28. ISBN 978-0253004918. Архів оригіналу за 17 February 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[50] Radiohead's OK Computer named best album of the past 25 years. Telegraph.co.uk. 22 December 2010. Архів оригіналу за 1 February 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[Curious_Case-51] а ^б Jeremy, Gordon (12 May 2016). Internet Explorers: The Curious Case of Radiohead's Online Fandom. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[Glastonbury_2017-52] а ^б Hann, Michael (20 October 2016). Radiohead are confirmed as first headliners for Glastonbury 2017. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 21 October 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[53] White, Adam (23 June 2017). Radiohead's Glastonbury 1997 set was 'like a form of hell', according to guitarist Ed O'Brien. The Telegraph (брит.). Архів оригіналу за 23 June 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[54] Deming, Mark (2008). Meeting People is Easy (1999). Movies & TV Dept. The New York Times. Архів оригіналу за 16 January 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[55] Erlewine, Stephen Thomas. «OK Computer [Архівовано 21 November 2018 у Wayback Machine.]» AllMusic.

[56] Rose, Phil (22 квітня 2019). Radiohead: Music for a Global Future (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-7930-8.

[57] Q Magazine: The 100 Greatest British Albums of All Time – How many do you own? (Either on CD, Vinyl, Tape or Download). List Challenges. Архів оригіналу за 19 February 2020. Процитовано 13 січня 2024.

[58] Art for Amnesty. Архів оригіналу за 30 October 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[59] Greene, Andy (17 March 2015). Flashback: Michael Stipe Fronts Radiohead at Tibet Concert. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 3 June 2019. Процитовано 13 січня 2024.

[60] Mejia, Paula. The Secret History of Radiohead's OK Computer. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 14 February 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[61] Radiohead's 'Man of War': Everything You Need to Know About the 'OK Computer' Bonus Tracks. Diffuser.fm (амер.). 3 May 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[62] McLean, Craig (6 February 2020). Radiohead guitarist Ed O'Brien steps up. The Face (брит.). Процитовано 13 січня 2024.

[ECCLES-63] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Cavanagh, David; Eccleston, Danny (1 October 2000). I Can See The Monsters. Q (169).

[64] Radiohead Guitarist's Online Diary Gives Glimpse Of New LP. MTV News. Архів оригіналу за 26 July 2019. Процитовано 13 січня 2024.

[65] Nelson, Chris (20 April 2000). Radiohead complete recording for OK Computer follow-up. MTV News (англ.). Процитовано 13 січня 2024.

[BBCKIDAAMN-66] а ^б US Success for Radiohead. BBC News. 14 June 2001. Архів оригіналу за 13 March 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[67] Evangelista, Benny (12 October 2000). CD Soars After Net Release: Radiohead's 'Kid A' premieres in No. 1 slot. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 18 July 2011. Процитовано 13 січня 2024.
Menta, Richard (28 October 2000). Did Napster Take Radiohead's New Album to Number 1?. MP3 Newswire.
Oldham, James (24 June 2000). Radiohead — Their Stupendous Return. NME.

[ZORIC-68] а ^б Zoric, Lauren (22 September 2000). I think I'm meant to be dead. The Guardian. Процитовано 13 січня 2024.

[69] Kid A by Radiohead. Metacritic. Архів оригіналу за 9 June 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[Time-70] The all-time 100 albums. Time. 13 November 2006. Архів оригіналу за 24 April 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[71] The 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone (амер.). 22 вересня 2020. Процитовано 13 січня 2024.

[72] 100 Best Albums of the 2000s. Rolling Stone. 18 липня 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[73] The top 200 albums of the 2000s: 20–1 – page 2. Pitchfork. 2 October 2009. Архів оригіналу за 14 March 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[Noughties-74] The 100 best pop albums of the Noughties. The Times. 21 November 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[75] The chairman – Humphrey Lyttelton. BBC. 31 January 2001. Архів оригіналу за 14 April 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[KCRW-76] Greenwood, Colin; O'Brien, Ed (25 January 2001). Interview with Ed & Colin. Ground Zero (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Chris Douridas. KCRW.

[77] Pakvis, Peter (21 June 2001). Radiohead take Amnesiac on tour. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.

[78] How Radiohead took America by stealth. The Observer (брит.). 19 серпня 2001. ISSN 0029-7712. Процитовано 13 січня 2024.

[79] LeMay, Matt (17 December 2001). Radiohead: I Might Be Wrong: Live Recordings EP. Pitchfork. Архів оригіналу за 10 June 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[Fricke-80] Fricke, David (27 June 2003). Bitter Prophet: Thom Yorke on 'Hail to the Thief'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 March 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[official-81] Radiohead Hail to the Thief – Interview CD (Інтерв'ю). 2003. Promotional interview CD sent to British music press.

[NME-exclusive-82] Exclusive: Thom on new Radiohead album. NME. 5 October 2002.

[83] Radiohead Dances With Sigur Ros. Billboard. Архів оригіналу за 15 October 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[META-84] Radiohead: Hail to the Thief (2003): Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 26 September 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[XFM-85] Recording 'Hail to the Thief' in Los Angeles. Xfm London. Процитовано 13 січня 2024.

[radioheadtv-86] Radiohead TV goes on air. BBC. 10 June 2003. Процитовано 13 січня 2024.

[87] 46th Annual Grammy Awards. Rock on the Net. 8 February 2004. Архів оригіналу за 18 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.

[Sweet_Malaise-88] а ^б Pareles, Jon (2 July 2006). With Radiohead, and Alone, the Sweet Malaise of Thom Yorke. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 17 October 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[89] Radiohead - Com Lag (2Plus2IsFive), Allmusic (англ.), процитовано 13 січня 2024

[90] Godrich, Nigel (29 November 2009). Flashback: making Band Aid 20. The Guardian. Архів оригіналу за 1 December 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[91] Everett-Green, Robert (14 червня 2006). Radiohead retooled. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 3 January 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[HERE-92] а ^б O'Brien, Ed (21 August 2005). Here we go. Dead Air Space. Radiohead. Архів оригіналу за 31 October 2005. Процитовано 13 січня 2024.

[Free_Agent-93] Powers, Ann (28 June 2006). Thom Yorke, free agent. Los Angeles Times (англ.). ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 18 May 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[Mojo-94] Paytress, Mark (February 2008). CHASING RAIN_BOWS. Mojo. с. 75—85.

[95] Young, Alex (18 листопада 2010). Break Yo' TV: Harry Potter's The Weird Sisters - 'Do The Hippogriff'. Consequence (амер.). Процитовано 13 січня 2024.

[96] Vozick-Levinson, Simon (27 April 2012). The Making of Radiohead's In Rainbows. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 July 2019. Процитовано 13 січня 2024.

[97] Plagenhoef, Scott (11 September 2005). Various Artists: Help: A Day in the Life Album Review | Pitchfork. Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 9 January 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[98] Rush to download War Child album. BBC News. 12 September 2005. Процитовано 13 січня 2024.

[99] Marshall, Julian (2 October 2007). Radiohead: Exclusive Interview. NME.

[100] Radiohead mastering seventh album in New York. NME. 16 July 2007. Архів оригіналу за 14 April 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[observer12-101] McLean, Craig (9 December 2007). Caught in the flash. The Observer. London. Архів оригіналу за 20 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[Rajan-2007-102] а ^б Rajan, Amol (29 December 2007). EMI split blamed on Radiohead's £10m advance demands. The Independent (брит.). Архів оригіналу за 16 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[103] 'Nude' Radiohead Video Hits Web, EMI Airs Dirty Laundry. Rolling Stone. Архів оригіналу за 16 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[nytimespay-104] Pareles, Jon (9 December 2007). Pay What You Want for This Article. The New York Times. Архів оригіналу за 12 December 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[PAYTRESS-105] Paytress, Mark (1 January 2008). Chasing Rainbows. Mojo.

[Tyrangiel,_Josh-106] Tyrangiel, Josh (1 October 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 27 August 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[107] Kreps, Daniel (14 November 2007). Lily Allen, Oasis, Gene Simmons Criticize Radiohead's 'Rainbows'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 April 2014. Процитовано 13 січня 2024.

[Sonic_Youth_slams-108] Thill, Scott (8 July 2009). Sonic Youth Slams Radiohead's In Rainbows Model. Wired. Архів оригіналу за 5 October 2017. Процитовано 13 січня 2024.

[tour-109] а ^б Brandle, Lars (18 October 2007). Radiohead Returning to the Road in 2008. Billboard.com. Архів оригіналу за 8 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[IND-110] Greenwood, Colin (13 September 2010), «Set Yourself Free [Архівовано 5 November 2015 у Wayback Machine.]», Index on Censorship.

[INRAINBOWSYHOO-111] а ^б Grossberg, Josh (6 November 2007). Fans Shortchanging Radiohead's Rainbows?. E! Online. Архів оригіналу за 29 June 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[112] Griffiths, Peter (6 January 2008). Radiohead top album chart. Reuters. Архів оригіналу за 3 May 2009. Процитовано 13 січня 2024.
Cohen, Jonathan (9 January 2008). Radiohead Nudges Blige From Atop Album Chart. Billboard. Архів оригіналу за 12 February 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[METARAIN-113] Radiohead: In Rainbows (2007): Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 7 November 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[114] Kreps, Daniel (15 October 2008). Radiohead Publishers Reveal "In Rainbows" Numbers. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 October 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[115] Radiohead News – 2008 Mercury Music Prize Nominees Announced. Idiomag.com. 24 July 2008. Архів оригіналу за 2 January 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[116] Hedley, Caroline (9 February 2009). Grammy Awards 2009: British artists dominate Los Angeles ceremony. The Daily Telegraph. UK. Архів оригіналу за 12 February 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[117] Singh, Amrit (9 September 2009). The 2009 Grammys: Just The Good Parts. Stereogum. Архів оригіналу за 27 September 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[118] Radiohead's 'In Rainbows' to be released on CD this year. NME. 8 November 2007. Архів оригіналу за 21 November 2007. Процитовано 13 січня 2024.

[NME_0312-119] Radiohead announce new single details. NME. 12 March 2008. Архів оригіналу за 14 March 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[120] Dodson, Sean (17 July 2008). Is Radiohead the latest band to go open source?. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 9 February 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[121] Radiohead Launches Easier, Less Expensive Remix Contest. WIRED (амер.). Архів оригіналу за 20 October 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[122] Hannaford, Katherine (7 April 2008). Radiohead launches social networking site for gossip about Thom's hair, Waste-Central. Tech Digest. Процитовано 13 січня 2024.

[123] Radiohead Rake in Praise From Bono, Release 'From the Basement'. Rolling Stone. 2 July 2008. Архів оригіналу за 2 July 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[124] Reading and Leeds 2009 line-up. NME. 30 March 2009. Архів оригіналу за 9 February 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[125] Radiohead, por primera vez en Buenos Aires. La Nación. 13 November 2008. Архів оригіналу за 9 March 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[126] Nestruck, Kelly (8 November 2007). EMI stab Radiohead in the back catalogue. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 17 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[127] Radiohead to release 'Best Of' compilation. NME. UK. 3 April 2008. Архів оригіналу за 4 April 2008. Процитовано 13 січня 2024.

[128] Reynolds, Simon (9 May 2008). Yorke slams Radiohead 'Best Of' LP. Digital Spy. Процитовано 13 січня 2024.

[129] Nissim, Mayer (22 червня 2009). Capitol/EMI reissues more Radiohead LPs. Digital Spy (брит.). Процитовано 13 січня 2024.

[Lindsay,_Andrew-130] Lindsay, Andrew (18 May 2009). Radiohead begin recording new album. Stereokill.net. Архів оригіналу за 3 July 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[Harry_Patch_In_Memory_Of-131] Harry Patch (In Memory Of). Radiohead.com. Архів оригіналу за 28 August 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[Harris-132] Harris, John (6 August 2009). Radiohead's farewell to old first world war soldier in song. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 16 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[telegraph2-133] Jones, Lucy (6 August 2009). Radiohead's tribute to Harry Patch strikes the right note. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 25 March 2012. Процитовано 13 січня 2024.

[RS2-134] Daniel Kreps (13 August 2009). New Radiohead Song "These Are My Twisted Words" Leaks. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.

[guardian-135] Sean Michaels (14 August 2009). Was the new Radiohead song leaked by the band?. guardian.co.uk. Архів оригіналу за 5 October 2013. Процитовано 13 січня 2024.

[RS-136] Daniel Kreps (13 August 2009). New Radiohead Song "These Are My Twisted Words" Leaks. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 February 2013. Процитовано 13 січня 2024.

[Greenwood2-137] Jonny Greenwood (17 August 2009). These Are My Twisted Words. Dead Air Space (radiohead.com). Архів оригіналу за 19 August 2009. Процитовано 13 січня 2024.

[Versus_the_Schedule-138] Wallace, Wyndham (11 August 2009). Radiohead Versus The Release Schedule. The Quietus. Процитовано 13 січня 2024.

[139] Q&A: Thom Yorke on Atoms for Peace's 'Mechanistic' New Album. Rolling Stone. 5 November 2012. Архів оригіналу за 27 June 2014. Процитовано 13 січня 2024.

[140] Kramer, Anna (8 February 2010). Musicians for Oxfam: Radiohead, will.i.am, and more. oxfamamerica.org. Архів оригіналу за 17 February 2010. Процитовано 13 січня 2024.

[141] Roberts, Randall (28 December 2010). Video: View the full Radiohead for Haiti benefit concert online, compiled from fan footage. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 12 March 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[142] Radiohead-Approved, Fan-Shot Concert Movie Released. Pitchfork.com. 2 September 2010. Архів оригіналу за 5 September 2010. Процитовано 13 січня 2024.

[143] Michaels, Sean (1 September 2010). Radiohead lend their music to fan-made live DVD. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.

[144] Radiohead help fans 'bootleg' their own gig. NME. UK. 3 September 2010. Архів оригіналу за 5 September 2010. Процитовано 13 січня 2024.

[145] Fitzmaurice, Larry (25 June 2010). Thom Yorke and Jonny Greenwood Play Surprise Glastonbury Set. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 January 2015. Процитовано 13 січня 2024.

[146] Fox, Killian (28 August 2010). Philip Selway: Familial. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 8 April 2016. Процитовано 13 січня 2024.

[147] Dombal, Ryan (26 липня 2010). Radiohead's Selway talks new solo LP, does not talk new Radiohead LP. Pitchfork (амер.). Процитовано 13 січня 2024.

[Radiohead_release_The_King_of_Limbs-148] Swash, Rosie (19 February 2011). Radiohead release The King of Limbs. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 13 січня 2024.

[Allmusic-149] The King of Limbs Review. Allmusic. Процитовано 13 січня 2024.

[Guardian_Review-150] Alexis Petridis (25 February 2011). Radiohead: The King of Limbs review. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 November 2018. Процитовано 13 січня 2024.

[LA_Times-151] Snap Judgment: Radiohead's The King of Limbs. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 5 March 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[152] Swash, Rosie (14 February 2011). «Radiohead to release new album this Saturday» [Архівовано 25 December 2013 у Wayback Machine.]. The Guardian.

[musicweek-153] Jones, Alan (3 April 2011). Adele claims album record but loses to Lopez in singles. Music Week. United Business Media. Архів оригіналу за 27 August 2011. Процитовано 13 січня 2024.

[154] Nominess and Winners. Grammy.com. 1 December 2011. Архів оригіналу за 1 February 2012. Процитовано 13 січня 2024.

[Record_Store_Day-155] Record Store Day – Exclusive Product. Архів оригіналу за 31 July 2012. Процитовано 13 січня 2024.

[avclubremix-156] Hyden, Steven (9 September 2011). Radiohead remix album set for release in September. The A.V. Club. Архів оригіналу за 22 October 2011. Процитовано 14 січня 2024.

[Selway_and_evolution-157] Phil Selway and the evolution of rock drumming in the digital age. Mono. 9 November 2014. Архів оригіналу за 10 November 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[Pitchfork_-_Radiohead_in_Amsterdam-158] а ^б Monroe, Jazz (20 May 2016). Radiohead in Amsterdam: a tour opener live blog. Pitchfork. Архів оригіналу за 20 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[159] Radiohead play 'surprise' Glastonbury show with sixth member. NME. 24 June 2011. Архів оригіналу за 20 October 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[160] Watch Radiohead's 'From The Basement' session in full on NME.COM – video – NME. NME (амер.). 18 August 2011. Архів оригіналу за 30 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[161] Radiohead's The King of Limbs: Live from the Basement to Be Released on DVD. Paste. Архів оригіналу за 30 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[162] Radiohead to release new singles The Daily Mail and Staircase. Metro. 13 December 2011. Архів оригіналу за 18 May 2013. Процитовано 14 січня 2024.

[radiohead1-163] Touring 2012 – RADIOHEAD | Dead Air Space. Radiohead. Архів оригіналу за 9 November 2011. Процитовано 14 січня 2024.

[164] Battan, Carrie; Snapes, Laura (5 July 2012). Radiohead Did Record At Third Man, Jack White Confirms. Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 9 July 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[165] Radiohead's Ed O'Brien to release carnival-inspired solo album. The Guardian (брит.). 10 October 2016. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 24 April 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[166] Radiohead stage collapse 'kills one' in Canada. BBC News. 17 June 2012. Архів оригіналу за 6 June 2015. Процитовано 14 січня 2024.

[167] Radiohead Honor Late Drum Tech at First Show Since Stage Collapse | Music News. Rolling Stone. 11 July 2012. Архів оригіналу за 14 July 2012. Процитовано 14 січня 2024.

[Technician_death-168] а ^б 'I feel so let down by Canada': Radiohead and drum tech's parents demand answers in his Toronto death. CBC News (англ.). Архів оригіналу за 30 November 2017. Процитовано 30 November 2017.

[169] Live Nation, engineer charged in Radiohead stage collapse. CBC News. 7 June 2013. Архів оригіналу за 8 June 2013. Процитовано 14 січня 2024.

[170] Monroe, Jazz (8 September 2017). Radiohead on stalled stage collapse case: "We are appalled". Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 8 September 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[171] Sodomsky, Sam (11 April 2012). Radiohead share statement following stage collapse inquest. Pitchfork. Архів оригіналу за 12 April 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[172] Petridis, Alexis (21 February 2013). Atoms for Peace: Amok – review. The Guardian. Архів оригіналу за 2 January 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[173] Thom Yorke pulls albums from Spotify. BBC News. 15 July 2013. Архів оригіналу за 5 December 2013. Процитовано 14 січня 2024.

[Dying_corpse-174] Stuart Dredge (7 October 2013). Thom Yorke calls Spotify 'the last desperate fart of a dying corpse'. The Guardian. Архів оригіналу за 7 October 2013. Процитовано 14 січня 2024.

[175] Battan, Carrie (11 February 2014). Radiohead Release PolyFauna App. Pitchfork. Архів оригіналу за 14 February 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[Triple_J-176] Thom Yorke produces new music for Australian exhibition of Radiohead artwork. Triple J. 22 May 2015. Архів оригіналу за 23 May 2015. Процитовано 14 січня 2024.

[Yorke_announces_Boxes-177] Gordon, Jeremy (26 September 2014). Thom Yorke Announces New Album Tomorrow's Modern Boxes | News. Pitchfork. Архів оригіналу за 26 September 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[178] Stevens, Jenny (24 June 2014). Radiohead drummer Philip Selway announces new album Weatherhouse. NME (брит.). Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[179] Michaels, Sean (7 October 2014). Radiohead's Jonny Greenwood hires Supergrass to cover Inherent Vice track. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 7 October 2014. Процитовано 14 січня 2024.

[180] Colter Walls, Seth (19 November 2015). Shye Ben Tzur / Jonny Greenwood / The Rajasthan Express: Junun album review. Pitchfork. Архів оригіналу за 16 January 2017. Процитовано 15 January 2017.

[Film_Review:_'Junun'-181] Film Review: 'Junun'. Variety. 8 October 2015. Архів оригіналу за 9 October 2015. Процитовано 14 січня 2024.

[Billboard_-_move_from_Warner-182] Christman, Ed (4 April 2016). Radiohead's Early Catalog Moves From Warner Bros. to XL. Billboard. Процитовано 14 січня 2024.

[183] Spice, Anton (6 May 2016). Radiohead to reissue entire catalogue on vinyl. The Vinyl Factory. Архів оригіналу за 26 August 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[Drowned_in_Sound2-184] Langham, Matt (4 February 2015). DiS Meets Radiohead's Philip Selway: "If it means something to some people then that is success". Drowned in Sound. Архів оригіналу за 4 February 2015. Процитовано 14 січня 2024.

[Playing_in_a_room-185] Thorpe, Adam (18 May 2016). In a room with Radiohead. The Times Literary Supplement. Архів оригіналу за 21 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[hanging_out_with_Radiohead-186] а ^б Greene, Andy (8 June 2017). 19 Things We Learned Hanging Out With Radiohead. Rolling Stone. Архів оригіналу за 8 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[inside_OK_Computer-187] а ^б Greene, Andy (1 June 2017). Inside 'OK Computer': Radiohead Look Back on Their Paranoid Masterpiece. Rolling Stone. Архів оригіналу за 31 May 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[BBC_Spectre-188] Radiohead reveal rejected theme for James Bond film Spectre. BBC News. 25 December 2015. Архів оригіналу за 25 December 2015. Процитовано 14 січня 2024.

[Pitchfork_Daydreaming22-189] а ^б Philips, Amy (6 May 2016). Radiohead Announce New Album Release Date, Share "Daydreaming" Video. Pitchfork. Архів оригіналу за 8 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[Pitchfork_Witch_video-190] Hogan, Marc (3 May 2016). Decoding the Politics in Radiohead's "Burn the Witch" Video. Pitchfork. Архів оригіналу за 6 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[191] Reilly, Dan (10 May 2016). The 21-Year History of Radiohead's 'True Love Waits,' a Fan Favorite Two Decades in the Making. Vulture. Архів оригіналу за 7 September 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[91x2-192] Hear Radiohead's New Album "A Moon Shaped Pool" at 11pm tonight on the FTW New Music Show. 91X FM. 8 May 2016. Архів оригіналу за 21 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[193] Radiohead score sixth Number 1 album with A Moon Shaped Pool. officialcharts.com. Архів оригіналу за 16 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[194] Caulfield, Keith (13 October 2016). Billboard 200 Chart Moves: Radiohead's 'A Moon Shaped Pool' Returns After Special Edition's Release. Billboard. Архів оригіналу за 9 February 2020. Процитовано 14 січня 2024.

[Leight-2016-195] Leight, Elias (4 August 2016). David Bowie, Radiohead and more nominated for Mercury Prize. Rolling Stone. Архів оригіналу за 5 August 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[196] Here Is the Complete List of Nominees for the 2017 Grammys. Billboard. Архів оригіналу за 6 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[197] The A.V. Club's Top 50 Albums of 2016. The A.V. Club. 12 December 2016. Архів оригіналу за 12 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[198] The best albums of 2016. The Guardian. 30 November 2016. Архів оригіналу за 15 March 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[199] The 50 Best Albums of 2016. Pitchfork. 13 December 2016. Архів оригіналу за 13 December 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[200] 50 Best Albums of 2016. Rolling Stone. 29 November 2016. Архів оригіналу за 29 November 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[201] The Top 10 Best Albums. Time. 22 November 2016. Архів оригіналу за 28 November 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[Pitchfork_world_tour-202] Radiohead Announce World Tour. Pitchfork. 14 March 2016. Архів оригіналу за 15 March 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[203] Wicks, Amanda; Monroe, Jazz (20 February 2018). Radiohead Announce North American Tour | Pitchfork. pitchfork.com (англ.). Архів оригіналу за 28 February 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[204] Kreps, Daniel (16 July 2017). Roger Waters Criticizes 'Whining' Thom Yorke Over Radiohead's Israel Gig. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 18 July 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[Loach_criticises-205] Beaumont-Thomas, Ben (12 July 2017). Radiohead's Thom Yorke responds as Ken Loach criticises Israel gig. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 15 July 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[206] Althea, Legaspi (2 June 2017). Hear Radiohead's Previously Unreleased Song 'I Promise'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[207] Monroe, Jazz (2 June 2017). Watch Radiohead's New "I Promise" Video | Pitchfork. Pitchfork. Архів оригіналу за 5 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[Rolling_Stone_-_Paranoia-208] Leight, Elias (23 June 2017). See Radiohead's Paranoia-Inducing 'Man of War' Video. Rolling Stone. Архів оригіналу за 23 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[209] Video: Radiohead – "Lift". Spin. 12 September 2017. Архів оригіналу за 12 September 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[210] Official Albums Chart Top 100. Official Charts Company (англ.). Архів оригіналу за 9 September 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[211] Beech, Mark. The Glastonbury Effect: Radiohead Back At Top Of U.K. Chart, Foo Fighters Follow. Forbes. Архів оригіналу за 27 June 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[212] Billboard 200 Chart Moves: Ed Sheeran's 'Divide' Tracks Surpass 1 Billion U.S. Streams. Billboard. Архів оригіналу за 19 August 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[213] Radiohead Announce Italian Earthquake Benefit Show | Pitchfork. pitchfork.com. 20 June 2017. Архів оригіналу за 22 August 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[Telegraph_-_Attenborough-214] The ultimate chill out song? Radiohead record new music for David Attenborough's Blue Planet 2. The Telegraph. Press Association. 14 September 2017. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 April 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[215] Young, Alex (5 October 2017). Rock 'n' Roll Hall of Fame 2018 nominees: Radiohead, Rage Against the Machine, Kate Bush. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 6 October 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[Greene-2019-216] Greene, Andy; Wang, Amy X. (30 March 2019). Read the heartfelt rock and roll hall of fame speeches by (some of) Radiohead. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 March 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[Blistein-2019-217] Blistein, Jon; Wang, Amy X. (30 March 2019). Read David Byrne's rock and roll hall of fame tribute to Radiohead. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 30 March 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[218] Ben Beaumont-Thomas, 'Radiohead release hours of hacked MiniDiscs to benefit Extinction Rebellion' [Архівовано 11 June 2019 у Wayback Machine.], The Guardian.

[219] Radiohead puts every official album on YouTube, making them all free to stream. Open Culture (амер.). 21 December 2019. Архів оригіналу за 22 December 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[billboard-library-220] Kaufman, Gil (20 January 2020). Radiohead Open 'Public Library' With Rarities, Videos, Hard-to-Find Merch & More. Billboard. Архів оригіналу за 20 January 2020. Процитовано 14 січня 2024.

[221] Savage, Mark (2 червня 2020). TV, radio and music stars mark 'Blackout Tuesday'. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 2 June 2020. Процитовано 14 січня 2024.

[222] Garratt, John (3 November 2017). Philip Selway: Let Me Go Original Soundtrack. PopMatters (англ.). Архів оригіналу за 13 June 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[223] Young, Alex (23 January 2018). Jonny Greenwood earns first-ever Oscar nomination. Consequence of Sound (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[224] Lyttelton, Oliver (2 May 2017). Jonny Greenwood Scoring Lynne Ramsay's 'You Were Never Really Here' With Joaquin Phoenix. IndieWire. Архів оригіналу за 5 December 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[225] Young, Alex (4 September 2018). Thom Yorke details Suspiria soundtrack, shares "Suspirium": Stream. Consequence of Sound. Архів оригіналу за 4 September 2018. Процитовано 14 січня 2024.

[pitchforkannounce-226] Bloom, Madison (20 June 2019). Thom Yorke announces new album Anima. Pitchfork. Архів оригіналу за 20 June 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[227] Schatz, Lake (2 December 2019). Radiohead's Ed O'Brien to release debut solo album in 2020, new single 'Brasil' coming this week. Consequence of Sound (амер.). Архів оригіналу за 3 December 2019. Процитовано 14 січня 2024.

[228] Daniell, Mark (17 квітня 2020). Radiohead's Ed O'Brien on going solo: 'Something was missing'. Toronto Sun (en-CA) . Процитовано 14 січня 2024.

[229] Richards, Will (26 квітня 2020). Radiohead were planning to tour in 2021 before coronavirus outbreak. NME (брит.). Процитовано 14 січня 2024.

[230] Martoccio, Angie (1 листопада 2021). Radiohead's "Follow Me Around' is a holy grail for fans. 20 years later, it's here. Rolling Stone (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[231] Stanton, Rich (18 листопада 2021). Radiohead's freaky-looking Kid A Mnesiac exhibition-game-thing is out (and free!). PC Gamer (англ.). Процитовано 14 січня 2024.

[232] Radiohead's Thom Yorke and Jonny Greenwood form new project, the Smile. The Guardian (англ.). 22 травня 2021. Процитовано 14 січня 2024.

[233] Jonny Greenwood on writing the soundtrack for new Princess Diana biopic Spencer. NME (брит.). 3 вересня 2021. Процитовано 14 січня 2024.

[234] Petridis, Alexis (23 травня 2021). Live at Worthy Farm review – beautiful music marred by technical meltdown. The Guardian (англ.). Процитовано 14 січня 2024.

[Metacritic-235] A Light for Attracting Attention. Metacritic. Процитовано 14 січня 2024.

[Pitchfork-review-236] а ^б Dombal, Ryan (12 травня 2022). The Smile: A Light for Attracting Attention. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[237] Richards, Will (18 травня 2022). The Smile debut new song 'Friend Of A Friend' as they kick off European tour. NME (брит.). Процитовано 14 січня 2024.

[238] Murrary, Robin (30 січня 2023). The Smile announce Europe: Live Recordings 2022 EP. Clash (брит.). Процитовано 14 січня 2024.

[239] Lindert, Hattie (13 November 2023). The Smile Announce New Album Wall of Eyes, Share Video for New Song Directed by Paul Thomas Anderson. Pitchfork. Процитовано 14 січня 2024.

[240] Valentish, Jenny (28 листопада 2022). Nick Cave and Warren Ellis review – a transcendent night that veered on holy. The Guardian (англ.). Процитовано 14 січня 2024.

[241] Minsker, Evan (23 березня 2023). Nick Cave announces tour featuring Radiohead bassist Colin Greenwood. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[242] Corcoran, Nina (26 жовтня 2022). Radiohead's Philip Selway announces new album, shares song. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[243] Strauss, Matthew (13 квітня 2023). Radiohead's Jonny Greenwood announces new album with Dudu Tassa, shares song. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[244] Reed, Ryan (6 січня 2023). Radiohead's Philip Selway on atmospheric solo LP, Radiohead's future. Spin (амер.). Процитовано 14 січня 2024.

[245] Deville, Chris (8 березня 2023). We've Got A File On You: Radiohead's Philip Selway. Stereogum (англ.). Процитовано 14 січня 2024.

[246] Radiohead: Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за 12 June 2018. Процитовано 14 січня 2024. ...the biggest art-rock act since Pink Floyd...

[247] Radiohead - British rock group. Encyclopedia Britannica. Процитовано 14 січня 2024. ...arguably the most accomplished art-rock band of the early 21st century...

[guardml-248] Lahann, Michael (2 May 2016). All Surprises: Radiohead and the Art of Unconventional Album Releases. The Guardian. Процитовано 14 січня 2024.

[allmusic-biography-249] а ^б ^в ^г Erlewine, Stephen Thomas. Radiohead biography. AllMusic. Процитовано 14 січня 2024.

[250] Young, Alex (21 January 2016). Radiohead will tour in 2016. Consequence of Sound. Процитовано 14 січня 2024.

[251] Robinson, Will (12 January 2016). Sam Smith Hasn't Heard Radiohead's Spectre Theme. Entertainment Weekly. Процитовано 14 січня 2024.

[alt-rock-252] [249]^[250]^[251]

[utr-253] Ranked: Radiohead. Under the Radar. Процитовано 14 січня 2024.

[AllMusic-254] Erlewine, Stephen Thomas. Kid A – Radiohead. AllMusic. Процитовано 14 січня 2024.

[eletronica-255] [253]^[254]

[Thump-256] Iadarola, Alexander (11 May 2016). Why We're Happy Holly Herndon Is Touring with Radiohead. Thump. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[257] True Love Waits—Christopher O'Riley Plays Radiohead. Billboard. 21 June 2003. Процитовано 14 січня 2024.

[exp-rock-258] [256]^[257]

[259] Exit Music: How Radiohead's OK Computer Destroyed the Art-Pop Album in Order to Save It. Pitchfork. Процитовано 14 січня 2024.

[260] Radiohead started a sonic revolution 25 years ago, and is still leading it. 23 April 2017. Процитовано 14 січня 2024.

[261] Pettigrew, Jason (September 2001). How to reinvent completely. Alternative Press (158).

[262] How jazz secretly invaded pop music (брит.). 11 April 2012. Архів оригіналу за 18 July 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[263] Ed O'Brien – 100 Greatest Guitarists: David Fricke's Picks. Rolling Stone. 3 December 2010. Процитовано 14 січня 2024.

[Klosterman-2003-264] а ^б Klosterman, Chuck (July 2003). No more knives. Spin.

[DAL-265] Dalton, Stephen (1 April 2004). Are we having fun yet?. The Age. Melbourne. Архів оригіналу за 12 January 2008. Процитовано 14 січня 2024.

[266] Mohdin, Aamna (22 вересня 2019). Thom Yorke opens up about pain of ex-partner's death. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 14 січня 2024.

[Pareles-267] Pareles, Jon (8 May 2016). Review: In Radiohead's 'A Moon Shaped Pool,' Patient Perfectionism. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 May 2016. Процитовано 14 січня 2024.

[268] Radiohead: Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 September 2011. Процитовано 14 січня 2024.

[influenceone-269] а ^б ^в ^г ^д WTF with Marc Maron [Thom Yorke audio interview]. youtube. 25 May 2013. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 14 січня 2024. I love Queen, they are great when I was really small [...] and then as I hit as a teenager, the band that really changed my life was R.E.M. and Siouxsie and the Banshees, Joy Division and Bob Dylan
Klingman, Jeff (22 July 2013). 10 Bullet Points from the Thom Yorke Interview on WTF with Marc Maron. TheLmagazine.com. Архів оригіналу за 26 July 2013. Процитовано 14 січня 2024.

[270] Ed O'Brien about John McGeoch. Ed O'Brien Official website. 18 September 2020. Архів оригіналу за 11 December 2020. Процитовано 14 січня 2024.

[influence-sonic-youth-271] [3]^[8]^[28]

[272] Greenwood, Jonny (11 February 2009). I've been blown about for years. Dead Air Space. Radiohead.com. Архів оригіналу за 21 March 2009. Процитовано 14 січня 2024.

[273] Gillespie, Ian (17 August 1997). It all got very surreal. London Free Press. Архів оригіналу за 27 September 2007. Процитовано 14 січня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)

[274] Sound and Fury, статья в The Observer, 1 жовтня 2000 р. Архів оригіналу за 26 грудня 2003. Процитовано 11 січня 2011.

[Qmag-275] а ^б Danny Ecclestone. Radiohead // Q. — октябрь 2000. — Вип. 169.

[276] Radiohead At Ease. Архів оригіналу за 7 лютого 2007. Процитовано 11 січня 2011.

[lmag-277] а ^б «10 Bullet Points From The Thom Yorke Interview with Marc Baron» [Архівовано 29 червня 2018 у Wayback Machine.]. thelmagazine.com. 22/07/2013

[Ross-278] а ^б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Ross не вказано текст

[GuitarWorld-279] Randall, Mac (1 апреля 1998). Radiohead interview: The Golden Age of Radiohead. Guitar World. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 7 червня 2011.

[thinice-280] а ^б Simon Reynolds. Walking on Thin Ice // The Wire. — липні 2001.

[give-281] Dave DiMartino. Give Radiohead to your computer // LAUNCH. — 2 мая 1998.

[soundfury-282] Andrew Smith (1 октября 2000). Sound and fury. The Observer. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 29 травня 2011.

[283] US success for Radiohead. BBC. 14 июня 2001. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.

[284] What Is Britpop [Архівовано 12 грудня 2007 у Wayback Machine.], Michael Keefe, About.com: Alternative Music

[whining-285] Pareles, Jon (3 мая 2002). Stop your whining. The Guardian. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 27 травня 2011.

[nytmag-286] а ^б G. Marzorati. The Post-Rock Band // The New York Times Magazine. — 1 октября 2000.

[protest-287] Thom Yorke: Protest singer. The Independent. 21 мая 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 12 червня 2011.

[pwyw-288] Tyrangiel, John (1 октября 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.

[289] Angela Monaghan (1 жовтня 2007). Radiohead to give away new album. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2009.

[290] Shane Richmond (11 жовтня 2007). Will Madonna join major label exodus?. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 вересня 2009.

[CBC-291] а ^б McKinnon, Matthew (24 July 2006). Everything In Its Right Place. CBC. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 11 березня 2007.

[Donwood-292] а ^б Radiohead's 'sixth man' reveals the secrets behind their covers. The Guardian. 22 ноября 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.

[293] NME: Thom Yorke to exhibit Radiohead artwork?. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 3 березня 2013.

[294] «Famous By Design» — Stanley Donwood interview. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 3 березня 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

[87]

[88]

[89]

[90]

[91]

[92]

[93]

[94]

[95]

[96]

[97]

[98]

[99]

[100]

@@ Рядок 178: / Рядок 178: @@
 === 2021–дотепер: ''Kid A Mnesia'', the Smile і сайд-проєкти ===
-[[Файл:The Smile 30 January 2022 - 2.png|thumb|Джонні Ґрінвуд і Йорк виступають з барабанщиком Томом Скіннером як [[The Smile]] у січні 2022 року]].
+[[Файл:The Smile 30 January 2022 - 2.png|thumb|Джонні Ґрінвуд і Йорк виступають з барабанщиком Томом Скіннером як [[The Smile]] у січні 2022 року]]
 Radiohead відмовилися від планів гастролей у 2021 році через [[Пандемія коронавірусної хвороби 2019|пандемію COVID-19]].<ref>{{Cite web|last=Richards|first=Will|date=2020-04-26|title=Radiohead were planning to tour in 2021 before coronavirus outbreak|url=https://www.nme.com/news/music/radiohead-were-planning-to-tour-in-2021-before-coronavirus-outbreak-2654013|access-date=2024-01-14|website=[[NME]]|language=en-GB}}</ref> У листопаді вони випустили ''[[Kid A Mnesia]]'', ювілейне перевидання, до якого увійшли ''Kid A'', ''Amnesiac'' та раніше невиданий матеріал. Його просували за допомогою синглів для завантаження та відеокліпів на раніше невидані треки «[[If You Say the Word]]» та «[[Follow Me Around]]».<ref>{{Cite magazine|last=Martoccio|first=Angie|date=2021-11-01|title=Radiohead's "Follow Me Around' is a holy grail for fans. 20 years later, it's here|url=https://www.rollingstone.com/music/music-news/radiohead-follow-me-around-video-guy-pearce-1251279/|magazine=[[Rolling Stone]]|language=en-US|access-date=2024-01-14}}</ref> Плани щодо арт-інсталяції на основі альбомів були скасовані через логістичні проблеми та пандемію. Замість цього Radiohead створили безкоштовну відеогру ''[[Kid A Mnesia Exhibition]]'' для [[PlayStation 5]], [[macOS]] і [[Windows]].<ref>{{Cite news|last=Stanton|first=Rich|date=2021-11-18|title=Radiohead's freaky-looking ''Kid A Mnesiac'' exhibition-game-thing is out (and free!)|language=en|work=[[PC Gamer]]|url=https://www.pcgamer.com/radioheads-freaky-looking-kid-a-mnesiac-exhibition-game-thing-is-out-and-free/|access-date=2024-01-14}}</ref>
@@ Рядок 184: / Рядок 184: @@
 Колін Ґрінвуд гастролював Австралією у 2022 році у складі гурту [[Нік Кейв|Ніка Кейва]] та Воррена Елліса,<ref>{{Cite web |last=Valentish |first=Jenny |date=2022-11-28 |title=Nick Cave and Warren Ellis review – a transcendent night that veered on holy |url=https://www.theguardian.com/music/2022/nov/28/nick-cave-and-warren-ellis-review-a-transcendent-night-that-veered-on-holy |access-date=2024-01-14 |website=[[The Guardian]] |language=en}}</ref> а у вересні 2023 року розпочав турне з Кейвом.<ref>{{Cite web |last=Minsker |first=Evan |date=2023-03-23 |title=Nick Cave announces tour featuring Radiohead bassist Colin Greenwood |url=https://pitchfork.com/news/nick-cave-announces-tour-featuring-radiohead-bassist-colin-greenwood/ |access-date=2024-01-14 |website=[[Pitchfork]] |language=en-US}}</ref> Селвей випустив свій третій сольний альбом ''[[Strange Dance]]'' у лютому 2023 року.<ref>{{Cite web |last=Corcoran |first=Nina |date=2022-10-26 |title=Radiohead's Philip Selway announces new album, shares song |url=https://pitchfork.com/news/radiohead-philip-selway-announces-new-album-shares-song-listen/ |access-date=2024-01-14 |website=[[Pitchfork]] |language=en-US}}</ref> ''[[Jarak Qaribak]]'', альбом Джонні Ґрінвуда та ізраїльського рок-музиканта Дуду Тасси, вийшов у червні 2023 року.<ref>{{Cite web |last=Strauss |first=Matthew |date=2023-04-13 |title=Radiohead's Jonny Greenwood announces new album with Dudu Tassa, shares song |url=https://pitchfork.com/news/radiohead-jonny-greenwood-announces-new-album-with-dudu-tassa-shares-song-listen/ |access-date=2024-01-14 |website=[[Pitchfork]] |language=en-US}}</ref> Селвей сказав, що для учасників Radiohead робота з іншими музикантами є корисною, і що всі проекти об'єднані під «парасолькою» Radiohead, і що Radiohead «все ще існує».<ref>{{Cite web |last=Reed |first=Ryan |date=2023-01-06 |title=Radiohead's Philip Selway on atmospheric solo LP, Radiohead's future |url=https://www.spin.com/2023/01/radiohead-philip-selway-interview/ |access-date=2024-01-14 |website=[[Spin (журнал)|Spin]] |language=en-US}}</ref><ref>{{Cite web |last=Deville |first=Chris |date=2023-03-08 |title=We've Got A File On You: Radiohead's Philip Selway |url=https://www.stereogum.com/2216269/philip-selway-radiohead-strange-dance-career-spanning-interview/interviews/weve-got-a-file-on-you/ |access-date=2024-01-14 |website=Stereogum |language=en}}</ref>
+== Стиль і написання пісень ==
+Музичний стиль Radiohead описують як [[артрок]],{{refn|name="art-rock"|<ref>{{cite magazine|title=Radiohead: Biography|magazine=Rolling Stone|url=http://www.rollingstone.com/music/artists/radiohead/biography|archive-url=https://web.archive.org/web/20180612162156/https://www.rollingstone.com/music/artists/radiohead/biography|archive-date=12 June 2018|access-date=2024-01-14|quote= "...the biggest art-rock act since Pink Floyd..."}}</ref><ref>{{cite encyclopedia|title=Radiohead - British rock group|encyclopedia=Encyclopedia Britannica|url=http://www.britannica.com/topic/Radiohead|access-date=2024-01-14|quote= "...arguably the most accomplished art-rock band of the early 21st century..."}}</ref><ref name="guardml">{{cite web|last1=Lahann|first1=Michael|title=All Surprises: Radiohead and the Art of Unconventional Album Releases|url=http://www.theguardian.com/music/musicblog/2016/may/02/all-surprises-radiohead-and-art-of-unconventional-album-release|website=[[The Guardian]]|date=2 May 2016|access-date=2024-01-14}}</ref>}} [[альтернативний рок]],{{refn|name="alt-rock"|<ref name="allmusic-biography">{{cite web | url=http://www.allmusic.com/artist/radiohead-mn0000326249/biography | title=Radiohead biography | publisher=[[AllMusic]] | access-date=2024-01-14 | author=[[Stephen Thomas Erlewine|Erlewine, Stephen Thomas]]}}</ref><ref>{{cite web | url=https://consequence.net/2016/01/radiohead-will-tour-in-2016/ | title=Radiohead will tour in 2016 | publisher=[[Consequence of Sound]] | date=21 January 2016 | access-date=2024-01-14 | author=Young, Alex}}</ref><ref>{{cite magazine | url=http://www.ew.com/article/2016/01/12/sam-smith-thom-yorke-spectre-radiohead | title=Sam Smith Hasn't Heard Radiohead's Spectre Theme | magazine=[[Entertainment Weekly]] | date=12 January 2016 | access-date=2024-01-14 | author=Robinson, Will}}</ref>}} [[Електроніка (музичний жанр)|електроніка]],{{refn|name="eletronica"|<ref name="utr">{{cite web|title=Ranked: Radiohead|url=http://www.undertheradarmag.com/lists/ranked_radiohead/|website=Under the Radar|access-date=2024-01-14}}</ref><ref name=AllMusic>{{cite web |url=http://www.allmusic.com/album/kid-a-mw0000620999 |title=''Kid A'' – Radiohead |publisher=[[AllMusic]] |access-date=2024-01-14 |last=Erlewine |first=Stephen Thomas |author-link=Stephen Thomas Erlewine}}</ref>}} [[експериментальний рок]],{{refn|name="exp-rock"|<ref name="Thump">{{cite web|url=https://thump.vice.com/en_us/article/radiohead-tour-holly-herndon-shabazz-palaces|title=Why We're Happy Holly Herndon Is Touring with Radiohead|last1=Iadarola|first1=Alexander|website=Thump|date=11 May 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160512131123/https://thump.vice.com/en_us/article/radiohead-tour-holly-herndon-shabazz-palaces|archive-date=12 May 2016|access-date=2024-01-14}}</ref><ref>{{cite magazine | url=http://www.billboard.com/articles/news/70598/true-love-waits-christopher-oriley-plays-radiohead | title=True Love Waits—Christopher O'Riley Plays Radiohead | magazine=[[Billboard (magazine)|Billboard]] | date=21 June 2003 | access-date=2024-01-14}}</ref>}} [[прогресивний рок]],<ref name="allmusic-biography" /> [[бритпоп]],<ref name="allmusic-biography" /> [[ґрандж]],<ref name="allmusic-biography" /> артпоп,<ref>{{cite web |title=Exit Music: How Radiohead's OK Computer Destroyed the Art-Pop Album in Order to Save It |url=https://pitchfork.com/features/ok-computer-at-20/10038-exit-music-how-radioheads-ok-computer-destroyed-the-art-pop-album-in-order-to-save-it/ |access-date=2024-01-14 |website=[[Pitchfork]]}}</ref> та [[Електро-рок|електронний рок]].<ref>{{cite web |date=23 April 2017 |title=Radiohead started a sonic revolution 25 years ago, and is still leading it |url=https://www.digitaltrends.com/music/radiohead-tour-still-freshest-thing-in-music-2017/ |access-date=2024-01-14}}</ref> Джонні Ґрінвуд сказав, що Radiohead прагнуть знайти золоту середину між своїми експериментальними впливами та прямолінійною рок-музикою, і що ними рухало скоріше бажання не повторюватися, аніж бути «експериментальними».<ref>{{Cite journal |last=Pettigrew |first=Jason |date=September 2001 |title=How to reinvent completely |journal=Alternative Press |issue=158}}</ref> Барабанщик [[Клайв Дімер]], який записується і виступає з Radiohead з 2011 року, сказав, що Radiohead не вважають себе рок-гуртом і що їхня методологія ближча до джазу: «Вони свідомо намагаються уникати кліше і стандартних форм заради пісні … Рок-гурти так не роблять. Це набагато більше схоже на джазовий менталітет».<ref>{{cite news |date=11 April 2012 |title=How jazz secretly invaded pop music |language=en-GB |url=https://www.independent.co.uk/arts-entertainment/music/features/how-jazz-secretly-invaded-pop-music-7630523.html |url-status=live |access-date=2024-01-14 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160718063833/http://www.independent.co.uk/arts-entertainment/music/features/how-jazz-secretly-invaded-pop-music-7630523.html |archive-date=18 July 2016}}</ref>
+Пісні Radiohead зазвичай починаються з уривків Йорка, які гармонійно розвиває Джонні Ґрінвуд, перш ніж решта учасників гурту розроблять свої партії.<ref name="ROSS"/> У той час як Йорк ніколи не вчився читати ноти, Ґрінвуд пройшов навчання з [[Теорія музики|теорії музики]]. У ''[[Pitchfork]]'' Раян Домбал писав, що «динаміка дуету „ліва півкуля&nbsp;— права півкуля“ виявилася однією з найбільш авантюрних в історії року».<ref name="Pitchfork-review" /> У той час як Джонні Ґрінвуд грає більшість партій соло-гітари, О'Браєн часто створює ефекти навколишнього середовища, широко використовуючи [[процесор ефектів]].<ref>{{Cite magazine |date=3 December 2010 |title=Ed O'Brien – 100 Greatest Guitarists: David Fricke's Picks |url=https://www.rollingstone.com/music/lists/100-greatest-guitarists-of-all-time-19691231/ed-obrien-20101202 |magazine=[[Rolling Stone]] |access-date=2024-01-14}}</ref>
+Хоча Йорк є керівником Radiohead, хоча всі учасники гурту беруть участь в аранжуванні.<ref name="ECCLES" /><ref name="Klosterman-2003">{{Cite journal |last=Klosterman |first=Chuck |date=July 2003 |title=No more knives |url=https://books.google.com/books?id=N0HASap-qBoC&dq=no%20more%20knives&pg=PA64 |journal=[[Spin (журнал)|Spin]]}}</ref> 2004 року Йорк сказав, що якщо раніше його влада була «абсолютно незбалансованою» і він «підривав владу інших за будь-яку ціну», то наступні альбоми були більш демократичними.<ref name="DAL">{{cite news |last=Dalton |first=Stephen |date=1 April 2004 |title=Are we having fun yet? |newspaper=[[The Age]] |location=Melbourne |url=http://www.theage.com.au/articles/2004/04/11/1081326991553.html?from=storyrhs |url-status=live |access-date=2024-01-14 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080112192700/http://www.theage.com.au/articles/2004/04/11/1081326991553.html?from=storyrhs |archive-date=12 January 2008}}</ref> Він вибачився перед колегами по гурту за свою поведінку «схибленого на контролі».<ref>{{Cite news |last=Mohdin |first=Aamna |date=2019-09-22 |title=Thom Yorke opens up about pain of ex-partner's death |language=en-GB |work=[[The Observer]] |url=https://www.theguardian.com/music/2019/sep/22/thom-yorke-ex-partners-death-desert-island-discs-rachel-owen |access-date=2024-01-14 |issn=0029-7712}}</ref> О'Браєн сказав, що жоден з учасників гурту не може бути замінений, і кожен з них задоволений своїм становищем у гурті.<ref name="Klosterman-2003" />
+Radiohead часто пробують кілька підходів до пісень і можуть розробляти їх роками. Наприклад, Radiohead вперше виконали пісню «[[True Love Waits]]» у 1995 році, а потім випустили її в іншому аранжуванні на альбомі ''A Moon Shaped Pool'' аж у 2016 році.<ref name="Pareles">{{Cite news |last=Pareles |first=Jon |date=8 May 2016 |title=Review: In Radiohead's 'A Moon Shaped Pool,' Patient Perfectionism |newspaper=[[The New York Times]] |url=https://www.nytimes.com/2016/05/09/arts/music/radiohead-a-moon-shaped-pool-review.html |url-status=live |access-date=2024-01-14 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160512202652/http://www.nytimes.com/2016/05/09/arts/music/radiohead-a-moon-shaped-pool-review.html |archive-date=12 May 2016 |issn=0362-4331}}</ref> Ґрінвуд сказав, що бачить Radiohead як «просто різновид аранжування для створення пісень за допомогою будь-якої технології, яка підходить для пісні», чи то віолончель, чи то лептоп.<ref name="inside OK Computer" />
+Сесії ''Kid A'' і ''Amnesiac'' принесли зміни в музику і методи роботи Radiohead.<ref name="ECCLES" /><ref>{{cite magazine |title=Radiohead: Biography |url=https://www.rollingstone.com/music/artists/radiohead/biography |url-status=live |magazine=Rolling Stone |archive-url=https://web.archive.org/web/20110926075633/http://www.rollingstone.com/music/artists/radiohead/biography |archive-date=26 September 2011 |access-date=2024-01-14}}</ref> Після відходу від традиційного рок-інструментарію учасники гурту стали більш гнучкими і часто змінювали інструменти.<ref name="ECCLES" /> На ''Kid A'' і ''Amnesiac'' Йорк грав на клавішних і бас-гітарі, Джонні Ґрінвуд&nbsp;— на [[Хвилі Мартено|хвилях Мартено]], Колін Ґрінвуд займався семплуванням, а О'Браєн і Селвей працювали з драм-машинами і цифровими маніпуляціями.<ref name="ECCLES" />
+=== Вплив на гурт ===
+Серед ранніх впливів на Radiohead були [[Queen]],<ref name="influenceone">{{cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=Dd8SBdqDd9k&t=1397s | archive-url=https://ghostarchive.org/varchive/youtube/20211028/Dd8SBdqDd9k| archive-date=2021-10-28|title=WTF with Marc Maron [Thom Yorke audio interview] |publisher=youtube |date=25 May 2013 |access-date=2024-01-14 |quote=I love Queen, they are great when I was really small [...] and then as I hit as a teenager, the band that really changed my life was R.E.M. and Siouxsie and the Banshees, Joy Division and Bob Dylan }}{{cbignore}}<br/>{{cite web|first=Jeff|last=Klingman|url=https://www.thelmagazine.com/TheMeasure/archives/2013/07/22/10-bullet-points-from-the-thom-yorke-interview-on-wtf-with-marc-maron|title=10 Bullet Points from the Thom Yorke Interview on WTF with Marc Maron|publisher=TheLmagazine.com|date=22 July 2013|access-date=2024-01-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20130726113959/http://www.thelmagazine.com/TheMeasure/archives/2013/07/22/10-bullet-points-from-the-thom-yorke-interview-on-wtf-with-marc-maron|archive-date=26 July 2013|url-status=dead}}</ref> [[Боб Ділан]],<ref name="influenceone" /> [[Pink Floyd]] та [[Елвіс Костелло]], [[постпанк]] гурти [[Joy Division]],<ref name="influenceone" /> [[Siouxsie and the Banshees]]<ref name="influenceone" /><ref>{{cite web|url=https://www.facebook.com/EOBBandOfficial/posts/767582517144200|title=Ed O'Brien about John McGeoch|website=Ed O'Brien Official website|date=18 September 2020|access-date=2024-01-14|archive-url=https://archive.today/20201211204513/https://www.facebook.com/EOBBandOfficial/posts/767582517144200|archive-date=11 December 2020|url-status=live}}</ref> та [[Magazine]], а також значною мірою [[альтернативний рок|альтернативні]] рок-гурти 1980-х років, такі як [[R.E.M.]],<ref name="influenceone" /> [[U2]], [[Pixies]], [[The Smiths]] та [[Sonic Youth]].{{refn|name="influence-sonic-youth"|<ref name="guitar-world" /><ref name="ROSS" /><ref name="REYNOLDS" />}} Джонні Ґрінвуд назвав гітариста Magazine Джона Макгеоха своїм найбільшим гітарним впливом.<ref>{{cite web |last=Greenwood |first=Jonny |date=11 February 2009 |title=I've been blown about for years |url=http://radiohead.com/deadairspace/index.php?a=455 |access-date=2024-01-14 |website=Dead Air Space |publisher=Radiohead.com |archive-url=https://web.archive.org/web/20090321164928/http://radiohead.com/deadairspace/index.php?a=455 |archive-date=21 March 2009 |url-status=dead}}</ref> До середини 1990-х років Radiohead перейняли методи запису з [[хіп-хоп]]у, натхненні семплуванням [[DJ Shadow]],<ref name="guitar-world" /> і зацікавилися використанням комп'ютерів для генерування звуків.<ref>{{cite news |last=Gillespie |first=Ian |date=17 August 1997 |title=It all got very surreal |newspaper=London Free Press |url=http://www.greenplastic.com/coldstorage/articles/londonfreepress.html |url-status=usurped |access-date=2024-01-14 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927012229/http://www.greenplastic.com/coldstorage/articles/londonfreepress.html |archive-date=27 September 2007}}</ref> Серед інших впливів&nbsp;— саундтреки [[Енніо Морріконе]], рок-гуртів 1960-х років, таких як [[Beatles]] і [[Beach Boys]], а також «[[стіна звуку]]» [[Філ Спектор|Філа Спектора]].<ref name="guitar-world" /><ref name="LAUNCH" />
 == Учасники ==

У соціальних мережах	Instagram · Facebook · Myspace · Сабреддіт (англ.) · TikTok · Twitter · X topic
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Вікісховище · Apple Music · Deezer · Genius · Last.fm · Songkick · SoundCloud · Spotify · YouTube · YouTube
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	AllMusic · Bandcamp · Carnegie Hall linked open data · Discogs · Discogs · Internet Movie Database · iTunes · Jaxsta · LyricsTranslate · Musik-Sammler.de · MusicBrainz · muziekweb.nl · MyAnimeList · Rate Your Music · WhoSampled · Europeana · Les Archives du spectacle
Література та бібліографія	Бібліотека Александера Тернбулла
Тематичні сайти	Wolfram Language · Quora · Zhihu
Словники та енциклопедії	Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Латвійська національна енциклопедія · Cultureel Woordenboek · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · The Encyclopedia of Science Fiction
Нормативний контроль	BIBSYS: 5012593 · BNF: 139551041 · FAST: 730139 · Freebase: /m/09jm8 · GND: 1707341-8 · ISNI: 0000000115475162 · J9U: 987007586147605171 · LCCN: no97045991 · NKC: xx0019211 · SUDOC: 069877327 · VIAF: 141028845

Radiohead: відмінності між версіями

Версія за 15:36, 14 січня 2024

Зміст

Історія

1985—1992: становлення та перші роки

1992—1994: «Creep», Pablo Honey та ранній успіх

1994—1995: Визнання The Bends критиками та зростання фан-бази

1995—1998: OK Computer і комерційний успіх

1998—2001: Kid A, Amnesiac та зміна звучання

2002—2006: Hail to the Thief та сольна творчість

2006—2009: відхід з EMI, In Rainbows та «плати скільки хочеш»

2009—2010: сингли та сайд-проєкти

2011—2012: The King of Limbs

2013—2014: сайд-проєкти та перехід до XL

2015—2016: A Moon Shaped Pool

2017—2020: OKNOTOK і MiniDiscs [Hacked]

2021–дотепер: Kid A Mnesia, the Smile і сайд-проєкти

Стиль і написання пісень

Вплив на гурт

Учасники

Стиль, вплив

Довготривала співпраця

Дискографія

Фрагменти композицій

Примітки

Джерела

Посилання

Навігаційне меню

Radiohead: відмінності між версіями

Версія за 15:36, 14 січня 2024

Історія

1985—1992: становлення та перші роки

1992—1994: «Creep», Pablo Honey та ранній успіх

1994—1995: Визнання The Bends критиками та зростання фан-бази

1995—1998: OK Computer і комерційний успіх

1998—2001: Kid A, Amnesiac та зміна звучання

2002—2006: Hail to the Thief та сольна творчість

2006—2009: відхід з EMI, In Rainbows та «плати скільки хочеш»

2009—2010: сингли та сайд-проєкти

2011—2012: The King of Limbs

2013—2014: сайд-проєкти та перехід до XL

2015—2016: A Moon Shaped Pool

2017—2020: OKNOTOK і MiniDiscs [Hacked]

2021–дотепер: Kid A Mnesia, the Smile і сайд-проєкти

Стиль і написання пісень

Вплив на гурт

Учасники

Стиль, вплив

Довготривала співпраця

Дискографія

Фрагменти композицій

Примітки

Джерела

Посилання

Навігаційне меню

Пошук