Моє життя (Троцький): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 52: Рядок 52:


З ними згодні і анонімні автори огляду книги, опублікованого у зв'язку з її виданням у Британії в Journal of the Royal Institute of International Affairs: не звинувачуючи автора у прямій фальсифікації (скоріше, в «мінімізації минулих розбіжностей»),{{sfn|Service|2009|с=403}} вони звертають увагу, що у читача, не знайомого з усіма перипетіями міжфракційної боротьби в РСДРП на початку XX століття, може скластися враження, що Троцький довгі роки був найближчим другом та вірним соратником В. І. Леніна:{{sfn|Journal of the Royal Institute|1930|p=711}}{{sfn|Thatcher|2005|с=9}}{{цитата|Але непосвячений читач, спокушений яскравим стилем і вмілим розташуванням «світла і тіні», міг би легко скласти враження, що з часу їхнього першого знайомства між Леніним і Троцьким була встановлена ​​найтісніша дружба і співпраця — і що жодні серйозні відмінності не поділяли їх{{sfn|Journal of the Royal Institute|1930|p=711}}.
З ними згодні і анонімні автори огляду книги, опублікованого у зв'язку з її виданням у Британії в Journal of the Royal Institute of International Affairs: не звинувачуючи автора у прямій фальсифікації (скоріше, в «мінімізації минулих розбіжностей»),{{sfn|Service|2009|с=403}} вони звертають увагу, що у читача, не знайомого з усіма перипетіями міжфракційної боротьби в РСДРП на початку XX століття, може скластися враження, що Троцький довгі роки був найближчим другом та вірним соратником В. І. Леніна:{{sfn|Journal of the Royal Institute|1930|p=711}}{{sfn|Thatcher|2005|с=9}}{{цитата|Але непосвячений читач, спокушений яскравим стилем і вмілим розташуванням «світла і тіні», міг би легко скласти враження, що з часу їхнього першого знайомства між Леніним і Троцьким була встановлена ​​найтісніша дружба і співпраця — і що жодні серйозні відмінності не поділяли їх{{sfn|Journal of the Royal Institute|1930|p=711}}.
{{oq|en|But the uninitiated reader, beguiled by the racy style and skilful arrangement of light and shade, might easily carry away the impression that, from the time of their first acquaintance, the closest friendship and collaboration were established between Lenin and Trotsky, and that no serious differences ever arose to separate them.}}|3=|4=}}Крім того, вони, відгукуючись про останній главу книги, присвячену «атакам» на буржуазні уряди Європи (які регулярно відмовляють Леву Давидовичу у в'їзній візі), ставлять риторичне запитання: чи було фундаментально невірно в «політичній кар'єрі» головного героя, що закінчилася. втратою друзів і що залишила його на самоті турецького вигнання?
{{oq|en|But the uninitiated reader, beguiled by the racy style and skilful arrangement of light and shade, might easily carry away the impression that, from the time of their first acquaintance, the closest friendship and collaboration were established between Lenin and Trotsky, and that no serious differences ever arose to separate them.}}|3=|4=}}
[[Файл:Л.Д._Троцкий_с_женой_и_сыном_Львом_в_ссылке.jpg|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B.%D0%94._%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81_%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%B8_%D1%81%D1%8B%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%B2_%D1%81%D1%81%D1%8B%D0%BB%D0%BA%D0%B5.jpg|ліворуч|міні|267x267пкс|Троцький, з дружиною та сином, на засланні в Алмати (1928)]]
Крім того, вони, відгукуючись про останній главу книги, присвячену «атакам» на буржуазні уряди Європи (які регулярно відмовляють Леву Давидовичу у в'їзній візі), ставлять риторичне запитання: чи було фундаментально невірно в «політичній кар'єрі» головного героя, що закінчилася. втратою друзів і що залишила його на самоті турецького вигнання?


Невиразність опису дитинства головного героя, відсутність подробиць (зокрема, теми антисемітизму того часу) були відзначені у рецензії до видання 1970-х років. Історик Роберт Сервіс, користуючись архівом Троцького після його відкриття, знаходить, що в ході редагування тексту автор намагався зменшувати кількість епізодів з його раннього життя, що нагадують про «спроможність» сім'ї Бронштейнів, а також про їх єврейське коріння і зв'язки. В автобіографії також пропустили частини, пов'язані з роллю Троцького в придушенні Кронштадтського повстання і Тамбовського (Антоновського) заколоту. Вибір джерел, зокрема цитування лише «хвалебних» відгуків про колишнього наркома, опублікованих Анатолієм Луначарським, також викликав питання. За образним висловом автора біографії революціонера Рональда Сігала, процитованого істориком Полем Ле Бланом у 2015 році, книга «схожа на віконну галерею, в якій тільки частина вікон має прозоре скло, інша частина — матове скло, деякі — завішані картинами, а є й ті що закладені цеглою».
Невиразність опису дитинства головного героя, відсутність подробиць (зокрема, теми антисемітизму того часу) були відзначені у рецензії до видання 1970-х років. Історик Роберт Сервіс, користуючись архівом Троцького після його відкриття, знаходить, що в ході редагування тексту автор намагався зменшувати кількість епізодів з його раннього життя, що нагадують про «спроможність» сім'ї Бронштейнів, а також про їх єврейське коріння і зв'язки. В автобіографії також пропустили частини, пов'язані з роллю Троцького в придушенні Кронштадтського повстання і Тамбовського (Антоновського) заколоту. Вибір джерел, зокрема цитування лише «хвалебних» відгуків про колишнього наркома, опублікованих Анатолієм Луначарським, також викликав питання. За образним висловом автора біографії революціонера Рональда Сігала, процитованого істориком Полем Ле Бланом у 2015 році, книга «схожа на віконну галерею, в якій тільки частина вікон має прозоре скло, інша частина — матове скло, деякі — завішані картинами, а є й ті що закладені цеглою».
Рядок 61: Рядок 63:


В огляді «Моє життя», опублікованому у зв'язку з її американським виданням, професор Волтер Карл Барнс називає книгу «одним із найважливіших документів нової Росії». Він наголошує на точності та детальності роботи, особливо в порівнянні з «розпливчастими» спогадами, написаними Олександром Керенським та Сергієм Сазоновим. Професор Володимир Мамонов в 1991 році називав "Моє життя" "найцікавішою [книгою], причому не тільки для фахівців". Микола Бердяєв відгукнувся про книгу як про творі, «написаному для прославлення Л. Троцького як великого революціонера і ще більше для приниження смертельного ворога його Сталіна як нікчемності та жалюгідного епігону. Але написано її дуже талановито…». У книзі Йосип Сталін вперше названий «видатною посередністю».
В огляді «Моє життя», опублікованому у зв'язку з її американським виданням, професор Волтер Карл Барнс називає книгу «одним із найважливіших документів нової Росії». Він наголошує на точності та детальності роботи, особливо в порівнянні з «розпливчастими» спогадами, написаними Олександром Керенським та Сергієм Сазоновим. Професор Володимир Мамонов в 1991 році називав "Моє життя" "найцікавішою [книгою], причому не тільки для фахівців". Микола Бердяєв відгукнувся про книгу як про творі, «написаному для прославлення Л. Троцького як великого революціонера і ще більше для приниження смертельного ворога його Сталіна як нікчемності та жалюгідного епігону. Але написано її дуже талановито…». У книзі Йосип Сталін вперше названий «видатною посередністю».
[[Файл:Lf_muchen_1909_b1.jpeg|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Lf_muchen_1909_b1.jpeg|ліворуч|міні|258x258пкс|[[Ліон Фейхтванґер|Л. Фейхтванґер]] у 1909 році]]

Біограф Троцького, генерал Дмитро Волкогонов відніс «Моє життя» до однієї з двох найкращих книг, створених Троцьким (нарівні з «Історією російської революції»): «навіть якби вигнанець не написав більше нічого… його ім'я назавжди залишилося б у ряду талановитих історичних письменників ». Інший біограф революціонера — Ісаак Дойчер — також виділяє саме ці два «головні історичні твори» Троцького. У післямові американського видавця автобіографії, перекладеному і німецькою мовою, відзначалася та гіркота щирого комуніста, яка «читається між рядками» у зв'язку з необхідністю для Троцького знову жити на засланні, причому — в капіталістичному світі.
Біограф Троцького, генерал Дмитро Волкогонов відніс «Моє життя» до однієї з двох найкращих книг, створених Троцьким (нарівні з «Історією російської революції»): «навіть якби вигнанець не написав більше нічого… його ім'я назавжди залишилося б у ряду талановитих історичних письменників ». Інший біограф революціонера — Ісаак Дойчер — також виділяє саме ці два «головні історичні твори» Троцького. У післямові американського видавця автобіографії, перекладеному і німецькою мовою, відзначалася та гіркота щирого комуніста, яка «читається між рядками» у зв'язку з необхідністю для Троцького знову жити на засланні, причому — в капіталістичному світі.


Німецький письменник Ліон Фейхтвангер, який відвідав Москву в 1937 році і написав після цього невелику книгу, неоднозначно відгукувався про автобіографію Троцького:
Німецький письменник [[Ліон Фейхтванґер]], який відвідав Москву в 1937 році і написав після цього невелику книгу, неоднозначно відгукувався про автобіографію Троцького:


{{цитата|Автобіографія Троцького… є твором чудового письменника… Але типажу великого державного діяча не відбиває.}}Фейхтвангер звертав увагу на брак почуття міри у автора, його «парячу в повітрі» логіку і відсутність належних знань про «людську сутність та людські можливості». Він характеризував книгу як «повну ненависті» і «пристрасно несправедливу», звинувачуючи колишнього наркома у поєднанні правди з вигадкою. На думку німецького письменника, Троцький у своїй книзі "злісно відкидає" всі заслуги Сталіна.
{{цитата|Автобіографія Троцького… є твором чудового письменника… Але типажу великого державного діяча не відбиває.}}Фейхтванґер звертав увагу на брак почуття міри у автора, його «парячу в повітрі» логіку і відсутність належних знань про «людську сутність та людські можливості». Він характеризував книгу як «повну ненависті» і «пристрасно несправедливу», звинувачуючи колишнього наркома у поєднанні правди з вигадкою. На думку німецького письменника, Троцький у своїй книзі "злісно відкидає" всі заслуги Сталіна.


У 1931 році в журналі «Пролетарська революція» з'явилася стаття Йосипа Сталіна «Про деякі питання історії більшовизму», яку можна розглядати як «відповідь» радянського лідера на «друковану продукцію Троцького» (включаючи «Моє життя»). Основний зміст сталінської статті зводився до необхідності припинення будь-якої дискусії з проблем історії партії та революції:
У 1931 році в журналі «Пролетарська революція» з'явилася стаття Йосипа Сталіна «Про деякі питання історії більшовизму», яку можна розглядати як «відповідь» радянського лідера на «друковану продукцію Троцького» (включаючи «Моє життя»). Основний зміст сталінської статті зводився до необхідності припинення будь-якої дискусії з проблем історії партії та революції:

Версія за 17:57, 8 вересня 2024

«Моє життя»
Обкладинка першого тома першого видання російською мовою (1930)
АвторЛев Троцький
Назва мовою оригіналуМоя жизнь
Моваросійська
Тематроцькізм
Жанравтобіографія
ВидавництвоС. Фішер і Charles Scribner's Sons
Видано1930

«Моє́ життя́: До́свід автобіогра́фії» (рос. Моя жизнь: Опыт автобиографии) — автобіографія Лева Троцького (1879—1940) — революціонера, одного з організаторів Жовтневої революції, що зіграв ключову роль у створенні Червоної армії. Була написана ним у період проживання в Алмати й Туреччині; вперше опублікована у 1929—1930 роках. На думку біографів автора, книга є одним із найкращих серед творів колишнього наркома і становить інтерес для найширшої читацької авдиторії. Ця «полемічна» робота містить важливі історичні деталі Жовтневих подій і має яскраво виражену антисталінську спрямованість — у ній радянський лідер вперше описаний як «видатна посередність». Книга перекладена багатьма мовами світу; вперше легально видана в СРСР 1991 року.

Опис та історія

Після висилки з СРСР (після прибуття до Туреччини) Лев Троцький відновив роботу, яку почав ще в алматинському засланні,[1] з метою представити всім зацікавленим особам свій життєвий шлях: від розповіді про батьків до подій 1930 року.[2] Книга «Моє життя» була написана «за одним присідом і завершена протягом кількох місяців».[3] Сам Троцький писав у передмові, що «найбільша можливість появи її у світ створена павзою в активній політичній діяльності автора».[4] Про інтенсивну роботу батька писав син колишнього наркома Лев Сєдов: «У нас без змін. Старий [Троцький] багато працює – підготовляє книги для друку».[5]

В архіві НКВС зберігся невеликий аркуш зі списком потенційних назв рукопису: «Пів століття (1879—1929). Досвід автобіографії», «Припливи та відливи. Автобіографія революціонера», «На службі революції. Досвід автобіографії», «Життя у боротьбі. Автобіографія революціонера», а також «Жити означає боротися. Автобіографія революціонера».[6]

Лев Троцький 1929 року

Рукописом автобіографії негайно зацікавилися американські та англійські видавці, видавши авторові аванс у сім тисяч доларів.[7] Вже 1930 року «Моє життя» було перекладено англійською і випущено в США та у Великій Британії. Через рік американське видавництво опублікувало її додатковий наклад. Тоді ж мемуари революціонера були видані у Франції, Іспанії, Чехословаччині та Польщі (видавнича компанія Bibljon): причому у Варшаві вони з'явилися не тільки польською мовою, а й ідишем.[4] Через два роки, в 1932-му, «переможна хода» мемуарів Троцького продовжилася в Китаї;[8] книга стала бестселером, забезпечивши фінансову стабільність сім'ї революціонера.[9][1]

Ця стаття є частиною серії статей про
Троцькізм
Теоретичні праці
Портал:Комунізм

Російськомовне видавництво «Граніт», яке розташовувалося в столиці Веймарської республіки Берліні, підписало договір із Левом Давидовичем про видання книги у двох томах: це сталося вже 1930 року, хоча у вихідних даних значиться наступний, 1931 рік. Стверджується, що книговидавець отримував непоганий прибуток, хоча не відчував себе в безпеці в умовах дедалі більшої «кампанії ненависті», що нагнітаталася радянською владою щодо Троцького. Осторонь цькування єврея-комуніста не залишилися й нацисти, які набирали сили в Німеччині.[8] При цьому сам автор пізніше пояснював великі обсяги продажу автобіографії тим, що її екземпляри купували агенти радянських спецслужб — з метою їхнього знищення.[10]

З 1930 року мемуари, написані Троцьким, «стали жити своїм життям»: «подорожувавши мовами, країнами та континентами», вони через багато років змогли дійти і до Радянського Союзу, де були вперше опубліковані 1991 року (підписано до друку у вересні 1990 року).[11][12] На думку історика Юрія Ємельянова, що він її висловив у 1990 році, радянські «заборони на знайомство» з автобіографією Троцького обґрунтовувалися так: «якщо Ви читаєте троцькістську літературу, значить ви заражаєтеся троцькістськими поглядами… перетворюєтеся на троцькіста».[13]

Критика

Провідний науковий співробітник Санкт-Петербурзького інституту історії Російської Академії наук Володимир Черняєв вважав, що «Моє життя» доводило право автора вважатися найближчим соратником Леніна і дозволяла «звести рахунки» з колишніми соратниками у партії.[9] На думку авторів чотиритомної біографії Троцького Юрія Фельштинського та Георгія Чернявського, «полемічні»[14] мемуари Троцького мали «всі переваги і недоліки, які притаманні спогадам як жанру»: книга була «суб'єктивна і упереджена», що, правда, і не заперечувалося. У той же час «захоплюючі мемуари Троцького, що захоплюють читача з перших сторінок», були написані «маестро елегантної прози»[15] та «майстром слова»[16] живою, вільною мовою із залученням безлічі літературних прийомів і були точні у фактологічному відношенні: у них майже неможливо виявити неточності у датах, іменах та спільній канві подій.[2][17]

Стиль автора був відзначений і нобелівським лауреатом Франсуа Моріаком: він порівнював Троцького, який в автобіографії проявив свій письменницький талант, із Левом Толстим та Максимом Горьким. Французький письменник вважав, що — якби Лев Давидович не обрав «революційну кар'єру» — він міг би зайняти гідне місце у галереї великих російських письменників.[18][19][20]

Біографи революціонера стверджували, що «двотомник був персоніфікованою історію російського революційного руху». Особливо цікавою є частина, що стосується радянського періоду життя Троцького: у ній «яскраво і детально» описувалася внутрішньопартійна боротьба 1923—1927 років[ru][21] і роз'яснювалася політична позиція автора. Фельштинський та Чернявський також повідомляли, що найважливішими недоліками роботи були, по-перше, «концентрація уваги автора» на власній персони, і, по-друге, «не цілком щира» ідеалізація образу Володимира Леніна та всього ленінського періоду в історії СРСР.[22]

З ними згодні і анонімні автори огляду книги, опублікованого у зв'язку з її виданням у Британії в Journal of the Royal Institute of International Affairs: не звинувачуючи автора у прямій фальсифікації (скоріше, в «мінімізації минулих розбіжностей»),[23] вони звертають увагу, що у читача, не знайомого з усіма перипетіями міжфракційної боротьби в РСДРП на початку XX століття, може скластися враження, що Троцький довгі роки був найближчим другом та вірним соратником В. І. Леніна:[24][14]

Але непосвячений читач, спокушений яскравим стилем і вмілим розташуванням «світла і тіні», міг би легко скласти враження, що з часу їхнього першого знайомства між Леніним і Троцьким була встановлена ​​найтісніша дружба і співпраця — і що жодні серйозні відмінності не поділяли їх[24].
Оригінальний текст (англ.)
But the uninitiated reader, beguiled by the racy style and skilful arrangement of light and shade, might easily carry away the impression that, from the time of their first acquaintance, the closest friendship and collaboration were established between Lenin and Trotsky, and that no serious differences ever arose to separate them.
Троцький, з дружиною та сином, на засланні в Алмати (1928)

Крім того, вони, відгукуючись про останній главу книги, присвячену «атакам» на буржуазні уряди Європи (які регулярно відмовляють Леву Давидовичу у в'їзній візі), ставлять риторичне запитання: чи було фундаментально невірно в «політичній кар'єрі» головного героя, що закінчилася. втратою друзів і що залишила його на самоті турецького вигнання?

Невиразність опису дитинства головного героя, відсутність подробиць (зокрема, теми антисемітизму того часу) були відзначені у рецензії до видання 1970-х років. Історик Роберт Сервіс, користуючись архівом Троцького після його відкриття, знаходить, що в ході редагування тексту автор намагався зменшувати кількість епізодів з його раннього життя, що нагадують про «спроможність» сім'ї Бронштейнів, а також про їх єврейське коріння і зв'язки. В автобіографії також пропустили частини, пов'язані з роллю Троцького в придушенні Кронштадтського повстання і Тамбовського (Антоновського) заколоту. Вибір джерел, зокрема цитування лише «хвалебних» відгуків про колишнього наркома, опублікованих Анатолієм Луначарським, також викликав питання. За образним висловом автора біографії революціонера Рональда Сігала, процитованого істориком Полем Ле Бланом у 2015 році, книга «схожа на віконну галерею, в якій тільки частина вікон має прозоре скло, інша частина — матове скло, деякі — завішані картинами, а є й ті що закладені цеглою».

Факт публікації автобіографії на замовлення "берлінського буржуазного видавця" використовувався радянськими істориками для боротьби з "троцькізмом" і в 1980-і роки, які описували книгу як "відверто спрямовану проти Леніна та більшовизму".

«Всі американці в голос кричать, що за чудова книжка. Бідолашного Сталіна, напевно, заздрі беруть, що не про нього, а про Вас кричать», — писала в 1930 році Олена Криленко, яка перекладала працю Троцького на англійську. , Лев Давидович, цікавить і займає всіх, і ось Ви яскраво, жваво, пластично виступаєте зі своєї книги, і всім ясно, що за людина, як працювала, чого прагнула, і все те особисте, що так займає людей». Професор Олександр Каун, який працював над книгою про письменника Максима Горького, писав, що закінчив читати американське видання спогадів Троцького з жалем: хотілося слухати автора «найціннішого внеску в історію російської революції» ще й ще.

В огляді «Моє життя», опублікованому у зв'язку з її американським виданням, професор Волтер Карл Барнс називає книгу «одним із найважливіших документів нової Росії». Він наголошує на точності та детальності роботи, особливо в порівнянні з «розпливчастими» спогадами, написаними Олександром Керенським та Сергієм Сазоновим. Професор Володимир Мамонов в 1991 році називав "Моє життя" "найцікавішою [книгою], причому не тільки для фахівців". Микола Бердяєв відгукнувся про книгу як про творі, «написаному для прославлення Л. Троцького як великого революціонера і ще більше для приниження смертельного ворога його Сталіна як нікчемності та жалюгідного епігону. Але написано її дуже талановито…». У книзі Йосип Сталін вперше названий «видатною посередністю».

Л. Фейхтванґер у 1909 році

Біограф Троцького, генерал Дмитро Волкогонов відніс «Моє життя» до однієї з двох найкращих книг, створених Троцьким (нарівні з «Історією російської революції»): «навіть якби вигнанець не написав більше нічого… його ім'я назавжди залишилося б у ряду талановитих історичних письменників ». Інший біограф революціонера — Ісаак Дойчер — також виділяє саме ці два «головні історичні твори» Троцького. У післямові американського видавця автобіографії, перекладеному і німецькою мовою, відзначалася та гіркота щирого комуніста, яка «читається між рядками» у зв'язку з необхідністю для Троцького знову жити на засланні, причому — в капіталістичному світі.

Німецький письменник Ліон Фейхтванґер, який відвідав Москву в 1937 році і написав після цього невелику книгу, неоднозначно відгукувався про автобіографію Троцького:

Автобіографія Троцького… є твором чудового письменника… Але типажу великого державного діяча не відбиває.

Фейхтванґер звертав увагу на брак почуття міри у автора, його «парячу в повітрі» логіку і відсутність належних знань про «людську сутність та людські можливості». Він характеризував книгу як «повну ненависті» і «пристрасно несправедливу», звинувачуючи колишнього наркома у поєднанні правди з вигадкою. На думку німецького письменника, Троцький у своїй книзі "злісно відкидає" всі заслуги Сталіна.

У 1931 році в журналі «Пролетарська революція» з'явилася стаття Йосипа Сталіна «Про деякі питання історії більшовизму», яку можна розглядати як «відповідь» радянського лідера на «друковану продукцію Троцького» (включаючи «Моє життя»). Основний зміст сталінської статті зводився до необхідності припинення будь-якої дискусії з проблем історії партії та революції:

Ось чому не можна допускати літературної дискусії з троцькістськими контрабандистами.

Переклади

Книгу перекладено безліччю мов і видано практично по всьому світу. Вже 1930 року вийшли переклади англійською,[25] чеською, французькою, італійською, іспанською та німецькою. 1969 року відбулося видання автобіографії в Ірані, а 1970-го в Туреччині.[26]

Англійською мовою мемуари перекладали «старі знайомі Троцького»: Макс Істмен та його дружина Олена Істмен-Криленко, яка писала, що робота над перекладом «нічого, крім гордості та радості, [їй] не доставила».[27] Якість їхнього перекладу була відзначена одним із критиків книги.[28]

На відміну від американських видавців, які зберегли авторський підзаголовок «Досвід автобіографії», лондонське видавництво «Thorton Buttenworth» видало книгу з підзаголовком «Зліт і падіння диктатора» (англ. The Rise and Fall of a Dictator), що обурило Троцького.[29] Ще більше його невдоволення викликав французький переклад і, особливо, супровідні коментарі Моріса Донзеля-Парижаніна, які автор вважав «образою»; судовий позов адвоката Льва Давидовича, однак, запізнився, оскільки паризьке видавництво Rieder встигло випустити наклад у продаж.[10]

Примітки

  1. ↑ а б Swain, 2006, с. 187.
  2. ↑ а б Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 8.
  3. ↑ Serge, Sedova-Trotsky, 1975, с. 165.
  4. ↑ а б Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 9.
  5. ↑ Пантелеев, 1993, с. 219.
  6. ↑ Волкогонов, 1998, с. 99.
  7. ↑ Волкогонов, 1998, с. 116.
  8. ↑ а б Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 10.
  9. ↑ а б Черняев, 2014, с. 179.
  10. ↑ а б Service, 2009, с. 406.
  11. ↑ Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 11.
  12. ↑ Троцкий, 1991, с. 624.
  13. ↑ Емельянов, 1990, с. 55.
  14. ↑ а б Thatcher, 2005, с. 9.
  15. ↑ Service, 2009, с. 402.
  16. ↑ Wilson, 1933.
  17. ↑ Koch, 1986, с. 6398—6399.
  18. ↑ Mauriac, 1959, с. 196.
  19. ↑ Broué, 1988, с. 658.
  20. ↑ Journal of the Royal Institute, 1930, с. 710—711.
  21. ↑ Le Blanc, 2015, с. 74.
  22. ↑ Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 10—11.
  23. ↑ Service, 2009, с. 403.
  24. ↑ а б Journal of the Royal Institute, 1930, с. 711.
  25. ↑ Bakshy, 1930, с. 467.
  26. ↑ Sinclair, 1989, с. 502.
  27. ↑ Фельштинский, Чернявский, 2013, с. 12.
  28. ↑ Barnes, 1931, с. 826.
  29. ↑ Service, 2009, с. 405.

Література

Книги
  • Фельштинский Ю., Чернявский Г. Начало литературной деятельности в эмиграции // Лев Троцкий. Книга 4. Враг №1. 1929—1940 гг. — М. : Центрполиграф, 2013. — 544 с. — 2500 прим. — ISBN 978-5-227-04154-8.
  • Sinclair L. Trotsky. A Bibliography. 2 vol. — Camelot Press Ltd. — Brookfield : Gover Publishing Company, 1989. — Т. 1. — 1350 с. — ISBN 0-85967-820-2.
  • Serge V., Sedova-Trotsky N. The Life and Death of Leon Trotsky. — New York : Basic Books, Inc. Publishers, 1975. — ISBN 9780465039425.
  • Волкогонов Д. А. Троцкий: Политический портрет. — М. : АСТ, 1998. — Т. 2. — 416 с. — (Всемирная история в лицах) — ISBN 5-237-00974-3.
  • Nachwort des amerikanischen Herausgeber (Послесловие американского издателя) // Mein Leben. Versuch einer Autobiographie / Leo Trotzki. — Berlin : S. Fischer Verlag, 1929.
  • Koch C. Moja Žin'. Opyt avtobiografi // Kindlers Literatur Lexikon. Taschenbuchausgabe. — München, 1986. — Т. 8. — ISBN 3-423-05999-0.
  • Троцкий Л. Д. Моя жизнь. Опыт автобиографии / отв. за випуск А. В. Дмитриев. — М. : Панорама, 1991. — 624 с. — ISBN 5-85220-067-0.
  • Троцкий Л. Д. Моя жизнь / Предисл. докт. ист. наук И. С. Розенталь. — М. : Вагриус, 2001. — 572 с. — (Мой 20 век) — 7000 прим. — ISBN 5-264-00571-0.
  • И. Дойчер. Троцкий в изгнании / Пер. с англ. Н. Н. Яковлева. Послесл. и коммент. Н. А. Васецкого. — М. : Политиздат, 1991. — 590 с. — 150000 прим. — ISBN 5-250-01472-0.
  • Черняев В. Троцкий // Критический словарь русской революции. 1914—1921 = Critical companion to the Russian revolution: 1914—1921 / Е. Актон[en], У. Г. Розенберг, В. Ю. Черняев (сост.). — 2-е изд., испр. и доп. — СПб. : Нестор-История, 2014. — 768 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-4469-0360-3.
  • Фейхтвангер Л. Глава VI. Сталин и Троцкий // Москва 1937: Отчет о поездке для моих друзей = Moskau 1937: Ein Reisebericht für meine Freunde / ред. И. Анисимов, пер. с нем. издат. «Художественная литература». — М. : Гослитиздат, 1937. — 121 с. — 200000 прим.
  • Service R. Trotsky: A Biography. — Cambridge : Belknap Press / Harvard University Press, 2009. — 648 с. — ISBN 978-0674036154.
  • Broué P. XLI. Le travail littéraire // Троцкий = Trotsky. — Fayard, 1988. — 1105 с. — ISBN 9782213022123.
  • Mauriac F. Mémoires intérieurs. — Paris : Flammarion, 1959. — 260 с.
  • Le Blanc P.[en]. Leon Trotsky. — Reaktion Books, 2015. — 224 с. — (Critical Lives) — ISBN 978-1780234304.
  • Segal R.. Leon Trotsky: A Biography. — 1st ed. — Pantheon Books, 1979. — 464 с. — ISBN 978-0394507040.
  • Swain G.. Trotsky. — Pearson Education, 2006. — 237 с. — (Profiles in power) — ISBN 9780582771901.
  • Thatcher I. D.. Trotsky on Trotsky // Троцкий = Trotsky. — Routledge, 2005. — 264 с. — (Routledge Historical Biographies) — ISBN 9781134572144.
  • Шмелев А. Н.. Исторический опыт борьбы ленинской партии против троцкизма за построение социализма в СССР (1923—1927 гг.). — Л. : видавництво ЛГУ, 1984. — 249 с. — 2266 прим.
  • McCauley M.[en]. Trotsky // Who's Who in Russia Since 1900. — Routledge, 2002. — 296 с. — ISBN 9781134772148.
Статті
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Моє_життя_(Троцький)&oldid=43461661