Західна Молдова

Румунська Молдавія, Молдавія - румунська, західна частина великого краю Молдавія, Молдова (Moldova), історична область на сході Румунії. Розташована між Східними Карпатами на З. і р. Прут на Сході. Східна частина Молдавії, яка також називається Басарабія, розташована у міжріччі Прут і Дністер, що майже тотожня територіально державі Молдавія. За сучасним адміністративним устроєм включає повіти Бакеу, Васлуй, Вранча, Галац, Нямц, Яси, частина повітів Ботошани і Сучава.

Рання історія

Перші поселення людини на території Р.М. відносяться до епохи палеоліту. З 6 ст. до Р.Х. її населяли фракійськіі племена гето-даков, а також скіфи, бастарни і инші. В середині 1 ст. до Р.Х. на території Р.М. розповсюджувалася влада Беребісти (розділи гето-дакийського військово-племінного союзу з центром в Трансільванії). У 4-5 ст. Р.Х. територія Р.М. піддалася нашестю гунів. До 6-7 ст. відноситься її заселення слов'янами, що зробили значний вплив на місцеве населення і зіграли велику роль в зародженні і розвитку феодальних відносин в Р.М. В 10-12 ст. вона піддавалася спустошливим набігам печенігів і половців, а в 13 - 1-ій половині 14 ст. знаходилася під владою Золотої Орди. У 14 ст. потрапила у васальну залежність від Угорського королівства.

Молдавське князівство

З 1359 Р.М. була (разом з Бессарабією і Буковиною) частиною Молдавського князівства. Утворення Молдавського князівства сприяло подальшому розвитку в Р.М. феодальних відносин. З 1456, з часу правління господаря Петра Арона (1454-1457), Молдавське князівство вимушене було визнати сюзеренітет турецького султана і виплачувати йому дань.

Османська імперія

У 16 ст. Молдавське князівство було включене до складу Османської імперії. Гніт місцевих і турецьких феодалів викликав антифеодальні селянські повстання. У своїй визвольній боротьбі Молдавське князівство знаходило підтримку інших держав, особливо Росії. Господарі Молдавського князівства неодноразово укладали військово-політичні союзи з Російською державою Стефан Великий III (правив в 1457-1504) з Іваном III; Петро Рареш (1527-38, 1541-46) з Іваном IV; Дмитро Кантемір (1710-11) з Петром I]. У правління волоського господаря Міхая Хороброго (1593-1601) князівства М., Валахія і Трансильванія короткий час складали єдину державу. У російсько-турецькій війні 1710-13 населення Р.М. билося разом з російськими військами. Після 1711 турецький султан стало призначати в М. господарей з числа греків-фанаріотів. Турецко-фанаріотський гніт , що посилився, приводив до зростання феодальної експлуатації селянства. Зростання національного і соціального пригноблення викликало широкий визвольний рух народних мас.

Поразки Туреччини в російський-турецьких війнах 18-19 ст. сприяли ослабленню залежності Р.М. (а також Валахії) від Туреччини. Кючук-кайнарджийський мир 1774 зафіксував право Росії на заступництво Дунайським князівствам (М. і Волощини). Проте після російсько-турецької війни 1806-12 і відходу російських військ з території Р.М., на якій вони знаходилися з початку війни, там була відновлена влада турецького султана. За Бухарестським мирним договором 1812 територія між Дністром і Лозиною (Бесарабія) і частина Північної Буковини відійшли до Росії (решта частини Буковини ще з 1774 була під владою Габсбургів).

Незалежні Молдавія і Волощина

Що розвернулося у Волощина в 1821 повстання проти гніту турецьких феодалів, місцевих бояр і греков-фанаріотов охопило і багато районів Р.М. (Волоське повстання 1821). Не дивлячись на його поразку, влада фанаріотов була ліквідована і господарі стали призначатися з місцевих бояр. Російський-турецький Адріанопольській мирний договір 1829 розширив автономію Молдавії і Волощини. Відповідно до умов договору на території М. і Волощини залишалися російські війська. У 1832 в М. був введений т.з. Органічний регламент, що передубачав ряд перетворень соціально-економічного, політичного і адміністративного порядку, що в значній мірі сприяли зближенню М. і Волощини. Подальшим кроком до об'єднання М. і Волощини з'явилася ліквідація в 1847 митної межі між ними. У березні 1848 в Р.М. почався рух за проведення буржуазних реформ. Рух був пригнічений, проте воно завдало серйозного удару по феодальних порядках. Під час Кримської війни 1853-56 територія Р.М. була зайнята спочатку росіянами, а потім австрійськими і турецькими військами. Паризький мирний договір 1856 замінив російське заступництво над Дунайськими князівствами «порукою» держав, що підписали цей договір; до Р.М. була приєднана Південна Бесарабія (Буджак). Відповідно до Паризької конвенції 7 серпня 1858, підписаної Великобританією, Австрією, Францією, Росією, Прусією, Туреччиною і Пьемонтом, Р.М. і Волощина була дана назва Сполучені князівства Молдавії і Валахії, передбачено створення деяких загальних органів управління, проте влада фактично залишалася в руках окремих урядів М. і Волощини (під сюзеренітетом турецького султана). Об'єднання було досягнуте шляхом обрання полковника А. Кузи 5 січня 1859 господарем Молдавії, а потім (24 січня 1859) і Валахії. У січні було створено єдине князівство Румунія.