Renault FT

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Renault FT-17
Типлегкий танк
Схема: класична
ПоходженняФранція Французька республіка
Історія використання
На озброєнні1917–1945
ОператориФранція Французька республіка
ВійниПерша світова війна, Громадянська війна в Росії, Польсько-радянська війна 1920, Громадянська війна в Китаї, Громадянська війна в Іспанії, Друга світова війна, Французько-таїландська війна, Війна за незалежність Туреччини (французами)
Історія виробництва
РозробникРудольф Ернст-Мецмаєр (нім. Rodolphe Ernst-Metzmaier)
ВиробникРено
Виготовлення1917–1918
Виготовлена
кількість		понад 3800
ВаріантиChar à canon 37, Char mitrailleur, FT 75 BS, Char signal, FT 17 modifié 31, Six Ton Tank Model 1917, Російський Рено, Fiat 3000
Характеристики
Вага6.5 тонн
Довжина5 метрів
Довжина ствола21
Ширина1.74 метрів
Висота2.14 метрів
Обслуга2 (командир, водій)
Підвищення−20…+35
Прицілтелескопічний 1 × 8-мм
Бронястальна катана
Лоб: 22 мм, верх: 16 / 17°, середина: 16 / 70°, низ: 16 / 30°
Борт: 16 / 0°
Корма: 16 / 0°
Дах: 8 / 65—90°
Днище: 6
Башта: лоб: 16 / 12°, маска гармати: 16, борт: 16 / 12°, корма: 16 / 12°, дах: 8 / 73—90°
Головне
озброєння
37 мм гармата або 7.92 мм кулемет
боєкомплект: 237
ДвигунRenault 4-циліндровий бензиновий
39 кінських сил (29 кВ)
Трансмісіяковзаюча
Підвіскавертикальні пружини
тиск на ґрунт: 0,60
Дорожній просвіт0.41 метрів
Швидкістьшосе: 7,8 км/год
Прохідністьпідйом: до 45
стінка: 0,6
рів: 1,35; 1,8 (з «хвостом»)
брід: 0,7
Renault FT у Вікісховищі

Рено FT-17(фр. Char Renault FT-17) — французький легкий танк. Розробка цього танку була найбільш революційною і впливовою в історії танкобудування. Рено FT-17 був першим танком з гарматною баштою, яка могла обертатись на 360°[1]. Дизайн танку, при якому башта розташовувалась нагорі машини, двигун розташовувався позаду, а водій сидів спереду, став традиційним у танкобудуванні, цей дизайн використовують і сьогодні. Більше трьох тисяч танків було виготовлено французькою індустрією, більшість в 1918 році. Також в США було виготовлено 950 майже повних копій даного танку під назвою M1917 але ці танки не брали участь в Першій світовій війні. На той час це була революційна розробка, через що історик Стівен Залога в описі цього типу танків написав:

Це перший у світові сучасний танк.[2]

Історія створення та виробництва

Макет FT-17

Розробка нового легкого танка була розпочата в травні 1916 року відомим автомобільним виробником Луї Рено. Є свідчення про те, що сам Рено займався попередньою розробкою проекту танка, так як не був достатньо упевнений, що вірне співвідношення потужності і ваги машини може бути досягнуто для середнього танка, запитуваного армією. Прикінцеві креслення проекту підготував один з найталановитіших проектувальників Рено-Родольф Ернст-Мецмаір.

Незважаючи на те, що проект танка Рено був набагато більш прогресивним, ніж перші два французьких танка (CA-1 Шнайдер і важкий Сен-Шамон), у Рено спочатку були проблеми із затвердженням проекту командувачем французькими танковими силами полковником (пізніше генералом) Жан-Батистом Еженом Естіенном (Jean Baptiste Eugène Estienne). Навіть після першого використання танків англійцями 15 вересня 1916, після якого французам знадобилося впровадження власних танків, виробництво легкого танка було майже скасовано на користь надважкого танка (пізніша розробка Char 2C). Однак, тепер уже за активної підтримки Естіенна, а потім і французьких головнокомандувачів, які розглядали легкі танки як більш здійсненний і реалістичний вибір, Рено нарешті зміг продовжити розробку свого танка. Але все одно змагання з Char 2C тривало до самого кінця війни.

У першій половині 1917 дослідний зразок танка повільно вдосконалювався, однак проблеми з ременем приводу вентилятора і з системою охолодження у FT збереглася до кінця Першої світової війни. У 1917 році було вироблено всього 84 танка, але до кінця війни було поставлено 2697 машин. Принаймні, всього було вироблено понад 3 177 танків, деякі оцінки вказують до 4 000 танків, всіх модифікацій. Однак цифра 3 177 — загальна кількість танків, поставлених французькій армії; ще 514 танків були, можливо, безпосередньо поставлені армії США, 24 — у Велику Британію і три — в Королівство Італія. Таким чином, ймовірна повна кількість випущених танків склала 3 694 одиниць. Спочатку, у танка була кругла башта, пізніше — восьмикутна башта. В останніх модифікаціях танк мав скруглену башту (так звану башту Жиро, за назвою однієї з багатьох фабрик, на якій випускалися), що виготовлялася з листової сталі. На останні дві модифікації танка могли встановлюватися гармата Puteaux SA 18 або 7,92-мм кулемет Гочкіса. У США була побудована за ліцензією трохи змінена версія танку, так званий Шеститонний танк або M1917 (всього 950 танків, з них 64 одиниці до кінця війни, але було вже надто пізно, щоб скористатися ними в бойових діях).

Іноземні варіації FT-17

6-тонний танк M1917 — (англ. Six-ton Tank M1917), також відомий як «Форд-двомісний» (англ. Ford Two-man) — легкий танк США періоду Першої світової війни, варіант Рено FT-17. Виготовлявся серійно з жовтня 1918 року, загальний випуск склав 952 машини в декількох варіантах. У Першій світовій війні ці машини взяти участі не встигли, проте використовувалися для навчально-тренувальних цілей до кінця 1930-х років, а з початком Другої світової війни багато з залишившихся M1917 були передані Великій Британії і Канаді, для використання в тій же якості.

На основі FT-17 свій танк створили італійці. «Fiat 3000» (L5/21) і Fiat 3000B (L5/30). Розробку танка здійснили фірми «Ансальдо» і «Бреда», а замовлення на виробництво 1400 машин було розміщене у фірмі «Фіат». У порівнянні з FT-17 «Фіат 3000» був більш легким і швидкісним. До появи в 1929 у англійських танків «Карден-Лойд» Модель VI «Фіати 3000» були єдиними машинами, які у великій кількості мала італійська армія. Італійці використовували їх в Абісинії, Лівії і навіть у самому Королівстві Італія. Востаннє «Фіати 3000» брали участь у бойових діях в ході висадки союзних військ на Сицилії.

Також варіант FT-17 вироблявся в Радянській Росії. Російський Рено(також відомий як «Танк М»), являв собою майже повну копію французького легкого танка «Рено» FT-17. Випускався в 1920 дрібною серією на Сормовському заводі. Вироблено всього 15 машин, кожна з особистою назвою, як у корабля — «Борець за свободу тов. Ленін», «Борець за свободу тов. Троцький», «Пролетар»(«Пролетаріат»), «Червоний боєць», «Паризька комуна», «Буря», «Гроза», «Ілля Муромець», «Перемога», тощо Участі в будь-яких бойових діях танки не приймали.

Пізніше, в 1925—1927 роках, на основі FT-17 і «Fiat 3000» був створений перший радянський великосерійний танк Т-18 (або МС-1). Вироблявся з 1928 по 1931 рік, всього в декількох варіантах було випущено 959 танків цього типу, не рахуючи прототипу. Наприкінці 1920-х — початку 1930-х років Т-18 становив основу танкового парку РСЧА, але досить швидко був витіснений більш досконалим Т-26. Застосовувався в бою в конфлікті на КВЖД, але в 1938–1939 роках застарілі і досягнувші крайнього ступеня зносу Т-18 були в основному зняті з озброєння або використовувалися як нерухомі вогневі точки. У незначній кількості ці танки ще залишалися у військах в боєздатному стані до початку німецько-радянської війни і використовувалися на початковому її етапі.

Модифікації

75-мм гармата Блокхаус Шнайдер CA1 в Музеї бронетехніки в Ель-Голозо, Іспанія.
FT-17 75 BS
FT 17 Signal ou TSF
  • FT-17 з гарматним озброєнням («самець») був озброєний напівавтоматичною 37-мм нарізною гарматою фірми «Пюто» — Puteaux SA 18. До цієї модифікації відносилося близько 1/3 всіх побудованих FT-17.
  • FT-17 з кулеметним озброєнням («самиця») був озброєний 8-мм кулеметом Hotchkiss Mle 1914. До цієї модифікації відносилося близько 3/5 всіх побудованих FT-17.
  • FT-7 BS озброєний 75 -мм знаряддям Блокхаус Шнайдер (короткоствольна гаубиця). Фактично це була САУ. Екіпаж складався з 3 людей. Було виготовлено принаймні 39 танків.
  • FT 17 Signal ou TSF  — командний танк з радіостанцією. З січня 1918-го року випущено 200 екземплярів.
  • FT modifié 31  — переозброєний кулеметом Reibel MAC31 калібру 7,5 мм. Починаючи з 1931 року до початку Другої світової війни модифіковано 1580 машин. Цю версію часто зазивають FT-31 , хоча це й не було її офіційною назвою.
  • FT- 18
  • M24/25  — модифікація 1924–1925 рр.
  • NC27 (NC1)  — модифікація 1927
  • NC28  — модифікація 1928
  • NC2 (NC31)  — модифікація 1931
  • NC3 (D1)

Опис конструкції

компонування Рено FT-17.

FT-17 став першим танком, що мали компоновку, що отримала пізніше назву «класичної». Відділення управління розміщувалося в лобовій частині танка, бойове відділення з баштою кругового обертання, в якій знаходилося основне озброєння танка, розташовувалося за ним, в середній частині танка, а моторно-трансмісійне відділення займало кормову частину корпусу. Екіпаж танка складався з двох чоловік — механіка-водія і командира, який займався також обслуговуванням гармати або кулемету.

Броньовий корпус та башта

Озброєння

FT-17, крім неозброєного варіанту танка управління, випускався в двох варіантах, «гарматному» і «кулеметному», котрі розрізнялися установкою відповідного озброєння у башті. Велика частина танків, близько 2100 машин, була випущена в кулеметному варіанті, в гарматному були випущені близько 1500 машин[3]. Озброєння танків «гарматного» варіанту складалося з напівавтоматичної 37-мм нарізної гармати "Гочкіс" Puteaux SA 18, створеної на основі піхотної гармати mod.1916 TR. Гармата мала довжину ствола в 21 калібр або 777 мм, вертикальний клиновий затвор і пружинні противідкатів. Розміщувалася гармата в установці в лобовій частині башти, в напівсферичній броньованій масці, на горизонтальних цапфах встановленої в поворотному у вертикальній осі основному броньовому щитку. Наведення гармати здійснювалося її вільним хитанням за допомогою плечового упору, максимальні кути вертикального наведення становили від −20 до +35 градусів.

Засоби спостереження та зв'язку

Верхня стулка лобового люка з оглядового щілиною при пересуванні відкидалася вгору, утворюючи вікно механіка-водія. У бойових діях водій вів спостереження через три відкриті оглядові щілини у верхній стулці і у вилицях корпусу. Командир користувався циліндричним ковпаком з п'ятьма оглядовими щілинами і грибоподібною відкидною кришкою в башті для огляду поля бою.

Засоби зв'язку (радіостанція) були лише в модифікації FT 17 Signal ou TSF. У всіх інших варіацій танку радіостанції не було.

Двигун та трансмісія

Ходова частина

Ходова частина стосовно одного борту складалася з 9 опорних і 6 підтримуючих котків, напрямного колеса з гвинтовим механізмом натягу гусениці і ведучого колеса заднього розташування. Підтримуючі котки (крім заднього) були підресорені гвинтовою спіральною пружиною. Підвіска балансирна, з листовими напівеліптичними ресорами, прикритими броньованими листами. Гусениця — крупноланкова цевочного зачеплення.

Танк мав хорошу опорну і профільну прохідність. Для поліпшення прохідності при подоланні ровів і ескарпів в кормовій частині був встановлений знімний кронштейн («хвіст»). З «хвостом» машина була здатна долати рів шириною до 1,8 м і ескарп висотою до 0,6 м, валити дерева товщиною до 0,25 м, не перекидалася на підйомах до 38° і при кренах до 28°. Мінімальний радіус повороту дорівнював ширині колії машини (1,41 м).

Машини на базі FT-17

FT Kégresse

FT Kégresse в Югославії
FT Kégresse в Королівстві Югославія

Разом з тим, існуючі FT-17, хоча і проявили себе як досить ефективні танки в траншейній війні, не були добре адаптовані до умов мирного часу. Основна проблема полягала в їх низькій максимальній швидкості, що вимагало використання спеціальних транспортних засобів, коли танки повинні бути перенесені за межі своєї операційної бази, і що робило їх принципово непридатними для патрульної служби в колоніях. Тому було прийнято рішення переробити частину існуючих машин, з установкою на них більш ефективної підвіски. Перші зміни були в танках типу FT Kégresse, з підвіскою обладнаної системою Kégresse яка до цього використовувалася в напівгусеничних машинах. Гусениці були зроблені з гуми, укріпленої сталевими елементами. У 1925 році 42 танки були перебудовані таким чином, і використані в 1926 році під час повстання берберів в Марокко. Ця зміна дозволила танкам розвивати максимальну швидкість в 17 км/год, але досвід роботи показав, що гусениця мала тенденцію зіскакувати на максимальній швидкості, що часто мало катастрофічні наслідки, і тому подальша розробка проекту була припинена. Дев'ять танків FT Kégresse були продані Югославії, п'ять — Польщі і один — Швеції.


Renault FT BS

Використовувався

Бронедивізіон РСЧА з трофейним французьким танком FT-17, захопленим під Одесою. Харків, квітень 1919

Експлуатація та бойове застосування

Підбиті польські FT-17

У 1919 в Польської Армії генерала Галлера у Французькій республіці утворений 1 полк танків, оснащений 120 танками FT-17 (четверте місце в світі щодо наявних броньових сил). У червні 1919 полк танків разом з армією генерала Галлера повернувся до Польської республіки, з усім обладнанням; брав участь в радянсько-польській війні. До моменту початку Другої світової війни польська армія мала 102 танки цього типу. Навіть наприкінці тридцятих років Рено FT-17 залишався придатною до бойових дії бронемашиною. Renault FT 17 перебував на озброєнні до початку Другої світової війни в арміях Французької та Польської республік. Експлуатувався в Північній Африці. До початку Другої світової війни, німецькі Pz.Kpfw.I хоча вже й поступилися роллю основного танка значно більш боєздатним Pz.Kpfw.II, а також частково — Pz.Kpfw.III і Pz.Kpfw.IV, котрі вступили в ще дрібносерійне до того часу виробництво, все ще використовувалися Вермахтом в значних кількостях. Станом на 15 серпня 1939 на озброєнні Третього Рейху були 1445 Pz.Kpfw.I Ausf.A і Ausf.BШаблон:Джерело:T. Jentz.: Panzerkampfwagen I Vol.2, що становило 46,4% всієї бронетехніки Панцерваффе. Тому навіть безнадійно застарілі до того часу FT-17, що мали гарматне озброєння, мали в бою перевагу над ними і були цілком придатні, в умовах грамотного використання для застосування як винищувачі танків. Трофейні французькі танки використовувалися Вермахтом як навчальні машини, а також для тилового патрулювання і охорони аеродромів.

В 1919 шість танків були захоплені червоноармійцями під Одесою у союзного експедиційного корпусу. Один танк був направлений до Москви і за розпорядженням Леніна на заводі Червоне Сормово танк ретельно скопіювали і випустили з двигуном АМО і бронею Іжорського заводу під ім'ям «Борець за свободу товариш Ленін», іноді позначається як перший радянський танк «М». Правда, в дорозі деякі деталі були загублені, тому деякі агрегати, наприклад, коробку передач, довелося конструювати заново.

Задачу вдалося виконати, але лише частково: було побудовано всього 15 екземплярів, причому, за висновком однієї з комісій, вони були «незадовільні за якістю, незручні з володіння зброєю, частково зовсім неозброєний».

Деяка частина цих танків перебувала на озброєнні Фінляндії і брали участь у Зимовій війні.

Перші танк і потрапили в Японську імперію вже незабаром після закінчення Першої світової війни. Першим японським танком став прибулий в жовтні 1918 року британський Mk.IV, за яким у 1919у послідували приблизно 6 Mk.A «Уіппет» і 13 французьких FT-17[4], що отримали в Японії позначення «Ко Гата Сенша»[4]

Оцінка машини

У роки Першої світової війни, французам вдалося створити дуже вдалий легкий танк «Рено» FT-17, який значною мірою визначив подальший розвиток конструкторської думки в танкобудуванні. Всього було випущено 7820 одиниць FT-17 різних варіантів, і незважаючи на активні експортні поставки, тисячі (<2800) танків цього типу продовжували залишатися на озброєнні французької армії в міжвоєнні роки[5]. Це накладало істотний відбиток на французьке танкобудування в 1920-ті роки — за наявності таких значних запасів, що перевищували будь-які запити армії в мирний час, модернізація танкового парку йшла мляво. Розроблені як розвиток FT-17, середні танки NC 27 і NC 28 небагатьом перевершували його за бойовими якостями, відрізняючись до того ж ненадійною підвіскою і в результаті були випущені лише в незначній кількості. Єдиним танком підтримки піхоти, прийнятим на озброєння за цей час був розроблений на основі NC 28 і випущений в кількості, за різними даними, від 60 до 100 одиниць D1 — малорухливий і недостатньо для своєї маси броньований[6].

Переваги

Рено FT-17 був порівняно простим танком; характеризувався невеликим тиском на ґрунт — 0,6кг/см², що важливо при русі по пересіченій місцевості. Танк міг долати окопи шириною до 1,8 метра і схили до 35°.

Історичні факти

Світлини

  • Знищений FT-17
    Знищений FT-17
  • Командир та стрілець танка FT-17, з відкритими бронепластинами. Французька республіка, 1918.
    Командир та стрілець танка FT-17, з відкритими бронепластинами. Французька республіка, 1918.
  • 37 мм гармата у башті
    37 мм гармата у башті
  • гарматний танк Рено FT-17
    гарматний танк Рено FT-17
  • Американські Рено FT-17 у Французькій республіці, вересень 1918
    Американські Рено FT-17 у Французькій республіці, вересень 1918
  • Танк Рено FT-17 пофарбована в сірий колір, та з німецьким маркуванням
    Танк Рено FT-17 пофарбована в сірий колір, та з німецьким маркуванням
  • Танк з «хвостом» міг долати окопи завширшки 1,8 метра
    Танк з «хвостом» міг долати окопи завширшки 1,8 метра

Див. також

Примітки

  1. ↑ Хоча прототипи танків з баштою що обертається на 360° були і раніше, а також вже декілька років існували такі бронеавтомобілі, але Рено FT-17 був першим танком з баштою.
  2. ↑ Steven J. Zaloga, The Renault FT Light Tank, London 1988, p. 3
  3. ↑ М. Коломиец, С. Федосеев. {{{Заголовок}}}. — Москва : Стратегия КМ, 2004. — С. 13. — (Фронтовая иллюстрация № 1 /2004) — 3000 прим. — ISBN 5-90126-601-3.
  4. ↑ а б S. J. Zaloga. Japanese Tanks 1939-45. — Лондон : Osprey Publishing, 2007. — С. 4. — (New Vanguard № 137) — ISBN 978-1-84603-091-8.
  5. ↑ М. Коломієць, І. Мощанский. {{{Заголовок}}}. — Москва : Моделист-Конструктор, 1998. — С. 5. — (Бронеколлекция № 4 (19) / 1998)
  6. ↑ P. Danjou. Renault R35 Renault R40. — Балленвійер : Editions du Barbotin, 2005. — С. 5. — (Trackstory № 4) — ISBN 2-95209-883-2.

Література

  • М. Коломієць, С. Федосєєв. Легкий танк Рено FT-17. — Москва : Стратегія КМ, 2004. — 79 с. — (Фронтова ілюстрація № 1/2004) — 3000 прим. — ISBN 5-90126-601-3.

Відео

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Renault_FT&oldid=24566019