Фенцик Євген Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:17, 25 серпня 2022, створена Krupski Oleg (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фенцик Євген Андрійович
Фенцик Євген Андрійович
ПсевдонімВладимир
Народився5 жовтня 1844(1844-10-05)
Мала Мартинка
Помер5 грудня 1903(1903-12-05) (59 років)
Горінчово Мармароська жупа, Австро-Угорська імперія
Діяльністьписьменник
Сфера роботицерковне служінняd[1], освіта[d][1], творче та професійне письмоd[1], журналістика[1] і видавнича справа[1]
Мова творівросійська
Конфесіякатолицька церква[1]

Євге́н Андрі́йович Фе́нцик (* 5 жовтня 1844(18441005) — †1903) — закарпатський освітній діяч і письменник москвофільського напряму, греко-католицький священик.

Видавець і редактор (з 1885) півмісячника «Листокъ», що друкувався мішаною російською і церковнослов'янською мовою, проте популярний «Додатокъ» друкувався мовою, зближеною до народної.

Деякий час він мешкав у селі Скотарське, де його донька вчителювала. У нього гостював вертаючись до дому по дорозі з Будапешту до Львова Іван Франко.

Фенцик писав поезії, (поема «Коріятович»), балади, оповідання та повісті з життя інтелігенції й духовенства: «Нищие духом», «Учитель Неборака», історична драма «Покорение Ужгорода»; деякі твори під псевдонімом Владимир.

Пам'ятник Євгену Фенцику в Ужгороді. Скульптор О. Мондич-Шиналі.

Автор шкільних підручників, публіцистичних статей.

Вибрані твори: «Собрание сочинений» (1932).

Родина

Племінник — Стефан Фенцик (1892—1946), культурний і політичний діяч русофільського руху.

Онук Фенцика по матері — Августин Штефан (1893—1986), відомий політичний та громадський діяч Закарпаття.

Див. також

  • Степан Фенцик — племінник Євгена Фенцика, священник та композитор, проугорський активіст.

Примітки

  1. а б в г д е Czech National Authority Database

Література