Стіхеєві
| Стіхеєві | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Див.текст | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Стіхеєві (Stichaeidae) — родина риб ряду окунеподібних (Perciformes).
У стіхеєвих тіло помірковано або сильно подовжене, покрите дрібною, часом сильно скороченою циклоїдною лускою. На голові нерідко є шкірясті придатки у вигляді мочок і гребеня. Зяброві перетинки звичайно широко зростаються один з одним. З кожної сторони є по одному нюховому отворі, яким закінчується подовжена нюхова трубочка. Спинний й анальний плавці довгі, нерідко більш-менш зливаються із хвостовим плавцем. Спинний плавець підтримується тільки колючками, але в деяких видів (Cebidichthys violaceus, Dictyosoma burgeri) у його задній частині є м'які промені. Грудні плавці звичайно добре розвинені, але в деяких груп або підродин (Alectriinae й Xiphisterinae) сильно редукуються й повністю відсутні в коралового в'юна (Azygopterus corallinus).
Родина включає 30 родів і близько 60 видів. Переважна більшість видів поширена в північній частині Тихого океану, від Берингової протоки до Південної Кореї по азійському й до Південної Каліфорнії по американському узбережжю. Тільки 5 видів живе в північній частині Атлантичного океану (на південь до мису Код в Америці й до Ла-Маншу в Європі) і у водах Північного Льодовитого океану; з них тільки два види (Chirolophis ascanii й Lumpenus lampretaeformis) не відзначені в Тихому океані. Стіхеєві — невеликі донні морські прибережні риби, що живуть, як правило, на незначних глибинах (не більше 100–200 м). Деякі з них освоїли літораль.
Підродина Стіхеєподібні (Stichaeinae, 5 родів, 11 видів) характеризується насамперед добре розвиненими парними плавцями й надзвичайним розвитком туловищної системи бічних ліній (сейсмосенсорних каналів) у найбільш спеціалізованих представників. Зустрічаються вони, як правило, на кам'янисто-галькових ґрунтах від зони прибережних заростей фукоїдів і ламінарій до глибини 100–200 м. Харчуються в основному дрібними донними безхребетними.
Найбільше широко розповсюджений рід Стіхеї (Stichaeus), що включає 4 види. Стіхей плямистий (Stichaeus punctatus), названий так через наявність 4-5 чорних очкових плям на спинному плавці, живе в Чукотському й Охотськім морях й у північній частині Атлантичного океану: біля Гренландії й у Гудзоновій затоці. Частіше зустрічається біля берегу на глибині до 20-30 м. Досягає в довжину 17 см. Інші три види: стіхей Охрямкіна (Stichaeus ochriamkini), стіхей Нозави (Stichaeus nozawae) і стіхей Григор'єва (Stichaeus grigorjewi) — живуть у Японському морі, біля тихоокеанського узбережжя Північної Японії. Два останніх види досягають значних розмірів (відповідно 40 й 60 см).
Подібно стихею плямистому, своєрідний рід і вид евмезограмм (Eumesogrammus praecisus) розповсюджений в Охотськім і Беринговім морях, також біля Західної Гренландії. Він зустрічається від прибережної зони до глибини 400 м при позитивних, але близьких до нуля температурах. Відрізняється такою своєрідною особливістю, як наявність 2-3 шипів у задній частині анального плавця.
Рід Стіхеопс (Stichaeopsis) представлений також чотирма видами, два з яких живуть в Охотському і Японському морях, один — у Японському морі й один — у берегів Каліфорнії.
Цікава будова системи бічних ліній (сейсмосенсорних каналів) у стіхеєвих. У стіхеїв (роду Stichaeus) є з кожної сторони тільки одна верхня бічна лінія, що проходить уздовж спини, в американської ульварії (Ulvaria subbifurcata) — дві бічні лінії: одна верхня й одна середня (медиолатеральная), в эвмезограмми — чотири бічні лінії. У япономорского шестилінійного стіхея (Ernogrammus hexagrammus) є з кожної сторони хвоста по трьох поздовжні бічні лінії, від кожної з яких відходять в обидва боки короткі гілочки. Нарешті, у деяких видів стіхеопса (Stichaeopsis nana, Stichaeopsis hopkinsi) вертикальні галузі бічних ліній з'єднуються й у такий спосіб створюється мережа із чутливих сейсмосенсорних каналів, що обплітають все тіло риби.
Підродина Мохоголовоподобние (Chirolophinae) характеризується наявністю на голові й на передніх променях спинного плавця численних шкірястих вусиковидних придатків і мочок. До цієї групи відноситься 3-4 роди з 11-12 видами.
Європейська мохоголова собачка (Chirolophis ascanii) — єдиний представник цієї групи в Північній Атлантиці, поширена уздовж північно-західного узбережжя Європи від Ла-Маншу до губи Дальне-Зеленецкої біля Мурманська. Звичайно зустрічається біля берегу серед заростей водоростей на кам'янистих ґрунтах, але в південних районах перебування попадається й на більших глибинах (до 280 м). Нереститься пізньою осінню (у жовтні-листопаді). Ікра донна, безбарвна, діаметром 2,3-2,8 мм. Личинки й мальки ведуть пелагічний спосіб життя. Досягає в довжину 30 см. У шлунках зустрічаються молюски, поліхети, гідроїди, водорості й губки.
У Тихому океані найбільш відома японська мохоголова собачка (Chirolophis japonicus), що живе в Японському морі і сягає в довжину понад 40 см, і північна мохоголова собачка (Chirolophis snyderi), розповсюджена в Беринговім й Охотськім морях.
Підродина Люмпеноподібні (Lumpeninae) включає 6 родів з 9 видами. Тіло в них подовжене. Зяброві отвори знизу продовжені вперед, і зяброві перетинки вузько зростаються з міжзябровим проміжком. Каналу «бічної лінії» на тулубі немає. Люмпени живуть звичайно нижче границі відпливу до 200 м і глибше; частина видів — арктичні.
Великий люмпен (Lumpenus fabricii) досягає довжини 36,5 см. Він живе в Баренцевому і Білому морях, відзначений у південно-західній частині Карського моря, але на схід уздовж сибірських берегів відсутній, з'являючись лише в Чукотському морі й у північних далекосхідних морях — Беринговім й Охотськім. Є він також біля Західної Гренландії й у Гудзоновій затоці.
Люмпен міноговидний (Lumpenus 1ampretaeformis) відрізняється сильно подовженим тілом. Розповсюджений у північних водах Атлантичного океану від Гренландії до затоки Массачусетс на заході й від Баренцевого моря до Балтійського на сході. Віддає перевагу мулистим ґрунтам. Харчується ракоподібними, двостулковими молюсками, голотуріями, поліхетами й офіурами. Нерідко ним харчуються тріска й палтус. Досягає в довжину 49 см.
Люмпен середній (Anisarchus medius) — циркумполярний вид, що населяє прибережні води Північного Льодовитого океану (поки що не виявлений у Східно-Сибірському морі) і далекосхідні моря. Віддає перевагу мулистим ґрунтам і негативній придонній температурі. Досягає довжини 18 см.
Плямистий люмпен (Leptoclinus maculatus), також сягаючої довжини 18— 20 см, відрізняється усіченим хвостовим плавцем, подовженими черевними плавцями й пальцевидно подовженими нижніми променями грудних плавців, на які він опирається, лежачи на дні, і які він використає для повільного повзання по ґрунті.
Найбільш мілководний колючий люмпен (Acantholumpenus mackayi), що не спускається глибше 60 м і нерідко зустрічається біля берегу, не уникаючи опріснених ділянок. Характеризується наявністю сильних шипів у черевнім й на початку анального плавців. Живе в Беринговім, Охотське і Японському (північна частина) морях.
Довгорилий люмпен (Lumpenella longirostris) — найбільш глибоководний представник групи, що живе на глибині 400–600 м, розповсюджений у північній частині Тихого океану від північної Японії до Південно-Східної Аляски. У шлунках цього виду нерідко зустрічаються форамініфери.
Підродина Морські півники (Alectriinae) містить 3—4 роди з 5—6 видами. У них немає черевних плавців. Ці типово літоральні рибки, довжиною до 25 см, мають на голові поздовжній шкірястий гребінь. Охороняють кладку ікри, оповившись навколо її. Живуть морські півники тільки в північних водах Тихого океану. Найбільш відомий звичайний півник (Alectrias alectrolophus), що живе в Беринговім, Охотське і Японському морях. Пурпурний півник (Anoplarchus purpurescens) населяє американське узбережжя від Південно-Східної Аляски до Каліфорнії.
Інша літоральна група — підродина Восьмилінійні морські в'юни (Xiphisterinae) — представлена 4 родами з 5 видами, що живуть у північній частині Тихого океану. 3 роди (Phytichthys, Xiphister, Cebidichthys) з 4 видами живуть вздовж американського узбережжя, і тільки діктиосома (Dictyosoma burgeri) живе на заході, у Японському морі. Подібно до морських півників, вони не мають черевних плавців, а грудні плавці в них маленькі. У найбільш спеціалізованих родів є по 4 бічні лінії з поперечними гілочками на кожному боці або мережа каналів, що обплітає все тіло. Ці рибки живуть серед прибережних каменів і водоростей і пофарбовані в зеленувато-бурі тони, добре їх що приховують. Харчуються вони переважно водоростями.
Зовсім особливе місце серед стіхеєвих займає кораловий в'юн, маленька рибка, знайдена в експедиції на кораблі «Витязь» біля Курильських островів в 1951 р. Кораловий в'юн (Azygopterus corallinus) живе на глибині 130 м серед рожевих гідрокоралів — аллопор (роду Allopora, Stylasteridae), і тіло його має таке ж рожеве забарвлення. У нього немає ні грудних, ні черевних плавців, що зливаються із хвостовим, низькі спинний й анальний плавці облямовують його вугревидне тіло. Він має довжину близько 10 см.
В родину включають 5 підродин, 37 родів і близько 80 видів:
- Підродина Chirolophinae
- Рід Bryozoichthys
- Рід Chirolophis
- Рід Gymnoclinus
- Рід Soldatovia
- Підродина Люмпенові (Lumpeninae)
- Рід Acantholumpenus
- Рід Anisarchus
- Рід Anoplarchus
- Рід Leptoclinus
- Рід Leptostichaeus
- Рід Lumpenella
- Рід Lumpenus
- Рід Neolumpenus
- Рід Poroclinus
- Підродина Opisthocentrinae
- Рід Askoldia
- Рід Kasatkia
- Рід Lumpenopsis
- Рід Opisthocentrus
- Рід Pholidapus
- Рід Plectobranchus
- Підродина Stichaeinae
- Рід Ernogrammus
- Рід Eumesogrammus
- Рід Plagiogrammus
- Рід Stichaeopsis
- Рід Stichaeus
- Рід Ulvaria
- Підродина Xiphisterinae
- Рід Alectrias
- Рід Alectridium
- Рід Cebidichthys
- Рід Dictyosoma
- Рід Esselenichthys
- Рід Phytichthys
Phytichthys chirus - Рід Pseudalectrias
- Рід Xiphister
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2006). Родина Stichaeidae на FishBase. Версія за January 2006 року.
|
Це незавершена стаття про Окунеподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
