Код банку
Код банку — реквізит банку, який призначається центральним банком (або іншим органом чи організацією) банкам або фінансовим установам. Одна фінансова установа (банк, кредитна організація, кліринговий дім чи ін.) може мати декілька кодів присвоєних різними установами.
В Україні банкам присвоюється МФО код - набір з 6 цифр для ідентифікації банківських установ. Він включений до довідника банківських установ України[1]. Цей підхід успадковано з часів СРСР, коли банківська система складалася з Ощадбанку СРСР і його філій, кожна з яких мала код. За часів СРСР було три головних банки: Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк СРСР), Державний банк СРСР, Ощадбанк СРСР. Найбільш масовою філіальною фінансовою установою був Ощадбанк. Система розрахунків між філіями Ощадбанку представляла собою обмін меморіальними ордерами. Для позначення коду філії банку, як учасника міжфіліальних оборотів, почали використовувати саме абревіатуру МФО.[2]МФО — Міжфіліальні обороти. Сьогодні, список МФО України налічує понад 50 установ.
У нормативно-правових актах Національного банку визначено під назвою «код банку», зокрема, в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»[3] та «Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті»[4] як умовна шестизначна числова ознака, що ідентифікує банк, філію, іншу установу, розраховується Національним банком і є обов'язковим реквізитом Електронного технологічного довідника банків України та інших установ і Довідника учасників СЕП.
Крім України ідентифікацію на основі МФО коду використовує Узбекистан.
Обидві країни використовують свій код - Bankleitzahl. В Німеччині це код з восьми цифр, в Австрії це код з п'яти цифр.
Країни Євросоюзу запровадили систему клірингу SEPA, яка передбачає ідентифікацію установ на основі стандарту ISO 9362.
В США використовується система з назвою ABA RTN[en], яка передбачає присвоєння коду з дев'яти цифр.
Фінансовим установам Росії присвоюється БІК - банківський ідентифікаційний код.
- ↑ Довідник банківських установ України, які мають банківську ліцензію. НБУ. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 30 липня 2019.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|5=(довідка) - ↑ Розшифрування скорочення МФО банку. 12 квітня 2016. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|3=(довідка) - ↑ Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».
- ↑ Постанова Правління Національного банку України від 16.08.2006 року № 320 «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті».
- Довідник банківських установ [Архівовано 23 Квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Національного банку України
- Постанова Національного банку України Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті.
- Код банку // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
- Код банку // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 340-341. — ISBN 978-617-7627-10-3.
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |