Venom

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:28, 1 червня 2024, створена Radioheaden (обговорення | внесок) (Посилання: категоризація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Venom
Основна інформація
Жанрспід-метал, треш-метал, прото-блек
Роки1979-наш час
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МістоНьюкасл
Моваанглійська
ЛейблNeat Records, Filmtrax, Under One Flag, SPV GmbH, Sanctuary Records, Castle Communications, Universal Studios
СкладCronos, La Rage, Dante
venomslegions.com(англ.)

Venom у Вікісховищі

Venom — англійський хеві-метал гурт, створений в Ньюкаслі у 1978 році.[1] Перші два альбоми Venom, Welcome to Hell (1981) і Black Metal (1982), набули популярності наприкінці нової хвилі британського хеві-металу, вважаються основним впливом на треш-метал і екстрем-метал загалом. Їхній другий альбом виявився настільки впливовим, що його назва використовувалася як назва жанру блек-метал; в результаті Venom були частиною ранньої хвилі жанру разом з Mercyful Fate та Bathory .[2][3]

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

У 1979-му році троє музикантів вирішили зробити крок далі, ніж всі інші їхні сучасники. Свої імена Конрад Лент, Джефф Данн і Тоні Брей змінили на кшталт військових прізвиськ: Кронос, Мантас та Абаддон. Згідно слів останнього натхнення вони черпали у виконавців раннього хеві-металу, як-то Black Sabbath і Deep Purple,[4] Sex Pistols[5] та Kiss.[6] Venom осучаснили тяжкість і темний містицизм своїх попередників, виконуючи все той же швидкий блюз-рок, але з первісною агресією, котру раніше вважали атрибутом виключно виконавців панку. Також окрім першопрохідництва в спотворені звуку, порівнятися з яким не могла жодна панківська або металева команда тих часів, популярність Venom подвоїлася завдяки включенню в імідж сатанізму. Втім інтерв'ю з виконавцями констатували факт, що вони скорше являли собою накачаних пивом рок'н'роллерів, котрі мріяли добре провести час, а сатанізм, присутній в образах та віршах, був засобом досягнення популярності:[7]

Послухайте, я ніколи не сповідував ні сатанізм, ні окультизм, чаклунство і все, що має до цього відношення. Рок'н'рол всього лише розвага і далі цього він піти не може (з інтерв'ю Кронос для Kerrang!, 1985)[8]

Велика кількість сучасніших колективів екстремального металу відзначали вплив Venom на їхню творчість. Серед них такі гранди, як Mayhem, Slayer, Metallica, Megadeth, Anthrax, Testament, Hellhammer, Exodus. В свою чергу на музику Venom також вплинули такі колективи як Judas Priest і Motörhead[9] та Kiss[10].

Venom мали великий вплив, можливо, не в музичному плані, а за своєю концепцією: вони дійсно пішли далі, ніж будь-хто раніше. Тим хто слухав їх музику вона надала натхнення на подальший шлях у творчості (Vorph Samael)[11]

Критика

[ред. | ред. код]

Пісні Venom були включені до так званого списку "Filthy Fifteen", складеного Центром музичних ресурсів батьків (PMRC) під час слухань щодо музичного контенту 1980-х років.[12] Пісня Possessed з альбому «Possessed» була розкритикована PMRC за «окультний» ліричний зміст. Зусилля PMRC привели до включення лейблами до альбомів наклейки Parental Advisory, які стали повсюдно поширеними на фізичних носіях музики.

Хоча багато шанувальників і музикантів бачать Venom як важливу групу, їхня музика, тим не менш, була предметом дискусій. Найбільша критика викликає сатанізм, який є основною рушійною силою музики та обкладинок альбомів гурту. У 2008 році Кронос пояснив, що причиною цього є розважальні цілі.

Я завжди цікавився сатанізмом, але ми артисти, і ми використовували такі теми, як сатанізм і язичництво, щоб розважати людей, як це роблять фільми жахів. Слухати альбом Venom — це те саме, що дивитися фільм Зловісні Мерці. У вільний час я не вбиваю дів. Це засмучує, коли люди не можуть зробити цю відмінність; Я маю на увазі, що Девід Боуї насправді не з Марса, чи не так? Але в пресі нас завжди неправильно цитували. Venom зізнаються, що танцюють біля багаття з незайманими? Дурниці. —  Кронос[13]

Критик Едуардо Рівадавія з AllMusic пише, що, незважаючи на те, що Welcome to Hell вплинули на «буквально тисячі» груп, Venom були «критично лаяні».[14] Проте критик Джеймс Крістофер Монгер заявляє, що учасники Venom «зростали як музиканти» в міру розвитку їхньої кар’єри[15].  Етнограф Кіт Кан-Гарріс стверджує, що обмежені технічні навички гурту, особливо на початку їхньої кар’єри, були глибоким, хоча й ненавмисним фактором впливу гурту: будучи не в змозі імітувати більш технічно досвідчений метал своїх попередників або ровесників, Venom замість цього зосередилися на великій швидкості, створюючи музику, натхненну попереднім металом, але водночас інноваційну.

Дискографія та учасники групи

[ред. | ред. код]
учасники Venom
(1978)
як Guillotine
  • Dave Blackman — вокал
  • Jeffrey Dunn — гітара
  • Dave Rutherford — гітара
  • Dean Hewitt — бас
  • Chris Mercaters — ударні
(1978)
  • Clive Archer — вокал
  • Jeffrey Dunn — гітара
  • Dave Rutherford — гітара
  • Dean Hewitt — бас
  • Anthony Bray — ударні
(1978—1979)
  • Clive Archer — вокал
  • Jeffrey Dunn — гітара
  • Dave Rutherford — гітара
  • Alan Winston — бас
  • Anthony Bray — ударні
(1979)
як Venom
  • Clive Archer — вокал
  • Jeffrey Dunn — гітара
  • Conrad Lant — гітара
  • Alan Winston — бас
  • Anthony Bray — ударні
(1979—1980)
(1980—1986)
Класичний (найкращий) склад
(1986—1987)
  • Conrad «Cronos» Lant — бас, вокал
  • Mike «Mykus» Hickey — гітара
  • Jim Clare — гітара
  • Anthony «Abaddon» Bray — ударні
(1988)
Група не існує
  • Anthony «Abaddon» Bray — ударні
(1988)
  • Tony Dolan — бас, вокал
  • Anthony «Abaddon» Bray — ударні
(1988—1992)
(1992—1993)
(1993—1996)
Група не існує
  • Anthony «Abaddon» Bray — ударні
(1996—1999)
Об'єднання класичного складу
(2000—2005)
(2005—2007)
(2007—2009)
(2009-наш час)
(2009—2015)

Література

[ред. | ред. код]
  1. Д. Макайвер. Justice For All: Вся правда о группе «Metallica». Пер. с англ. А. Соломиной и А. Шаляпина. — СПб.: Амфора, 2008. С. 510. ISBN 978-5-367-00766-4

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Kahn-Harris, Keith (2007). Extreme Metal: Music and Culture on the Edge (англ.). Berg Publishers. ISBN 978-1-84520-399-3.
  2. Cowan, Darren (21 квітня 2021). Essential Black Metal Albums. Heavy Music Headquarters (амер.). Процитовано 20 серпня 2022.
  3. Mathew (4 липня 2021). Heavy Metal Culture — 10 Metal Bands that Broke Up too Soon. Heavy Metal Culture (амер.). Процитовано 20 серпня 2022.
  4. THE 7 GATES OF HELL VENOM INTERVIEW MANTAS. web.archive.org. 25 грудня 2008. Архів оригіналу за 25 грудня 2008. Процитовано 20 серпня 2022.
  5. Venom's Cronos: "Without Us, Bands Like Slayer Wouldn't Exist". Kerrang! (англ.). Процитовано 20 серпня 2022.
  6. THE 7 GATES OF HELL-INTERVIEW WITH ABADDON AND CRONOS. web.archive.org. 10 січня 2010. Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 20 серпня 2022.
  7. Venom - In League with Satan Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 20 серпня 2022
  8. Michael Moynihan & Didrik Søderlind «Lords of Chaos: The Bloody Rise of the Satanic Metal Underground» — Feral House, 2003. — 405 с. : фот. — ISBN 0-922915-94-6
  9. інтерв'ю з Mantas. www.fortunecity.com. Архів оригіналу за 4 жовтня 1999. Процитовано 21 серпня 2009.
  10. інтерв'ю з Cronos та Abbadon. www.fortunecity.com. 15 січня 1963. Архів оригіналу за 27 січня 1999. Процитовано 21 серпня 2009.
  11. Dayal Patterson «Black Metal: Evolution of the Cult» (ст. 6) — Feral House, 2013. — 600 с.: фот. — ISBN 1-936239-75-2
  12. Fisher, Anthony L. 35 years ago the Senate held hearings on rock lyrics. It was a First Amendment showdown for the ages. Business Insider (амер.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  13. Stevie Chick meets Venom, the legendary heavy metal group. the Guardian (англ.). 26 червня 2008. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 17 березня 2022.
  14. Welcome to Hell — Venom | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 6 грудня 2021, процитовано 17 березня 2022
  15. Darkest Hour - Venom | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 15 січня 2022, процитовано 17 березня 2022

Посилання

[ред. | ред. код]