Олександра Пілсудська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:36, 17 вересня 2024, створена NSayenko (обговорення | внесок) (Переклад з польської мови.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександра Пілсудська
Aleksandra
Олександра Пілсудська
Олександра Пілсудська
Перша леді Польщі Польща
з 25 вересня 1921 - 11 грудня 1922
 
Ім'я при народженні: Олександра Щербінська
Народження: 12 грудня 1882(1882-12-12)
Сувалки, Російська імперія
Смерть: 31 березня1963
Лондон, Велика Британія
Поховання: Повонзківський цвинтар і North Sheen Cemeteryd
Національність: полька
Країна: Польща
Освіта: Летючий університетd
Партія: Польська соціалістична партія
Рід: House of Piłsudskid
Шлюб: Юзеф Пілсудський
Діти: Ядвіга Пілсудська і Wanda Piłsudskad
Нагороди:
золотий хрест Заслуги Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі срібний хрест ордена Virtuti Militari Cross of Independence with Swords Хрест 70-ліття Січневого повстання

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олександра Пілсудська, до шлюбу Щербінська (12 грудня 1882, Сувалки — 31 березня 1963, Лондон) — польська борчиня за незалежність, служила в польських легіонах, нагороджена орденом Virtuti Militari, активістка ППС, друга дружина Юзефа Пілсудського.

Біографія

Олександра та Юзеф Пілсудські з доньками Вандою та Ядвігою
Олександра Пілсудська з чоловіком у Сулейовку
Олександра Пілсудська (третя справа в нижньому ряду) на зустрічі жінок-учасниць організації, що опікується долею сиріт і безпритульних дітей, жертв Першої світової війни (1934)
Могила Олександри, Ядвіги та Ванди Пілсудських і капітана Анджея Ярачевського на цвинтарі Повонзкі у Варшаві

Її батьки — Пьотр Павло Щербінський (30 червня 1846, Сувалки — 25 березня 1896, там же), муніципальний чиновник, син Міхала та Анни Дормейко, та Юлія Ядвіга (14 квітня 1852 — 25 січня 1894, Сувалки), дочка Станіслава Загорського та Кароліни Трускольської. Після смерті батьків її вихованням займалися бабуся Кароліна Загорська та тітка Марія Загорська. 1901 року закінчила гімназію в Сувалках, у 1901–1904 відвідувала курси торгівлі Й.Семирадської, а також навчалася в Летючому університеті. У 1903 році почала працювати діловодкою на фабриці шкіряних виробів.

У 1904 році вступила до Польської соціалістичної партії. Брала участь у багатьох терористичних акціях, зокрема в акції під Безданами та пограбуванні Держбанку в Києві. У 1907 році її заарештувала російська поліція у Варшаві, але звільнила за браком доказів. Після цього переїхала до Києва. У травні 1906 року вона познайомилася з Юзефом Пілсудським. Переїхала до Львова. Налагодила співпрацю зі Стрілецьким товариством, стала співзасновницею Товариства захисту політичних в'язнів.

Після початку Першої світової війни приєдналася до польських легіонів і була приділена до розвідувально-кур’єрського підрозділу 1-ї бригади польських легіонів, а також була командиркою кур’єрів легіону. Після розформування частини діяла підпільно в прусській окупації, зберігаючи зброю та перевозячи літературу. Входила до Польської військової організації, за що була заарештована німцями в листопаді 1915 року. Була інтернована в таборі в Щипйорно. Звільнена після акту 5 листопада 1916 року. Повернулася до Варшави, де працювала діловодкою в овочесушильній конторі. З 1917 по 1918 рік була кур'єркою вибухівки та розвідницею в ПОВ.

7 лютого 1918 Олександра народила дочку Ванду (пом. 16 січня 2001), а 28 лютого 1920 другу дочку Ядвігу (пом. 16 листопада 2014). Пілсудський не міг одружитися з нею, бо його дружина Марія Пілсудська не згоджувалася на розлучення. Лише після її смерті 17 серпня 1921, після 15 років стосунків Юзеф з Александрою одружилися 25 жовтня 1921 в Бельведері[1].

Юзеф і Александра Пілсудські жили на віллі Мілюсін у Сулеювеку поблизу Варшави. Зиму 1930/1931 рр. Пілсудський провів на Мадейрі в компанії, серед інших, лікарки Євгенії Левицької, з якою зрадив. Олександра Пілсудська тяжко переживала роман чоловіка (як стверджувала її найближча подруга Яніна Присторова, «Оля виснажена, стурбована, напівпритомна»). Після повернення з Мадейри Олександра Пілсудська вимагала від чоловіка розірвати всі стосунки з Левицькою, що й сталося (Левицька, переслідувана, принижена та спустошена, покінчила життя самогубством)[2].

Пілсудська була активною громадською діячкою. З 1926 року вона була в капітулі ордену Virtuti Militari. Після 1926 р. брала участь у зборі коштів для товариства «Наш дім», яке утримувало дитячий будинок. Вона стала почесним членом і головою товариства «Rodzina Wojskowa», заснованого в 1925 році (отримала членський квиток № 1)[3]. У цій організації вона організовувала дитячі садки та початкові школи для родин військових у Варшаві. До 1939 року була головою правління Комітету піклування про найбідніших мешканців Варшави «Osiedle»[4]. В асоціації «Osiedle» вона підтримувала мешканців бараків для бездомних у Варшаві, а в асоціації «Opieka» створювала громадські центри з бібліотеками для молоді[5]. Була активісткою в Спілці захисників Вітчизни — організації, яка підтримувала зв'язок між ветеранами Першої світової війни[6]. Була співредакторкою двох томів спогадів учасників незалежницької діяльності. До 1939 року була головою головної ревізійної комісії Комітету зимової допомоги громадянам[7]; У цій якості вона відвідала Лодзь у перших числах травня 1939 року[8].

Після початку Другої світової війни, агресії Німеччини та агресії СРСР проти Польщі в 1939 році Олександра з дочками Вандою та Ядвігою евакуювалася до Вільнюса, потім до Каунаса в Литві, а потім, після окупації Вільнюса, перебралася до Риги, після чого вилетіла рейсовим літаком шведсько-радянської авіакомпанії[9] з Латвії до Швеції, а потім спеціальним літаком до Лондона[10].

Померла 31 березня 1963 року. Похована на кладовищі Норт-Шин. 28 жовтня 1992 року її прах було покладено в родинну гробницю на цвинтарі Повонзкі у Варшаві (секція 6-2-29).

Ордени та нагороди

Вшанування пам'яті

Постановою Сейму Республіки Польща 9-го скликання від 22 липня 2022 року було прийнято рішення про встановлення 2023 року Роком Олександри Пілсудської[19].

Виноски

  1. ↑ Królikowski, Lech (1990). Warszawskie adresy marszałka. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. с. 75. ISBN 83-01-10291-8.
  2. ↑ Andrzej Krajewski „Przy uchu Komendanta” Dziennik Gazeta Prawna 96/2018, str. A28.
  3. ↑ Historia. rodzinawojskowa.pl. 95-lecie powstania Stowarzyszenia „Rodzina Wojskowa”. ordynariat.wp.mil.pl.
  4. ↑ Dni. Skróty. W Służbie Penitencjarnej. Nr 13: 15. 1 lipca 1939.
  5. ↑ Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia, op. cit. s. 249–253.
  6. ↑ Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia, op. cit. s. 259.
  7. ↑ Pani Marszałkowa Piłsudska w Łodzi. Gazeta Lwowska: 1. nr 96 z 28 kwietnia 1939.
  8. ↑ „Łódź w Ilustracji”, 7 V 1939, nr 18, s. 6; dwie fotografie.
  9. ↑ „Ku swemu przerażeniu [...] dowiedziałam się, że samolot należy do szwedzko-rosyjskiej linii lotniczej, a pilotem jest Rosjanin” za: Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia wyd. Novum, Warszawa 1989, s. 32.
  10. ↑ Edward Raczyński, „W sojuszniczym Londynie” Londyn 1974.
  11. ↑ M.P. z 1937 r. nr 260, poz. 410 „za wybitne zasługi na polu pracy społecznej”.
  12. ↑ M.P. z 1930 r. nr 260, poz. 351 „za zasługi w pracy na polu opieki nad dziećmi”.
  13. ↑ M.P. z 1928 r. nr 260, poz. 630 „za wybitne zasługi na polu pracy niepodległościowej i społecznej”.
  14. ↑ M.P. z 1930 r. nr 260, poz. 349 „za pracę w dziele odzyskania niepodległości”.
  15. ↑ M.P. z 1932 r. nr 259, poz. 297 „za zasługi na polu pracy społecznej”.
  16. ↑ Polskie ordery, odznaczenia i niektóre wyróżnienia zaszczytne 1705–1990. T. 1. Zielona Góra: Kanion. 1992. с. 244.
  17. ↑ Polski Czerwony Krzyż. Sprawozdanie za 1935. Warszawa. 1936. с. 11.
  18. ↑ Piętnastolecie L. O. P. P. Warszawa: Wydawnictwo Zarządu Głównego Ligi Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej. 1938. с. 287.
  19. ↑ M.P. z 2022 r. poz. 740.

Бібліографія

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександра_Пілсудська&oldid=43511113