Сивенький Роман Павлович
Сивенький Роман Павлович | |
---|---|
Народження | 4 січня 1946 |
Смерть | 20 вересня 2005 (59 років) |
Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Львів |
Членство | Національна спілка архітекторів України |
Сивенький Роман Павлович у Вікісховищі |
Роман Павлович Сиве́нький (4 січня 1946, Мшана — 20 вересня 2005[1]) — український архітектор. 1971 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював головним архітектором в інституті «Львівтранспроект».[2] Голова Львівської організації Спілки архітекторів України.[3] Захоплювався пейзажним живописом.[4]
- Споруди у Львові
- Лабораторний корпус львівської залізниці на вулиці Листопадового чину, 22 (1978).[5]
- Школа на 1600 учнів в мікрорайоні на вулиці Низинній.[6]
- Житловий будинок на вулиці Огієнка, 4.[7]
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ на вулиці Сяйво (1991—1996).[8]
- Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича у Львові (1997, скульптор Петро Штаєр).[9]
- Церква святого Георгія ПЦУ на вулиці Чернівецькій (1995—1998).[8]
- Церква святих мучеників Бориса і Гліба на вулиці Стрийській (1998—2005).[8]
- В інших населених пунктах
- Залізничний вокзал у Моршині (1981).
- Терапевтичний корпус із водолікарнею у Стрию (1982).
- Залізничний вокзал у Трускавці (1987, пізніше реконструйований).[10]
- Залізничний вокзал у Хусті (1990).
- Церква в селі Зубра під Львовом. Збудована у 1988—1995 роках, стилістично тяжіє до українського бароко.[8]
- Монумент «Вознесіння» в Івано-Франківську (2001, скульптор Петро Штаєр).[11]
- Церква святого Георгія перед Південним вокзалом станції Київ-Пасажирський. Збудована в 1998—2001 роках. Стилістично наближена до давньоруських храмів.
- Залізничний вокзал у Кременчуці.[2]
- Залізничний вокзал у Липецьку.[2]
- Залізничний вокзал у Старому Осколі.[2]
-
Церква Бориса і Гліба. Вулиця Стрийська, Львів
-
Фрагмент інтер'єру церкви Бориса і Гліба. Вулиця Стрийська, Львів
- ↑ Відкриття виставки Романа Павловича Сивенького | ЗУАП - Західноукраїнський Архітектурний Портал. zuap.org. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 25 березня 2021. [Архівовано 2020-01-15 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Левський М. Проектувальники розвитку // Магистраль. — 14—20 листопада 2015. — № 88 (2077). — С. 5.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 663. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Подольська О. Індустріальні ансамблі інженера-конструктора Степана Добровольського // Львівський залізничник. — 3 березня 2011. — № 9 (7915). — С. 5.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 636; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 218.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 241.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 622; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 234.
- ↑ а б в г Архітектура Львова… — С. 685.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 674.
- ↑ Томін Ю. Від нафти Борислава до «Нафтусі» Трускавця // Львівський залізничник. — 2011. — № 9 (7915).
- ↑ Головатий М. І. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2010. — С. 49. — ISBN 978-966-668-231-7.
- Сивенькі // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 536.
- Лінда С., Іваночко У. Стильові пошуки в сакральній архітектурі сучасної України // Вісник Львівського національного аграрного університету. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. — 2009.