Ескадрон

Ескадро́н  — військове формування, тактичний та адміністративний підрозділ у кавалерії. В піхоті умовно відповідав батальйону.

Вперше ескадрони з'явилися в епоху Карла V; спочатку вони будувалися в 17 шеренг, потім число шеренг було зменшене до 6 (у епоху релігійних воєн у Франції), до 5 (при Генріху IV), до 3-х (при Густаве-Адольфе) і, нарешті, до 2-х (при Фрідріху Великому).

Спочатку ескадрони ділилися на різне число рот і складалися з декількох сотень коней; практика вказала, проте, що великий чисельний склад ескадронів утрудняє управління ними в бою, зменшує швидкість руху при атаці і, збільшуючи довжину фронту, ослабляє повороткість; тому на початок XX століття ескадрони скрізь складалися з 120—150 коней.

До Першої Світової війни чисельність ескадронів була прийнята в 128 коней; ескадрони ділилися на 2 півескадрони і 4 взводи, по 16 рядів в кожному. Маршові ескадрони із запасних кавалерійських частин, що відправляються у воєнний час на укомплектування полків, мали по 160 коней, тобто по 20 рядів у взводі.

Ескадрони з'єднувалися в полки, від 4 до 6 в кожному. У кірасирських полках було по 4 ескадрони, у решти — по 6; крім того, існували окремі дивізіони, у складі яких було по 2 ескадрони.

У козачих і міліцейських військах ескадрону відповідала сотня.