Дендрологічний парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України

Дендрологі́чний парк (дендропа́рк, дендра́рій, від грец. déndron — дерево) або арборетум (від лат. arbor - дерево) — територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев. Частіше сучасний дендропарк — це ботанічний сад, що містить живі колекції деревних рослин і принаймні частково призначений для наукових досліджень.

Насадження в дендропарку, зазвичай у стилі ландшафтного парку, можуть бути самостійними або входити до складу ботанічного саду. Розміщення рослин здійснюється за систематичною, географічною, екологічною, декоративною або іншими ознаками.

Територія дендрологічних парків позначається на місцевості межовими охоронними знаками.

Дендрарій, що спеціалізується на вирощуванні хвойних порід, знаний як пінетум. Інші спеціалізовані дендропарки називаються саліцет (верби), популят (тополя) та кверцет (дуби).

Термін дендропарк вперше вжив в англійській публікації Джон Клавдій Лоудон 1833 року. В The Gardener's Magazine, але концепція вже тоді була давно встановлена.

Охорона біорізноманіття в дендрологічних парках України

Нині в Україні існує 57 дендропарків загальною площею близько 1800 га[1], з яких 19 — загальнодержавного значення[2]. Більшість парків має невелику площу 10-20 га, хоча є і великі дендропарки (дендропарк «Олександрія» займає площу 405 га)[2]. Деякі дендропарки на своїй території мають природні ділянки лісів, що має велике значення для охорони біорізноманітності.

Див. також

Примітки

  1. Перелік дендропарків України. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
  2. а б Скільки лісу рубається у дендропарках України. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 16 серпня 2015.

Посилання

Джерела

  • Ботанічні сади та дендропарки: науково-довідкове видання. – [2-е вид., вип. і доп.] / Рада ботанічних садів і дендропарків України. Держ. служба заповідної справи Мінприроди України, Глобальний екологічний фонд, Програма розвитку ООН в Україні; упоряд.: В.В. Кваша, О.О. Семенова, Н.В.Чувікіна; відп. ред.: Т.М. Черевченко, С.С. Волков; ред. кол.: Н.В. Заіменко (голова), Н.В. Трофименко (секретар), Т.С. Багацька, П.Є. Булах, С.В.Клименко, Ю.О. Клименко, С.І. Кузнецов; літ. ред. Н.А. Серебрякова. – Київ: ТОВ ″РСК ″Максимус″, 2010. – 393 с.: фотоіл. – (Заповідні території України).
  • Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.