Джилліан Ґріффітс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Джилліан Ґріффітс
Народилася20 століття
Країна Велика Британія
Діяльністьімунологиня, біолог
Alma materУніверситетський коледж Лондона
Кембриджський університет
ЗакладКембриджський університет
Університет Оксфорда[1]
Університет Оксфорда[2]
Університетський коледж Лондона[3]
Стенфордський університет[4]
Науковий керівникСезар Мільштейн
ЧленствоЛондонське королівське товариство[5]
Нагороди

Джи́лліан Ґрі́ффітс (англ. Gillian Griffiths; 20 століття) ― британський клітинний біолог, імунолог. Ґріффітс однією з перших показала, що імунні клітини мають спеціалізовані механізми секреції, і виявила білки та механізми, які контролюють цитотоксичну секрецію Т-лімфоцитів.[6] Ґріффітс є професором клітинної біології та імунології в Кембриджському університеті та директоркою Кембриджського інституту медичних досліджень.[6][7][8][9][10][11]

Освіта

Замолоду Ґріффітс хотіла стати екологом. Однак свою наукову діяльність вона розпочала в університетському коледжі Лондона з вивчення імунології. Вона продовжила цю тему, здобувши ступінь доктора філософії в лабораторії молекулярної біології в Кембриджі під керівництвом Сезара Мільштейна.[12]

Нагороди й заслуги

Ґріффітс має стипендію «Велком-траст» (англ. Wellcome Trust), є головною науковою співробітницею і членом Королівського коледжу в Кембриджі. Ґріффітс було обрано членом Королівського товариства 2013 року. Її номінація звучала так:[6]

Джилліан Ґріффітс зробила ключовий внесок у клітинну біологію та імунологію, представивши важливі нові концепції в обох галузях. Джилліан Ґріфіфітс однією з перших показала, що імунні клітини використовують спеціалізовані механізми секреції, визначаючи білки та механізми, що контролюють секрецію з цитотоксичних Т-лімфоцитів, вивчаючи генетичні захворювання людини та біохімічні підходи. Її робота визначила нову і несподівану роль центросоми в екзоцитозі та виявила, що стикування центросоми на плазматичній мембрані забезпечує фокус для екзоцитозу та ендоцитозу. Її робота є одночасно елегантною та проникливою

Примітки

  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ https://royalsociety.org/people/gillian-griffiths-11549
  6. ↑ а б в "Professor Gillian Griffiths FMedSci FRS". The Royal Society (англійською) . 2013. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 19 березня 2021.
  7. ↑ Stinchcombe, Jane C; Salio, Mariolina; Cerundolo, Vincenzo; Pende, Daniela; Arico, Maurizo; Griffiths, Gillian M (28 червня 2011). Centriole polarisation to the immunological synapse directs secretion from cytolytic cells of both the innate and adaptive immune systems. BMC Biology. Т. 9. с. 45. doi:10.1186/1741-7007-9-45. ISSN 1741-7007. PMC 3149597. PMID 21711522. Процитовано 19 березня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Tsun, Andy; Qureshi, Ihjaaz; Stinchcombe, Jane C.; Jenkins, Misty R.; de la Roche, Maike; Kleczkowska, Joanna; Zamoyska, Rose; Griffiths, Gillian M. (21 лютого 2011). Centrosome docking at the immunological synapse is controlled by Lck signaling. The Journal of Cell Biology. Т. 192, № 4. с. 663—674. doi:10.1083/jcb.201008140. ISSN 0021-9525. PMC 3044125. PMID 21339332. Процитовано 19 березня 2021.
  9. ↑ Griffiths, Gillian M.; Tsun, Andy; Stinchcombe, Jane C. (3 травня 2010). The immunological synapse: a focal point for endocytosis and exocytosis. The Journal of Cell Biology. Т. 189, № 3. с. 399—406. doi:10.1083/jcb.201002027. ISSN 0021-9525. PMC 2867296. PMID 20439993. Процитовано 19 березня 2021.
  10. ↑ Cetica, Valentina; Santoro, Alessandra; Gilmour, Kimberly C; Sieni, Elena; Beutel, Karin; Pende, Daniela; Marcenaro, Stefania; Koch, Florian; Grieve, Samantha (2010-9). STXBP2 mutations in children with familial haemophagocytic lymphohistiocytosis type 5. Journal of medical genetics. Т. 47, № 9. с. 595—600. doi:10.1136/jmg.2009.075341. ISSN 0022-2593. PMC 4115259. PMID 20798128. Процитовано 19 березня 2021.
  11. ↑ Scopus preview - Griffiths, Gareth Wyn - Author details - Scopus. www.scopus.com. Процитовано 19 березня 2021.
  12. ↑ Sedwick, Caitlin (7 січня 2013). Gillian Griffiths: How T cells get on target. The Journal of Cell Biology. Т. 200, № 1. с. 4—5. doi:10.1083/jcb.2001pi. ISSN 0021-9525. PMC 3542799. PMID 23295346. Процитовано 19 березня 2021.
  13. ↑ Buchanan Medal | Royal Society. royalsociety.org (англійською) . Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джилліан_Ґріффітс&oldid=34833974