Очікує на перевірку

Іван Підкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підкова.
Іван IV Підкова
Ioan al IV-lea Potcoavă
Іван IV Підкова
Іван IV Підкова
Іван Підкова
Господар Молдовського князівства
Початок правління:1577
Кінець правління:1578
Інші титули:козацький гетьман
Попередник:Петро VI Кульгавий
Наступник:Петро VI Кульгавий
Дата народження:1533(1533)
Місце народження:Брацлавщина[джерело?]
Дата смерті:16 червня 1578(1578-06-16)
Місце смерті:Львів
ПохованняКанів

Іва́н Підко́ва (Іван Серпяга, Карапет Серпега, Іван Вода (Воде), Іоан Вірменин; рум. Ioan al IV-lea Potcoavă; 1533, Брацлавщина або Молдавське князівство[1] — 16 червня 1578, Львів) — козацький кошовий отаман, молдавський господар (1577—1578). Ймовірно, рідний брат молдовського господаря Івана III Воде Лютого.

Походження гетьмана Підкови

[ред. | ред. код]

Існує 3 версії походження Івана Підкови. Згідно з аналізом Л.Циганенко, за однією версію він був братом молдавського господаря Іоанн ІІІ Лютого, за другою — походив з роду Баторіїв і звідти втік до козаків через родинні суперечки, а за третьою — мав вірменське походження[2]. За переказами, немовлям був врятований від кримських татар; вихований козаками (згадано в народній думі «Люлі немовляті Івоні» (за Йосифом Богданом Залеським).

Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови (за це запорожці прозвали його «Підковою»), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, та був здатен волячим рогом пробити дубові ворота. Його охрестили «Волошенином», себто по-тодішньому молдованином. Його зріст був 2 м 29 см[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

На Запоріжжі Іван Підкова з'явився у 1556 році, привівши з собою цілий козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони завдали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Ґезлевим.

Пам'ятник Іванові Підкові під Тарасовою горою (Канівський район, Черкаська область)

На початку листопада 1577 року Іван Підкова як брат молдавського господаря Івана (Івоні) Воде Лютого за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кульгавого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Підкова був проголошений молдовським господарем, Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ.

1578 року війська Османської імперії ввійшли до Молдовського князівства.

Страта Івана Підкови

[ред. | ред. код]

Яків Шах, який допомагав Підкові, гостив у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького, який порадив йому, аби Підкова для примирення з королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в'язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до равської[4] в'язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо шляхта була проти. У Львові на вимогу султана Мурада III Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на брацлавського воєводу Януша Збаразького та на Філона Кміту.

Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія на Ринковій площі[3]. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав:

Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом…

Тіло забрали руські братчики і поховали у місцевій Успенській церкві[5]. Черкаські козаки викрали його останки і перевезли їх до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там похований і Самійло Кішка)[6].

Рейнольд Гайденштайн склав докладний опис страти І. Підкови, який поціновують в українській історіографії[7].

Помста козаків та Якова Шаха за страту Івана Підкови

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Івану Підкові у Львові

Козаки після його страти здійснили 6 походів у Молдовське князівство разом із братом Підкови Александрелом. Помстився за Івана Підкову і Яків Шах: він наказав повісити перед костелом св. Миколая 18 молдовських бояр. Коли це дійшло до Стамбула, османський султан зажадав страти Якова Шаха; Яків Шах був знятий із гетьманства козацькою старшиною і засланий до Канівського монастиря. Пізніше він добровільно став монахом.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Івану Підкові у місті Черкаси

Топоніми

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Постать в літературі

[ред. | ред. код]

Українська література

[ред. | ред. код]
Поштовий блок «Козацька Україна»: Іван Богун, Іван Ґонта, Іван Підкова, Іван Сірко

Зарубіжна література

[ред. | ред. код]
  • Образ Івана Підкови відтворено в поемі молдавського поета Ф. Пономаря «Пані і наймит» (1940).
  • Івану Підкові присвятив свої романи румунський письменник М. Садовяну — «Соколи» (1903) та «Нікоаре Поткоаве» (1952).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Підкова Іван. www.uamodna.com. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  2. ↑ Л.Циганенко (1997). Сухопутні та морські походи запорозьких козаків у Придністров'я та Придунавя. Київ: Українське Придунавя: історичні парадигми буття і сучасність // Збірник наук. статей. - ІІ вид. с. с. 24-44. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  3. ↑ а б Рудяченко, Олександр (17 червня 2023). Іван Підкова: ім'я прикрите металевою підковою. УКРІНФОРМ.
  4. ↑ Rawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 552. (пол.).— S. 552. (пол.)
  5. ↑ Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.].— Lwów: 1844.— S. 203. (пол.)
  6. ↑ Голобуцький П.В. (2007). КІШКА Самійло [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком. Київ: В-во "Наукова думка". с. 528 с.
  7. ↑ Священна війна на Великому кордоні: козацька відповідь. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 22 лютого 2017.
  8. ↑ КГБ: БАЛЯДА ПРО ЛЮЛЬКУ / Iван Драч / Книги / Украïнська лiтература / Читать онлайн. lib.misto.kiev.ua. Процитовано 10 листопада 2023.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є
Попередник
Петру VI Кульгавий 		Господар Молдовського князівства
1577–1578 		Наступник
Петру VI Кульгавий
Попередник
Богдан Ружинський 		Гетьман України
1577–1578 		Наступник
Яків Шах
  1. ↑ Іван Підкова. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 1. litopys.org.ua. Процитовано 10 листопада 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Підкова&oldid=43637117