Дитячі ігри (картина)
| англ. Children’s Games | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Пітер Брейгель Старший |
| Час створення: | 1560[1] |
| Висота: | 118 см |
| Ширина: | 161 см |
| Матеріал: | олійна фарба[2] і paneld[2] |
| Жанр: | побутовий жанр[2] |
| Зберігається: | Музей історії мистецтв[1] |
| Музей: | Музей історії мистецтв |
| Інвентарний номер: | GG_1017[3] |
 Дитячі ігри у Вікісховищі | |
«Дитячі ігри», або «Ігри дітей» (нід. Kinderspelen) — картина фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого; зображає понад 200 дітей, що грають у різноманітні ігри. Знаходиться у віденському Музеї історії мистецтв.
Картина написана Брейгелем в 1560 році. Сюжетно і композиційно вона близька таким творам Брейгеля, як «Прислів'я» і «Бійка між Карнавалом і Постом», створеним роком раніше. Їх об'єднують барвистість і багатофігурність композиції, прагнення до гранично докладного, вичерпного висвітлення обраної теми[4]. Н. А. Гершензон-Чегодаєва зазначає, що всі три роботи носять підкреслено дидактичний характер; основою їх служить «тема божевілля людського існування в умовах „перевернутого світу“»[5].
Сандра Хіндман зауважує, що традиція зображення дитячих ігор існувала і до Брейгеля, в XV столітті: цей мотив нерідко був присутній на полях календарів і часословів (певні ігри пов'язувалися з певними місяцями)[6]. Досить імовірно, що Брейгель був знайомий з такими ілюстраціями, однак спектр зображуваних ним ігор набагато ширше, ніж у його попередників, і має, по всій видимості, дещо іншу символіку.
На картині зображена міська площа; праворуч від неї йде вглиб вулиця, а ліворуч видно фрагмент пейзажу: кілька дерев, галявина і невелика річка. Всюди ми бачимо групки дітей, поглинених грою. Цікаво, що різні автори наводять різні цифри щодо їх кількості: деякі вказують, що дітей на картині «понад 230»[7][8], інші — що їх «більш 250»[9][10]. Жан-П'єр Ванден Бранден у своїй роботі «Les Jeux d'enfants de Pierre Bruegel» називає більш конкретні цифри: 168 хлопчиків і 78 дівчаток[11]. Різні цифри наводяться і щодо кількості зображених Брейгелем ігор: 83[8], 86[12], понад 90[13].
Учасники цієї масової сцени не об'єднані ніякою загальною дією: вони розбиті на ізольовані, індиферентні одна до одної групи[14]. Звертає на себе увагу той факт, що в персонажах Брейгеля дуже мало дитячого: вони зображені скоріше як маленькі дорослі. Ідеалізація дитинства, яка стане типовою при зображенні дітей в наступні століття, аж ніяк не практикувалася у часи Брейгеля: в дитинстві бачили лише етап підготовки до дорослого життя і до дітей ставилися відповідним чином[15]. Обличчя дітей позбавлені індивідуальних особливостей і здаються примітивними і тупуватими[14]. Жодна дитина не посміхається, їх веселощі виглядають серйозними, зосередженими[16].
Оскільки діти зображені настільки незвичним для нас чином, важко сказати, чи є на картині дорослі. Багато дослідників вважають, що Брейгель зобразив виключно дитячий світ; інші припускають, що на картині присутні кілька дорослих (двоє за Ванден Бранденом[17], шестеро за Емі Оррок[18]).
У композиції картини звертають на себе увагу незвично високий горизонт і зміщена перспектива, що напрямляє погляд глядача вправо і вглиб[4][15].
Малоймовірно, що завданням Брейгеля було створення своєрідної візуальної енциклопедії дитячих ігор. По всій видимості, картина являє собою якусь алегорію.
Існує припущення, що «Дитячі ігри» повинні були стати частиною циклу, задуманого як «Чотири віки людини»[19]. Цим пояснювалося також і відсутність дорослих на картині. Однак, якщо це і так, інші картини циклу не були створені або не збереглися.
Можливо також, що картина являла собою, поряд з «Нідерландськими прислів'ями», ще одне втілення теми безумства світу. У цьому випадку діти, що граються, уособлюють все людство, позбавлене розуму і одержиме метушливими інтересами[14].
Висловлюється версія, згідно якої висока, панорамна точка зору як би зверху вниз означає, що вся зображена сцена — це наш світ очима Бога, для якого всі люди — не більш ніж нерозумні діти[20].
Місто, на вулицях якого грають діти, поєднує в собі риси типового фламандського містечка XV століття і міста вигаданого, фантастичного[21]. Однак якщо взяти до уваги той факт, що під час написання картини Брейгель жив в Антверпені, то слід зазначити також і те, що в Антверпені в цей час було близько двохсот шкіл і що місто було важливим центром освіти і науки[11][18]. Не виключено тому, що у своїй роботі Брейгель відбив гуманістичні тенденції та педагогічні ідеї свого часу і що тлумачити її слід не в дусі християнського моралізаторства, а, навпаки, в дусі ренесансного гуманізму[18].
Всі ігри, зображені на картині, дійсно існували за часів Брейгеля[14]. Французька дослідниця Марі Сегарра ділить їх на шість основних груп: ігри-імітації, в яких діти копіюють дії і ритуали дорослих; рухливі та силові; ситуаційні; ігри з предметами, що звучать; скатологічні; індивідуальні (в тому числі творчі)[12]. Дослідники відзначають, що Брейгель на диво точно передав динаміку і подробиці кожної гри[11][22]; його картина може слугувати матеріалом для етнографічних досліджень.
- ↑ а б в https://www.khm.at/objektdb/detail/321/
- ↑ а б в https://rkd.nl/explore/images/111680
- ↑ http://bilddatenbank.khm.at/viewArtefact?id=321
- ↑ а б Львов, 1998, с. 181, 187.
- ↑ Гершензон-Чегодаева, 1983, с. 164.
- ↑ Hindman, 1981, с. 455.
- ↑ Krall & Neuffer-Hoffmann, с. 8.
- ↑ а б Narim Bender. {{{Заголовок}}}. — ISBN 6050374279.
- ↑ Хаген, 2009, с. 32.
- ↑ Пітер Брейгель Старший. Серія «Великі художники», Т. 49. — С. 10
- ↑ а б в Vanden Branden, 1982, с. 503.
- ↑ а б Cegarra, 2000, с. 121.
- ↑ Hindman, 1981, с. 447.
- ↑ а б в г Гершензон-Чегодаева, 1983, с. 180.
- ↑ а б Хаген, 2009, с. 31.
- ↑ Львов, 1998, с. 185-186.
- ↑ Vanden Branden, 1982, с. 499.
- ↑ а б в Orrock, 2012.
- ↑ Г. Мартин. {{{Заголовок}}}.
- ↑ A. Shinn, M. Dimmock, A. Hadfield. {{{Заголовок}}}. — ISBN 1472405781.
- ↑ Львов, 1998, с. 181.
- ↑ Snow, 1997.
- Гершензон-Черікаева Н.М. Брейгель. — М. : Искусство, 1983. — С. 180.
- Львов С. Л. Питер Брейгель Старший. — М. : ТЕРРА — Книжный клуб, 1998. — С. 181—187. — ISBN 5-300-02191-1.
- Хаген Р.-М., Хаген Р. Брейгель. — М. : Taschen / Арт-Родник, 2009. — С. 31-34. — ISBN 978-5-404-00051-1.
- Marie Cegarra. Le quotidien de l'enfance. À propos d'un tableau de Bruegel l'Ancien. — 2000. — Vol. 30, livr. 1. — P. 119-130. Архівовано з джерела 11 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
- Sandra Hindman. Pieter Bruegel's Children's Games, Folly, and Chance. — 1981. — Vol. 63, iss. 3. — P. 447-475. Архівовано з джерела 12 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
- Amy Orrock. Homo ludens: Pieter Bruegel’s Children’s Games and the Humanist Educators. — 2012. — Vol. 4, iss. 2. Архівовано з джерела 28 лютого 2017. Процитовано 11 січня 2019.
- Edward Snow. Inside Bruegel: The Play of Images in Children's Games. — Macmillan, 1997. — ISBN 1429963468. (англ.)
- Jean-Pierre Vanden Branden. Les jeux d'enfants de Pierre Bruegel. — Tours, 1982. — P. 499-525. — ISBN 2711608085. Архівовано з джерела 11 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
- Rotraut Krall & Ilona Neuffer-Hoffmann. Das Kind und sein Alltag im Wandel der Jahrhunderte (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2020. Процитовано 20 червня 2016.
