Зайцев Павло Іванович
| Зайцев Павло Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 вересня 1886 або 21 вересня 1886[1] Суми, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 2 вересня 1965[1] (78 років) Мюнхен, Німеччина |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Заклад | Варшавський університет |
Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — †2 вересня 1965, Мюнхен) — український учений-літературознавець і культурно-громадський діяч, член Української Центральної ради. Начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. Брат активіста Сумського проводу ОУН (революційної) Олександра Зайцева.
Автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка».
Народився у сім'ї поміщиків-дворян с. Бездрик під Сумами. Батько — Іван Арсенійович Зайцев — був заступником директора Сумської гімназії, мати — донька путивльського купця, Ольга Василівна Комарова. Баба його — Анастасія Іванівна Алфьорова — була правнукою полкового осавула Сумського козацього полку.
Після закінчення Олександрівської гімназії м. Суми у 1904 р. вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1909 р. отримав диплом юриста, продовжив навчання там же на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1913 р. Ще студентом почав друкувати свої літературознавчі статті. З 1904 р. — член української громади та місцевого осередку РУП, а з 1907 р. — активний діяч місцевої громади ТУП. Був викладачем історії у петербурзькій гімназії «Человеколюбивого общества» (1913—1917 рр.), а в 1915—17 рр. викладав українську літературу на нелегальних університетських курсах. У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його косівським повітовим комісаром на Підкарпатті. Від Петроградської української громади обраний членом Центральної Ради. 15 вересня 1917 р. очолив канцелярію Генерального секретаря у справах освіти, з 1918 р. — директор департаменту загальних справ Міністерства освіти при уряді гетьмана П. Скоропадського.
Одночасно півпрацював у кількох наукових установах та видавництвах: редагував журнал «Наше минуле» (1919), був редактором видавництва «Друкарь» (1919—1920) у Києві, 1919 р. редагував «Записки історично-філологічного відділу УАН», у лютому 1919 затверджений помічником головного редактора усіх видань Першого (історико-філологічного) відділу Всеукраїнської Академії наук. У 1920—1921 рр. — головнокеруючий справами мистецтва і національної культури, а також тимчасовий виконувач обов'язків керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. [2] У 1919 році учений змушений був покинути Київ. У цей час він активно включається у визвольні змагання українського народу. У травні 1920 — у складі секції освіти й культури Українського Громадянського Комітету — як товариш В. К. Прокоповича[3]. В 1920 році — начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. 1921 р. виїхав до Польщі, де був членом Ради УНР у Тарнові, викладав у Варшавському університеті, був співробітником Українського Наукового інституту (Варшава). 1923-го його дружину, Валентину, як агента НКВС було викрито М. Чеботарівим[4].У 1938 р. обраний дійсним членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. З 1941 до 1945 року очолював перекладацький штаб спецвідділу «Вінета» Східного відділу Міністерства просвіти та пропаганди Райху. По війні жив у Німеччині, пізніше — у Канаді й Америці, був професором Українського вільного університету (Мюнхен). В 1965 р. вчений знайшов вічний спочинок в Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. За деякими відомостями його могилу втрачено[5].
Павло Зайцев як літературознавець сформувався ще у Петербурзі й Україні. Майже все своє наукове життя він присвятив дослідженню життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка, став одним із провідних шевченкознавців ХХ ст. Розшукав і опублікував багато невідомих творів, листів і документів до біографії Шевченка, дослідив ряд проблем життя і творчості поета («Російські поеми Т. Шевченка», 1913; «Перше кохання Шевченка», 1914; «Тарас Шевченко. Короткий нарис життя», 1920; «Шевченко і поляки», 1934, польською мовою), 1914 року підготував за прижиттєвими виданнями й автографами і випустив у Петербурзі «Кобзар». У 20-30-х роках Зайцев працював над підготовкою повного видання творів Т. Г. Шевченка у 16 томах (Варшава, 1934—1939, не вийшов 5-й том). Для цього видання вчений здійснив текстологічну підготовку творів Шевченка, розробив науковий апарат і написав низку ґрунтовних статей. Це зібрання творів Шевченка вважається одним із кращих у шевченкознавстві, увійшло до історії літератури під назвою «Видання П. Зайцева».
До 100-річчя з дня народження Т. Шевченка варшавське видання було перевидано у США факсимільним способом у вигляді 14-томного видання творів Т.Шевченка (Чікаґо, 1961—1962). Воно мало додаткові (порівняно з львівсько-варшавським виданням) коментарі та наукові статті, які підготували Б. Кравців, Д. Чижевський, Л. Білецький, Ст. Смаль-Стоцький, Р. Смаль-Стоцький, Т. Осьмачка, Д. Антонович та ін. Також було використано шевченкознавчі праці П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, С. Єфремова та ін. Перший том цього повного видання містив монографію П. Зайцева «Життя Тараса Шевченка» — плід довголітньої наукової роботи вченого. Праця була написана ще до другої світової війни в процесі роботи у Варшавському університеті. Книжка друкувалася у Львові 1939 року, але світу не побачила: весь готовий наклад було знищено більшовиками після окупації Львова у вересні 1939 року. Уціліло лише кілька примірників. За цим текстом вийшла книжка «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955). Вона перекладена також англійською мовою (перекладач Ю. Луцький) і видана в Канаді у 1988 році.
Дослідження П. Зайцева завершене 1939 року, а отже й відбиває тогочасний рівень шевченкознавства і оперує тим фактичним матеріалом, що був опублікований до того часу. Та книга не втратила свого наукового значення, Написана на підставі першоджерел, на високому професійному рівні, без загальних місць і ідеологічної заданості, вона є видатним досягненням шевченкознавства, всебічно простежує життя Шевченка, глибоко аналізує його творчу спадщину, Вона значно доповнює, поглиблює й інтерпретує на вищому рівні життєпис Шевченка, відомий раніше з книг М. Чалого й О. Кониського.
- Зайцев П. Оксана. Перше кохання Шевченка / Павло Зайцев, [худ. Г. І. Нарбут]. — Київ: Печатня вид. Товариства «Друкар», 1918. — 31, [1] с.
- Зайцев П. Тарас Шевченко: Короткий нарис життя. К., 1920.
- Zajcew P. Szewczenko i polacy. Warszawa, 1934. — 83 s.
- Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк ; Париж ; Мюнхен, 1955. — 399 с.
- Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / Передм. М. Глобенка; Післямова О. Мишанича. — 2-е вид. — Київ: Обереги, 2004. — 480 с.
- Зайцев П. Рецензія на збірку О. Лятуринської «Гусла» // Ми. — 1939. — Ч. 4. — С. 107.
6 березня 2014 року на запрошення керівництва міста Суми та педагогічного колективу Олександрівської гімназії архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій й духовенство взяли участь у відкритті меморіальної дошки професору Павлу Зайцеву, котрий в цій гімназії навчався[6].
Художник-графік Микола Михайлович Бондаренко створив портрет П. І. Зайцева, надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини»[7].
На честь Павла Зайцева названо одну з вулиць міста Суми[8].
- ↑ а б в Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ Реєстр розсекречених архівних фондів України: Міжархів. довідник. Т. 1. Розсекречені архівні фонди центральних державних архівів України. Кн. 1. Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний історичний архів України, м. Київ, Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України / Держкомархів України, Укр. наук.-досл. ін-т архів. справи та документознавства [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Упоряд. С. Зворський. — К., 2009. — С.. — ISBN 966-8225-08-2.
- ↑ (11 травня). Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 11 травня 2013.
- ↑ Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (12 с.) ISBN 966-8201-00-0
- ↑ Парнікоза, Іван. Мюнхен для українця. Частина 2. 1945-1960 рр.: У новій оселі. https://h.ua/ (українська) . h.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 16.06.19.
- ↑ Вшанування пам'яті. Архів оригіналу за 13-03-2014. Процитовано 13-03-2014.
- ↑ Бондаренко М. Корінням із Сумщини: серія ліноритів / М. Бондаренко, О. Капітоненко. — Суми: ФОП Щербина І. В., 2016. — С. 23 : Іл.
- ↑ Перелік топонімів у Сумській міській територіальній громаді, назви яких змінюються (перейменовуються). Інформаційний портал Сумської міської ради. 14 грудня 2022. Процитовано 22 травня 2023.
- О. В. Ясь. Зайцев Павло Іванович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 198. — ISBN 966-00-0610-1.
- І. М. Дзюба. Зайцев Павло Іванович [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Список видатних діячів Української Народної Республіки[недоступне посилання з травня 2019]
- Дослідник шевченкової правди
- Павло Іванович Зайцев в «Українці в світі» [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Зайцев Павло Іванович в «Історія України»
- 125 років від дня народження Павла Зайцева — видатного українського вченого, шевченкознавця [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Мишанич О.Павло Зайцев // Життя Тараса Шевченка. — Київ: Обереги, 2004. — С.476—477. — (Сер. «Бібліотека українського раритету»).
- Міяковський В. Павло Зайцев // Сучасність. — 1968. — Ч. 3 (87). — С. 100—118.
- Гордієнко Д. Павло Зайцев та його мистецтвознавча Шевченкіана // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культуролої / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України ; редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), А. О. Пучков, В. О. Тузов та ін.; Наук. ред. А. О. Пучков. — Київ: Фенікс, 2014. — Вип. 10. — С. 35–45.
- Гордієнко Д. Павло Зайцев та його Шевченківська археографічна діяльність // Київська археографічна комісія в історії українського національного відродження: збірка наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 200- річчю від дня народження Тараса Шевченка (м. Київ, 9 жовтня 2014 р.) / від. ред. д. іст. наук Г. Папакін ; упоряд. Д. Гордієнко та В. Корнієнко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. — Київ, 2015. — С. 185—212.
- В. М. Матвієнко. Зайцев Павло Іванович // Українська дипломатична енциклопедія. У 2-х т. / редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ: Знання України, 2004 — Т. 1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 164—165. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]