Через село протікає Південний Буг. На Південному Бузі і його притоках в межах території села споруджено щонайменше 5 ставків, зокрема найбільший з них — Купільський став, а також Старий став, став Забровар, Єврейський та ін.
Перша документальна історична згадка про Купіль датується 1573 роком[1].
У XVI—XVIII ст. — у складі Речі Посполитої.
З 1793 р. — у складі Російської імперії.
У XIX — на початку XX ст. — містечко Староконстантинівського повіту Волинської губернії.
З 1923 р. — центр еврейської національної сільради.
У 1924—1930 рр. — у Войтовецькому районі Проскуровского округу, в 1932—1937 рр. — у Волочиському районі Вінницької області, 1937—1945 рр. — Кам'янець-Подольській області, з 1945 р. — Хмельницької області.
1847 року в Купелі жили 1 170 євреїв, 1897 р. — 2 720 (52,8 %), 1923 р. —1 530. Євреї жили у Купелі, ймовірно, з часів Речі Посполитої.
Наприкінці XVIII ст. за підтримки місцевого поміщика С. Вислоцького у селі була заснована єврейська типографія (одна з перших у Росії).
На початку XIX ст. в селі було кілька синагог, діяли кілька хедерів. За клопотанням єврейського населення в Купелі було відкрито поштову станцію (згадується з 1852 р.).
Головним чином євреї Купеля в XIX ст. займалися ремеслами, були кравцями, швецями, кушнірами, бондарями, ковалями та ін.
З 1859 р. рабином у Купелі був Койфман, у 1880-х рр. — Лейзер Харіф, наприкінці XIX ст. — Йосель-Лейб Глейзер. 1865 р. у Купелі було три синагоги, 1871 року було відкрито однокласне народне училище, 1907 року — єврейська школа.
У 1910-х рр. підприємці Гольдберг, Вейгман, Маргуліс, Каплан і Шварцман орендували парові млини.
Зубним лікарем у Купелі працював Мендель Янкелевич Стружа.
1914 р. євреям належало три аптеки, трактир, 47 лавок (зокрема усі 11 мануфактурних, усі 21 бакалейні та ін.); серед євреїв був один скотопромисловець. У Купелі діяла сіоністська організація.
У 1793—1923 рр. містечко Купіль — адміністративний центр Купільської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. До складу волості входили такі населені пункти: містечко Купіль, села — Богданівна, Клинини, Кушнирівка, Кржачки (Кущівка), Левківці, Рябіївка, Слобідка Нурчина (Нучина), Холодець, Чернява (Чернявка).
У 1923—1924 рр. містечко Купіль — центр новоствореного Війтовецького району.
До 1944 року в межах Купеля існувало дві адміністративно-територіальні одиниці — Купільська сільська рада та Купільська містечкова рада. З 1924 року і до сьогодні Купіль — центр Купільської сільської ради, якій підпорядковане також село Гайдайки.
Село стало свідком Українсько-радянської війни. 1 червня 1919 року в районі села Купіль відбувалися криваві бої між Таращанським полком Червоної армії і 10-м полком сірожупанниківАрмії Української Народної Республіки. Того ж дня українці були відтиснуті більшовиками на захід. Сімнадцять українців потрапили у полон до червоних. Надвечір червоноармійці стратили військовополонених у селі Холодець, на березі місцевого ставка. Селяни зібрали помордовані тіла бійців та поховали на сільському цвинтарі. 24 серпня 1919 року командир 10-го полку сірожупанників Анатолій Костик, у числі інших бійців, відвідав село. Над могилою поставили дерев'яного хреста, відправили панахиду, військовою сальвою віддали шану полеглим.
Функціонують понад 5 об'єктів торгівлі та 4 заклади харчування, виробничий відділ сільськогосподарського підприємства. Діють місцеві фермерські господарства.
Визначні місця, пам'ятки історії та культури села Купіль
Меморіальний комплексКостел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований Анною Понятовською у 1847 році. Зараз це Свято-Михайлівська Церква УПЦ МП;
Родинна усипальня (каплиця) Чілінських, друга половина XIX століття (польське кладовище);
Братська Могила Воїнів-Визволителів с. Купіль. Зокрема тут покояться Герої Радянського Союзу Олександр Іванович Жилін та Ілля Кирилович Хахерін;
Єврейське кладовище із пам'ятником на місці знищення єврейського населення містечка Купіль у період Німецько-радянської війни;
Польське кладовище;
Православне кладовище;
Базарна площа (Базар) — місце торгівлі та проведення щорічних ярмарків аж до 1980-х років;
Залишки палацового парку на правому березі Південного Бугу (залишились лише поодинокі каштани). Купільчани називають це місце Каштани або Під Каштанами;
Житлові та адміністративні будинки довоєнного періоду (сильно змінені та перебудовані).
Не збереглися або були зруйновані
Церква Святого архістратига Михайла, збудована у 1884—1888 роках за сприяння прихожан, священика Іоана Яновського та архітектора Миколи Юргенса
Свято-Троїцька дерев'яна «цвинтарна» церква
Єврейська синагога
Палац Чілінських
Забудова центра містечка, зруйнована у період Другої світової війни.
За даними різних джерел в селі в 1932—1933 роках загинуло близько 80 осіб. На сьогодні встановлено імена 67 із них.
Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, складених Купільською сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.
Бейдер Хаїм Волькович — єврейський письменник, журналіст, літературознавець, ідишист.
Головко Федір Захарович — Український медик. Заслужений лікар України (1996). Народився 02.02.1930 р., с. Купіль Волочиського району Хмельницької області. Закінчив медичний факультет Ужгородського університету. Працював хірургом у Якутії, Росія. У 1956 р. обраний асистентом кафедри госпітальної хірургії Чернівецького медінституту., з 1964 р. — доцент цієї кафедри, з 1977 р. обраний за конкурсом завідувачем кафедри загальної хірургії, у 1988—1995 рр. — доцент. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я».
Гольденберг Шимон — єврейський письменник.
Задворний Володимир — письменник, публіцист, літературознавець, педагог, краєзнавець, автор історичного нарису «Село моє, Купіль…».
Кшивінська Ольга — поетеса, учасниця Проскурівського підпілля.
Україна
