Координати: 47°23′54″ пн. ш. 37°4′11″ сх. д. / 47.39833° пн. ш. 37.06972° сх. д. / 47.39833; 37.06972
Очікує на перевірку

Розівка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Розівка
Герб Розівки
Автостанція в Розівці
Автостанція в Розівці
Автостанція в Розівці
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський район Пологівський район
Тер. громада Розівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA23100230010016159
Основні дані
Засновано 1788 (236 років)
Перша згадка 1788 (236 років)1823—1824 як Розенберг,[1] Розівка —1898 р.
Статус із 2024 року
Площа 8 км²
Населення ▼ 2 939 (01.01.2022)[2]
Густота 400 осіб/км²;
Поштовий індекс 70300—70304
Телефонний код +380 6162
Географічні координати 47°23′54″ пн. ш. 37°4′11″ сх. д. / 47.39833° пн. ш. 37.06972° сх. д. / 47.39833; 37.06972
Висота над рівнем моря 220 м
Водойма р. Кальчик, Сухі Яли


Відстань
Найближча залізнична станція: Розівка
До райцентру:
 - автошляхами: 71 км
До обл. центру:
 - залізницею: 186 км
 - автошляхами: 172 км
Селищна влада
Адреса 70300, Запорізька область, Пологівський р-н, смт Розівка, вул. Каштанова, 15
Голова селищної ради Нестеренко Світлана Анатоліївна
Карта
Розівка. Карта розташування: Україна
Розівка
Розівка
Розівка. Карта розташування: Запорізька область
Розівка
Розівка
Мапа

Розівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Розівка.

Ро́зівка (німецька колонія поселенців № 7, «Rosenberg», включаюче колишнє село Грунау)[3] — селище, адміністративний центр Розівської селищної громади та Розівської селищної ради Пологівського району Запорізької області. Населення станом на 2018 рік становило 3199 осіб[4].

Географічне розташування

[ред. | ред. код]
Залізнична станція Розівка

Селище міського типу Розівка розташоване за 172 км від обласного центру, 71 км від районного центру та 60 км на північний захід від Маріуполя, неподалік від витоків річок Кальчик, Каратиш, Сухі Яли. Примикає до села Зоряне. Через селище пролягає автошлях національного значення Н08 та залізниця, станція Розівка.

Історія

[ред. | ред. код]

Територія сучасної Розівки ще в стародавні часи була заселена землеробськими та скотарськими племенами. Поблизу Розівки в урочищі Кам'яні Могили на річці Кальчик, що тече неподалік, у червні 1223 року відбувся перший бій руських князівських дружин і половецького хана Котяна з монголо-татарською ордою Джебе і Субеде

Докладніше: Битва на Калці

Це підтверджують і археологічні знахідки, зокрема бойова сокира руського воїна XIII століття, викопана поблизу селища у 1968 році.

Назва Розівка походить від новоутвореної у 1788 році німецької колонії поселенців № 7, Розенберг (Rosenberg)  на площі в 1456 десятин землі за 155 км на південний схід від Запоріжжя німецькими переселенцями (26 сімей) із Західної Пруссії (райони Данцига (Marienburg) і Ельблонга (нім. Elbing)). За 1 км на схід була побудована залізнична станція Розенберг (Розівка), біля якої ророзбудовувалася сучасна Розівка. Власне колонія Розенберг (нині є окремим селом Зоряне.

У північній частині сучасної Розівки були німецькі колонії № 6 Грунау й № 5 Кронсдорф, що положені над річкою Великим Каратишем, правою притокою Сухих Ялів.

За даними 1859 року у Грунау налічувалось 27 подвір'їв, 513 мешканців, 1 лютеранська кірха, 4 заводи; у Кронсдофі — 28 подвір'їв, 511 мешканців, 2 заводи; у Розенберзі — 26 подвір'їв, 513 мешканців[5].

Першими переселенцями, що заснували село, були: Abermit, Bechtold (з с. Grünau), Belz, Bersuch (з с. Reichenberg), Bittner (з с. Neuhof), Bohr, Brecht, Buchenmüller, Derksen, Drefke, Eichmann, Enz, Färber, Friedler (від Rosswag / Vaihingen), Frey (з с. Darmstadt), Gabriel (з с. Kronsdorf), Gänzel, Gildisch, Habenicht, Haller (з с. Ludwigstal), Hark (з с. Wasserau), Hoffmann, Horn, Huber, Jungus, Karsten (з с. Tiegenort), Kiebke (з с. Kronsdorf), Kolbe, Krause, Kupfer, Lepecha, Mock, Neufeld, Oberdorfer, Pelz, Rabe, Radke, Reichert (з с. Tiegenort), Reimer, Richter від Lupushorst / Gr. Werder, Roback, Schmidt, Schwoll, Sukowsky, Tabert (з с. Kirschwald), Westhaus, Wulfert (з с. Rosengart), Zehner, Zeping.

У 1857 році налічувалося 26 домогосподарств та 6 безземельних сімей, 1898 р. — змінено назву населеного пункту на село Розівка.

У 1912 році відкрита початкова школа з чотирма класами освіти. Учитель села навчав 50 школярів.

До 1917 року — Катеринославська губернія, Маріупольський та Олександрівський повіти, Маріупольський колоніальний округ; Олександро-Невська (Грунауська) волость.

Після 1918 року наділ землі скоротився до 945 десятин. У 1926 році утворена Розівська селищна рада.

18 липня 1923 року на загальних зборах було прийняте рішення про перейменування села, що тоді мало назву Олександропіль, в Люксембург, на честь Рози Люксембург[6].

У 1925—1939 роках — адміністративний центр Люксембурзького німецького національного району Маріупольської округи (з 1932 року — Дніпропетровської області, з 1939 року — Запорізької області)[7].

У 1938 році населений пункт набув статусу селища міського типу.

19 жовтня 1941 року, під час Другої світової війни, Розівка була тимчасово окупована німецько-фашистськими загарбниками, звільнено у 1943 році.

У 2015 році, на виконання закону України «Про декомунізацію» в Розівці було перейменовано наступні вулиці:

Колишня назва Сучасна назва
вул. Леніна вул. Центральна
вул. Чапаєва вул. Західна
вул. Пролетарська вул. Трудова
вул. Карла Маркса вул. Зелена
вул. Кірова вул. Дружби
вул. Тельмана вул. Сонячна
вул. Фрунзе вул. Молодіжна
вул. Калініна вул. Каштанова
вул. Інтернаціональна вул. Українська

5 квітня 2018 року утворена Розівська селищна громада.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Розівського району, селище міського типу увійшло до складу Пологівського району[8].

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Розівка перебуває під тимчасовою окупацією[9].

22 липня 2022 року пролунав вибух на базі колишньої агрокомпанії «Прогрес» у смт Розівка. Мешканці селища повідомили про загиблих російських окупантів. Їхні тіла тривалий час лежали біля дороги. Припускали, що це сталося внаслідок ракетного удару, який завдали ЗСУ. Але про це самі окупанти промовчали. При цьому пізніше з'ясувався дещо курйозний момент цієї події. Як розповіли мешканці, територія агрокомпанії «Прогрес» після окупації селища використовується росіянами для базування та ремонту військової техніки. Тут вони також проводили ремонт зброї. І або забули в самому стволі снаряд, або він застряг і вони намагалися його дістати, але вийшло так, що стався незапланований постріл, в результаті якого з'явилося ще 5 загиблих російських військових[10].

2 серпня російські окупанти вночі здійснили обстріли по фермі на вулиці Садовій, де зберігався врожай зерна, сіна. Зерно селяни звозили туди тому, що на току місце зайняли військовою технікою окупантів, а зерно вони заставляли зберігати просто неба. За повідомленням місцевих мешканців, окупанти знову в обстрілах звинуватили ЗСУ.

Взагалі окупантів назбиралось у Розівці більше ніж місцевих, позаселялися до порожніх будинків і живуть як у себе вдома. У відділенні ПриватБанку вони облаштували комендатуру, а госпіталь перенесли до сусіднього села Кузнецівка, за 8 км від Розівки.

У червні 2023 року окупанти продовжують системний тиск на місцеве населення на тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Вони незаконно відібрали Розівську центральну лікарню, де окупанти облаштували лікування виключно бойовиків російської армії, а місцевих мешканців позбавили медичної допомоги[11]. Окупанти продовжують зазнавати втрат, тому переобладнали цивільні заклади під госпіталі. Так школу у Розівці окупанти перетворили на військовий шпиталь. У приміщені їдальні розмістили операційну, а в класах зробили палати. Крім цього, цей шпиталь використовується в якості логістичного хабу з перерозподілу поранених та загиблих російських окупантів.

Релігія

[ред. | ред. код]
Храм святого князя Олександра Невського

Населення

[ред. | ред. код]
Зміна чисельності населення[13][14]
Роки 1858 1859 1885 1897 1905 1908 1910 1911
Населення 512 ▲513 ▲691 ▼339 ▼308 ▲330 ▲422 ▲427
Роки 1918 1919 1922 1989 2001 2010 2011 2016
Населення ▲432 ▼397 ▼393 ▲4500 ▼4359 ▼4103 ▼3537 ▼3285

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3521 80.41%
російська 838 19.14%
білоруська 5 0.11%
грецька 4 0.09%
вірменська 3 0.07%
румунська 3 0.07%
болгарська 1 0.02%
гагаузька 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.07%
Усього 4379 100%

Персоналії

[ред. | ред. код]

У Розівці народилися:

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа № 1[16].
  • Школа № 2.
  • Дитячий дошкільний навчальний заклад.
  • Розівська лікарня.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rosenberg Nr. 7, Rosowka (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2011.
  2. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  3. ↑ Маріупольський повіт
  4. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  5. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  6. ↑ Міста і села Донецької області. Розівка. Інформаційно-пізнавальний портал «Донецька область у складі УРСР». Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 23.10.2018.
  7. ↑ Українські німці. Історія та сучасність. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017. (рос.)
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів України»
  9. ↑ Бойовики «ЛДНР» влаштували в окупованій Розівці збори для жителів щодо «нової влади» — Запорізька ОВА. 17-04-2022.
  10. ↑ У Запорізькій області рознесли військову базу окупантів: є багато 200-х та 300-х (фото). zabor.zp.ua. 23 липня 2022. (рос.)
  11. ↑ Окупанти позбавили медичної допомоги місцевих жителів Розівки Запорізької області. inform.zp.ua. 16 червня 2023.
  12. ↑ смт Розівка, Храм святого князя Олександра Невського [Архівовано 10 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Демографічні данні. Запорізька обл.[недоступне посилання]
  14. ↑ Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення на 1 серпня 2011 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2021. Процитовано 4 жовтня 2011.
  15. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  16. ↑ У Розівському районі учні вивчатимуть історію рідного краю

Література

[ред. | ред. код]
  • Grünau und die Mariupoler Kolonien (J. Stach) [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  • Karl Stumpp, «Die Auswanderung aus Deutschland nach Russland in den Jahren 1763 bis 1862»; Landsmannschaft der Deutschen aus Rußland. (нім.)
  • Konrad Keller «Die Deutsche Kolonien in Südrußland» (нім.)
  • Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією: Запорізька область»; видавництво «Дніпровський металург», Київ — Запоріжжя, 2005—2010
  • Колекція карт і планів (Архівні зібрання України), Херсон — 2006
  • Президентська бібліотека імені Б. М. Єльцина (рос.)
  • Список заарештованих НКВС [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Johann Schwind «Тяжёлая доля переселенца», Homburg, Saar, 2000 (рос.)
  • Немцы России: энциклопедия: т. 1: А — И / Редкол.: В. Карев (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 1999. — 832 с. (рос.)
  • Немцы России: энциклопедия: т. 2: К — О / Редкол.: В. Карев (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 2004. — 747 с. (рос.)
  • Немцы России: энциклопедия: т. 3: П — Я / Редкол.: О. Кубицкая (пред. редкол.) и др. — М., «ЭРН», 2006. — 893 с. (рос.)
  • Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. / Сост. В. Дизендорф. — М., «ЭРН», 2006. — 470 с. (рос.)
  • Е. Н. Тарасенко. Памятники енеолита и бронзы окрестностей Розовки (Розовский район): [селище міського типу Розівка Запорізької області] / Е. Н. Тарсенко ; Запорізька обл. центр охорони культурної спадщини // Культурна спадщина Запорізького краю: збірка наукових статей та документів з охорони культурної спадщини. - 2012. — С. 22-49.
  • Е. Н. Тарасенко. Краткий очерк истории поселка Розовка [селище міського типу Розівка Запорізька область] / Е. Н. Тарасенко // Кам’яні Могили — минуле та сучасність: матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 85-річному ювілею відділення українського степового природного заповідника НАН України Кам’яні Могили. — 2012. — Вип. 2. — С. 55-80.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Розівка (селище)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розівка_(селище)&oldid=43654947