Zyzomys pedunculatus
| Zyzomys pedunculatus | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Zyzomys pedunculatus або центральноавстралійський скельний щур — вид мишоподібних гризунів родини мишеві (Muridae). Є ендеміком Австралії.[1]
Це невеликий гризун, довжина його тіла без врахування хвоста становить від 19,6 до 14,9 см; до 30 см з врахуванням хвоста. Важить звір від 50 до 120 грам. Забарвлення шерсті жовтувато-коричневе, живіт дещо блідіший. Особливістю цього виду є покритий шерстю хвіст і дещо довші вуха. Сам хвіст, як і в інших представників роду Zyzomys, слугує для накопичення жиру; він має товсту основу.[2]
Zyzomys pedunculatus веде наземний, нічний спосіб життя. Харчується здебільшого насінням, хоча може споживати і стебла (особливо в період посухи) і невеликих безхребетних. Гризун віддає перевагу кварцитовим грядам і осипам, порослим тровою і чагарником, з невеликою кількістю дерев. Коли популяція гризунів збільшується, то вони можуть заселяти і більш різноманітні середовища.
Про розмноження цього виду гризунів відомо небагато. В неволі самки народжували від 1 до 4 мишенят. В дикій природі вагітних самок спостерігали в березні. квітні, травні і листопаді. Імовірно, вони розмножуються впродовж всього року. Представники споріднених видів досягають статевої зрілості у віці 5-6 місяців і живуть 2-3 роки; імовірно, це відноситься і до Zyzomys pedunculatus.
Zyzomys pedunculatus є ендеміком невеликої області гірського хребта Макдоннелл в центральній частині Австралії. З 1999 року ареал виду скоротився більш ніж на 80%. Найбільшими загрозами є пожежі і хижаки, такі як здичавілі коти, собаки, інтродуковані лиси.
З 1960 по 1996 рік жодного екземпляра цього виду не було помічено. Вид вважався вимерлим, поки в 1996 році не була спіймана тварина, індентифікована, як Zyzomys pedunculatus. Пізніше гризунів цього виду було знайдено ще в 15 місцях. Загальна чисельність виду невідома, однак, за оцінками, зробленими в 2014 році, гризунів залишилось менше 1000 одиниць.[1] Більшість популяції мешкає на території національного парку Вест-Макдоннелл.[1][3]
МСОП вважає цей вид таким. що знаходиться на межі зникнення. Конвенція CITES наводить цей вид в додатку I.[1]
Для захисту цього виду необхідний ефективний контроль щодо можливих небезпек і заходи з реінтродукції.[1]
- ↑ а б в г д е Zyzomys pedunculatus: інформація на сайті МСОП (англ.)
- ↑ а б Hsin-Yi Lo (25 вересня 2013). Central rock rat back from the brink. Australian Geographic. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018.
- ↑ а б Central rock-rat (Zyzomys pedunculatus) (англ.). Wildscreen Arkive. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2017.
- ↑ Central rock-rat Zyzomys pedunculatus recovery plan (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018.
- ↑ Low, Tim (9 квітня 2018). Here are 7 of our favourite native rodents for you to gush over (англ.). Australian Geographic. Процитовано 25 січня 2019.
- ↑ Department of the Environment (2018). Zyzomys pedunculatus – Central Rock-rat, Antina. Species Profile and Threats Database (англ.). Australian Government. Процитовано 18 квітня 2018.
- ↑ E.R. Waite: Report on the Work of the Horn Scientific Expedition to Central Australia. B. Spencer. T. 2. Zoology. Melbourne: Melville, Mullen & Slade, 1869, s. 395. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)