Олімпійський приз за альпінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олімпійський приз за альпінізм (фр. Prix olympique d'alpinisme) — почесне нагородження золотою Олімпійською медаллю за видатні успіхи в області альпінізма, досягнуті протягом чотирьох років перед проведенням чергових Олімпійських ігор. Нагорода вручалася тричі: перший раз на зимових ОІ і двічі на літніх[1]. Трагічним супроводом цього призу було неодноразове посмертне нагородження[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Пропозиція нагороджувати золотою медаллю за великі досягнення в сфері альпінізму і гірського туризму було схвалено ще на установчому конгресі Міжнародного олімпійського комітету (МОК) 16-23 червня 1894 року в Парижі. Тоді цю ідею активно підтримував засновник сучасного олімпійського руху П'єр де Кубертен. Починаючи з перших літніх Ігор, було передбачено таке нагородження альпіністів за їх видатні заслуги. Однак на Олімпіадах 1896, 1900, 1904 і 1908 років ніхто не висував претендентів на медаль[2].

На V літній Олімпіаді 1912 року були номіновані альпіністи, але організатори Ігор вирішили нікого з них не нагороджувати. Однією з причин відмови стало використання платних гідів в експедиціях, що розцінювалося як порушення Олімпійської хартії. Крім того, дуже важко було зіставляти різні види альпінізму і скелелазіння, порівнювати їх складність з урахуванням погодних умов, рельєфу, характеру гірських стежок і так далі. Подібні труднощі обговорювалися і після перерви в Іграх через Першу світову війну, і далі аж до XI річної Олімпіади 1936 року. Найстаршим з усіх альпіністів, нагороджених золотою Олімпійської медаллю, був Чарльз Брюс (57 років), а наймолодшим — Тоні Шмідт (22 роки)[1][3].

Після Другої світової війни альпінізм остаточно випав з програми літніх і зимових Олімпіад, хоча офіційного рішення МОК з цього приводу не було. Міжнародний союз альпіністських асоціацій з 1995 року входить до складу спортивних об'єднань, визнаних МОК (англ. Association of the IOC Recognized International Sports Federations, ARISF), домагається визнання спортивного скелелазіння олімпійським видом спорту[2][3].

Призери

[ред. | ред. код]

Зимові Олімпійські ігри 1924

[ред. | ред. код]
В експедиції на Джомолунгму (1922)

На перших Зимових Олімпійських іграх 1924 року почесний приз було вперше вручено під час церемонії закриття Ігор 5 лютого. Його отримали учасники Британської експедиції на Джомолунгму, які в 1922 році досягли рекордної висоти під керівництвом бригадного генерала Чарльза Брюса[4][5].

Альпіністи — представники Великої Британії, Австралії, Індії та Непалу, завоювали як одну спільну командну золоту медаль, так і персональні медалі. Посмертно були нагороджені сім шерпів, які потрапили під лавину, їхні золоті медалі привезли в Дарджилінг, щоб вручити сім'ям загиблих.

Під час закриття Ігор на великій ковзанці стадіону кожну з тринадцяти золотих медалей альпіністам персонально вручав барон П'єр де Кубертен. Чарльз Брюс, який готував в цей час наступне сходження, на церемонії був відсутній. Його заступник Едвард Лайл Стратт (Edward Lisle Strutt), який одержував як спільну командну нагороду, так і особисту для Чарльза Брюса, пообіцяв заслужити золоті медалі і за наступну експедицію[3][6][7].

При черговому сходженні на Еверест в 1924 році загинув нагороджений за участь в експедиції 1922 года Джордж Меллорі в зв'язці з напарником Ендрю Ірвіном[8].

Літні Олімпійські ігри 1932

[ред. | ред. код]

На X літній Олімпіаді 1932 року в Лос-Анджелесі за пропозицією члена МОК і президента НОК Німеччини Теодора Левальда (нім. Theodor Lewald), якого активно підтримав італійський представник МОК Альберто Бонакосси (нім. Alberto Bonacossa), в рамках конкурсів мистецтв були номіновані на почесний приз і нагороджені золотими медалями німецькі альпіністи — брати Франц Шмід (нім. Franz Schmid (Bergsteiger)) і Тоні Шмід (нім. Toni Schmid) за перше сходження по північній стіні на вершину Маттергорна, яке вони здійснили 31 липня — 1 серпня 1931 року. На церемонії закриття Ігор 14 серпня 1932 роке одержувати нагороду для альпіністів довелося Теодору Левальду, оскільки молодший з братів Тоні Шмід загинув у горах Австрії 16 травня 1932 року при черговому сходженні[3][9][10][11][12][13].

Літні Олімпійські ігри 1936

[ред. | ред. код]
Сімейна пара - лауреати олімпійської золотої медалі за альпінізм
Файл:Günter Dyhrenfurth.jpg
Файл:Dyhrenfurth Hettie.jpg
Гюнтер Оскар Діренфурт Хетті Діренфурт

Останнє нагородження почесним призом альпінізму відбулося на XI літній Олімпіаді 1936 року в Берліні. Одну золоту медаль на двох завоювали представники Швейцарії — сімейна пара Хетті Діренфурт і Гюнтер Оскар Діренфурт (англ. Günter Oskar Dyhrenfurth)[3][14][15].

Файл:Medaille-sommerspiele-1936 berlin.jpg
Медаль XI літньої Олімпіади

Німецький професор геології Гюнтер Оскар Діренфурт (роки життя 1886—1975) керував двома Міжнародними гімалайськими експедиціями 1930 і 1934 років. Брала участь у них і Хетті Діренфурт, яка встановила світовий рекорд для жінок при сходженні на західну вершину Сіа Кангрі (7315 &   м) в гірській системі Каракорум[16][17]. Книга Хетті Діренфурт «Memsahb im Himalaja», видана в Лейпцизі в 1931 році, була бестселером. У 1932 році подружжя отримало швейцарське громадянство. Нацисти були дуже незадоволені присудженням золотої медалі Діренфуртам[10][18][19][20].

Джерела

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Alpinism (англ.). sports-reference.com. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 2016-10-2. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  2. ↑ а б в Ippolita Degli Oddi, Lorenzo Gigliotti: Mountain Sports in Olympic History. A Context for returning Climbing to the modern Olympic Games. Bericht der Union Internationale des Associations d'Alpinisme (UIAA), 2005 (англ.)
  3. ↑ а б в г д Jeux Olympiques: Jeux Olympiques Spciaux, Prix Olympique D'Alpinisme, Championnes Tout Prix, Village Olympique, Olympiade de La Rpubliq. — Livres Group. — ISBN 978-1159504960.(фр.)
  4. ↑ Таємниця золотої олімпійської медалі. Частина 1 (рос.). risk.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 2016-9-3. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  5. ↑ Таємниця золотої олімпійської медалі. Частина 2 (рос.). risk.ru. Архів [http:s//www.risk.ru/blog/193019 оригіналу] за 5 лютого 2021. Процитовано 2016-9-3. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  6. ↑ Diverse Autoren: Mount Everest — 50 Jahre Höhenrausch. In: Geo Magazin. Ausgaben 04/2003 und 06/2003
  7. ↑ Pierre de Coubertin: Olympic Memoirs XXI: the eighth Olympiad (Paris 1924). In: Olympic Review. No. 129, Juli 1978, S. 434—438.
  8. ↑ Karl Lennartz: George Mallory, and Everest. In: Olympic Review. Vol. XXVI, No. 30, Dezember/Januar 1999, S. 57
  9. ↑ Imke Habegger. (31.12.1998). Vermischtes - Schlaflos auf der eisigen Felsnadel (нім.). general-anzeiger-bonn.de. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 2016-8-27. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  10. ↑ а б Таємниця золотої олімпійської медалі. Частина 3 (рос.). risk.ru. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2016-9-3. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  11. ↑ Egon Theiner, Albert Grüner, Hansjörg Auer (25.08.2014). Vom Leben und Sterben in Fels und Eis (нім.). books.google.de. Архів оригіналу (370 Seiten) за 14 вересня 2015. Процитовано 2016-9-30. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  12. ↑ In: Bulletin Officiel du Comité International Olympique. No. 22, October 1932 S. 11-15
  13. ↑ Imke Habegger: Schlaflos auf der eisigen Felsnadel. Die Münchner Brüder Franz und Toni Schmid bezwingen die gefährliche Nordwand des Matterhorns. In: General-Anzeiger. Ausgabe vom 31. Dezember 1998
  14. ↑ Olympic Games +1936 Berlin (англ.). olympic-museum.de. Архів /art/1936.php оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 2016-9-5. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  15. ↑ Wolf Donner. (2010). Ins verbotene Land: frühe Reisende in Nepal (нім.). books.google.de. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 2016-9-30. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  16. ↑ Suzanne Schär Pfister (07/11/2005). Dyhrenfurth, Günter Oskar (нім.). hls-dhs-dss.ch. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 12 жовтня 2016. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  17. ↑ von Stephanie Geiger (07.05.2013). Abenteuerlust ist etwas anderes. «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 2016-9-6. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  18. ↑ Dyhrenfurth, Hettie. (1931). Memsahb im Himalaja. Leipzig. zvab.com. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 2016-9-4. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Authorlink= та |Lang= (довідка)
  19. ↑ Alpinism at the 1936 Berlin Summer Games (англ.). sports-reference.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2011. Процитовано 2016-9-3. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format=, |Work= та |Authorlink= (довідка)
  20. ↑ In: Bulletin Officiel du Comité International Olympique. No. 32, November 1936 S. 2-13
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олімпійський_приз_за_альпінізм