Тайфунник реюньйонський
| Тайфунник реюньйонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma baraui Jouanin, 1964 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Bulweria baraui Jouanin, 1964 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник реюньйонський[2] (Pterodroma baraui) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Індійському океані.
Реюньйонський тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 38 см, розмах крил 96 см, вага 433 г. Лоб у нього білий, верхня частина голови чорна, верхня частина тіла сірувато-коричнева. Покривні пера крил мають світлі кінчики, що формують лускоподібний візерунок, на крилах є темний М-подібний візерунок. Хвіст темний. Підборіддя, горло і решта нижньої частини тіла білі, за винятком сірих плям на грудях з боків і на боках. Нижня сторона крил біла з темними краями, від згину крила до його середини ідуть темні смуги. Дзьоб чорний, лапи рожеві, знизу чорні.
.JPG)
Реюньйонські тайфунники гніздяться на острові Реюньйон, на схилах вулканів Пітон-де-Неж і Гранд-Бенар[en]. Також гніздування цього птаха було зафіксоване на острові Родригес. Під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в тропічній частині Індійського океану, від Південно-Африканської Республіки і Мадагаскара до Західної Австралії.
Реюньйонські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться дрібною рибою (довжиною до 10 см) і кальмарами. Вони зустрічаються поодинці або невеликими зграями, часто разом зі строкатими крячками і реюньйонськими буревісниками. Птахи гніздяться на вулканічних схилах, місцями порослих Erica reunionensis, на висоті від 2500 до 2800 м над рівнем моря. Вони прибувають до місць гніздування на початку вересня, виліт у море перед відкладанням яйця відбувається в жовті, а відкладання яєць відбувається в листопаді. Пташенята вилуплюються приблизно через 55 днів, наприкінці гнудня-на початку січня. Вони покидають гніздо через 100-120 днів після вилуплення, протягом всього квітня.
Перед гніздування і насиджуванням яєць реюньйонські тайфунники здійснюють тривалі перельоти за їжею до південноафриканського шельфу і мілин Волтерс[en], у 100 км на південь від острова Мадагаскар. При догляді за пташенятами, птахи притримуються подвійної стратегії з добування їжі з чергуванням коротких (2-3 дні) польотів навколо острова Реюньйон і більш тривалих (10-14 днів) перельотів на південь від Мадагаскару.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, загальна популяція реюньйонських тайфунників становить від 30 до 40 тисяч дорослих птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma baraui: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Bretagnolle, Vincent; Attié, Carole (1991). Status of Barau's Petrel (Pterodroma baraui): colony sites, breeding population and taxonomic affinities. Colonial Waterbirds. 14 (1): 25—33. doi:10.2307/1521275. JSTOR 1521275.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |