Єжи Войнар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войнар.
Єжи Войнар
Jerzy Wojnar
Єжи Войнар біля планера IS-4. 2 квітня 1954 року.
Єжи Войнар біля планера IS-4. 2 квітня 1954 року.
Єжи Войнар біля планера IS-4. 2 квітня 1954 року.
Загальна інформація
Національністьполяк
ГромадянствоПольща Польща
Народження7 жовтня 1930(1930-10-07)
Львів
Смерть2 лютого 2005(2005-02-02) (74 роки)
Варшава
Зріст187 см
Вага95 кг
Спорт
КраїнаПольща
Вид спортупланеризм, санний спорт
Клуб«Ольша» (Краків), Лижна секція Польської татранської спілки (Закопане), Краківський аероклуб
Завершення виступів2004
CMNS: Єжи Войнар у Вікісховищі
Могила Єжи Войнара на Новому цвинтарі на вулиці Валбжиській.

Є́жи Во́йнар (пол. Jerzy Wojnar; * 7 жовтня 1930(19301007), Львів — † 2 лютого 2005, Варшава) — польський пілот-планерист і саночник. Триразовий світовий рекордсмен у планеризмі, дворазовий чемпіон світу в санному спорті.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Єжи Войнар народився в сім'ї львівського інженера-нафтовика Юзефа Войнара. Восени 1944 року переїхав з родиною до Кросна, а 1947-го — до Кракова, де в 1950 році закінчив середню школу[1]. Вступив на факультет кераміки Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця в Кракові, яку закінчив 1958 року[1]. Був членом Спілки польської молоді[pl][2].

У 1966—1968 роках працював в Підприємстві авіаційних послуг при Аероклубі Польської Народної Республіки[pl] як пілот сільськогосподарських літаків, У 1968—1969 роках — як заводський пілот на Державному авіаційному заводі[pl], а з 1969 року  — як пілот-випробувач. 1976 року одержав сертифікат льотчика-випробувача першого класу і до 2002 року брав участь у випробуваннях усіх літаків, побудованих на цьому заводі[3].

Єжи Войнар представляв літаки заводу в численних авіаційних шоу (зокрема, в Паризькому авіасалоні) та в демонстраційних польотах[1].

У 1970—1971 роках він брав участь в агроавіаційних акціях в Єгипті та Судані, а 1988 року — в акції допомоги народу Ефіопії. У 1990-му Єжи Войнар став одним із засновників Клубу пілотів-експериментаторів. Він також працював екзаменатором у Державній екзаменаційній комісії з авіації[1].

Його родичем був Казімеж Скшипецький[pl], також інженер і також саночник, який виступав за команду Великої Британії й загинув на тренуванні перед Зимовими олімпійськими іграми 1964 року[4].

Єжи Войнар помер 2 лютого 2005 року. Похований у Варшаві на Новому цвинтарі в Служеві[pl].

Авіація

[ред. | ред. код]

Єжи Войнар почав опановувати планеризм 1946 року в Кросні. За два роки став пілотом-планеристом категорії С, а в 1949-му був нагороджений Срібною відзнакою планериста[pl]. Войнар переміг на VII i IX чемпіонатах Польщі з планеризму[5]. 1953 року здобув Золоту відзнаку планериста з трьома діамантами. У 1954 і 1955 роках він поставив три світові рекорди у планеризмі.

Войнар дуже любив вищий планерний пілотаж, який опанував самотужки. Літав сміливо й досконало, часто виступав на змаганнях з такими пілотами, як Тадеуш Слівак та Ян Ґавенцький[pl], викликаючи захоплення глядачів низькими польотами на спині на планері IS-4 Jastrząb[pl].

1955 року в Китаї, куди запросили польських планеристів, Войнар почав літати на літаках, не маючи жодної підготовки в цьому фаху[3]. Повернувшись до Польщі й кілька разів політавши з Єжи Попелем[pl], він дістав офіційну ліцензію льотчика й далі набував досвіду та практики в цій галузі.

З 1968 року Войнар працював пілотом-випробувачем у PZL в Окенці. У 1969-му отримав ліцензію пілота-випробувача другого класу, а в 1976-му — першого. Проводив льотні випробування літаків PZL-101 Gawron[pl], PZL-104 Wilga[pl], PZL-106 Kruk[pl], PZL-105 Flaming[pl], PZL-110 Koliber[pl] і PZL-130 Orlik[pl].

Вийшовши на пенсію, 2003 року Войнар випробував літак EM-11 Orka[pl]. Спеціалізувався на презентаціях та демонстраціях літаків. Войнар літав 58 років, майже до кінця життя. За свою кар'єру він налітав на планерах близько 2100 годин, а на літаках — близько 13 000 годин[3].

Санний спорт

[ред. | ред. код]

Як саночник, Войнар виступав за краківську «Ольшу» та закопанський клуб СНПТТ. Чемпіон першостей світу з санного спорту 1958 і 1961 років, віце-чемпіон у 1962-му. Двічі учасник Олімпійських ігор — 1964 року в Інсбруку (28-ме місце) й 1968 року в Греноблі — (8-ме місце). У 1968-му Войнар був прапороносцем збірної Польщі на Іграх у Греноблі[6].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 2011 року іменем Єжи Войнара названо кільцеве перехрестя на перетині вулиць Лопушанської, Краківської алеї та Гинка у Варшаві[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Jerzy Jędrzejewski: Polscy piloci doświadczalni. Warszawa: Wydawnictwa Naukowe Instytutu Lotnictwa, 2014, ss. 173-175. ISBN 9788363539054. OCLC 883576680. 
  • Профіль на sports-reference.com. sports-reference.com. Архів оригіналу за 6 березня 2009.
  • Henryk Szydłowski (red.): Polskie lotnictwo sportowe. Kraków: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1986. ISBN 830301157X. OCLC 803064028. 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Jędrzejewski, 1986.
  2. ↑ Najlepsi ZMP-owcy IX KSZ. „Skrzydlata Polska”. 07/1952, s. 151, lipiec 1952. Warszawa: Wydawnictwo Komunikacji i Łączności. ISSN 0137-866X. OCLC 839207783. 
  3. ↑ а б в Ludzie lotnictwa: Jerzy Wojnar (пол.). muzeumlotnictwa.pl. Процитовано 23 листопада 2019.
  4. ↑ Marian Matzenauer. Sport. Na 6 dni prze zimową olimpiadą. Tragiczna śmierć inż. Skrzypeckiego. „Nowiny Rzeszowskie”, s. 2, Nr 20 z 24 stycznia 1964. 
  5. ↑ Szydłowski, 1986.
  6. ↑ Jerzy Wojnar – „Czarek” (пол.). kuriergalicyjski.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  7. ↑ Uchwała № XIV/252/2011 z 14-04-2011
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єжи_Войнар&oldid=42352822