Європейський кіноприз найкращій акторці
Європейський кіноприз найкращій акторці
Переможницю серед номінанток за найкращу жіночу роль визначають члени Європейської кіноакадемії починаючи з першої церемонії нагороджування що відбулася 26 листопада 1988 року в Західному Берліні, Німеччина. Найчастіше лауреатками премії ставали британські та французькі акторки (8 перемог).
Статистика | Акторка | К-сть | Роки |
Найбільше нагород | Жульєт Бінош | 2 | 1992, 1997 |
Ізабель Юппер | 2 | 2001, 2002 | |
Кармен Маура | 2 | 1988, 1990 | |
Найбільше номінацій (* — Перемога) |
Пенелопа Крус | 4 | 1999, 2004, 2006*, 2009 |
Найбільше номінацій без перемог | Наталі Бай | 2 | 1999, 2006 |
Шарлотта Генсбур | 2 | 2009, 2011 | |
Мартіна Гедек | 2 | 2002, 2006 | |
Сібель Кекіллі | 2 | 2004, 2010 | |
Лаура Моранте | 2 | 2001, 2002 | |
Одрі Тоту | 2 | 2001, 2005 |
Рік | Лауреатки | Номінантки |
---|---|---|
1988 |
Кармен Маура — Жінки на межі нервового зриву, за роль Пепи |
Тінна Ґуннлауґсдоттір — У тіні ворона |
1989 |
Рут Шін — Великі сподівання, за роль Ширлі |
Сабіна Азема — Життя й більше нічого |
Рік | Лауреатки | Номінантки |
---|---|---|
1990 |
Кармен Маура — Ай, Кармель!, за роль Кармели |
Анн Броше — Сірано де Бержерак |
1991 |
Клотільда Куаро — Маленький злочинець, за роль Наталі |
Жулі Дельпі — Мандрівник |
1992 |
Жульєт Бінош — Коханці з Нового мосту, за роль Мішель Стален |
Йоханна тер Стіг — Солодка Емма, дорога Боба |
1993 |
Майа Моргенштерн — Дуб, за роль Нели |
Карла Гравіна — Довге мовчання |
1994 | Премію не присуджували | |
1995 | Премію не присуджували | |
1996 |
Емілі Вотсон — Розсікаючи хвилі, за роль Бесс МакНіл |
|
1997 |
Жульєт Бінош — Англійський пацієнт, за роль Ганни |
Кетрін Картлідж — Кар'єристки |
1998 |
Елоді Буше та Наташа Реньє — Мрійливе життя янголів, за ролі Ізабель Тостін та Марі Томас відповідно |
Дінара Друкарова — Про виродків і людей |
1999 |
Сесилія Рот — Все про мою матір, за роль Мануели Колеман Ечеваррії |
Наталі Байє — Порнографічні справи |
Рік | Лауреатки | Номінантки |
---|---|---|
2010 |
Сільвія Тестю — Лурд, за роль Крістіни |
Звінка Світесич — На шляху |
2011 |
Тільда Свінтон — Щось не так з Кевіном, за роль Єви Хачадурян |
Сесіль Де Франс — Хлопчик з велосипедом |
2012 |
Еммануель Ріва — Любов, за роль Енн |
Емілі Декьенн — Любити без причини |
2013 |
Веерле Баатенс — Розірване коло, за роль Елізи Вандевельде |
Лумініта Георгіу — Поза дитини
Барбара Зукова — Ганна Арендт |
2014 |
Маріон Котіяр — Два дні, одна ніч, за роль Сандри |
Маріан Альварес — Рана |
2015 | Маргеріта Бай — Моя мати | |
2016 |
Сандра Хюллер — Тоні Ердманн, за роль Інес Конраді |
Валерія Бруні-Тедескі — Як навіжені |
2017 |
Александра Борбей — Тіло і душа, за роль Марії |
Паула Бір — Франц |
2018 | Марі Баумер — Три дні з Ромі Шнайдер | |
2019 | Тріне Дюргольм — Королева сердець
Адель Енель Вікторія Мірочниченко — Дилда Альба Рорвахер — Щасливий Ладзаро Гелена Ценгель — Руйнівниця системи |
Рік | Лауреатки | Номінантки |
---|---|---|
2020 |
Паула Бір — Ундіна |
Наталя Бережна — Дау. Наташа
Андреа Брайн Говіг — Надія Ніна Госс — Моя маленька сестра Марта Ньєто — Мама Ане Даль Торп — Чартер |
2021 |
Ясна Джуричич — Куди ти йдеш, Аїдо? |
Сейди Гаарла — Купе номер шість
Кері Малліган — Перспективна дівчина Ніна Госс — Моя маленька сестра Ренате Реінсве — Найгірша людина в світі Агат Руссель — Титан |
2022 | Пенелопа Крус — Паралельні матері
Зара Амір Ебрахімі — Вбивця «Святий павук» Мельтем Каптан — Рабіє Курназ проти Джорджа Буша Леа Сейду — Одним чудовим ранком' | |
2023 | Ека Чавлеїшвілі — Дрізд, дрізд, ожина
Міа Маккенна-Брюс — Як займатися сексом Леоні Бенеш — Вчительська |
- Номінантки і переможниці [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Європейської кіноакадемії