Варяж
| село Варяж | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110070051270 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1419 |
| Населення | 825 |
| Площа | 2,17 км² |
| Густота населення | 409,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80014 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°31′1″ пн. ш. 24°5′33″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 24.09250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
202 м |
| Водойми | р. Варяжанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80014, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Варяж |
| Староста | Городько Юрій Володимирович |
| Карта | |
  Варяж | |
 Варяж | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Варяж (1951–1989 — Новоукраїнка) — село в Шептицькому районі Львівської області (Україна). Населення становить 825 осіб.
Варяж, колишнє містечко, лежить над річкою Варяжанкою за 14 км на захід від Сокаля.
В урочищі Городище Варязьке знайдено сліди лужицької культури, зокрема ґрунтове поховання зі спаленням. Сьогодні пам'ятка зруйнована. Назва урочища говорить про те, що тут було давньоруське городище.
На правому березі ріки Варяжанки біля держкордону (стрільбище) знайдено поселення поморської культури. Сьогодні воно частково зруйноване.
На мисі високого лівого берега тієї ж ріки біля кордону — поселення культури шнурової кераміки. А в місці, де мис перерізаний дорогою до застави, на місці єврейського кладовища є поселення ранньої залізної доби та давньоруського часу, частково зруйноване[1].
Уперше Варяж згадується у 1419 році, ще одна згадка у 1482 р.[2]
У 1538 році поселення отримало магдебурзьке право (надав король Польщі Сигізмунд I Старий на прохання власника — шляхтича Фелікса Ощовського. У XVII ст. стало власністю Матчинських.[2]). Про укріплення у Варяжі згадано в описі до мапи Ф. фон Міга.
У 1677 р. була побудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (розібрали в 1952 р.).
У містечку діяв Колегіум піярів, у якому, можливо, навчався, зокрема, Вацлав Петро Жевуський.[3]
Ставши дідичем Варяжу, Юзеф Лащ бл. 1740 року почав зводити тут муроване приміщення для монахів-піярів.
У 1783 р. Варяж включили до Сокальської округи (циркулу), містечко зберегло статус, старий герб із зображенням святого Марка[2]. Поряд із містечком з південного боку знаходилося село Варяж. У 1880 р. належали до Сокальського повіту, у містечку було 160 будинків і 1336 жителів та 16 будинків і 220 жителів у панському дворі (з них 218 греко-католиків, 416 римо-католиків, 911 юдеїв і 5 інших визнань), а в селі було 119 будинків і 901 мешканець (471 греко-католик, 230 римо-католиків).
Понад 100 років Варяж був прикордонним містом Австро-Угорщини.
Після окупації Галичини поляками в 1919 р. Варяж-місто було позбавлено міських прав, хоча у назві залишився додаток «місто». На 01.01.1939 у Варяж-місті проживало 1400 мешканців (300 українців, 460 поляків і 640 євреїв), а у Варяж-селі проживало 1300 мешканців (800 українців-грекокатоликів, 370 українців-римокатоликів, 30 поляків і 100 польських колоністів міжвоєнного періоду)[4] Село Варяж-місто було адміністративним центром об'єднаної сільської ґміни Варяж Місто, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.
У містечку трапився так званий «Варязький інцидент» 1936 року між польськими комуністами (Народний фронт) та українськими націоналістами (ОУН).
27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа Варяж був зайнятий радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію та передали Варяж німцям (включений до Дистрикту Люблін Генеральної губернії. Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Грубешівського Українського допомогового комітету[5].
У 1944 р. село віддали Польщі, а українців вивезли до СРСР).
27 травня 1945 р. УПА з польською допомогою (в рамках порозуміння досягнутого між УПА та АК на Холмщині в 1945 р.) здійснила напад на Варяж. В ході атаки українські повстанці розбили будинки обивательської міліції (МО). В цей час з костелу в селищі почали стріляти: одного повстанця було вбито, одного поранено. Незважаючи на це, через наявність цивільних осіб у костелі, УПА не обстрілювала його[6].
Див. детальніше Атака УПА на с. Варяж (1945 р.)
До заборони греко-католицької церкви в 1946 р. Варяж був осідком Варяжського деканату.
До 1951 р. Варяж належав до Польщі, а 15 лютого 1951 р., відповідно до радянсько-польського договору, переданий до складу УРСР. Місцеві поляки були виселені, а Варяж заселений українцями з ліквідованого села Середній Угринів.[7]
2016 року відкрито невелику сонячну електростанцію для освітлення вулиць. Вартість проєкту — 680 тис. грн. Зовнішнє освітлення населеного пункту перевели на альтернативне джерело енергії в рамках спільного проєкту Євросоюзу та програми розвитку ООН «Місцевий розвиток». Установлені біля колишньої бібліотеки 20 сонячних модулів генерують електроенергію для освітлення центральної вулиці — від в'їзду в село з обох боків Сокаля і Белза до прикордонної застави, тобто 3,5 км. Надлишок електроенергії село може продавати державі за «зеленим тарифом»[8].
За радянської влади село мало назву Новоукраїнка. З приходом незалежності селу повернули його попереднє найменування — Варяж. Єдиної точної версії походження назви на сьогодні не існує, але є дві гіпотези. Згідно з першою, у хроніці костелу є повідомлення, що назва села походить від варягів, які були в цій місцевості ще у X столітті[джерело?]. В другій йдеться про те, що у 1150—1230 роках галицькі князі воювали з Угорщиною. Полонені угорці заснували тут невеликий населений пункт, первісною назвою якого було Варос, яке згодом видозмінилось і постало у звичній для нас формі — Варяж[джерело?].
,_%D1%81.%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0,.JPG)
- Костел святого Марка ордену Піарів споруджений у 1688–1693 рр. за проєктом архітектора Войцеха Лєнартовича в стилі бароко.
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1784 р.: спочатку храм був костелом, у 1818 р. за сприяння дідича Джевіцького перебудовано на церкву[7]; зображення — на сайті Архітектурні та пам'ятки України. Варяж [Архівовано 12 лютого 2008 у Wayback Machine.]).
- Стовпова каплиця 18 століття.
- Єдиним залишком парку, що прилягав до колишнього палацу Ломницьких, є тюльпанове дерево.
- Медвідь Любомир Мирославович — український маля́р, професор, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, академік Академії мистецтв України, уродженець Варяжу.
- Мендусь Ярослав Петрович — народний депутат України 5-го скликання.
- Ігнатій Заборовський — викладач місцевого колегіуму піярів, автор книги «Геометрія практична і логарифми для народних шкіл».
- Латинник Данило, мешканець села, народився в 1898 р.н. с. Длужнюв був стрільцем в Українській галицькій армії.
- Фелікс Ощовський
- Марек Матчинський
- ↑ Археологія та стародавня історія Сокальського району на сайті zamky.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
- ↑ а б в Герби міст України. Варяж. Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 5 лютого 2014.
- ↑ Zielińska Z. Rzewuski Wacław (dalsze imiona: Piotr, Rafał, Onufry, Ignacy, i z bierzmowania Józef) h. Krzywda (1706—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 169. (пол.).
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 82.
- ↑ Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
- ↑ Парнікоза, Іван (01.08.2018). Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 9. Депортації та порозуміння. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 11.08.2018.
- ↑ а б Архітектурні та природні пам'ятки України. Варяж. Архів оригіналу за 12 лютого 2008. Процитовано 25 червня 2008.
- ↑ Любов Пузич, У Савчині міняють вікна у школі, у Варяжі встановлюють вуличне освітлення з монтажем сонячних батарей [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.] (Голос з-над Бугу, 01.06.2016)
- Waręż, mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 950. (пол.) — S. 950—951. (пол.)
- S. Barącz. Waręż // Rys dziejów ormiańskich [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1869. — S. 175—176. (пол.)
- Витоки і коріння Варяжа сягають у часи Київської Русі — історія міста у світлинах [Архівовано 24 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Варяж [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Герби міст України. Варяж
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
