Кістинці
| Кістинці | |
|---|---|
| Самоназва | кистӀий[1] |
| Кількість | ~15 тис. осіб |
| Ареал | |
| Раса | європеоїди |
| Входить до | чеченці |
| Мова | кістинський діалект чеченської мови |
| Релігія | мусульмани-суніти |
Кістинці (груз. ქისტები kist'ebi, [Kistoj, Kisti, Nokhcho, Nakhcho] Помилка: {{Lang-xx}}: Не збігається текст латинецею (Latn) з підтегом не латинської (Non-Latn) писемності (допомога)[9]) — чеченський субетнос у Грузії [10]. Здебільшого вони проживають у Панкіській ущелині, у східному грузинському регіоні Кахетія (приблизно 9 000 кістинців). Сучасні кістинців не слід плутати з історичним терміном кістинці [11] [12], етнонімом грузинського походження, який використовувався для позначення народів нахів у середньовіччі.
Походження кістинців сягає їхніх прабатьків у нижній Чечні. У 1830—1870-х роках вони мігрували в східно-грузинську Панкіську ущелину і деякі прилеглі землі провінцій Тушетія і Кахетія.
У тому ж самому регіоні Грузії також існує споріднена, але все ще інша спільнота накхського походження, яка називається бацбійцями
У 1886 році було зафіксовано 2314 кістів, які проживали у Грузії. За даними російського імператорського перепису 1897 року в Грузії проживало 2502 чеченця, з яких 2397 проживали в Тіонецькому районі (до складу якого входила Панкіська долина). За радянським переписом населення 1939 року кількість чеченців, які проживали в Грузії, становила 2533 особи. [13]
Зараз у Панкісі є шість сіл кістинців: Дуїсі, Дзібахеві, Джоколо, Шуа Халацані, Омало і Біркіані. Громада кістинців залишається досить невеликою і розкидана по північно-східній Грузії, але за останнє десятиліття кількість жителів району Панкісі зросла щонайменше вдвічі через наплив біженців із сусідньої Чечні.
У 1989 році було підраховано, що в Панкісі проживало приблизно 43% кістів, 29% грузин і 28% осетин, але багато осетин згодом втекли в результаті більш ворожої ситуації через грузино-осетинський конфлікт. [14]
Рання історія народу маловідома, і є мало джерел, що згадують їх традиції, культуру та історію. Єдині історичні джерела про етнічних кістинців у районі Панкісі є в грузинській пресі 1880-их років. Автори: Е. Гугушвілі, Закарія Гулісашвілі, Іване Букураулі та Мате Албуташвілі (етнічний кістинець).
Один із найвидатніших грузинських поетів Важа-Пшавела присвятив свій епос «Алуда Кетелаурі» і «Хазяїн і гість» історії міжкістинсько-хевсурського конфлікту, що стався у 18-19 століттях. Виходячи з релігійних і культурних відмінностей, обидва кавказькі народи вели запеклі бої. Важа-Пшавела оспівує героїзм обох народів і підкреслює безглуздість їхнього конфлікту.
Під час Другої світової війни Кісти були єдиними чеченцями в Радянському Союзі, яких етнічно не депортував Сталін у 1944 році [15].
Під час Другої чеченської війни Кісти дали притулок близько 7 тисяч біженців з Чечні.
Більшість кістінців дотримуються сунізму та мусульманських вірувань з анімістичною народною релігією. Проте в Панкісі, Тушетії та Кахетії є невеликі осередки християнських кістинців.
До цього дня деякі кістинці поклоняються хевсуретським священним місцям (джварі) і приносять жертви анаторі джварі поблизу хевсуретського села Шатілі, що розташоване на грузинсько-чеченському кордоні. Анаторі джварі також вважалися священними чеченцями в Маїсті та Мелхісті. Горяни як з Північного Кавказу, так і з Грузії разом брали участь у релігійних святкуваннях до закриття кордонів. Хоча сьогодні кістинці моляться здебільшого в мечеті в селі Дуїсі, вони також приїзджають на місця старих, нині зруйнованих християнських святилищ. Серед них християни моляться в церкві Святого Георгія в селі Джоколо і відвідують релігійне свято Алавердоба в Алаверді монастирі Кахетії. Крім того, кістинцісвяткують Тетрі Джорджоба, місцевий варіант Дня Святого Юра .
Коли кістинці вперше прибули в долину на початку 19 століття з Чечні та Інгушетії, їхні релігійні обряди включали як іслам, так і споконвічну накхську релігію, з деякими збігами з віруваннями корінного населення їхніх гірських сусідів-грузинів. Були й християнські впливи. У другій половині 19 століття російський уряд тиснув на кістинців, щоб вони навернулися до православного християнства, і були різні епізоди масових хрещень і будівництва церков. У 1902 році кістинці, які залишилися мусульманами, побудували мечеть в Дуїсі, але російський уряд відмовився її визнати. Мечеть Дуїсі була примусово закрита, разом з іншими релігійними спорудами після більшовицької революції, і не відкрилася до 1960 року. Санікідзе зазначає, що багато кістів, незалежно від їхнього призначення, мають суміш мусульманських, християнських та корінних релігійних обрядів.[16]
- Пареулидзе. ჩეჩნური ენის ქისტური დიალექტი. — Тбилиси, 2010.
- Gould, Rebecca (2011). Secularism and Belief in Georgia's Pankisi Gorge. Journal of Islamic Studies. 22 (3): 339—373. doi:10.1093/jis/etr061.
- Панкіська ущелина Грузії: етнографічний огляд [Архівовано 16 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Етнічні групи в Грузії № 5 - Кісти . The Georgian Times . 11 квітня 2008 року.
- ↑ Пареулидзе, 2010, с. 149.
- ↑ Ethnic Groups of Georgia: Censuses 1926—2002 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2015. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ Або 8381 ос. (2002) — включно із власне чеченцями.
- ↑ В Грузии опубликованы результаты переписи населения. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ а б Этнический состав Грузии по переписи 2002 года [Архівовано 2012-08-03 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Включно із власне чеченцями
- ↑ З них близько 8900 кістинців і 1028 власне чеченців
- ↑ а б в г д Официальные итоги с расширенными перечнями по национальному составу населения и по регионам. [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]: см. [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Ахмат Гехаевич, Мациев (1965). Чеберлоевский диалект чеченского языка // Известия ЧИНИИИЯЛ Языкознание. Grozny. с. 2—6.
- ↑ Елфимов, В.О (2018). РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ОБЫЧНОГО ПРАВА (АДАТА) ЧЕЧЕНЦЕВ XVXX ВВ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2018.
- ↑ Dietrich Christoph von Rommel.
- ↑ A. Finley, 1827.
- ↑ население грузии. www.ethno-kavkaz.narod.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2008. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ George Sanikidze. Islamic Resurgence in the Modern Caucasian Region: "Global" and "Local" Islam in the Pankisi Gorge (PDF). Src-h.slav.hokudai.ac.jp. с. 264. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
- ↑ Узел, Кавказский. В Грузии прошел вечер памяти жертв депортации вайнахов. Кавказский Узел. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ George Sanikidze. Islamic Resurgence in the Modern Caucasian Region: "Global" and "Local" Islam in the Pankisi Gorge (PDF). Src-h.slav.hokudai.ac.jp. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
