Координати: 49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д. / 49.52528° пн. ш. 39.55556° сх. д. / 49.52528; 39.55556
Очікує на перевірку

Марківка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марківка (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Марківка.
селище Марківка
Герб Марківки
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Старобільський район
Тер. громада Марківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44140050010046571
Основні дані
Засновано 1703
Статус із 2024 року
Площа 15,88 км²
Населення ▼ 5 480 (01.01.2022)[1]
Густота 404 осіб/км²;
Поштовий індекс 92400[2]
Телефонний код +380 6464
Географічні координати 49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д. / 49.52528° пн. ш. 39.55556° сх. д. / 49.52528; 39.55556
Висота над рівнем моря 103 м
Водойма річка Деркул


Відстань
Найближча залізнична станція: Старобільськ
До обл. центру:
 - залізницею: 300 км
 - автошляхами: 125 км
Селищна влада
Адреса 92400, Луганська обл., Марківський р-н, смт Марківка, вул. Центральна, 18
Карта
Марківка. Карта розташування: Україна
Марківка
Марківка
Марківка. Карта розташування: Луганська область
Марківка
Марківка
Мапа

Марківка у Вікісховищі

Ма́рківка[3] — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. Лежить на історичній Слобідщині. Утворює Марківську селищну раду. Марківка розташована у верхів'ях річки Деркул — притоці Сіверського Дінця.

Розташування

[ред. | ред. код]

Марківка розташована у верхів’ях річки Деркул – притоці Сіверського Дінця.

Історія

[ред. | ред. код]

Про давнє заселення цієї території свідчать виявлені поселення епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до нашої ери).

Виникнення Марківки припадає на кінець XVII — початок XVIII століття. В 1703 році переселенці із Чернігівщини і Полтавщини заснували безіменне поселення, яке згодом назвали Марківкою. Але на пам'ятному камені до 300-річчя села вказано 1690-1990.

1708 року, під час придушення козацького повстання на чолі з Булавіним, Марківку було повністю зруйновано і лише через 25 років поселення почало відроджуватися.

Населення займалося землеробством, скотарством, торгівлею. Хліб для збуту вивозився в порти Озівського моря, а також у Воронезьку та Курську губернії. Пшениця, в особливості «арнаутка», користувалася великим попитом. Згодом інтенсивно розвивалося скотарство. Населення розводило коней, волів, свиней та мулів. Широку популярність здобули вівці під назвою «айдарські».

З 1765 року жителі села були приписані до державного кінного заводу, де вони мусили відбувати повинності натурою і працею. [4](рос.)

Жителі села пережили масове нашестя сарани, чуму та холеру. Епідемії та хвороби забрали тисячі людських життів. У 1905 році Харківська земська управа провела повне обстеження Марківки. Відповідно до зібраних матеріалів тут нараховувалося 1405 селянських дворів і 9020 чоловік населення, діяли три трикласні школи, три храми.

В 1907 році бідняк Аврам Семенович Онопрієнко виростив гарну цибулю. 50 вінків цієї городини купив у нього лікар Зайцев і повіз до Парижу, аби представити на сільськогосподарській виставці. В результаті цибуля сорту «Марківська» отримала золоту медаль та набула світової слави. Потім її експонували на інших виставках, у тому числі на всесвітньовідомій 1912 року.

З 1907 року марківська цибуля експортувалася до Англії та Німеччини. Пелешенко П. Я. 1893 року народження згадував, що він, як голова кредитного товариства в 1927—1929 роках організував заготівлю цього корисного овочу для відправлення за кордон. Для Англії пакували велику цибулю в стандартні мішки по 40 кг, для Німеччини — середньо-стандартну по 30 — 40 кг. Товар вивозився з залізничних станцій Кантемирівки, Черткового, Зоринівки. Від його реалізації селяни мали значні прибутки. Так, у селі 1 фунт цибулі коштував 2 — 3 копійки, а пуд — 40 копійок. На той час це були пристойні гроші.

У 1912 році в селі було відкрито бібліотеку, яка налічувала 500 книг.[5] У січні 1918 року тут було створено революційний комітет, який очолив Андрій Іванович Єременко — згодом маршал, Герой Радянського Союзу і Герой Чехословаччини.

У 1921 році вбуло організовано комуну, а згодом і товариство зі спільного обробітку землі. Колективізація у Марківці проходила за умов гострої класової боротьби і була завершена восени 1930 року, селяни об'єднали у дев'ять колективних господарств. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів селища[6].

11 липня 1942 року Марківку окупували німці. Звільнили село у січні 1943 року.

Сучасна історія

[ред. | ред. код]

В 1960 році село Марківка набуло статусу селища міського типу. В січні 1965 року на виконання Указу Президії Верховної Ради УРСР Марківка стала центром Марківського району.

В часи російсько-української війни у контрольованій українськими силами Марківці уночі з 18 на 19 вересня 2014 року з гранатомета обстріляно будинок голови райдержадміністрації Віктора Черніка, поранено голову РДА та його дружину.[7]

У 2020 Марківка увійшла до Старобільського району Луганської області. Марківська селищна територіальна громада утворена 25.07.2019 року.[8] До складу Марківської територіальної громади ввійшли території колишньої Бондарівської, Кризької, Ліснополянської, Сичанської, Кабичівської, Краснопільської, Герасківської та Просянської сільських рад Марківського району Луганської області.

В ході повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року Марківську об'єднану територіальну громаду окупували російські війська.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 6814 93.33%
російська 454 6.22%
вірменська 16 0.22%
білоруська 5 0.07%
румунська 3 0.04%
німецька 1 0.01%
інші/не вказали 8 0.11%
Усього 7301 100%

Освіта

[ред. | ред. код]

Марківська гімназія Марківської районної державної адміністрації [10]

Промисловість

[ред. | ред. код]
  • товариство з обмеженою відповідальністю «Марківський сирзавод»
  • Державна пожежно-рятувальна частина 23

Культура, спорт

[ред. | ред. код]

Діє клуб та районний краєзнавчий музей. Ще існує 2 приватних музеї (музей Павла Калашникова та ще)

Стадіон «Нива»

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
  • У парку встановлено пам'ятник Чипполіно.[11]
  • пам'ятник маршалу Єрьоменко
  • пам'ятник 300-руччю Марківки

Архітектура

[ред. | ред. код]

У селі збереглися і дорадянську будівлі, в одній з них розташована санепідстанція.

Флора

[ред. | ред. код]

Поблизу Марківки ростуть воронці — багаторічна рослина родини півонієвих, відома під народними назвами: кудла, вороне́ць, вороно́к, степова́ піво́нія. Причорноморський ендемік, занесений до Червоної книги України. Декоративна культура.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Будинок культури
    Будинок культури
  • Алея героїв
    Алея героїв
  • Районна лікарня
    Районна лікарня
  • Пожежна частина ДСНС
    Пожежна частина ДСНС
  • поховання
    поховання
  • ліцей
    ліцей
  • Чипполіно
    Чипполіно
  • Воронці
    Воронці
  • будівля санстанції
    будівля санстанції

Краєзнавчий музей

[ред. | ред. код]
  • Мундир маршала
    Мундир маршала

Приватний музей Павла Калашникова

[ред. | ред. код]

Приватний музей Павла Коваля

[ред. | ред. код]
  • стілець
    стілець
  • ФОТОКАМЕРА
    ФОТОКАМЕРА

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Поблизу селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гераськівський».[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Укрпошта: поштові індекси. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  3. ↑ Наголос подано за Ма́рківка. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
  4. ↑ Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки этнографии края, т. 1, стр. 897, 898.}
  5. ↑ «Історія міст і сіл Української РСР»
  6. ↑ Марківка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ В Марківці на Луганщині обстріляли з гранатомета будинок голови райдержадміністрації (ДОПОВНЕНО). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 19 вересня 2014.
  8. ↑ Марківська громада. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ Марківська гімназія. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
  11. ↑ Чипполіно замість Леніна. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
  12. ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 101 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марківка (селище)


Луганська область Це незавершена стаття про Луганську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марківка_(селище)&oldid=43264868