Мікрохвильове випромінювання
| Мікрохвильове випромінювання | |
 Мікрохвильове випромінювання у Вікісховищі |
Мікрохвильове випромінювання, надвисокочастотне випромінювання (НВЧ-випромінювання) — електромагнітне випромінювання, з довжиною хвилі від 1 метра до 1 міліметра (частота від 300 МГц до 300 ГГц). Однак, межі між інфрачервоним, терагерцевим, мікрохвильовим випромінюванням і високочастотними радіохвилями приблизні й можуть визначатися дещо по-різному. [1]
Загальна назва мікрохвильове випромінювання включає радіохвилі дециметрового, сантиметрового та міліметрового діапазонів.
Мікрохвильове випромінювання великої інтенсивності використовується у радіолокації, а також для безконтактного нагрівання тіл (як у побутових, так і в промислових мікрохвильових печах для термообробки металів, основним елементом в яких є магнетрон).
Мікрохвильове випромінювання малої інтенсивності використовується в засобах зв'язку, переважно портативних — раціях[джерело?], стільникових телефонах (крім перших поколінь), пристроях Bluetooth, WiFi і WiMAX.
- Радіовипромінювання
- Електромагнітне випромінювання
- Радіолінія Гідрогену 21 см
- Реліктове випромінювання
- Наближені граничні умови Леонтовича Щукіна
- ↑ Hitchcock, R. Timothy (2004). Radio-frequency and Microwave Radiation. American Industrial Hygiene Assn. с. 1. ISBN 978-1931504553.
