Перейти до вмісту

Національний музей природознавства (Вашингтон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Національний музей природознавства.
Національний музей природознавства
National Museum of Natural History
англ. National Museum of Natural History[1]
38°53′29″ пн. ш. 77°01′33″ зх. д. / 38.8913° пн. ш. 77.0259° зх. д. / 38.8913; -77.0259
Типмузей природничої історії[2][1] і пам'ятка
Статус спадщиниРеєстр історичних місць округу Колумбіяd[3]
СкладNational Anthropological Archivesd[4], Human Studies Film Archivesd[4], Global Volcanism Program і Smithsonian Marine Station at Fort Pierced[5]
Частина відСмітсонівський інститут[6]
Країна США[1]
РозташуванняНаціональна алея, Вашингтон, США США
Адреса20560[2][7] 10th St & Constitution Ave NW, Washington, DC 20560[2][7]
СтильБоз-ар[8]
АрхітекторHornblower & Marshalld[8], Чарльз Фоллен МакКім[8] і Деніел Хадсон Бернхем[8]
Засновано1910
Відкрито17 березня 1910[9][3]
ОператорСмітсонівський інститут
Фонд500 млн одиниць зберігання
Відвідувачі7 млн. 400 тис. (2009)
ДиректорKirk R. Johnsond[10] і Richard S. Fisked[11]
Сайтmnh.si.edu
Національний музей природознавства (Вашингтон). Карта розташування: США
Національний музей природознавства (Вашингтон)
Національний музей природознавства (Вашингтон) (США)
Мапа
CMNS: Національний музей природознавства у Вікісховищі

Націона́льний музе́й природозна́вства (англ. National Museum of Natural History) — розташований у центрі м. Вашингтон, США на Національній алеї і є невіддільною частиною Смітсонівського інституту. Відвідування безкоштовне протягом цілого року. Музейна колекція налічує понад 500 млн екземплярів рослин, тварин, корисних копалин, мінералів, каменів, метеоритів й культурних артефактів, створених людиною.

У 2009 р. цей музей відвідало майже 7 млн. 400 тис. людей, що підтверджує його статус, як найвідвідуванішої установи Смітсонівського інституту. Націона́льний музе́й природозна́вства (Вашингтон) займав 13-те місце в ТОП-20 музеїв світу за чисельністю відвідувань у допандемічному 2019 році за даними Theme Index and Museum Index 2022 (перше місце в ТОП-20 займав Лувр) та трете місце серед американських музеїв. Музей у 2019 році мав майже 4,2 млн. відвідувань. Пандемія Covid-19 сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 1,0 млн. осіб, у 2021 році – 0,6 млн. 2022 року стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до експозицій National Museum of Natural History, чисельність відвідувань збільшилась до 3,9 млн. Музей у 2022 році за відвідуваністю на першому місці серед американських музеїв. [12]

В цьому музеї працюють близько 185 науковців — найбільша наукова група у світі, що займається вивченням природознавства.

Історія виникнення

[ред. | ред. код]
Вигляд будівлі Національного музею природознавства в 1926 р.

Музей, широко відомий також як Національний музей Сполучених Штатів, відкрив свої двері 17 березня 1910 р., щоб розмістити колекцію Смітсонівського інституту, яка постійно збільшувалася, й стати центральним місцем для вивчення природознавства.[13] Будівлю, спорудження якої було повністю завершили у 1911 р., спроєктувало архітектурне бюро «Горнблоуер і Маршал».[14] Споруда музею у неокласичному архітектурному стилі стала першою на північному боці Національної алеї вздовж Конституційної авеню. У 2000 р. Кеннет Е. Берінг пожертував музею $80 млн, а у 1997 р. — $20 млн на його модернізацію.[15] На додачу до основної експозиції музей має величезну базу даних і значну кількість лабораторій. Докладніше — collections.nmnh.si.edu

Деякі елементи постійної експозиції

[ред. | ред. код]

Зал геології, каміння і мінералів

[ред. | ред. код]

Колекція коштовного каміння і мінералів, що зібрана в залі музею ім. Джанет Анненберг Гукер, є однією із найвизначніших в своєму роді у світі. Вона складається з деяких найвідоміших зразків коштовностей і мінералів включно з «Діамантом надії» та одним з найбільших у світі сапфіром «Зірка Азії». Колекція містить понад 15 тис. екземплярів дорогоцінних каменів, а також 350 тис. мінералів і 300 тис. каменів корисних копалин та руд.[16] На додачу, в цьому залі зібрано приблизно 35 тис. часток метеоритів, що є однією з найповніших колекцій на планеті. Серед найвизначніших донорів колекції: Вашингтон Роблінг, котрий збудував знаменитий Бруклінський міст в Нью-Йорку й подарував музею 16 тис. зразків; Фредерік Канфілд, котрий пожертвував 9 тис. зразків та доктор геології Айзек Лі, завдяки котрому й було створено основу колекції з перших 1312 зразків.

У 2004–2005 рр. тут експонувалася відома колекція діамантів «Метелик миру Аврори» із 240 різнокольорових камінців загальною вагою 167 каратів, і яку було зібрано впродовж 12-ти років Аланом Бронштейном та Гаррі Родманом.[17]

Зал походження людини

[ред. | ред. код]

Зал походження людини носить ім'я свого головного спонсора Девіда Коха ($15 млн із $20.7 млн вартості експозиції) і відкрився зовсім недавно — 17 березня 2010 р. — до століття музею. Зал площею 1 тис. 400 кв. метрів присвячений вивченню й усвідомленню того, як людина з'явилася й еволюціонувала на Землі. Експозиція складається з 75 копій черепів, інтерактивного «генеалогічного дерева» людини за всі 6 млн років еволюції та галереї «Змінюючи світ», що присвячена кліматичним змінам і людському впливу на довкілля. (Тим не менше, критики засуджують цю галерею за неналежну увагу до впливу людини на феномен глобального потепління).

Зал палеонтології (динозаврів)

[ред. | ред. код]

В залі палеонтології зібрані рештки понад 570 тис. амфібій і рептилій з усього світу. За останні 40 років (станом на 2008 р.) колекція збільшилася втричі![18] Зал має скам'янілі скелети та штучно відтворені копії включно з тиранозавром (Tyrannosaurus rex) та трицератопсом (Triceratops) в тому числі у віртуальному відображенні.[19] Назагал колекція залу налічує 46 «повних і важливих зразків» динозаврів.[20] Інтернет-сторінка залу пропонує всім охочим віртуальний тур по колекції.[21]

Зал ссавців

[ред. | ред. код]

В залі ссавців ім. Берінга, який виграв кілька нагород за привітний і інноваційний дизайн (Reich + Petch), експонати представлені, як твори сучасного мистецтва. Відвідувачі знайомляться з тим, як ссавці еволюціонують в різних умовах. В цьому залі музею найбільша світова колекція хребетних ссавців, яку збирали протягом 19-го і 20 століть.[22]

Зал комах

[ред. | ред. код]

В залі ім. Оркін представлені живі комахи й стенди із розповідями про комах та ентомологів. Створено різні середовища, щоб показати життя різних комах й їхню адаптацію у воді, озерах, болотах, людському житлі, пустелі й вологих лісах. Спонсором залу виступає фірма «Оркін», яка займається захистом від шкідників.

Зал океаністики

[ред. | ред. код]

Зал океаністики ім. Сант площею 2 тис. 100 кв. метрів відкрився 27 вересня 2008 р. і став найбільшою реконструкцією в історії музею. В ньому представлені 674 зразків морської фауни із понад 80 млн зразків, які є в розпорядженні музею. Зал названий на честь родини Роджера Санта, яка подарувала $15 млн для його спорудження. Тут є 14-метрова мумія північно-атлантичного кита, басейн на 5 тис. 678 літрів з морською водою, мумії двох гігантських кальмарів, дорослої латимерії і базилозавра.[23] Музей також підтримує Смітсонівський океанічний портал ocean.si.edu, який регулярно оновлюється і містить унікальну інформацію про музейні дослідження, колекції тощо.

Зал Африки

[ред. | ред. код]

Цей зал і його інтернет-сторінка представляють розмаїття, динамізм і глобальний вплив африканського населення і культур через віки в розрізі родини, роботи, громади і довкілля.

Павільйон метеликів і рослин

[ред. | ред. код]

Павільйон із живими метеликами представляє відвідувачам багато інформації про їхній розвиток, простосування до умов в комплексі із рослинами, як партнерами.

Виставка птахів

[ред. | ред. код]

В підвальних приміщеннях розташована виставка птахів.

Додаткова інформація

[ред. | ред. код]

В музеї працює кінотеатр формату IMAX, де демонструють об'ємні кінофільми про довкілля, та «Дослідницька кімната» для сімейного і підліткового дозвілля.[24]

Фотоілюстрації

[ред. | ред. код]
  • Слон під музейною ротондою
    Слон під музейною ротондою
  • Діамант надії
    Діамант надії
  • Зал палеонтології (динозаврів)
    Зал палеонтології (динозаврів)
  • Зал ссавців
    Зал ссавців
  • Зал ссавців
    Зал ссавців

Музей в популярній культурі

[ред. | ред. код]
  • В одному з епізодів телесеріалу «Південний парк» є сюжет про намір викрасти з музею «Діамант надії».
  • В кінофільмі «Фоллаут-3» дія відбувається одній з секцій музею, яка стала домом для мутантів.
  • У кінокомедії «Напруж звивини» шпигунська організація розташована в підвалі Національного музею природознавства.
  • Гігантський кальмар з Національного музею природознавства надихнув творців кінофільму «Ніч в музеї-2»[25]
  • Книга «Втрачена надія» (ISBN978-1461003854) розповідає про пригоди музейного куратора після викрадення з музею «Діаманту надії».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Library of Congress Library of Congress Name Authority File
  2. ↑ а б в Google Maps — 2005.
  3. ↑ а б League D. P. Natural History Building, Smithsonian Institution
  4. ↑ а б https://naturalhistory.si.edu/research/anthropology/collections-and-archives-access
  5. ↑ https://naturalhistory.si.edu/research/smithsonian-marine-station
  6. ↑ https://www.si.edu/museums/
  7. ↑ а б https://naturalhistory.si.edu/
  8. ↑ а б в г https://siarchives.si.edu/collections/siris_sic_14435
  9. ↑ A Brief History
  10. ↑ Kirk Johnson Named Director of Smithsonian’s National Museum of Natural History — Смітсонівський інститут, 2012.
  11. ↑ https://siarchives.si.edu/collections/siris_sic_1496
  12. ↑ TEA/AECOM 2022. Theme Index and Museum Index: The Global Attractions Attendance Report. Publisher: Themed Entertainment Association (TEA)
  13. ↑ Цей день в Смітсонівській історії - березень. Siarchives.si.edu. Архів оригіналу за 8 червня 2010. Процитовано 18 квітня 2010.
  14. ↑ Музей історії. Національний музей природознавства. 2008. Архів оригіналу за 26 липня 2009. Процитовано 15 листопада 2009.
  15. ↑ Маркус, Кристофер (19 вересня 2000 р.). Смітсонівський інститут отримав пожертву в $80 млн. газета «Нью-Йорк Таймс». Процитовано 17 вересня 2008.
  16. ↑ Hevesi, Dennis (6 квітня 2008). У віці 92 років помер Джордж Швітцер, засновник колекції коштовного каміння. Нью-Йорк Таймс. Процитовано 9 квітня 2008.
  17. ↑ Виставка діамантів у вигляді метелика. Вісник Стейтен Айленд. 3 вересня 2008 р. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
  18. ↑ Зоологія хребетних: Підрозділ амфібій і рептилій. Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
  19. ↑ Зал динозаврів. Нац. музей природничої історії. 2008. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
  20. ↑ Колекції динозаврів. Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
  21. ↑ Віртуальний тур по колекції динозаврів. Національний музей природознавства.
  22. ↑ Відділ зоології хребетних. Національний музей природознавства.
  23. ↑ Прес-реліз: Відкрився новий зал океаністики Сант (PDF). Національний музей природознавства. 24 вересня 2008 р. Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2009. Процитовано 23 липня 2011.
  24. ↑ Національний музей природознавства - Смітсонівський інститут. газета «Вашингтон Пост». 2008. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 23 липня 2011.
  25. ↑ «Ніч в музеї-2»: карта музейних артефактів, використаних у фільмі. Смітсонівський інститут.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національний_музей_природознавства_(Вашингтон)&oldid=42733829