Гаврилюк Олександр Якимович
Гаврилюк Олександр Якимович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 10 (23) квітня 1911 або 1911 Люблінське воєводство, Республіка Польща | |||
Помер | 22 червня 1941[1] Львів, Українська РСР, СРСР[1] | |||
Поховання | Личаківський цвинтар | |||
Країна | СРСР | |||
Діяльність | письменник, поет | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | з 1929 | |||
Жанр | поезія | |||
Членство | Горно | |||
Партія | Комуністична партія Західної України | |||
Діти | Гаврилюк Михайло Олександрович | |||
| ||||
Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі | ||||
Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.
Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (Підляшшя, нині в Польщі) в селянській родині.
1929 року вступив до Комуністичної партії Західної Білорусі. У 1929—1939 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 року його звільнила Червона Армія.
Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.
Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.
Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом з ним загинули Степан Тудор з дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.
Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора[2].
- 1950 року на його честь названа вулиця у Львові. Від 1991 року — вулиця Фредра.
- 1957 року на його честь у Києві названо вулицю.
- 1982 року у сквері між сучасними вулицями Лисенка, Просвіти та Короленка, встановлений пам'ятник Олександрові Гаврилюку (скульптори Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, архітектор Мирон Вендзилович)[3]. На початку 1990-х років демонтований.
- 22 червня 1971 року на вул. Дорошенка, 48, встановлена меморіальна таблиця (скульптор В. Липовий), яка сповіщала, що «22 червня 1941 року біля цього будинку загинули від фашистської бомби українські письменники-комуністи Олександр Гаврилюк та Степан Тудор»[4]. На початку 2000-х років демонтована.
- Поезії [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — К., 1941
- Вибране. — К., 1955
- Песни из Березы. — М., 1954.
- ↑ а б Гаврилюк Александр Акимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 454. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 258. — ISBN 5-7705-0178-2.
- ↑ З калейдоскопу подій // Жовтень. — 1971. — № 8. — С. 158.
- Громова В. В. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- Рубльов О. С. Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 12. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гаврилюк Олександр Якимович [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- «Вулиці Києва, Довідник» УЕ. — Київ, 1995.
- Радченко Володимир Григорович. «Безсмертя борця». — (1956).