Реклінггаузен (Рурський регіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Реклінгхаузен)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реклінггаузен
Recklinghausen

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 51°37′ пн. ш. 7°12′ сх. д.H G O

Країна  Німеччина[1]
Земля Північний Рейн-Вестфалія
Район Реклінґгаузен
Внутрішній поділ
  • міський центр та 13 міських районів
    • Голова Вольфганг Пантфердер (ХДС)
    Дата заснування 1017
    Площа 66,4 км²
    Висота центру 85  м
    Населення 118365 осіб (2010)
    Міста-побратими Престон (1956)[2][3], Дуе (1965)[4], Дордрехт, Акко, Шмалькальден, Битом (2001)
    Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
    Телефонний код 02361
    Поштовий індекс 45601-45665
    Автомобільний код RE
    Офіційний код 05 5 62 032
    GeoNames 6557591
    OSM r56665  ·R
    Офіційний сайт recklinghausen.de  (нім.)
    Реклінггаузен. Карта розташування: Німеччина
    Реклінггаузен
    Реклінггаузен
    Реклінггаузен (Німеччина)
    Реклінггаузен. Карта розташування: Північний Рейн-Вестфалія
    Реклінггаузен
    Реклінггаузен
    Реклінггаузен (Північний Рейн-Вестфалія)
    Мапа

    Реклінґга́узен — місто, розташоване на північній околиці Рурської області на північному заході федеральної землі Північний Рейн — Вестфалія в Німеччині, а також центр однойменного округу.

    Географія

    [ред. | ред. код]
    Головний залізничний вокзал Реклінґгаузена

    Реклінґгаузен розташований на північній околиці Рурської області у так званому Емшерланд (Emscherland) в південній частині Ліппе-Емшер-Плато (Lippe-Emscher-Plato), яка спадає в низину річки Емшер (Emscher).

    Найвищою точкою Реклінґгаузена є Родельберг (Rodelberg). Це типова для німецьких міст штучна гора, що виникла після війни на тому місці, куди звозилися уламки цегли від зруйнованих будівель. Висота гори сягає 124 м над рівнем моря. Найнижча точка розташовується біля школи на Карлштрассе. Її висота становить всього лише 43 м над рівнем моря.

    Сусідні міста

    [ред. | ред. код]

    З Реклінґгаузеном межують такі міста (за годинниковою стрілкою, починаючи з півночі): Oer-Erkenschwick (Οр-Еркеншвік), Datteln (Даттельн), Castrop-Rauxel (Кастроп-Рауксель), Herne (Герне), Herten (Гертен) та Marl (Марль) (всі крім Герне належать до округу Реклінґгаузен).

    Адміністративний поділ

    [ред. | ред. код]

    У Реклінґгаузені крім Центру міста є ще 13 районів, серед яких є не лише нові райони, але й давні поселення, приєднані до міста в ході адміністративної реформи 1926 року: Берггаузен (Berghausen), Бокгольт (Bockholt), Ессель (Essel), Грульбад, Гіллен (Hillen), Гіллергайде (Hillerheide), Гохлар (Hochlar), Гохлармарк (Hochlarmark), Кеніг Людвіг (König Lüdwig (Король Людвіг)), Реллінггаузен (Röllinghausen), Шпекгорн (Speckhorn), Штукенбуш (Stuckenbusch), Зудервіх (Suderwich: 2004: населення трохи більше 10.000 осіб).

    Гохлар

    [ред. | ред. код]

    У Гохларі (Hochlar) проживає 7,5 тис. осіб. Гохлар — один зі старих районів Реклінґгаузена і має дуже довгу історію в рамках району Фест (Vest Recklinghausen). Ця частина міста вперше згадується в IX столітті під назвою Гух Ларе (Huch Larhe), що в перекладі означає «пагорб, очищений вогнем від лісу» (для сільськогосподарського використання). Там, на горі Зеґенсберґ (Segensberg), у часи інквізиції відбувалися спалення єретиків та відьом.

    Відома районна подія — свято Захисників Міста, яке проходить щотри роки. Щодва роки у Гохларі проходить ярмарок на честь Дня Подяки.

    Кеніг Людвіг

    [ред. | ред. код]

    Кеніг Людвіг/Реллінггаузен (König Ludwig, 16 328 жителів) був названий на честь колишнього цеху. Ім'я йому дав баварський король Людвіг II. Частина району Кеніг Людвіг є ECA-поселенням. Будівництво цього поселення, яке почалося 1953 року, стало можливим завдяки Плану Маршалла. Із США прийшли кошти на будівництво в Реклінґгаузені поселення, розрахованого приблизно на 500 осіб. Сьогодні в ECA-поселенні близько 2000 осіб живуть.

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Реклінґгаузен на гравюрі XVII століття

    Місто вперше згадується в історичних документах за 1017 роком під назвою Ricoldinchuson. З 1150 року місто стало центром так званого Феста Реклінґгаузен (Vest Recklinghausen), судового та адміністративного округу, що об'єднував усі околиці. З 1236 року Реклінґгаузен одержав міські права. До 1802 року Фест Реклінґгаузен входив до курфюрства Кельн.

    Між 1514 та 1706 роками відомо про як мінімум 100 процесів над відьмами, що відбувалися в місті. Переслідування відьом сягнуло апогею в періоди 1580—1581 та 1588—1589 років. 1706 року після 16 місяців катування й ув'язнення була страчена Анна Спікерманн, остання «відьма» Реклінґгаузена.

    Після ліквідації курфюрства Кельн місто перейшло до герцогства Аренберг, а 1811 року — до великого герцогства Берг. З 1815 року місто належить Пруссії.

    На відміну від інших міст, Реклінґгаузен не надто постраждав під час Другої світової війни (було знищено 15 % споруд). З пам'яток архітектури найбільш ушкодженою внаслідок нальотів авіації була церква Пропстеркірхе. Від нальотів загинуло понад 300 жителів міста, більшість з яких 22 березня 1945 року.

    Визначні місця

    [ред. | ред. код]
    • Найдавніший будинок міста (1522 рік), розташований за адресою Kunibertistraße 16.
    • Вежа святого Штефана.
    • Ратуша в неоренесансному стилі (1908).
    • Фрагмент міського муру (XIV ст.).
    • Музей історії пошти (Postgeschichtliches Museum Recklinghausen).
    • Музей ікон (Ikonen-Museum Recklinghausen) — найбільша колекція православного мистецтва в Німеччині.
    • Фестський музей (Vestisches Museum).
    • Картинна галерея Реклінґгаузена (Kunsthalle Recklinghausen).
    • Електрична підстанція Реклінґгаузена (Umspannwerk Recklinghausen) — Музей «Струм і життя».

    Література

    [ред. | ред. код]
    • 750 Jahre Stadt Recklinghausen, Werner Burghardt (Stadtarchivar), Verlag Rudolf Winkelmann 1986, ISBN 3-921052-20-3
    • Періодика: Vestische Zeitschrift, seit 1891, Index zu Recklinghausen [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
    • Періодика: Vestischer Kalender, seit 1923, покажчик змісту
    • Wilhelm Mummenhoff: Zur Geschichte der Hexenverfolgungen in der Stadt Recklinghausen und ihrer Umgebung während des 16. Jahrhunderts, in: Vestische Zeitschrift 1927, Bd XXXIV, S. 75- 90.
    • Heinrich Pennings, Geschichte der Stadt Recklinghausen und ihrer Umgebung, 2 Bde., Recklinghausen 1930/1936
    • Adolf Dorider, Geschichte der Stadt Recklinghausen in der neueren Jahrhunderten (1577—1933), Recklinghausen 1955
    • Helmut Geck/Georg Möllers/Jürgen Pohl, Wo du gehst und stehst… Stätten der Herrschaft, der Verfolgung und des Widerstandes in Recklinghausen 1933 bis 1945, Recklinghausen 2002
    • Klaus Bresser/Christoph Thüer (Hgg.), Recklinghausen im Industriezeitalter, Recklinghausen 2000

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Реклінггаузен (Рурський регіон)

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б archINFORM — 1994.
    2. ↑ https://www.recklinghausen.de/inhalte/startseite/Rathaus_Politik/Staedtepartnerschaften/Preston/index.asp
    3. ↑ https://www.preston.gov.uk/towntwinning?ccp=true
    4. ↑ Recklinghausen
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реклінггаузен_(Рурський_регіон)&oldid=39354763