Координати: 49°32′39″ пн. ш. 35°43′51″ сх. д. / 49.54417° пн. ш. 35.73083° сх. д. / 49.54417; 35.73083
Очікує на перевірку

Старовірівка (Берестинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Старовірівка (Нововодолазький район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Старовірівка.
село Старовірівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Берестинський район
Тер. громада Старовірівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA63060110010039159
Облікова картка Старовірівка 
Основні дані
Засноване 1733[1]
Населення 3543
Площа 13,17 км²
Густота населення 269,02 осіб/км²
Поштовий індекс 63256
Телефонний код +380 5740
Географічні дані
Географічні координати 49°32′39″ пн. ш. 35°43′51″ сх. д. / 49.54417° пн. ш. 35.73083° сх. д. / 49.54417; 35.73083
Середня висота
над рівнем моря 		137 м
Водойми Берестова
Місцева влада
Адреса ради 63250, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60
Сільський голова Біндус Микола Васильович
Карта
Старовірівка. Карта розташування: Україна
Старовірівка
Старовірівка
Старовірівка. Карта розташування: Харківська область
Старовірівка
Старовірівка
Мапа
Мапа

Старові́рівка — село в Україні, у Берестинському районі Харківської області. Населення становить 3543 осіб. Орган місцевого самоврядування — Старовірівська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Старовірівка знаходиться у Старовірівського водосховища на річці Берестовенька, недалеко від її витоків. Село витягнуто вздовж річки на 15 км. Нижче за течією примикає до сіл Кирилівка і Гранове.

Через село проходить автомобільна дорога Т 2118. За 3 км проходить залізниця, найближчі станції Широкий і Власівка.

Історія

[ред. | ред. код]

Село виникло в першій половині XVIII ст. Засновниками його були переселенці-старообрядці з Курської та Орловської губерній.

За даними на 1859 рік у казенному селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 5772 особи (2824 чоловічої статі та 2948 — жіночої), налічувалось 821 дворове господарство, існували православна церква, сільське училище, сільська управа, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі, центрі Старовірської волості, мешкало 6500 осіб, налічувалось 989 дворових господарств, існували 3 православні церкви, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 8 постоялих будинків, 4 лавки і 156 вітряних млинів, відбувалось 2 щорічних ярмарки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 8089 осіб (4111 чоловічої статі та 3978 — жіночої), з яких 8082 — православної віри[4].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 116 жителів села[5].

1941 року Старовірівка була зайнята німецькими військами.

Колишній орган місцевого самоврядування — Старовірівська сільська рада.

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Молочно-товарна і свино-товарна ферми.
  • КСП «Знамя».
  • Приватне сільськогосподарське підприємство «Маяк».
  • Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія».
  • ТОВ «Дружба».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Комунальний заклад «Старовірівський ліцей Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області»[6]
  • 2 неповні середні школи.
  • Дитячий садок.
  • Будинок культури.
  • Клуб.
  • Шкільний краєзнавчий музей середньої школи.
  • Старовірівка дільнична лікарня (земська лікарня, побудована за кошти місцевого бюджету в 1911 році).
  • 2 фельдшерсько-акушерських пункти.
  • Аптека.
  • Центр надання адміністративних послуг Старовірівської сільської ради[7]

Релігія

[ред. | ред. код]
  • Іоанно-Богословський храм.
  • Церква «Блага вість»

Постаті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Старовірівська громада
  2. ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1997)
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-176. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Старовірівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «СТАРОВІРІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ». Процитовано 30.10.2019.
  7. ↑ Центр надання адміністративних послуг Старовірівської сільської ради | Старовірівська громада, Харківська область, Нововодолазький район. starovirivska-gromada.gov.ua. Процитовано 30 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]


Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старовірівка_(Берестинський_район)&oldid=43720865