214-та стрілецька дивізія (СРСР, II формування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
214-та стрілецька дивізія (2-го формування)
Вуличні бої в Сталінграді
На службі25 грудня 1941 — 11 травня 1945
КраїнаСРСР СРСР
Вид загальновійськова
Тип Червона армія
Війни/битвиНімецько-радянська війна
Почесні найменуванняОрден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 214-та стрілецька дивізія.

214-та стрілецька Кременчуцько-Олександрійська Червонопрапорна орденів Суворова та Богдана Хмельницького дивізія — стрілецька дивізія, загальновійськове з'єднання РСЧА в часи німецько-радянської війни.

Історія з'єднання

[ред. | ред. код]

Дивізія сформована в грудні 1941 — січні 1942 року в Башкирії на базі розформованої 433-ї стрілецької дивізії.

З січня по травень 1942 року — в Південно-Уральському військовому окрузі. Потім, до 10 червня — у складі 1-ї резервної армії Ставки ВГК.

В складі діючої армії з 12 червня 1942 року в складі 64-ї армії Сталінградського фронту. Передовий загін дивізії вступив в бій з противником 17 липня на західному березі Дону. Брала участь у Сталінградській, Курській битвах. Вела успішні наступальні бої в складі військ Степового фронту під час визволення Лівобережної України, форсування Дніпра та наступу на кіровоградському напрямку. В ході запеклих боїв у взаємодії з іншими з'єднаннями фронту дивізія звільнила міста Кременчук і Олександрію.

29 вересня 1943 року на відзначення здобутої перемоги і визволення міста Кременчук наказом Верховного головнокомандувача дивізії присвоєне почесне найменування «Кременчуцька»[1], а 6 грудня — «Олександрійська»[2].

За бойові заслуги з'єднання нагороджене орденами Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня.

Бойові дії дивізія завершила 11 травня 1945 року.

Бойовий склад

[ред. | ред. код]

Командири

[ред. | ред. код]

Дивізією командували:

  • генерал-майор Бірюков М. І. (25.12.1941 — 02.06.1943);
  • генерал-майор Дьомін П. П. (04.06.1943 — 01.08.1943);
  • полковник Бровченко Я. І. (02.08.1943 — 08.10.1943);
  • полковник Жуков Г. М. (09.10.1943 — 06.02.1944);
  • генерал-майор Карпухін В. Д. (07.02.1944 — 17.02.1944);
  • генерал-майор Жуков Г. М. (18.02.1944 — 11.05.1945).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Приказ Верховного Главнокомандующего от 29 сентября 1943 года № 26 [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] Цит. по: Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. — М.: Воениздат, 1975. С. 53-54.
  2. ↑ Приказ Верховного Главнокомандующего от 6 декабря 1943 года № 47 [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Цит. по: Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. — М.: Воениздат, 1975. С. 81-82.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Чуйков В.И. Южная группа // Сражение века. — М. : Советская Россия, 1975. (рос.)
  • Бирюков Н.И. 200 дней в боях. — Волгоград : Волгоградское книжное издательство, 1963. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=214-та_стрілецька_дивізія_(СРСР,_II_формування)&oldid=35313978