Асфоделові
| Асфоделові | |
|---|---|
| |
| Asphodelus macrocarpus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Асфоделові (Asphodelaceae) Juss., 1789 |
 Вікісховище: Asphodelaceae
| |
Асфоделові — до 2009 року родина (Asphodelaceae, Juss. 1789), нині підродина (Asphodeloideae, Burnett 1835) родини ксантореєвих (Xanthorrhoeaceae) однодольних рослин порядку холодкоцвіті (Asparagales).
Рослини з цієї родини різні систематики включали до родини лілійних (Liliaceae Juss.) або Aloeaceae. За систематикою, запропонованою А. Л. Тахтаджяном (1987), до родини асфоделевих належить близько 50 родів і понад 1 400 видів, з яких представники 15 родів і майже 500 видів належать до сукулентів. Це насамперед великі за об'ємом роди алое, гавортія, ґастерія тощо. До цієї ж групи належать і п'ять родів, які є міжродовими гібридами, такі як ґастролея та ґастергавортія.
Поширені переважно у Старому Світі, зустрічаються в Австралії та Новій Зеландії, але основна частина родів зосереджена у Південній Африці.
Зустрічаються в природних умовах і на території України. Три види: Золотень жовтий, Еремур показний, Еремур кримський занесені до Червоної книги України.[1]
Асфоделові багаторічні трави, чагарники, чагарнички, іноді дерева, які мають поверхневу кореневу систему. Зустрічаються листкові сукуленти з суцільними, більш-менш м'ясистими, стеблообгортними листками, зібраними в розетку. Квіти трубчасті, складаються з 6 пелюсток, зібраних по 3 у двох колах, 6 тичинок і однієї маточки, 3 плодолистиків — на високих квітконосах, зібрані в китиці. Квітконіжки — з оцвітинами, які мають вигляд папероподібних трикутних листочків білуватого, коричнюватого або зеленуватого кольору, з обов'язковою середньою лінією. Квітконіжки в процесі цвітіння і плодоношення здійснюють оберт майже на 180° відносно квітконоса. Плоди — сухі тригранні коробочки, які розтріскуються по швах.
У культурі рослини невибагливі. Тримають їх на світлому місці, притінюють від прямого сонячного проміння. Найбільш тіньовитривалими рослинами є ґастерії, найсвітлолюбнішими — алое з сизо-зеленими або блакитнувато-зеленими листками. Землесуміш поживна, водопроникна, з домішками великозернистого піску, і керамзиту. В період спокою (в умовах України з жовтня по березень) тримають при температурі близько 15 °C і обмеженому поливі. Пересаджують рослини кожні 2-3 роки, тому що в період спокою в них відмирає значна частина кореневої системи. Висаджують у низькі широкі ємності, оскільки вони мають поверхневу кореневу систему.
Розмножують насінням і вегетативно — дочірніми розетками, відрізкми стебла, окремі роди — листковими живцями.
У колекції Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна станом на 2000 рік були представлені рослини родини асфоделових з 7 родів і майже 180 видів, різновидів, міжвидових і міжродових гібридів[2].
- ↑ Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ)[недоступне посилання з жовтня 2019]
- ↑ Гайдаржи М. М. Колекція сукулентних рослин родини Асфоделові і методичні аспекти її комплектування // Вісник Київського університету. Біологія. 2000. Вип. 30. С. 54-56.
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
- http://delta-intkey.com/angio/www/asphodel.htm [Архівовано 3 січня 2007 у Wayback Machine.]
- Asphodelaceae на Desert-tropicals [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- Asphodeloideae на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Asphodelaceae на PlantSystematics.org
- М. Гайдаржи. Соматичні зміни у сукулентних рослин родини Asphodelaceae Juss. в онтогенезі та філогенезі // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2004. Вип. 36. С. 101—107 [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- М. Н. Гайдаржи (05.05.2011). Всхожесть и жизнеспособность семян суккулентных растений семейства Asphodelaceae Juss. Украинский сайт о кактусах и кактусоводах. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 24.12.2017. (рос.)
