Очікує на перевірку

Обозреватель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Obozrevatel)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обозреватель
Посиланняobozrevatel.com
Гасло (девіз)Кожен знайде своє
Типзасіб масової інформації
щоденна газета
онлайн-сервісd
медіакомпаніяd
онлайн-база даних і інтернет-видання
Мовиукраїнська, англійська, російська
Українськаhttps://www.obozrevatel.com/
ВласникБродський Михайло Юрійович
Започатковано2001-донині (рос.)
2005-2012, 2017-донині (укр.)
СтанАктивний
Ключові особиОрест Сохар
Адреса офісу Україна

«Обозреватель» (OBOZ.UA) — українське інтернет-видання соціально-політичної спрямованості, створене в 2001. Належить українському політику і підприємцю Михайлу Бродському. У виданні він обіймає посаду голови редакційної ради «Обозревателя».

Шеф-редактором «Обозревателя» є журналіст Орест Сохар. Раніше він займав посади генерального продюсера телеканалу «Хокей», головного редактора телеканалу К1. Лауреат премії «Журналіст року».

Історія

[ред. | ред. код]

Інтернет-газета «Обозреватель/Оглядач»

[ред. | ред. код]

Україномовна версія oglyadach.com

[ред. | ред. код]

Вперше україномовну версію сайту запустили у 2005 році за адресою oglyadach.com[1]. Наприкінці 2005 року україномовну версію сайту oglyadach.com без пояснень закрили, зробивши перенаправлення з неї на україномовну версію ukr.obozrevatel.com. Україномовна версія Оглядача за адресою ukr.obozrevatel.com існувала з 2005 року по грудень 2012, коли її без пояснень закрили.

Знову україномовна версія з'явилася аж через 5 років у 2017 році за адресою obozrevatel.com/ukr/

Російськомовна версія obozrevatel.com

[ред. | ред. код]

Вперше російськомовна версія сайту запустилася у 2001 році.

Телеканал «Obozrevatel»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Obozrevatel TV

У видавництва є власний телеканал Obozrevatel TV, доступний з 2013 року на OTT-сервісах, YouTube та з 27 липня 2017 з супутника.[2] Раніше телеканал був розділом на сайті obozrevatel.com під назвою Oboz TV, однак 13 лютого 2020 року змінив назву на Obozrevatel TV.[3]

Інші сервіси

[ред. | ред. код]

У січні 2008 року інтернет-холдинг «ОБОЗ.ua» та «Майкрософт Україна» додали на сайт ОБОЗ.ua пошукову службу на базі Live Search[4].

У березні того ж року інтернет-холдинг «ОБОЗ.ua» та «Майкрософт Україна» повідомили про намір щодо надання на сайті ОБОЗ.ua доступу до служби електронної пошти на базі Hotmail та інших програм та служб Windows Live (Windows Live Mail, Microsoft Outlook, Windows Live Messenger), інтгерованих з Live ID[4].

Інтернет-холдинг OBOZ.ua

[ред. | ред. код]

В 2007 медіа-холдинг став власником інтернет порталу «Український портал», на основі якого заробив і сам ресурс[5][6]. У цьому ж році «Обозреватель» став власником відомого українського ресурсу «Мобільнік.ua»[7].

З 1 червня 2010 холдинг «ОБОЗ.ua», якому належить «Обозреватель», об'єднав всі наявні ресурси в один основний сайт, на якому розмістив всі напрямки, які раніше працювали окремо в цілісному проєкті з категоріями.[8] Надалі ресурс запустив і інформаційну мережу «MyObozrevatel», на якій вільно розміщується матеріал незалежних журналістів, після підтвердження адміністрацією проєкту[9].

В 2011 холдинг ОБОЗ.ua придбав сервіс зі створення інтернет-магазинів[10].

Склад керівництва

[ред. | ред. код]
  • Андрекс Селіванов, президент групи каналів інтернет-медіахолдингу «Обозреватель»[11];
  • Михайло Кривда, генеральний директор ТОВ «Золота середина», на яку оформлено «Обозреватель»;
  • Павло Нейман, технічний директор;
  • Христина Бондаренко, генеральний продюсер телепроєкту «Обозревателя» ― телеканал «Oboz TV»[11];
  • Наталя Савченко, перший заступник шеф-редактора, керівник відділу новин;
  • Лариса Гуменюк, керівник відділу блогів;
  • Леся Гасич, керівник відділу SMM.

Колектив

[ред. | ред. код]

У видавництві «Обозревателя» свого часу працювали Тетяна Чорновол, Соня Кошкіна і Анатолій Шарій.

Популярність

[ред. | ред. код]

«Обозреватель», за даними Інтернет асоціації України, регулярно входить в топ-25 найпопулярніших українських сайтів в ранжируванні за середньоденною часткою і в топ-20 в ранжируванні за охопленням.[12]

Згідно з даними дослідницької компанії TNS, «Обозреватель» входить в топ-20 найпопулярніших українських сайтів.[13]

В 2015 ресурс посів перше місце в рейтингу «15 найпопулярніших українських новинних сайтів» за версією журналу «Новое Время»[14].

В 2016 «Обозреватель» був визнаний кращим інтернет-медіа за версією загальнонаціональної програми «Людина року»[15][16][17].

В 2017 став 18 за популярністю сайтом в Україні, відповідно до рейтингу РБК-Україна[18]. У лютому 2018 року закріпився на 4 позиції «ТОП 10 новинних сайтів України» 14,45 % аудиторії в рейтингу від 24 телеканалу[19].

Критика

[ред. | ред. код]

У березні 2017 року Інститут масової інформації (ІМІ) визначив в текстах «Обозревателя» порушення стандартів подачі журналістських матеріалів, виділивши ресурсу всього 32 % якісного тексту з 100 можливих[20]. До кінця серпня цього-ж року відсоток новин без порушень журналістських стандартів зріс рівно в два рази. ІМІ України визначив 64 % новин без порушень, але при цьому ресурс залишився в аутсайдерах списку[21].

За результатами моніторингу ІМІ від 14 травня 2020 року, 31% матеріалів на сайті «Обозреватель» містили порушення професійних стандартів. Найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від коментарів — у 18% новин. Сайт маніпулює із заголовками, й іноді вони не відповідають суті новини[22].

За результатами моніторингу ІМІ від 31 березня 2021 року, 34% матеріалів на сайті «Обозреватель» містили порушення професійних стандартів. Найбільше порушень на ресурсі зафіксовано в стандарті балансу (22% матеріалів були незбалансованими)[23].

Згідно з даними Інституту масової інформації у четвертому кварталі 2021 року більше третини матеріалів інтернет-ЗМІ «Обозреватель» містили порушення журналістських стандартів. За показником дотримання професійних стандартів онлайн-медіа посіло 9 місце з 12[24].

За даними ІМІ, у грудні 2023 року понад 30 % матеріалів онлайн-медіа «Обозреватель» містили порушення журналістських стандартів[25].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Оглядач станом на грудень 2005
  2. ↑ Канал «Обоз TV» Михайла Бродського отримав ліцензію на мовлення. telekritika.ua/uk/. 2017-07-27
  3. ↑ Телеканал Oboz TV перейменувався на Obozrevatel TV [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]. detector.media. 2020-02-17
  4. ↑ а б «Обоз.ua» предоставит доступ к службам Windows Live под собственным брендом [«Обоз.ua» надасть доступ до служб Windows Live під власним брендом]. «Компьютерное Обозрение» (ko.com.ua). ТОВ "Компьютерний Огляд". 25 березня 2008. Процитовано 7 лютого 2021.(рос.)
  5. ↑ «Обозреватель» придбав «Український портал» [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на УНІАН
  6. ↑ «Обозреватель» придбав «Український портал» [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на Коммерсантъ
  7. ↑ Україна: «Обозреватель» купив mobilnik.ua [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на CNews
  8. ↑ «ОБОЗ.ua-Обозреватель» — Перший інформаційний портал [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на Українська правда
  9. ↑ «Обозреватель» запустив інформаційну мережу MyObozrevatel [Архівовано 2018-06-17 у Wayback Machine.] на Телекритика
  10. ↑ ОБОЗ.ua купив сервіс зі створення інтернет-магазинів [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на UBR
  11. ↑ а б Рябоштан, Іра (26 лютого 2020). Христина Бондаренко стала генпродюсеркою Obozrevatel TV. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
  12. ↑ Рейтинг ТОП-100 новинних ресурсів суспільно-політичної тематики за вересень 2017 | ІнАУ. inau.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2017.
  13. ↑ Рейтинг найпопулярніших сайтів України | tns-ua.com. tns-ua.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2017.
  14. ↑ НВ определило 15 самых популярных украинских новостных сайтов [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на Новое Время
  15. ↑ «Людина року — 2016» — вектор майбутнього [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на РБК-Україна
  16. ↑ Людина року — 2016 [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на Інтерфакс-Україна
  17. ↑ «Людина року — 2016» — вектор майбутнього [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на Лівий берег
  18. ↑ Названі найпопулярніші в Україні [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на РБК-Україна
  19. ↑ Які сайти читають українці [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] на 24 телеканал
  20. ↑ ІМІ знайшов найбільше порушень балансу в новинах «Вести» та «Страна.ua», найменше — на «Ліга.net» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] на Детектор медіа
  21. ↑ ІМІ: Найбільше новин з порушеннями стандартів — на «Обозревателе» та «Страна.ua», найменше — в «Укрінформі» [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] на Детектор медіа
  22. ↑ Звіт з моніторингу дотримання профстандартів в онлайн-медіа. Друга хвиля моніторингу у 2020 році. Інститут масової інформації. 14 травня 2020. Архів оригіналу за 29 листопада 2020.
  23. ↑ Звіт з моніторингу дотримання професійних стандартів в онлайн-медіа. Перша хвиля моніторингу у 2021 році. Інститут масової інформації. 31 березня 2021. Архів оригіналу за 20 квітня 2021.
  24. ↑ ЗВІТ З МОНІТОРИНГУ ДОТРИМАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ СТАНДАРТІВ В ОНЛАЙН-МЕДІА. ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ МОНІТОРИНГУ У 2021 РОЦІ (укр.). ГО “Інститут масової інформації”. 30 грудня 2021. Процитовано 14 червня 2022.
  25. ↑ НОВИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ. АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ СТАНДАРТІВ ПРОВІДНИХ ОНЛАЙН-МЕДІА В ГРУДНІ 2023 РОКУ. Інститут масової інформації (укр.). 28 грудня 2023. Процитовано 10 січня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обозреватель&oldid=42793957