Дрізд тибетський
Дрізд тибетський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець
Самиця
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Turdus maximus (Seebohm, 1881) | ||||||||||||||||
Мапа поширення | ||||||||||||||||
Синоніми[2] | ||||||||||||||||
*Merula maxima Seebohm, 1881 (protonym)
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дрі́зд тибе́тський[3] (Turdus maximus) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Поширений в Південній Азії.
Тибетський дрізд мешкає в Гімалаях на півночі Індії, Пакистану, у Непалі та Бутані, а також на південному сході Тибету у Китаї. У період розмноження заселяє круті трав'янисті скелясті схили та альпійські луки трохи вище межі дерев. Зазвичай трапляється на висоті 3200–4800 м, взимку спускається на нижчі висоти, але рідко нижче 3000 м над рівнем моря.
Досить великий дрізд, завдовжки 23—28 см. Самці чорно-коричневі з темнішим оперенням на голові, грудях, крилах і хвості. Їхній дзьоб тьмяно-помаранчево-жовтий. Самиці мають коричневу нижню частину тіла та слабкі смуги на горлі; дзьоб тьмяно-темно-жовтий. Молоді особини схожі на самиць, але мають сірувато-коричневу спину; горло і черево з сірувато-бурими прожилками. На відміну від чорного дрозда, у тибетського дрозда немає жовтого кільця навколо очей, а в голосі відсутні щебетання і трелі.
Він всеїдний. Харчується безхребетними, ящірками, фруктами та насінням. Гніздування відбувається з травня по липень, з піком у червні на початку липня. Гніздо зроблено з мулу, шерсті тварин і тонкої трави. Самиця відкладає три-чотири яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Turdus maximus: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 8 вересня 2024
- ↑ Turdus maximus (Tibetan Blackbird). Avibase. Процитовано 13 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.