Бабаєв Агаджан Гельдийович
Агаджа́н Гельди́йович Баба́єв (туркм. Agajan Babaýew, 10 травня 1929, Мари) — туркменський географ, фахівець із вивчення та освоювання пустель[2]. Дійсний член Академії наук Туркменістану (1975), член-кореспондент Російської академії наук (1976), член Ісламської академії наук (1993). Депутат Верховної ради Туркменської PCP 9-го скликання[2]. Народний депутат Туркменської РСР. Двічі обирався депутатом Ради національностей Верховної ради СРСР 10-го (1979—1984) і 11-го скликань (1984—1989) від Туркменської РСР[3][4]. Член Центральної контрольної комісії КПРС та член Президії ЦКК КПРС у 1990—1991 роках.
| Бабаєв Агаджан Гельдийович | |
|---|---|
| туркм. Agajan Babaýew | |
| Народився | 10 травня 1929[1] (95 років) Мари |
| Країна |  СРСР Туркменістан |
| Діяльність | географ, політик, викладач університету |
| Alma mater | Туркменський державний педагогічний інститутd |
| Галузь | географія |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий ступінь | доктор географічних наук |
| Членство | Академія наук СРСР Islamic World Academy of Sciencesd Академія наук Туркменської РСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
Біографія
ред.Народився 10 травня 1929 року в туркменському місті Мари в родині службовці. 1949 року закінчив географічний факультет Ашгабатського державного педагогічного інституту імені Горького[5].
У 1950—1960 роках викладав у Туркменському державному університеті імені Горького[5]. 1953 року захистив кандидатську дисертацію, 1968 року — докторську. 1954 року вступив до лав КПРС[5]. 1959 року був обраний головою Географічного товариства Туркменістану та заступником директора Інституту пустель Академії наук Туркменської РСР. Від 1960 до 1986 року займав (з перервою в 1970-ті роки) посаду директора Інституту пустель Академії наук Туркменської РСР[5]. Від 1965 року член-кореспондент, а від 1975 року академік Академії наук Туркменістану, від 1976 року — член-кореспондент Академії наук СРСР (зараз Російської академії наук)[2]. Брав участь у багатьох наукових експедиціях, географія яких охоплювала Монголію, Індію, Алжир, Лівію, Китай, Іран.
З 17 квітня 1975 по 5 квітня 1986 року — президент Академії наук Туркменської РСР. 1986 року Ніязов Сапармурат Атаєвич, перший секретар комуністичної партії Туркменської РСР, ініціював відставку Бабаєва. У добу перебудови Агаджан Бабаєв підтримував неформальні демократичні організації «Агзибірлік» та клуб «Пайхас».
Незважаючи на спротив Ніязова, був знов обраний 23 вересня 1989 року президентом Академії наук Туркменської РСР/Академії наук Республіки Туркменістан і очолював академію аж до її розпуску 1993 року. У часи правління Туркменбаші Бабаєву було заборонено виїзд із країни[6]. З 1992 року очолював Комітет з державних премій Туркменістану імені аль-Хорезмі. 1993 року обраний членом міжнародної Ісламської академії наук. На початку 2009 року обраний до Ради старійшин при президентові Туркменістану.
Наукові праці
ред.Бабаєв Агаджан Гельдийович автор понад 300 наукових праць та 5 монографій. Засновник та головний редактор міжнародного журналу «Проблеми освоєння пустель».
Найвидатніші праці:
- (рос.) Бабаев А. Г. Пустыня Кара-Кумы. — Ашхабад, 1963.
- (рос.) Бабаев А. Г. Оазисные пески Туркменистана и пути их освоения. — Ашхабад, 1973.
- (рос.) Бабаев А. Г., Фрейкин З. Г. Пустыни СССР вчера, сегодня, завтра. — М., 1977.
- (рос.) Бабаев А. Г. Кладовая Каракумов (для млад и сред. школьного. возраста). — Ашхабад, 1980.
- (рос.) Бабаев А. Г. Пустыня как она есть. — М., 1983.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира) — 100 тис. прим. — У виданні наводяться загальні відомості про пустелі земної кулі, закономірності їх утворення, географічне поширення, особливості природи, класифікація. Подається також фізико-географічна характеристика різних пустель світу. Значну частину обсягу відведено опису господарського освоєння пустель, проблематиці сучасного антропогенного впливу, процесам опустелювання і охорони природи[7].
Нагороди і відзнаки
ред.- кавалер ордена «Знак Пошани»[2][5].
- 1970 — медаль імені М. І. Вавилова АН СРСР[2].
- 1979 — заслужений діяч науки і техніки Туркменської РСР.
- 1981 — лауреат Державної премії СРСР.
- 1990 — лауреат премії Карпінського (Німеччина).
Примітки
ред.- ↑ ідентифікатор VIAF
- ↑ а б в г д Лавров П. Бабаєв Агаджан Гельдійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Депутаты Верховного Совета СССР X-го созыва 1979—1984 : [рос.] : [арх. 18 квітня 2019 року] // knowbysight.info. — Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. — Дата звернення: 18 квітня 2019 року.
- ↑ Депутаты Верховного Совета СССР XI-го созыва 1984—1989 : [рос.] : [арх. 18 квітня 2019 року] // knowbysight.info. — Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. — Дата звернення: 18 квітня 2019 року.
- ↑ а б в г д Бабаев Агаджан Гельдыевич // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ http://www.watan.ru/rus/view.php?nomer=591&razd=new_nov_ru&pg=157[недоступне посилання]
- ↑ Рецензии на книгу «Пустыни» : [рос.]. — Дата звернення: 19 грудня 2017 року.
Посилання
ред.- Маркус Д. Академик Агаджан Бабаев: Жизнь в пустынях – будущее человечества? : [рос.] : [арх. 18 квітня 2019 року] / Маркус Д. // centrasia.ru. — ЦентрАзия, 2009. — 30 мая. — Дата звернення: 18 квітня 2019 року.