Вахрушев Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Ва́хрушев (рос. Василий Васильевич Вахрушев; 15 (28) лютого 1902(19020228) — 13 січня 1947) — радянський державний діяч, перший народний комісар вугільної промисловості СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1943). Член ЦК ВКП(б) у 1939—1947. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Василь Васильович Вахрушев
рос. Василий Васильевич Вахрушев
Народився	15 (28) лютого 1902(1902-02-28) Тула
Помер	13 січня 1947(1947-01-13) (44 роки) Москва
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч, політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 28(15) лютого 1902 року в Тулі в родині робітника. Росіянин. У дитячому віці залишився сиротою, виховувався в родині маминої подруги. Закінчив 3 класи церковнопарафіяльної школи й розпочав трудову діяльність учнем слюсаря. В роки Першої світової війни працював помічником слюсаря Тульської фабрики самоварів.

1917 року пристав до лав більшовиків, був одним із організаторів районної організації Спілки робітничої молоді. З 1917 року — комендант, а з 1918 року — помічник директора тульського заводу «Соціаліст».

У 1919 році добровільно вступив до лав Червоної армії, брав участь у Громадянській війні в Росії.

Після демобілізації у 1921 році повернувся в Тулу, працював секретарем Тульської губернської контрольної комісії РКП(б), одночасно був членом губкому та губвиконкому.

З 1923 по 1926 роки — начальник Тульського губернського карного розшуку.

У 1926—1927 роках — директор Тульського промислового комбінату «Тулашвейвата».

З 1927 по 1930 роки працював директором Косогорського металургійного заводу. В цей час на заводі проведено реконструкцію, відновлено другу доменну піч, організовано видобуток руди на Киреєвському руднику.

У січні 1931 року В. В. Вахрушев призначається заступником директора Тверського вагонобудівного заводу, а у серпні того ж року — директором Каширської ГРЕС.

З 1936 року — начальник тресту «Мосенергобуд», з 1937 року — заступник начальника Всесоюзного тресту «Главенерго» й, одночасно, керуючий трестом «Мосенерго».

З серпня 1937 по вересень 1938 року — народний комісар місцевої промисловості РРФСР. У вересні 1938 року В. В. Вахрушев призначений заступником Голови Ради народних комісарів РРФСР. З 29 липня 1939 по 2 червня 1940 року — голова Ради Народних Комісарів РРФСР.

У жовтні 1939 року очолив новостворений народний комісаріат вугільної промисловості СРСР. В роки німецько-радянської війни провів значну роботу з евакуації гірнічовидобувного обладняння на схід СРСР, по створенню нових районів промислового видобутку вугілля на Кузбасі, в північному Казахстані, на Далекому Сході й у Комі АРСР.

Після розділення Міністерства вугільної промисловості СРСР за територіальним принципом, у січні 1946 року призначений міністром Вугільної промисловості західних районів СРСР. Основним завданням Міністерства було відновлення зруйнованих вугільних шахт Донбасу.

Помер на робочому місці внаслідок інфаркту міокарда 13 січня 1947 року в Москві. Урна з прахом встановлена в Кремлівській стіні.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 вересня 1943 року за особливі заслуги в галузі видобування вугілля й забезпечення оборонної промисловості паливом у складних умовах воєнного часу, Василю Васильовичу Вахрушеву присвоєне звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот» (№ 83).

Був нагороджений двома орденами Леніна (07.07.1935, 30.09.1943), орденом Трудового Червоного Прапора (14.04.1942) і медалями.

Пам'ять

На честь В. В. Вахрушева названо місто Вахрушеве (Луганська область), селища Вахрушев (Сахалінська область, Росія) і Вахрушево (нині в межі міста Копєйськ, Челябінська область, Росія), а також вулиці, шахти і підприємства в Україні й Росії.

Посилання

• ВАХРУШЕВУГОЛЬ(рос.)