Генрі Мейтленд Вілсон

Сер Генрі Мейтленд Вілсон, 1-й барон Вілсон (англ. Henry Maitland Wilson, 1st Baron Wilson; 5 вересня 1881, Лондон — 31 грудня 1964, Чилтон, Бакінгемшир) — британський воєначальник, фельдмаршал (1944), віконт (1946), учасник Другої англо-бурської, Першої та Другої світових війн.

Генрі Мейтленд Вілсон
Henry Maitland Wilson
Прізвисько	Джамбо (англ. "Jumbo")
Народження	5 вересня 1881(1881-09-05) Лондон
Смерть	31 грудня 1964(1964-12-31) (83 роки) Чилтон, Ейлзбері-Вейл, Бакінгемшир
Країна	Велика Британія
Приналежність	Британська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Ітонський коледж Королівський військовий коледж у Сандгерсті Штабний коледж у Камберлі
Роки служби	1900–1947
Звання	фельдмаршал
Формування	Стрілецька бригада (Його Високості)
Командування	Головнокомандувач Союзників на Середземноморському ТВД Середньосхідне командування 9-та армія Персько-іракське командування Палестинське командування Єгипетське командування 2-га піхотна дивізія
Війни / битви	Друга англо-бурська війна Перша світова війна Західний фронт Битва на Соммі Битва біля Пашендейле Друга світова війна Середземномор'я Північно-Африканська кампанія Операція «Компас» Сирійсько-Ліванська кампанія Додеканеська кампанія Західний фронт Операція «Драгун»
Титул	Сер, віконт
Діти	Patrick Maitland Wilson, 2nd Baron Wilsond і Maud Maitland Wilsond
Нагороди	Орден Британської імперії (військовий) Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія) Медаль війни 1939—1945 Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою) Медаль «За видатні заслуги» армії (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США) (5)

Військова кар'єра

• 10 березня 1900 — другий лейтенант
• 18 березня 1901 — тимчасове звання лейтенант
• 2 квітня 1908 — капітан
• 15 вересня 1915 — майор
• 28 жовтня 1917 — тимчасове звання підполковник
• 15 червня 1927 — підполковник
• 1 травня 1930 — полковник
• 16 січня 1934 — бригадир
• 30 квітня 1935 — майор-генерал
• 15 червня 1939 — лейтенант-генерал
• 31 травня 1941 — генерал
• 29 грудня 1944 — фельдмаршал

Wilson, Henry Maitland

Біографія

Генрі Мейтленд Вілсон народився 5 вересня 1881 року в Лондоні, в родині капітана Артура Мейтленда Вілсона та його дружини Гаррієт Вілсон. Освіту здобув у коледжі Ітона та військовій у Сандгерсті. 10 березня 1900 року другим лейтенантом поступив на військову службу до Стрілецької бригади. З серпня 1900 року у складі 2-го батальйону бригади брав участь в операціях у Другій англо-бурській війні в Південній Африці. Вілсон служив у Південній Африці протягом усієї війни. 18 березня 1901 року підвищений у лейтенанти. Наприкінці вересня 1902 року після закінчення бойових дій він разом з іншими офіцерами та солдатами батальйону стрілецької бригади полишив Південну Африку і був переведений до Єгипту. З 1902 до 1907 року проходив службу в Єгипті, потім переведений до Індії. У 1908 році повернувся до Англії, де продовжував служити в Бордоні в Гемпширі, а потім у Тіпперері в Ірландії. З 1911 року ад'ютант Оксфордського офіцерського тренувального корпусу.

15 жовтня 1914 року призначений начальником штабу 48-ї бригади, у грудні підвищений у майорі. З грудня 1915 року бився у Франції на Західному фронті. Його здібності як штабного офіцера призвели до того, що Вілсон був переведений на посаду офіцера Генерального штабу при 41-й дивізії, яка билася на Соммі та пізніше 19-го корпусу в битві біля Пашендейле.

У жовтні 1917 року він був призначений офіцером Генерального штабу при Новозеландській дивізії з підвищенням 28 жовтня 1917 року у званні до підполковника. За бойові заслуги Вілсон був нагороджений орденом «За видатні заслуги» та тричі відзначений у наказах.

Після війни був відібраний на навчання на першому післявоєнному штабному курсі в Камберлі. Згодом Вілсон отримав призначення командира роти курсантів у Сандгерсті. У серпні 1923 року він став командиром 2-го батальйону Стрілецької бригади в Олдершоті. У січні 1927 року — командир 1-го батальйону свого полку на Північно-Західному фронтірі, на сучасних кордонах Афганістану та Пакистану.

У червні 1930 року повернувся інструктором у Камберлі. З 1934 року бригадир, командир 6-ї стрілецької бригади. 30 квітня 1935 року отримав звання майор-генерала, у серпні 1937 року очолив 2-гу піхотну дивізію.

Підполковник Генрі Вілсон, офіцер Генерального штабу при Новозеландській дивізії. Перша світова війна

15 червня 1939 року генерал Вілсон був призначений командувачем усіма британськими військами в Єгипті. Він зосередив свої зусилля на забезпеченні оборони в Мерса-Матрух, приблизно в 160 км від кордону з Італійською Лівією.

На початку серпня генерал Арчибальд Вейвелл був призначений головнокомандувачем Середньосхідного командування, і вжив заходів щодо посилення британських військ на території Єгипту. Спочатку в підпорядкування Вілсона була передана 4-та Індійська піхотна дивізія та передові підрозділи 6-ї австралійської дивізії, проводилося нарощування укріплень у Мерса-Матрух. Незабаром 7-ма піхотна дивізія генерала Річарда О'Коннора була переміщена з Палестини до Єгипту для посилення угруповання Вілсона. Усі війська, що зосереджувалися на цьому важливому напрямку, у червні 1940 року були переформовані на Армію Західної Пустелі.

10 червня 1940 року Італія оголосила війну Франції та Великій Британії. Одразу сили Вілсона вторглися в Лівію. Однак їхнє просування було зупинене, коли 17 червня Франція запросила перемир'я, й ​​італійці негайно перекинули свої сили з туніського кордону та посилити свої війська на сході чотирма дивізіями, які протистояли британсько-єгипетським силам Вілсона. 9 вересня 1940 року італійська армія вторглася в Єгипет і просунулися приблизно на відстань до 100 км, окупувавши Сіді-Баррані. Генерал Вілсон зіткнувся з силами, які значно переважали його власні. Так, він мав 31 000 військовослужбовців проти 80 000 італійців, 120 танків проти 275 і 120 артилерійських систем проти 250. Попри суттєвій перевазі італійської армії командувач Єгипетського командування вирішив провести рішучу наступальну операцію та розгромити ворога, скориставшись тим, що його угруповання, в силу особливостей північноафриканського театру війни, розтягнулися по всіх комунікаціях.

7 грудня 1940 року він розпочав операцію «Компас», і діючи стрімко повністю розгромив 10-ту італійську армію генерала Італо Гарібольді і захопив понад 133 000 полонених. Італійці були вибиті з Єгипту і втратили значну частину Киренаїки.

У квітні 1941 року воєнно-політична ситуація на Балканах різко змінилася не на користь Британської Співдружності. Для того, що допомогти Греції, яка, по суті єдина на континенті чинила опір спочатку італійським зазіханням, а потім протистояла наступу вермахту, Лондон направив експедиційні сили (сили «W») — дві піхотні дивізії та одну бронетанкову бригаду — до Греції. Командувачем цих зведених сил був призначений генерал Вілсон. 29 квітня він відносно успішно встигнув завершити евакуацію британських і частки грецьких військ з материкової Греції. 31 травня Вілсону присвоєне звання повного генерала британської армії.

У травні 1941 року, після повернення з Греції, Вілсон був призначений командувачем британських сил у Палестині та Транс-Йорданії та контролював проведення успішної кампанії в Сирії та Лівані, в якій переважно австралійські, британські, індійські та французькі сили «Вільної Франції» вели запеклі бойові дії проти вішістських військ. У жовтні 1941 року генерал Вілсон очолив 9-ту армію, зоною відповідальності якої були Сирія та Палестина, Георгом VI йому було присвоєне почесне звання генерала-ад'ютанта короля.

21 серпня 1942 року Вілсон був призначений на посаду командувача новоствореного Персько-іракського командування, яке було частиною командування на Середньому Сході. Це угруповання було створене, коли виявилося, що Німеччина, досягнувши успіхів на півдні Росії, може вторгнутися до Персії й утворити загрозу прориву до Британської Індії.

Генерал Вілсон з лейтенант-генералом Олівером Лізом. Італія. 29 квітня 1944 року

У лютому 1943 року, після успіху, здобутого 8-ю армією Б. Монтгомері в битві за Ель-Аламейн та вигнання сил Осі з Північної Африки, Вілсон був призначений головнокомандувачем сил Співдружності на Середньому Сході. У вересні 1943 року за наказом із Лондону в контексті капітуляції та виходу Італії з війни була організована невдала спроба окупувати невеликі грецькі острови Кос, Лерос і Самос. Однак, попри перевагу в силах, британські війська зазнали великих втрат від повітряних атак Люфтваффе та наступних німецьких морських і повітряних десантів.

8 січня 1944 року генерал Вілсон замінив на посаді Головнокомандувача союзників у Середземномор'ї американського генерала Дуайта Ейзенхауера, чий штаб розміщувався в Алжирі. Головним завданням цього органу управління на той час було безпосереднє керівництво кампанією союзників в Італії. Незважаючи на відносну слабкість армій союзників, що билися з німцями на Апеннінському півострові, Вілсон був апологетом нанесення стратегічного удару в «підчеревину» нацистській Німеччині через Дунайську рівнину.

У грудні 1944 року, після смерті фельдмаршала сера Джона Ділла, Вілсон був звільнений із посади головнокомандувача союзниками на Середземноморському ТВД. 29 грудня 1944 року йому присвоїли вище звання фельдмаршала та відправили у Вашингтон на посаду начальника британської Об'єднаної штабної місії на посаду, яку він посів у січні 1945 року. Одним з найтаємніших обов'язків Вілсона було участь як військового представника від Британської Імперії в Об'єднаному політичному комітеті, який займався розробкою, виробництвом та випробуванням атомної бомби. Вілсон виконував обов'язки глави британської спільної штабної місії до 1947 року, після чого звільнився з лав збройних сил і пішов у відставку.

З 1955 до 1960 року був почесним констеблем Лондонського Тауера. 31 грудня 1964 року у віці 83 років фельдмаршал Вілсон помер у Чилтоні, в графстві Бакінгемшир.

Див. також

• Річард Нельсон Гейл
• Ніл Річі
• Джон Свейні
• Фредерік Браунінг
• Клод Окінлек

Примітки

Джерела

Виноски

Література

• Heathcote, Tony (1999). The British Field Marshals 1736—1997. Barnsley (UK): Pen & Sword. ISBN 0-85052-696-5.
• Mead, Richard (2007). Churchill's Lions: A biographical guide to the key British generals of World War II. Stroud (UK): Spellmount. pp. 544 pages. ISBN 978-1-86227-431-0.
• Залесский К. А. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники СССР. — М.: АСТ, 2004. — Т. 1. — 702 с. — ISBN 5-17-025106-8.

Посилання

• Wilson, Henry Maitland [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Henry Maitland Wilson, 1st Baron Wilson [Архівовано 1 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• Sir Henry Maitland-Wilson [Архівовано 21 серпня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• British Army Officers 1939−1945 [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Wilson, Sir Henry Maitland — нагороди фельдмаршала Г.Вілсона(англ.)
• Вильсон, Уилсон (Wilson) Генри Мейтлэнд [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.](рос.)