Вікіпедія

Філіппо Паліцці

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паліцці (прізвище).

Філі́ппо Палі́цці (італ. Filippo Palizzi; 16 червня 1818, Васто, Абруццо — 11 вересня 1899, Неаполь[3]) — італійський художник 19 століття. Робив картини історичного жанру , портрети, пейзажі, розробляв побутовий та анімалістичний жанри[3].

Філіппо Паліцці
Filippo Palizzi
При народженніFilippo Palizzi
Народження16 червня 1818(1818-06-16)
Васто, Абруццо[1]
Смерть11 вересня 1899(1899-09-11) (81 рік)
 Неаполь
Національністьіталієць
КраїнаІталія Італія
Жанрпейзаж, побутовий жанр, анімалістичний жанр, портрет, історичний живопис
Навчанняу Дж. Боноліса, у Художній академії Неаполя
Діяльністьхудожник, графік
Напрямокреалізм
Роки творчості1828—1898
ВпливРеалізм
ЧленАкадемія витончених мистецтвd
Творипейзажі, побутовий жанр, історичний живопис, портрети
Брати, сестриGiuseppe Palizzid[2], Nicola Palizzid[2] і Francesco Paolo Palizzid[2]
Роботи в колекціїНаціональний музей образотворчих мистецтв, Національна галерея мистецтв, Музей Тейлора, Ермітаж, Національний музей образотворчого мистецтва, Gallerie d'Italia - Milanod, Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Museo della Scienza e della Tecnologia "Leonardo da Vinci"d, Музей Боуз, Falmouth Art Galleryd, Perth Art Galleryd, Galleria d'arte modernad, Королівський палац, Неаполь і Pinacoteca Civica di Vastod
CMNS: Філіппо Паліцці у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився і жив у Басто (Абруццо) до 1837 року. Відомо, що мав художні здібності і брав участь у створенні фігурок для різдвяних вертепів. 1837 року перебрався до Неаполя, де влаштувався у Художню академію. Навчання в академії не сподобалось і був вимушений покинути академію, аби навчатися у приватній школі художника Джузеппе Боноліса (1800—1851)[3]. У власних творах відійшов від настанов академізму у бік реалізму і досвіду художників Фрнції.

Мав старшого брата-художника, Джузеппе Паліцці (1812—1888), що покинув Італію і влаштувався в Парижі. Філіппо Паліцці виробив власну, не схожу на братову, художню манеру і займався фото, що вплинуло на ретельне відтворення на полотні численних подробиць. Використовував фотографії для створення власних композицій.

1855 року відвідав Францію, Бельгію та Нідерланди[4]. 1880 року взяв участь у заснуванні шкіл промислового дизайну в Неаполі[4]. Два роки був головою Художньої академії Неаполя (1878—1880)[4].

Працював у Парижі та в Неаполі.

Помер 11 вересня 1899 року у Неаполі[3].

Вибрані твори

ред.
 
Філіппо Паліцці. «Дівчинка на скелі біля Сорренто», 1871
 
Філіппо Паліцці. «Бідна оселя»
  • "Ластівки біля калюжі "
  • «Ковчег Ноя»
  • «Віслюк», 1843
  • «Жінка з куркою в руках», 1848
  • «Стайня з конем і бараном», 1854
  • «Дівчина біля джерела», 1856
  • «Джузеппе Гарібальді верхи», 1860
  • «Весна», 1868
  • «Дівчинка на скелі біля Сорренто», 1871
  • «Пастушка повертається з поля»
  • «Голуби на паркані»
  • «Бідна оселя»
  • «Священик на вузькій вулиці»
  • «Спанієль з двома цуценятами»
  • «Три корови»
  • «Полювання на оленя»
  • «Полювання на вовка»
  • «Старий бородань»
  • «Годівля бичка»
  • «Робітниці на розкопках у Помпеях», 1870

Галерея вибраних творів

ред.
  •  
    Філіппо Паліцці. «Жінка з куркою в руках», 1848 р.
  •  
    Філіппо Паліцці. «Стайня з конем і бараном», 1854 р.
  •  
    Філіппо Паліцці. «Джузеппе Гарібальді верхи», 1860 р.

Джерела

ред.
  • Eduardo Alamaro, La Querelle Palizzi/Tesorone: sull'idealmente nobile e praticamente utile nella produzione delle scuole-officine del Museo Artistico Industriale di Napoli, LAF-Faenza, Faenza 1988 (estratti dalla rivista «Faenza», bollettino del MIC di Faenza, A. LXX (1984) NN. 1-2 3-4 5-6; A. LXXI (1985) NN. 1-3;
  • Eduardo Alamaro, Barbara Ceramica: Filippo Palizzi e la scuola/officina di ceramica del Museo Artistico Industriale di Napoli (1880—1899) in «K (Keramikos)», rivista bimestrale, agosto 1988, n. 5, Alberto Greco Editore — Milano, inserto monografico di 12 pp. a colori, al centro della rivista, fuori numerazione pagine;
  • Guglielmo Aurini, Filippo Palizzi, Teramo, Rivista Abruzzese, 1900, estratto dalla Rivista Abruzzese di Scienze, Lettere ed Arti, Anno 15 (1900), Fasc. 1 e 2, gennaio-febbraio;
  • Raffaele Aurini, Palizzi Filippo, in Dizionario bibliografico della gente d'Abruzzo, vol. I, Teramo, Ars et Labor, 1952, ora in Nuova edizione a cura di Fausto Eugeni, Luigi Ponziani, Marcello Sgattoni, Colledara, Andromeda editrice, 2002, vol. IV, pp. 301—321;
  • Filippo, Giuseppe, Nicola, Francesco Paolo Palizzi del Vasto, a cura di Giovanna Di Matteo e Cosimo Savastano, Sant'Atto di Teramo, Edigrafital, 1999;
  • Cosimo Savastano, Fotografi abruzzesi, in Fotografi abruzzesi dell'Ottocento e del primo Novecento, a cura di Corrado Anelli e Fausto Eugeni, Sant'Atto di Teramo, Edigrafital, 2002, pp. IX—XIII, (collana Scatti d'Epoca, n.6);
  • Cosimo Savastano, Palizzi Filippo, in Gente d'Abruzzo. Dizionario biografico, Castelli, Andromeda editrice, 2006, vol. 7, pp. 235—242;
  • Laura Casone, Filippo Palizzi [Архівовано 12 травня 2014 у Wayback Machine.], catalogo online Artgate [Архівовано 16 травня 2016 у Wayback Machine.] della Fondazione Cariplo, 2010, CC-BY-SA.
  • Antonio Menna e Vittorio Menna, Giuseppe Palizzi — Celebrazione del bicentenario della nascita (1812—2012), Vasto, Edizioni Cannarsa, 2012.
  • Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976, с. 156-157
  2. ↑ а б в autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
  3. ↑ а б в г Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976, с. 156—157
  4. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 11 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіппо_Паліцці&oldid=35124118