Вікіпедія

Єжи Косинський

американський письменник та літературознавець

Єжи Косинський (пол. Jerzy Kosiński; при народженні Юзеф Левінкопф (пол. Józef Lewinkopf); 14 червня 1933, Лодзь — 3 травня 1991, Нью-Йорк) — польсько-американський письменник і дворазовий президент американського відділення ПЕН, який писав переважно англійською.

Єжи Косинський
пол. Jerzy Kosiński
Ім'я при народженніпол. Józef Lewinkopf
ПсевдоJoseph Novak[1]
Народився14 червня 1933(1933-06-14)[2][3][…]
Лодзь, Лодзинське воєводство, Польська Республіка
Помер3 травня 1991(1991-05-03)[2][3][…] (57 років)
Нью-Йорк, США
·передозування барбітурату
Країна Республіка Польща
 США
Національністьєвреї
Діяльністьсценарист, прозаїк-романіст, письменник, есеїст
Галузьлітература
Alma materКолумбійський університет
Знання мованглійська[5][6] і польська[6]
ЗакладВесліанський університет
Роки активностіз 1965
Magnum opusРозмальований Птах і Cockpitd
У шлюбі зKiki Kosinskid і Mary Hayward Weird
Нагороди
IMDbID 0467085

Він відомий своїми романами, серед яких «Бути там» (1971)[7] та «Розфарбований птах» (1965), що були екранізовані у 1979 та 2019 роках відповідно[8].

Біографія

ред.

Раннє життя

ред.

Косинський народився під ім'ям Юзеф Левінкопф у єврейській родині в Лодзі, Польща[9]. У дитинстві під час Другої світової війни він жив у центральній Польщі під фальшивим ім'ям Єжи Косинський, яке дав йому батько. Євгеніуш Оконь, католицький священник, видав йому підроблене свідоцтво про хрещення, і сім'я Левінкопф пережила Голокост завдяки місцевим селянам, які надавали допомогу польським євреям, часто з великим ризиком для себе. Батькові Косинського допомагали не лише керівники міста та священнослужителі, але й такі особи, як Маріанна Пасьова, членкиня підпільної мережі, яка допомагала євреям уникати арешту. Сім'я відкрито жила в Домброві-Жечицькій, поблизу Стальової Волі, і відвідувала церкву в сусідній Волі-Жечицькій за підтримки мешканців села Кемпа-Жечицька. Деякий час їх прихистила католицька родина в Жечиці-Окронґла. Єжи навіть служив вівтарником у місцевому костелі[10].

Після закінчення війни Косинський з батьками переїхав до Єленя-Ґури. У віці 22 років він здобув наукові ступені з історії та соціології в Лодзькому університеті[11], після чого став асистентом викладача в Польській академії наук. Косинський також навчався в Радянському Союзі та служив снайпером у польській армії[11].

Еміграція до США

ред.

Щоб емігрувати до Сполучених Штатів у 1957 році, він створив фальшивий фонд, який нібито спонсорував його[12]. Пізніше він стверджував, що підробив листи від відомих комуністичних діячів, які гарантували його лояльне повернення до Польщі, як це тоді вимагалося для всіх, хто залишав країну[12].

Спочатку Косинський працював на випадкових роботах, щоб прогодуватися, в тому числі за кермом вантажівки[12], і йому вдалося закінчити Колумбійський університет. Він став американським громадянином у 1965 році. Він також отримав гранти від Фонду Гуґґенгайма у 1967 році та Фонду Форда у 1968 році. У 1970 році він отримав премію Американської академії мистецтв і літератури[13]. Гранти дозволили йому написати політичну нонфікшн книгу, яка відкрила нові можливості[12]. Він став викладачем Єльського, Принстонського, Девенпортського та Веслеянського університетів.

Косинський займався фотомистецтвом, його персональні виставки відбулися у варшавській галереї «Криве коло» (1957) та в галереї Андре Зарре в Нью-Йорку (1988).

У 1962 році Косинський одружився зі спадкоємицею американської сталеливарної компанії Мері Гейворд Вейр. Через чотири роки вони розлучилися. Вейр померла у 1968 році від раку мозку, не залишивши Косинського у своєму заповіті. Він вигадав свій шлюб у романі «Побачення наосліп», розповідаючи про Вейр під псевдонімом Мері-Джейн Кіркленд[12]. Пізніше, у 1968 році, Косинський одружився з Катериною «Кікі» фон Фраунгофер (1933-2007), консультантом з маркетингу та нащадком баварського дворянства[12].

Смерть

ред.

Наприкінці життя Косинський страждав від численних хвороб і зазнавав нападок з боку журналістів, які звинувачували його в плагіаті[14]. Наприкінці 50-х років він страждав від нерегулярного серцебиття[11].

Він наклав на себе руки 3 травня 1991 року, прийнявши смертельну кількість алкоголю та наркотиків, обмотавши голову поліетиленовим пакетом і задихнувшись[8][11]. У його передсмертній записці було написано: «Я йду з життя: Зараз я засну трохи довше, ніж зазвичай. Назвіть це вічністю»[14][15]. Останки Косинського були кремовані, а його прах розвіяли над невеликою бухтою в Каса-де-Кампо в Домініканській Республіці.

Бібліографія

ред.
  • «Майбутнє за нами, товаришу: Розмови з росіянами» (англ. The Future Is Ours, Comrade: Conversations with the Russians; 1960), опубліковано під псевдо «Юзеф Новак»
  • «Третього шляху немає» (англ. No Third Path; 1962), опубліковано під псевдо «Юзеф Новак»
  • «Розфарбований птах» (англ. The Painted Bird; 1965)
  • «Мистецтво бути собою: есеї поетапно» (англ. The Art of the Self: Essays à propos Steps; 1968)
  • «Кроки» (англ. Steps; 1968)
  • «Бути там» (англ. Being There; 1971)
  • «Єжи Косинський: Запакована пристрасть» (англ. By Jerzy Kosinski: Packaged Passion; 1973)
  • «Диявольське дерево» (англ. The Devil Tree; 1973)
  • «Кабіна пілота» (англ. Cockpit; 1975)
  • «Побачення наосліп» (англ. Blind Date; 1977)
  • «Гра пристрастей» (англ. Passion Play; 1977)
  • «Пінбол» (англ. Pinball; 1977)
  • «Відлюдник з 69-ї вулиці» (англ. The Hermit of 69th Street; 1977)
  • «Мимохідь: Вибрані есеї, 1962-1991» (англ. Passing By: Selected Essays, 1962–1991; 1977)
  • «Оральна насолода: Косинський як оповідач» (англ. Oral Pleasure: Kosinski as Storyteller; 1977)

Переклади українською

ред.

Фільмографія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б CONOR.Sl
  7. ↑ Date of publication from Kirkus Reviews. Excerpts were published in magazines in fall 1970, confusing the publication date of the book. See https://www.kirkusreviews.com/book-reviews/jerzy-kosinski/being-there/ Retrieved 14 February 2023.
  8. ↑ а б Stanley, Alessandra (4 травня 1991). Jerzy Kosiński, The Writer, 57, Is Found Dead. The New York Times. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 5 квітня 2008. The writer Jerzy Kosiński was found dead in his apartment in Manhattan yesterday morning, an apparent suicide, the police said. He was 57 years old.
  9. ↑ Moshe Pelli: The Shadow of Death: Letters in Flames. University Press of America, 2007.
  10. ↑ ames Park Sloan. Jerzy Kosiński: A Biography (New York: Dutton/Penguin, 1996), pp.7–54.
  11. ↑ а б в г Taylor, John (15 червня 1991). The Haunted Bird: The Death and Life of Jerzy Kosinski. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 18 січня 2024.
  12. ↑ а б в г д е Chambers, Andrea (28 червня 2008). Because He Writes from Life—his—sex and Violence Haunt Jerzy Kosiński's Fiction. People Weekly (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2016.
  13. ↑ Mervyn, Rothstein (4 травня 1991). In Novels and Life, a Maverick and an Eccentric. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 9 лютого 2017.
  14. ↑ а б Breitbart, William; Rosenfeld, Barry. Physician-Assisted Suicide: The Influence of Psychosocial Issues. Moffitt Cancer Center (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 27 лютого 2011. Jerzy Kosiński, the Polish novelist and Holocaust survivor, committed suicide in May 1991. Like other individuals suffering with chronic medical illnesses, he chose suicide as a means of controlling the course of his disease and the circumstances of his death.
  15. ↑ Стаття в Newsweek, 13 травня 1991.
  16. ↑ Розфарбований птах. bookclub.ua/ukr, 2018

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єжи_Косинський&oldid=43424961