Гришко Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Гришко́ (6 січня 1901, Полтава — 3 січня 1964) — український ботанік, дійсний член Академії наук УРСР з 22 лютого 1939 року. Автор понад 50 праць з генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин, проблем статі вищих рослин.

Гришко Микола Миколайович
Народився6 січня 1901(1901-01-06)
Полтава, Російська імперія
Помер3 січня 1964(1964-01-03) (62 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьботанік
Галузьботаніка
Відомий завдякидослідження в галузі генетики і селекції
Alma materПолтавський сільськогосподарський інститут
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук
ЧленствоНАНУ і Академія наук СРСР
Нагороди
орден Леніна
Званняпрофесор

Життєпис

ред.

Микола Миколайович Гришко народився в сім'ї військових у Полтаві. Родина мешкала на околиці міста, тому малий Микола з дитинства звик працювати в саду і на городі. Це захоплення вплинуло на вибір професії і Гришко поступає вчитися до Полтавського сільськогосподарського інституту. У 1925 році, з відзнакою закінчивши цей заклад, Микола Миколайович як один із найталановитіших випускників продовжує навчання на педагогічному факультеті Київського сільськогосподарського інституту. Здобувши і педагогічну освіту, в подальшому Микола Миколайович поєднує наукову і педагогічну діяльність. Спочатку в Майнівському сільськогосподарському технікумі на Чернігівщині, згодом у Сумському педагогічному, Чернігівському, Глухівському та Київському сільськогосподарських інститутах. З 1944 року — у Київському університеті, де він викладав курс генетики з селекції рослин[1]

Наукова діяльність

ред.
 
Меморіальний куточок Миколи Гришка у Національному ботанічному саду НАН України

За період викладання у вищій школі Микола Гришко опублікував підручник «Курс загальної генетики» (1933), а в співавторстві з професором Л. М. Делоне «Курс генетики», який у 1948 році був перевиданий у Югославії. Після створення у 1931 році у місті Глухові Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель, в якому М. М. Гришко очолив відділ генетики і селекції, де працює над розв'язанням проблеми коноплярства — виведенням нових сортів конопель, придатних для механізованого збирання. Виведений ним сорт конопель «ОСО-72» за виходом волокна (35-40 %) перевищував культивовані тоді сорти, давав можливість механізувати збирання конопель. За ці роботи у 1936 році М. М. Гришка було нагороджено орденом Леніна і без захисту дисертації присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, а у 1937 році — наукове звання професора.[2]

Публікації

ред.
  • Гришко М. М. Курс загальної генетики. — 1933.
  • Гришко М. М., Делоне Л. М. Курс генетики. — 1948.

Визнання

ред.

Його іменем названо Національний ботанічний сад НАН України в Києві.

Джерела

ред.
  1. Академік М.М. Гришко – основоположник наукової селекції. Газета Кур'єр - ТРК Глухів. Процитовано 7 січня 2024.
  2. Академік Микола Миколайович Гришко — життєвий і творчий шлях / Т. М. Черевченко, Н. В. Чувікіна // Інтродукція рослин. — 2009. — № 1. — С. 102—110.

Посилання

ред.